Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №750/8389/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 750/8389/26 Головуючий у 1 інстанції Слісар А. В.

Провадження № 33/4823/777/26

Категорія - ч.5 ст.126 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Сиволапа Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, з участю захисника - Бабинця С.П. справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Бабинця С.П. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 серпня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Місцевим судом встановлено, що 22 липня 2026 року, близько 08 години 26 хвилин, у м. Чернігові, проспект Перемоги, 168, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Chery Amulet» д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Правопорушення вчинено повторно протягом року, що підтверджується постановою серії ЕНА № 6844124 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, чим порушив п. 2.1. «а» Правил дорожнього руху.

Не погодившись із рішенням суду, захисник Бабинець С.П. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, рішення місцевого суду незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а накладене стягнення таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, ступеню тяжкості вчиненого правопорушення. В обґрунтування скарги посилається на те, що місцевий суд кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП вийшов за межі своїх повноважень та самостійно змінив кваліфікацію та суть правопорушення визначеного працівником патрульної поліції і викладеному у п. 7 протоколу Серії ЕНА №6844124 за ч. 2 ст. 126 КУпАП від 22 липня 2026 року, а в мотивувальній частині постанови зазначив, що вина його підзахисного підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення Серії ЕНА № 6844124 за ч. 2 ст. 126 КУпАП від 22 липня 2026 року та відеозаписом до нього. Таким чином, суд в основу свого рішення про притягнення ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП поклав протокол складений за ч. 2 ст. 126 КУпАП та відеозапис при перегляді якого вбачається, що працівник поліції, який склав протокол, чітко зазначив, що порушення яке скоїв ОСОБА_1 передбачає відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Будучи повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, його інтереси в засіданні представлені захисником Бабинцем С.П., який вважав можливим проводити судовий розгляд без участі особи, що притягується до відповідальності, що узгоджується з положеннями ст. 268, 284 КУпАП та апеляційному розгляду не перешкоджає.

Заслухавши позицію захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно ч.9 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Частина 5 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 725830 від 22 липня 2026 року водій ОСОБА_1 22 липня 2026 року, близько 08 години 26 хвилин, у м. Чернігові, проспект Перемоги, 168 керував транспортним засобом «Chery Amulet» д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Правопорушення вчинено повторно протягом року, що підтверджується постановою серії ЕНА № 6844124 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, чим порушив п. 2.1. «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП (а.с.4).

Отже, даний протокол є документом, що фактично містить твердження компетентного державного органу про вчинення особою адміністративного правопорушення та одночасно є одним з джерел доказів, у силу положень ст. 251 КУпАП.

Також винуватість ОСОБА_1 підтверджується:

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6844124 від 16 березня 2026 року, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с.5);

- довідкою ст. інспектора відділу ВАП УПП в Чернігівській області, згідно якої ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував ( а.с.3).

Із переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що автомобіль «Chery Amulet» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 був зупинений нарядом патрульної поліції. Під час спілкування з водієм та перевірки документів було з`ясовано, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія. Також було встановлено, що останній протягом року вже притягувався до адміністративної відповідальності за ст.126 КУпАП.

Наведені докази є належними, достовірними та достатніми, у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.

Доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 ознак повторності, є непереконливими, так як згідно з диспозицією ч.5 ст.126 КУпАП відповідальність настає саме за повторне вчинення протягом року правопорушень, передбачених частинами 2-4 ст.126 КУпАП.

Крім того, п.3 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджених наказом МВС України від 07.11.2017 №1395, визначено, що повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.3 ст.130 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6844124 від 16 березня 2026 року до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. Матеріали справи не містять даних про те, що зазначена постанова є скасованою або відповідне стягнення є погашеним.

Доводи апелянта про те, що місцевий суд в основу свого рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП поклав протокол про адміністративне правопорушення, складений за ч. 2 ст. 126 КУпАП є безпідставним та спростовується безпосередньо змістом матеріалів справи.

Так, у матеріалах справи немає протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Натомість одним з доказів у справі є проктол серії ЕПР1 № 725830, складений щодо нього 22.07.2026 саме за ч. 5 ст. 126 КУпАП (а.с. 2).

Крім даного протоколу в матеріалах справи наявна постанова поліцейського серії ЕНА № 6844124 від 16.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП (а.с. 3).

Як у протоколі від 22.07.2026, так і в судовому рішенні місцевого суду мається посилання на дану постанову, як на доказ, що підтверджує повторність вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП протягом року, що є ознакою складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП..

Таким чином, місцевий суд не покладав в основу свого рішення протокол, складений за ч. 2 ст. 126 КУпАП, як помилково зазначає апелянт, а дослідив та оцінив наявну у матеріалах справи постанову за ч. 2 ст. 126 КУпАП як доказ факту попереднього притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Відтак доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно змінив кваліфікацію дій ОСОБА_1 та вийшов за межі своїх повноважень, ґрунтуються на неправильному розумінні змісту оскаржуваної постанови та матеріалів справи, а тому є необґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути установленої законом відповідальності за скоєне.

Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП, оскільки він повторно протягом року керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив п.2.1 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, з дотриманням строків передбачених ст. 38 КУпАП, у межах санкції ч.5 ст.126 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Бабинця С.П. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяД. С. Сиволап