Окрема думка від 22 вересня 2026 р. у справі №742/3010/26 — Чернігівський апеляційний суд

О К Р Е М А Д У М К А

23 вересня 2026 року

Судді судової палати з розгляду цивільних справ Чернігівського апеляційного суду Супруна О.П. на постанову Чернігівського апеляційного суду від 22.09.2026 у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24.06.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Чернігівський апеляційний суд постановою від 22.09.2026 частково задовольнив апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал», скасував заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24.06.2026 та ухвалив нове судове рішення, яким частково задовольнив позов ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та стягнув із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал»:

- заборгованість за Договором кредитної лінії № 318986232 від 03.11.2021 у розмірі 15 390,00 грн, із яких 5 000,00 грн – заборгованість за кредитом та 10 390,00 грн – заборгованість за процентами, а в задоволенні решти позовних вимог відмовив;

- судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 065,24 грн, за подання апеляційної скарги – 3 097,86 грн та 6 205,65 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалюючи зазначену постанову, апеляційний суд виходив із доведеності таких юридичних фактів: 1/ укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 електронного кредитного договору № 318986232 від 03.11.2021 у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; 2/ отримання відповідачем за цим кредитним договором кредитних коштів у загальному розмірі 5 000,00 грн; 3/ неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості; 4/ переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Юніт Капітал», що підтверджено договорами факторингу, додатковими угодами до них, реєстрами (витягами з реєстрів) прав вимоги (боржників), а також доказами виконання сторонами умов цих договорів щодо їх фінансування; 5/ наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 5 000,00 грн та процентів у розмірі 10 390,00 грн.

За приписами статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім. При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені при обговоренні під час ухвалення судового рішення. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Із постановою Чернігівського апеляційного суду від 22.09.2026 не погоджуюся, у зв`язку з чим відповідно до статті 35 ЦПК України викладаю свою окрему думку.

Звертаючись до суду з цим позовом та обґрунтовуючи заявлені вимоги, ТОВ «Юніт Капітал» зазначало, що 03.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 318986232 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000,00 грн. Позивач посилався на те, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, тоді як відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконав, у зв`язку з чим станом на день звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 19 840,00 грн. Також позивач зазначав, що право вимоги за кредитним договором № 318986232 від 03.11.2021 послідовно перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, а від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Юніт Капітал» – на підставі Договору факторингу № 04/1225-01 від 04.12.2025, у зв`язку з чим останній набув статусу нового кредитора та право вимоги до відповідача.

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області своїм заочним рішенням від 24.06.2026 відмовив у позові ТОВ «Юніт Капітал».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів набуття права вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 318986232 від 03.11.2021, оскільки не надав належних доказів виконання ТОВ «Таліон Плюс» своїх зобов`язань щодо фінансування за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, зокрема первинних платіжних документів, які б підтверджували перерахування коштів первісному кредитору. Наявний у матеріалах справи акт звірки взаємних розрахунків суд визнав недостатнім доказом здійснення такого фінансування, оскільки він не є первинним бухгалтерським документом. При цьому суд зазначив, що позивач не скористався правом заявити клопотання про витребування відповідних доказів, а тому несе ризик наслідків їх ненадання.

Не можу погодитися з висновком більшості суддів про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та часткового задоволення позовних вимог. Уважаю, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Як убачається з матеріалів справи, 03.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 318986232, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «MNV2Q23V».

Відповідно до пункту 1.1 договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 5 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Правила).

Згідно з пунктом 1.2 договору сума кредитного ліміту, вказана в пункті 1.1 договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути в розпорядженні позичальника.

За змістом пункту 1.3 договору перший транш кредиту становив 5 000,00 грн. Орієнтовна дата повернення першого траншу – 19.11.2021.

За умовами пункту 1.4 договору позичальник у будь-який час протягом Дисконтного періоду дії договору може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а договір вважається припиненим шляхом його повного виконання.

Відповідно до пункту 1.7 договору кредитна лінія надається строком на 16 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), а саме до 19.11.2021 у випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Сторони погодили, що встановлений в пункті 1.7. договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена (пункт 1.8 договору). Формулу для розрахунку також наведено в цьому пункті.

Зі змісту пункту 1.9 договору та підпунктів 1.9.1-1.9.3 до нього вбачається, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати проценти, нарахування яких залежить від тривалості користування кредитом. Протягом дисконтного періоду проценти нараховуються за дисконтною ставкою 722,70 % річних (1,98 % за кожен день користування кредитом), а у разі продовження дисконтного періоду – з наступного дня після закінчення первісного строку за індивідуальною ставкою 722,70 % річних (1,98 % за кожен день). У разі користування кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної сплати процентів умови щодо застосування дисконтної та індивідуальної ставок скасовуються, а проценти за весь строк користування кредитом, у тому числі за дисконтний період, підлягають перерахунку за базовою ставкою 766,50 % річних (2,10 % за кожен день).

Сторони також погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (підпункти 1.12.1, 1.12.2, пункт 1.12 договору).

Згідно пункту 5.1 договору невід`ємною його частиною є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Також позичальник підтвердив, що отримав від кредитодавця до укладення цього договору інформацію передбачену статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» та статтею 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових», яка необхідна для отримання споживчого кредиту, включаючи інформацію наведену в Паспорті споживчого кредиту та Правилах (пункт 5.12 договору).

03.11.2021 позичальнику було перераховано кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн відповідно до умов Договору кредитної лінії № 318986232 від 03.11.2021, що підтверджується копією платіжного доручення та довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про проведення відповідної платіжної операції, долученими до матеріалів справи.

Згідно з розрахунком заборгованості, сформованим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та наданим позивачем, станом на 21.12.2021 заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 318986232 від 03.11.2021 становила 11 347,00 грн, із яких: 5 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 6 347,00 грн – заборгованість за процентами (а.с. 16).

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права грошової вимоги до боржників, визначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор – прийняти такі права вимоги та передати клієнту грошові кошти на умовах, визначених Договором (а.с. 44-45).

Відповідно до пунктів 1.3, 1.5, 4.1 Договору факторингу право вимоги охоплює всі права кредитодавця за кредитними договорами, у тому числі права вимоги, строк виконання яких настав або виникне в майбутньому, а перехід права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, форма якого визначена додатком № 1 до Договору.

Додатковими угодами № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022 та № 32 від 31.12.2023 сторони, зокрема, продовжували строк дії Договору факторингу, який діяв до 31.12.2024 включно (а.с. 46 зворот, 47-48, 49 зворот, 50).

Як убачається з Реєстру прав вимоги № 165 від 21.12.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 318986232 від 03.11.2021 на загальну суму 11 347,00 грн, із яких: 5 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 6 347,00 грн – заборгованість за процентами (а.с. 8).

На виконання умов Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 сторонами підписано Протокол узгодження предмета факторингу до Реєстру прав вимоги № 165 від 21.12.2021, яким погоджено, зокрема, перелік прав вимоги, що відступаються фактору, дату відступлення прав вимоги (а.с. 9 зворот).

До матеріалів справи також долучено Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 щодо сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 165 від 21.12.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, який містить відомості про взаємні розрахунки сторін за зазначеним Реєстром прав вимоги (сума фінансування – 8 648 528,13 грн; оплата послуг фактора – 100,00 грн) (а.с. 9).

ТОВ «Таліон Плюс» сформовано розрахунок заборгованості, відповідно до якого за рахунок подальшого нарахування процентів розмір заборгованості ОСОБА_1 збільшився до 19 840,00 грн, із яких 5 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 14 840,00 грн – заборгованість за процентами (а.с. 18).

04.12.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) укладено Договір факторингу № 04/1225-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти їх та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до умов Договору право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги (а.с. 10-11).

Сума фінансування за Договором факторингу № 04/1225-01 становить 9 818 398,98 грн та вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта (пункт 3.2 Договору факторингу)

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 04.12.2025 до Договору факторингу № 04/1225-01 ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 318986232 від 03.11.2021 на загальну суму 19 840,00 грн, із яких 5 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 14 840,00 грн – заборгованість за процентами (а.с. 13).

Матеріали справи містять копію Акта прийому-передачі Реєстру прав вимог № 2 від 04.12.2025 за Договором факторингу № 04/1225-01 від 04.12.2025 та копію платіжної інструкції в національній валюті № 760 від 15.12.2025, відповідно до якої ТОВ «Юніт Капітал» здійснило оплату за відступлення прав вимог згідно з Реєстром прав вимоги № 2 від 04.12.2025 та Договором факторингу № 04/1225-01 від 04.12.2025, що підтверджує здійснення сторонами розрахунків на виконання зазначеного договору факторингу (а.с. 15).

Таким чином, на підставі Договору факторингу № 04/1225-01 від 04.12.2025 та Реєстру боржників до нього до позивача, як стверджує останній, перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 318986232 від 03.11.2021 на загальну суму 19 840,00 грн, у тому числі право вимоги щодо стягнення суми основного боргу та нарахованих процентів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (статті 517 ЦК України).

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Разом із тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ТОВ «Таліон Плюс» своїх зобов`язань за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 у частині фінансування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за відступлене право грошової вимоги. За відсутності доказів фактичного перерахування фактором коштів первісному кредитору не доведено набуття ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до ОСОБА_1 , а відтак і його подальшого переходу до ТОВ «Юніт Капітал», що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Так, за приписом частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У постановах Верховного Суду від 02.11.2021 № 905/306/17, від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 02.11.2021 № 905/306/17 виснувано, що чинне законодавство не містить положень про те, що право вимоги до нового кредитора переходить з моменту сплати оплати новим кредитором на користь первісного кредитора заборгованості та інших платежів відповідно до договору відступлення права вимоги. Така вимога визначена законом лише щодо договору факторингу (стаття 1077 ЦК України) чи може встановлюватися сторонами в укладених ними договорах.

У постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 Верховним Судом зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 та ін.).

Отже, належні докази щодо підтвердження оплати договорів факторингу на кожному етапі відступлення права вимоги входять до предмета доказування (наявність у ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» права вимоги) у цій справі, а обов`язок надати докази на підтвердження заявлених вимог покладено на позивача.

Розділом 3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено фінансування та порядок розрахунків. Зокрема, підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 передбачено, що фінансування – належна до сплати клієнту сума грошових коштів, розмір якої погоджується та визнається сторонами в кожному реєстрі прав вимоги окремо. Згідно підпункту 3.1.2 фінансування – належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором в порядку, погодженому сторонами у відповідному реєстрі прав вимоги. Підпунктом 3.1.3 передбачено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у 13 розділі цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.

Пунктами 2-3 Реєстру прав вимоги № 165 від 21.12.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» сторони погодили, що сума фінансування, належна до сплати клієнту за цим реєстром прав вимог, становить 40,00 % від основної суми заборгованості та складає 8 648 528,13 грн; фінансування за цим реєстром прав вимог підлягає сплаті фактором у чотири етапи, до 20 числа кожного календарного місяця; кожний платіж повинен бути не менше 25 % від суми фінансування.

На підтвердження виконання зазначених умов позивачем надано підписаний ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 165 від 21.12.2021 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, який не є належним доказом здійснення господарської операції або факту перерахування коштів, оскільки він є інформаційним документом для звірки даних бухгалтерського обліку, а не первинним документом.

У постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 зазначено, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Відповідно до пункту 159 розділу VIII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 (у редакції постанови Правління Національного банку України № 51 від 14.05.2026), документи за платіжними операціями мають статус первинних документів та можуть використовуватися під час урегулювання спірних питань.

Водночас матеріали справи не містять платіжних інструкцій, платіжних доручень, банківських виписок чи інших первинних документів, які б підтверджували сплату ТОВ «Таліон Плюс» суми фінансування на виконання Реєстру прав вимоги № 165 від 21.12.2021.

Варто зауважити, що вищевказані платіжні документи повинні бути в розпорядженні позивача, як нового кредитора, у силу положень частини першої статті 517 ЦК України.

Уважаю, що на підтвердження своїх позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» мало можливість надати платіжні документи про проведення означеної оплати суми фінансування, або ж ініціювати перед судом клопотання про витребування в попередніх кредиторів чи банківської установи таких платіжних інструментів у разі неможливості самостійного подання, але цим правом усвідомлено не скористалось.

Звернення позивачем у своїй апеляційній скарзі уваги на постанову Верховного Суду від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25, де зроблено правовий висновок щодо правомірності переходу права вимоги на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеним між первісним кредитором – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс», є частково слушним, оскільки в даній справі суд касаційної інстанції проаналізував сутність понять «наявна», «недозріла», «майбутня» вимога та дав оцінку доказів оплати ціни продажу факторами відповідним клієнтам за договорами факторингу, укладеними між новими кредиторами: ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «Ейс». При цьому за основу доказів такої оплати були покладені саме платіжні інструкції про перерахування коштів.

Постанова, прийняттям якої завершується перегляд судових рішень у касаційному порядку (частина четверта статті 258 ЦПК України), складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин (стаття 416 ЦПК України).

За пунктом 3 частини першої статті 416 ЦПК України у мотивувальній частині рішення, зокрема, зазначаються висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд.

Частиною другою статті 416 ЦПК України визначено, що у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що правовий висновок (правова позиція) – це виклад тлумачення певної норми права (або низки норм), здійсненого Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язковий для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (пункт 18.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 191/4364/21).

Отже, сам по собі результат судового розгляду Верховним Судом, відображений у резолютивній частині його постанови, не можна однозначно трактувати як правовий висновок, викладений судом касаційної інстанції в розумінні частини другої статті 416 ЦПК України.

Згадана постанова Верховного Суду № 727/2790/25 не може бути повністю застосована до даної справи, оскільки її зміст не свідчить про аналіз, оцінку і формування висновків суду щодо наявності у справі доказів оплати за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеним між первісним кредитором – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс», тобто на першому етапі факторингового ланцюжка відступлення прав вимоги. Водночас саме ця обставина має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки від доведеності переходу прав вимоги від первісного кредитора до першого фактора залежить і доля наступних факторингових договорів, відступлення прав вимоги за якими носить похідний характер.

Із огляду на викладене, уважаю правильним висновок суду першої інстанції про відмову в позові ТОВ «Юніт Капітал».

За таких обставин, на моє переконання, у суду апеляційної інстанції не було підстав для скасування заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24.06.2026 та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позову ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Належним способом вирішення апеляційної скарги є залишення її без задоволення, а заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24.06.2026 – без змін.

Суддя О.П. Супрун