Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №674/1630/26 — Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1630/26

Провадження № 2/674/1299/26

РІШЕННЯ

іменем України

24 вересня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участі секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексуУкраїни, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (місцезнаходження: м. Київ б. Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 180774,78 грн),

в с т а н о в и в :

До Дунаєвецького районного суду Хмельницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА” (далі – позивач) до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 180774,78 грн за договором № 553115-КС-001 про надання кредиту від 19.08.2025 (далі – кредитний договір), а також судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за вказаним кредитним договором утворилась заборгованість, яку в добровільному порядку не погашено.

Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми Цивільного кодексу України щодо обов`язковості умов укладених договорів, обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором та особливостей укладення і виконання кредитних договорів; норми Закону України “Про електронну комерцію” щодо порядку укладення договорів в електронному вигляді; норми Закону України “Про споживче кредитування”.

04.08.2026 представник позивача Виноградов Ю.Е. подав заяву, якою надав суду додатки до позовної заяви та просив розглядати справу за відсутності представника позивача, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Оскільки вказану заяву з доданими до неї доказами подано до відкриття провадження у справі, строк на подання доказів позивачем не пропущено, а тому окремого вирішення питання про його поновлення не потребується.

Ухвалою від 06.08.2026 Дунаєвецький районний суд Хмельницької області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, визнав справу малозначною, визначив проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також витребував в Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” докази щодо випуску на ім`я відповідача платіжної картки та руху коштів за відкритим для її обслуговування рахунком.

Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надійшло.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір № 553115-КС-001 про надання кредиту від 19.08.2025 на умовах повернення суми кредиту з процентами відповідно до кредитного договору, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 50000,00 грн строком 24 тижні з датою повернення кредиту 03.02.2026, з фіксованою процентною ставкою у розмірі 1% за кожен день користування кредитом (п. 2.1, 2.3, 2.4, 2.14 кредитного договору), а також з комісією за видачу кредиту в розмірі 10000,00 грн, яка нараховується одноразово в дату видачі кредиту (п. 2.5 кредитного договору).

Кредитний договір укладено дистанційно, в електронній формі, шляхом надання позивачем пропозиції (оферти) та її прийняття (акцепту) відповідачем. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який було надіслано на вказаний відповідачем номер телефону та введено ним 19.08.2025, що підтверджується офертою, акцептом, анкетою позичальника та візуальною формою послідовності дій клієнта в інформаційно-комунікаційній системі позивача.

Умовами кредитного договору передбачено, що протягом строку кредитування проценти нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявний на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня його повернення згідно з графіком платежів (п. 2 кредитного договору, п. 5.1 Правил надання споживчих кредитів, які за п. 10 кредитного договору є його невід`ємною частиною).

Надалі сторони уклали дві додаткові угоди до кредитного договору, кожну – в тому самому порядку, дистанційно, в електронній формі, з підписанням одноразовим ідентифікатором. Додатковою угодою № 1 від 07.11.2025 позивач надав відповідачу додатково 6000,00 грн з комісією за надання додаткової суми кредиту 1200,00 грн, а строк дії кредитного договору продовжено на 80 днів – до 24.04.2026 (п. 3.1, 5, 8.1 цієї додаткової угоди). Додатковою угодою № 2 від 22.12.2025 позивач надав відповідачу додатково 7000,00 грн з комісією за надання додаткової суми кредиту 1400,00 грн, а строк дії кредитного договору продовжено ще на 45 днів – до 08.06.2026, у зв`язку з чим загальний строк кредитування становить 294 дні (п. 3.1, 4, 5, 8.1 цієї додаткової угоди).

Загалом відповідачу видано 63000,00 грн. Кошти перераховано на банківську картку, реквізити якої відповідач самостійно вказав позивачу при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті: 50000,00 грн 19.08.2025, 6000,00 грн 07.11.2025 та 7000,00 грн 22.12.2025. Кожне перерахування підтверджується окремим документом Товариства з обмеженою відповідальністю “ПрофітГід”, яке має ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунку, про здійснення переказу на рахунок отримувача із зазначенням номера транзакції, коду авторизації та призначення переказу з посиланням на кредитний договір і відповідну додаткову угоду.

На виконання ухвали від 06.08.2026 Акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” листом від 25.08.2026 повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відкрито рахунок № НОМЕР_2 , до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_3 , та надало виписку про рух коштів за цим рахунком за період з 19.08.2025 по 08.06.2026. Згідно з цією випискою на рахунок відповідача зараховано 50000,00 грн за операцією від 19.08.2025, 6000,00 грн за операцією від 07.11.2025 та 7000,00 грн за операцією від 22.12.2025, коди авторизації яких (629706, 629949, 630066) збігаються з кодами, зазначеними в документах Товариства з обмеженою відповідальністю “ПрофітГід” про здійснення відповідних переказів. Отже, кредитні кошти в повному обсязі надійшли на рахунок відповідача.

У результаті невиконання умов кредитного договору, як зазначає позивач, у відповідача перед позивачем станом на 09.07.2026 утворилась заборгованість у сумі 180774,78 грн, з яких: 54618,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 93256,78 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 31500,00 грн заборгованість за процентами річних, нарахованими на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України; 1400,00 грн заборгованість за комісією.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останнім зобов`язань за укладеним ним кредитним договором.

Вказані правовідносини є цивільно-правовими та регулюються Цивільним кодексом України. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України “Про електронну комерцію” визначено, що електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України “Про електронну комерцію” електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до змісту ст. 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов`язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.

Позивач свої зобов`язання за укладеним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором та додатковими угодами до нього, загалом у сумі 63000,00 грн, що підтверджується документами про здійснення переказу грошових коштів, а їх зарахування на рахунок відповідача – випискою АТ “Ощадбанк”, наданою на виконання ухвали суду.

Відповідач, отримавши кредитні кошти, був зобов`язаний в силу вимог ст. 629 та 1054 ЦК України їх повернути на умовах та у строк, передбачений укладеним договором.

Відповідач частково виконував свої зобов`язання за кредитним договором, сплативши на користь позивача загалом 80140,00 грн, що враховано позивачем у розрахунку заборгованості. Укладаючи додаткові угоди та вносячи платежі на погашення заборгованості, відповідач вчинив конклюдентні дії, які свідчать про прийняття ним умов кредитного договору та визнання боргу. У подальшому виконання зобов`язань відповідач припинив, у зв`язку з чим і виникла заборгованість, заявлена до стягнення. Документів, які б підтверджували повне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, у матеріалах справи немає.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

Щодо розміру процентної ставки за кредитним договором суд зазначає таке. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України “Про споживче кредитування” максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%. Вищезазначену статтю було доповнено ч. 5 згідно з Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг” № 3498-ІХ від 22.11.2023. При цьому, вищезазначеним Законом прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про споживче кредитування” також було доповнено п. 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг”, установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5% (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів – 1,5% (з 23.04.2024 включно до 20.08.2024 включно) та з 21.08.2024 включно та надалі – 1%.

У даному випадку кредитний договір укладено 19.08.2025, тобто після 21.08.2024, коли максимальний розмір денної процентної ставки становив 1%. Денна процентна ставка, обчислена за формулою ч. 4 ст. 8 Закону України “Про споживче кредитування” з урахуванням комісії за видачу кредиту, становила 0,87% на дату укладення кредитного договору, 0,79% після укладення додаткової угоди № 1 та 0,73% після укладення додаткової угоди № 2, тобто граничного розміру не перевищує. За таких обставин нарахування процентів за встановленою договором ставкою протягом строку кредитування є правомірним.

Досліджуючи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд звертає увагу на наступне. Строк дії кредитного договору, первісно визначений до 03.02.2026, продовжувався додатковими угодами № 1 від 07.11.2025 та № 2 від 22.12.2025 і закінчився 08.06.2026. Продовження строку щоразу відбувалося за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди, якою відповідний пункт кредитного договору викладався в новій редакції, а не в односторонньому порядку.

Позивачем у розрахунку заборгованості нараховано проценти за користування кредитом за період з 19.08.2025 по 08.06.2026, тобто виключно в межах строку кредитування, за встановленою договором ставкою 1% на день на залишок заборгованості по кредиту, наявний на початок календарного дня, загалом на суму непогашених процентів 93256,78 грн. Починаючи з 09.06.2026 нарахування процентів припинено, а сума заборгованості за процентами до дати складення розрахунку 15.07.2026 залишалася незмінною. Отже нарахування процентів за період після спливу строку кредитування позивачем не здійснювалось, а нарахована сума відповідає умовам кредитного договору та вимогам закону. Вимога про стягнення процентів за користування кредитом у сумі 93256,78 грн є правомірною.

Комісія у сумі 1400,00 грн передбачена п. 5 додаткової угоди № 2 від 22.12.2025 як комісія за надання додаткової суми кредиту, нараховується одноразово в дату видачі коштів, врахована в загальних витратах за споживчим кредитом та не є платою за додаткові чи супутні послуги кредитодавця. Періодичною платою за обслуговування кредиту, кредитної заборгованості чи рахунку така комісія не є. Відтак вимога про стягнення комісії у сумі 1400,00 грн є правомірною.

З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нараховано проценти річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 06.01.2026 по 03.02.2026, загалом 31500,00 грн, що становить половину суми кредиту, одержаної відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Суд виходить з того, що воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, і на час розгляду цієї справи він діє. Прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором та нарахування процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України мали місце у період дії воєнного стану. Відтак в силу прямої вказівки закону відповідач звільняється від обов`язку їх сплати, а вимоги про стягнення процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України у сумі 31500,00 грн задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у наступному розмірі: заборгованість за тілом кредиту – 54618,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом – 93256,78 грн, заборгованість за комісією – 1400,00 грн, загалом 149274,78 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України у сумі 31500,00 грн слід відмовити з огляду на наведені вище обставини.

Виходячи із наведених правових норм, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, що підтверджені дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, розрахованій виходячи з ціни позову 180774,78 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково у сумі 149274,78 грн, що становить 82,58% від ціни позову, судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме у сумі 2198,48 грн.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 19, 81, 84, 133, 141, 258-260, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 205, 525, 526, 527, 530, 617, 625, 627, 628, 629, 1054, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Законом України “Про електронну комерцію”, Законом України “Про споживче кредитування”, суд, –

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА” заборгованість за договором № 553115-КС-001 про надання кредиту від 19.08.2025 у сумі 149274,78 грн, з яких:

54618,00 грн – заборгованість за тілом кредиту;

93256,78 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом;

1400,00 грн – заборгованість за комісією.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА” судовий збір у сумі 2198,48 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (місцезнаходження: м. Київ б. Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складено та підписано 24 вересня 2026 р.

Суддя Давид БАРАТЕЛІ