Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №650/4889/24 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/4889/24

провадження № 1-кп/650/5/26

ВИРОК

іменем України

22 вересня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

із секретарем – ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка в спеціальному судовому провадженні кримінальне провадження № 22024230000000399 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Луцьк Волинської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 111-1 КК України,

встановив:

Відповідно до рішення Каланчацької селищної ради Скадовського району Херсонської області № 2 від 20.11.2020 «Про початок повноважень депутатів Каланчацької селищної ради» ОСОБА_5 є депутатом VIII скликання Каланчацької селищної ради Скадовського району Херсонської області.

Рішенням Каланчацької селищної ради Скадовського району Херсонської області № 5 від 20.11.2020 «Про обрання секретаря селищної ради» ОСОБА_5 обрано на посаду секретаря Каланчацької селищної ради Скадовського району Херсонської області.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» статус депутата визначається Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Згідно ст. 18 вказаного Закону України депутат місцевої ради зобов`язаний додержуватися Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, регламенту ради та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок діяльності ради та її органів.

Депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та член ради, здійснюючи депутатські повноваження повинен керуватися загальнодержавними інтересами та інтересами територіальної громади чи виборців свого виборчого округу, від яких його обрано; не використовувати депутатський мандат в особистих інтересах чи в корисливих цілях; керуватися у своїй діяльності та поведінці загальновизнаними принципами порядності, честі і гідності (ст. 8 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

На ОСОБА_5 як депутата Каланчацької селищної ради Скадовського району Херсонської області VIII скликання покладено права та обов`язки, передбачені Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» та відповідальність за невиконання вказаних правових норм, зміст яких їй достовірно відомий.

Згідно із Конституцією України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (далі – рф) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

У порушення вимог п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) президент, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме – віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф (далі – зс рф) на територію України.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі – ООН).

До складу ООН входять Україна, рф та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН усі члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) (далі - Резолюція 3314), серед іншого визначено, що ознаками агресії є:

- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;

- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав закріплені у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року, який визнається рф та Україною.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі – Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави – України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і рф.

Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно зі статтею 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території.

22 лютого 2022 року президент рф направив до ради федерації звернення про використання збройних сил рф за межами рф, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року близько 5 годині 00 хвилин президент російської федерації оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.

У подальшому, збройні сили рф, які діяли за наказом керівництва рф і зс рф, вторглись на територію України шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та з її фактичним застосуванням, незаконно увійшли на територію Україну через державні кордони України в Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим змінили межі території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, при цьому нанесли ракетно-бомбові удари по військовим і цивільним об`єктам України, а також ввели на територію суверенної держави війська країни-агресора.

Таким чином, дії рф проти України підпадають під всі пункти, передбачені ст. 3 Резолюції 3314, а тому такі дії слід кваліфікувати саме як акт агресії рф проти України.

У зв`язку з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався законодавчим шляхом, та який на день складання повідомлення про підозру відповідно до чинного законодавства триває.

Законом України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії російської федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» російська федерація визнана державою - терористом (державою - агресором).

Відповідно до ст. 42 Положення про закони і звичаї війни на суходолі IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, ратифікованої Україною 24.08.1991, територія визнається окупованою якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції.

Відповідно до п.п. 6, 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Окупаційна адміністрація російської федерації - сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

У період з 24.02.2022 та до дня складання повідомлення про підозру більшу частину території Херсонської області, у тому числі смт Каланчак Скадовського району, захоплено військовослужбовцями збройних сил російської федерації і він знаходиться під тимчасовою окупацією держави-агресора, що визначено Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зі змінами від 31.05.2023 №164).

При цьому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не раніше 24 лютого 2022 року представниками російської федерації, всупереч законного порядку установленого Конституцією України, Законом України «Про місцеві державні адміністрації», та іншими діючими нормативно-правовими актами, на тимчасово окупованій території м. Херсона цілеспрямовано створено підпорядковану, керовану та фінансовану російською федерацією окупаційну адміністрацію – так звану «Военно-гражданскую администрацию Херсонськой области», функціонально відповідальну за управління тимчасово окупованою територією Херсонської області України з метою подальшої інтеграції та незаконного включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу російської федерації.

З метою проведення підривної діяльності проти України на шкоду її ж суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та економічній безпеці, переслідуючи мету набуття російською федерацією суверенних прав на тимчасово окуповану територію Каланчацької територіальної громади Скадовського району Херсонської області, невстановленими представниками іноземної держави – російської федерації, утворено незаконний орган влади, а саме окупаційну адміністрацію – так звану «Каланчакскую военно-гражданскую администрацию», яка свою діяльність здійснювала у раніше захопленому військовим шляхом адміністративному приміщенні Каланчацької селищної ради Скадовського району Херсонської області за адресою: смт Каланчак Скадовського району Херсонської області, вул. Херсонська, 1.

Відповідно до п. 6 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» т. зв. «Каланчакская военно-гражданская администрация» є окупаційною адміністрацією російської федерації.

Достовірно знаючи про вищевказані обставини, які є загальновідомим фактом, громадянка України ОСОБА_5 , перебуваючи на території Каланчацької територіальної громади Скадовського району Херсонської області (більш точного місця досудовим розслідуванням не встановлено), будучи достеменно проінформованою та розуміючи факт захоплення Скадовського району Херсонської області збройними силами російської федерації, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи обізнаною про те, що Херсонська область є невід`ємною складовою частиною України, що порядок утворення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування регулюється виключно Конституцією України та законами України, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не раніше травня 2022 року (більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено), прийняла пропозицію від невстановлених під час досудового розслідування представників держави-агресора - російської федерації та добровільно, умисно, зайняла посаду так званого «заместителя главы Каланчакской военно-гражданской администрации», тобто посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території смт Каланчак Скадовського району Херсонської області, а саме в окупаційній адміністрації держави-агресора – російської федерації.

На судовому засіданні прокурор підтримала обвинувачення, вказала про доведеність вини обвинуваченої зібраними в ході досудового розслідування доказами, які були досліджені судом у відкритому судовому засіданні, а також показаннями свідків, та просила суд визнати ОСОБА_5 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 111-1 КК України, і призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на десять років з позбавленням права обіймати будь-які посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, строком на п`ятнадцять років, з конфіскацією всього належного їй майна. На підставі статті 54 КК України позбавити ОСОБА_5 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування 5 категорії посад. Захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, накладеного відповідно до ухвали суду від 22 травня 2025 року, залишити без змін до фактичного виконання вироку суду в частині конфіскації майна. Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою просила залишити без змін, а строк відбування покарання обчислювати з моменту її фактичного затримання.

Захисник у судових дебатах зазначив, що не мав можливості встановити контакт з обвинуваченою ОСОБА_5 та з`ясувати її правову позицію щодо висунутого обвинувачення. Вважав, що винуватість обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не доведена належними, допустимими та переконливими доказами, мотиви її дій не встановлені, а наявність умислу на вчинення колабораційної діяльності не доведена. Звернув увагу, що матеріали кримінального провадження містять копії документів, роздруківки з мережі Інтернет та посилання на відеоматеріали, походження яких, на його думку, викликає сумнів. Крім того, вказав, що під час досудового розслідування не було належним чином з`ясовано, чи діяла ОСОБА_5 добровільно, чи її поведінка могла бути наслідком погроз або шантажу з боку представників окупаційної влади. У зв`язку з цим просив постановити щодо ОСОБА_5 виправдувальний вирок.

Обвинувачена на судове засідання не з`явилася, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 18 вересня 2024 року у справі № 490/1477/24 проведено у спеціальному порядку, а судовий розгляд справи здійснений у спеціальному судовому провадженні, за її відсутності, відповідно до ухвали Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 22 травня 2025 року, у зв`язку з чим суд констатує, що як стороною обвинувачення в ході здійснення спеціального досудового розслідування, так і судом в ході здійснення спеціального судового провадження (in absentia), були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя.

Так, участь захисника у даному кримінальному провадженні, залученого для здійснення захисту за призначенням, була забезпечена із самого початку кримінального переслідування обвинуваченої та здійснювалася до ухвалення вироку у справі. Захисник брав участь у кожній слідчій (розшуковій) дії, яка передбачала його обов`язкову участь, отримував усі процесуальні документи, що підлягали врученню обвинуваченій, брав участь у кожному судовому засіданні, в якому здійснювався розгляд справи по суті. Жодних зауважень, клопотань чи заперечень з цього приводу від захисника протягом здійснення кримінального провадження не надходило.

Впродовж усього судового розгляду справи інформація про відповідні процесуальні документи та повістки про виклик обвинуваченої до суду завчасно публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України (газета «Урядовий кур`єр») та на офіційному веб-сайті суду, в порядку передбаченому абз. 6 частини третьої статті 323 КПК України, а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, у зв`язку з чим обвинувачена вважається належним чином ознайомленою з їх змістом.

Після постановлення ухвали про спеціальне судове провадження та до ухвалення вироку у справі обвинувачена до суду не з`являлася та не була до нього доставлена, що свідчило про відсутність підстав для переходу суду до судового розгляду згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України.

З матеріалів справи суд також встановив, що обвинувачена мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, вона отримала чи мала би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мала можливість бути обізнаною із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку вона розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати захисника самостійно; в) бути судженою в її присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного нею захисника, бути повідомленою про це право і мати призначеного їй захисника безплатно для неї. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову обвинуваченої, яка повинна знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченої від правосуддя суд оцінює як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» пункту 3 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, статті 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (частина третя статті 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинувачених була застосована належна правова процедура в контексті приписів статті 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак особливості спеціального судового провадження вимагають від суду особливо ретельної перевірки та оцінки кожного доказу сторони обвинувачення.

Отже, зважаючи на виконання судом усіх передбачених наведеними положеннями кримінального процесуального законодавства вимог щодо проведення спеціального судового провадження, кримінальне провадження здійснено за відсутності обвинуваченої, а обставини причетності останньої до інкримінованого їй кримінального правопорушення, перевірені у відкритому судовому засіданні, із дотриманням засад кримінального провадження та за активної участі захисника.

Вина обвинуваченої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується такими наданими стороною обвинувачення та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Протоколом огляду від 13 червня 2023 року, відповідно до якого здійснено огляд публікації у телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3

У ході огляду встановлено публікацію від 20 лютого 2023 року наступного змісту: «Заместитель Главы Каланчакской ВГА ОСОБА_6 с подарками для детей посетила детский садик «Сказка» в пгт. Каланчак. Дети были очень рады получить фрукты и сладости от Крыма и Крымско-татарской общины. Благодарим неравнодушных граждан Республики Крым и Крымско-татарской общины за их подарок для наших детей. Администрация Каланчакского муниципального округа».

До публікації прикріплено фотозображення, на одному з яких четвертою зліва зображена жінка, одягнена у темно-синє пальто, з темним волоссям, візуально схожа на ОСОБА_5 .

Протоколом огляду від 21 червня 2023 року, відповідно до якого здійснено огляд публікації в мережі Інтернет за посиланням https://x.com/grafiraanna/status/1562139957384433668.

У ході огляду встановлено публікацію наступного змісту: «Знай предателей в лицо!!! ОСОБА_6 . Сейчас очень активно раздает гуманитарную помощь от рашистов за паспортные данные людей. Дата и место рождения: 17 апреля 1968, г. Луцк Волынской области. Телефон: (05530) 3-12-71».

До публікації прикріплено фотозображення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із написами «ЗНАЙ КОЛАБОРАНТОВ В ЛИЦО!», « ОСОБА_7 », «17 АПРЕЛЯ 1968», «РАБОТАЕТ НА ОККУПИРОВАННУЮ ВЛАСТЬ».

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 13 жовтня 2023 року, разом із довідкою до фототаблиці № 1, фототаблицею № 1, а також відеозаписом проведення зазначеної слідчої дії, встановлено, що свідок ОСОБА_8 під час проведення вказаної слідчої дії впізнала ОСОБА_5 як особу, яка в період тимчасової окупації смт Каланчак співпрацювала з представниками окупаційної влади.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 12 лютого 2024 року, разом із довідкою до фототаблиці № 1, фототаблицею № 1, а також відеозаписом проведення зазначеної слідчої дії, встановлено, що свідок ОСОБА_9 під час проведення вказаної слідчої дії впізнала ОСОБА_5 як особу, яка здійснювала діяльність у створеному на тимчасово окупованій території органі окупаційної влади.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 22 червня 2023 року, разом із довідкою до фототаблиці № 1, фототаблицею № 1, а також відеозаписом проведення зазначеної слідчої дії, встановлено, що свідок ОСОБА_10 під час проведення вказаної слідчої дії впізнав ОСОБА_5 як особу, яка під час окупації смт Каланчак представлялася заступником голови окупаційного органу влади та здійснювала відповідну діяльність на території селища.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 27 липня 2023 року, разом із довідкою до фототаблиці № 1, фототаблицею № 1, а також відеозаписом проведення зазначеної слідчої дії, встановлено, що свідок ОСОБА_11 під час проведення вказаної слідчої дії впізнав ОСОБА_5 як особу, яка після окупації смт Каланчак почала співпрацювати з представниками рф та стала заступником керівника окупаційного органу влади.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 27 липня 2023 року, разом із довідкою до фототаблиці № 1, фототаблицею № 1, а також відеозаписом проведення зазначеної слідчої дії, встановлено, що свідок ОСОБА_12 під час проведення вказаної слідчої дії впізнала ОСОБА_5 як особу, яка в період окупації обіймала посаду заступника керівника створеного представниками рф окупаційного органу влади.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 08 серпня 2024 року, разом із довідкою до фототаблиці № 1, фототаблицею № 1, а також відеозаписом проведення зазначеної слідчої дії, встановлено, що свідок ОСОБА_13 під час проведення вказаної слідчої дії впізнала ОСОБА_5 як особу, яка після встановлення окупаційної влади в смт Каланчак стала заступником голови окупаційного органу та брала участь у роботі з місцевим населенням.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 09 серпня 2024 року, разом із довідкою до фототаблиці № 1, фототаблицею № 1, а також відеозаписом проведення зазначеної слідчої дії, встановлено, що свідок ОСОБА_14 під час проведення вказаної слідчої дії впізнала ОСОБА_5 як особу, яка увійшла до складу окупаційної влади в смт Каланчак, була заступником її керівника та здійснювала діяльність на території Каланчацької громади.

Під час дослідження вказаних доказів жодна із сторін не заявила про недотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства при їх отриманні на стадії досудового розслідування, про їх недопустимість чи неналежність.

Крім того, в судовому засіданні були допитані свідки, зі змісту показань яких вбачається причетність обвинуваченої до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.

Свідок ОСОБА_14 на судовому засіданні показала, що до 30 жовтня 2022 року працювала директором Новокиївської школи Каланчацької селищної ради. Після початку повномасштабного вторгнення школа певний час продовжувала роботу, а надалі перебувала у простої. У період окупації вона залишалася на території громади та періодично приїжджала до смт Каланчак, де на той час уже діяла створена представниками рф окупаційна влада, до діяльності якої були залучені місцеві мешканці. Керівником цього органу був ОСОБА_15 , а ОСОБА_5 , яка до повномасштабного вторгнення працювала секретарем Каланчацької селищної ради, під час окупації була його заступником. Робоче місце представників окупаційної влади знаходилося в адміністративній будівлі в смт Каланчак. ОСОБА_5 продовжувала виконувати відповідні функції протягом часу, коли свідок перебувала на окупованій території. Їй також було відомо про поїздки ОСОБА_5 до населених пунктів громади та її участь у роботі з місцевим населенням, зокрема у питаннях надання допомоги та організації діяльності на місцях. Особисто з ОСОБА_5 під час окупації фактично не спілкувалася. Вважала її участь у діяльності окупаційного органу добровільною, оскільки ОСОБА_5 сама почала там працювати та займала активну позицію. Під час досудового розслідування впізнала ОСОБА_5 за фотознімком, зокрема за характерною зовнішньою ознакою - помітною родимкою на обличчі.

Свідок ОСОБА_13 на судовому засіданні показала, що на момент початку повномасштабного вторгнення працювала директором Гаврилівської школи Каланчацької селищної ради. Після захоплення території громади військовослужбовцями рф у будівлі поліції в смт Каланчак розмістилися представники окупаційної влади. Наприкінці травня - на початку червня 2022 року до їх діяльності почали активно залучатися місцеві мешканці, серед яких була і ОСОБА_5 . До окупації свідок знала ОСОБА_5 як секретаря Каланчацької селищної ради, оскільки як керівник закладу освіти неодноразово брала участь у заходах та засіданнях селищної ради. Під час окупації ОСОБА_5 співпрацювала з представниками рф, брала участь у роботі створеного ними органу влади та обіймала посаду заступника його керівника ОСОБА_15 . Вона здійснювала роботу з населенням, поширювала інформацію про діяльність новоствореної влади та брала участь в організації виплат місцевим жителям грошових коштів у російських рублях. Під час особистого спілкування наприкінці травня 2022 року ОСОБА_5 переконувала її, що створена окупантами влада є нормальною та її необхідно сприймати як таку, що діятиме надалі. ОСОБА_13 залишалася на тимчасово окупованій території до серпня 2022 року та протягом цього часу ОСОБА_5 продовжувала відповідну діяльність. Під час досудового розслідування впізнала ОСОБА_5 за фотознімком як особу, яку знала ще до окупації та яка після встановлення окупаційної влади почала співпрацювати з її представниками.

Свідок ОСОБА_10 на судовому засіданні показав, що на момент початку повномасштабного вторгнення проживав у смт Каланчак Херсонської області та залишався на тимчасово окупованій території до 22 вересня 2022 року. До окупації працював сторожем у Каланчацькій селищній раді та особисто знав ОСОБА_5 , яка на той час працювала секретарем селищної ради. Під час окупації ОСОБА_5 почала співпрацювати з представниками рф та приблизно з травня-червня 2022 року виконувала функції заступника керівника окупаційного органу влади, очолюваного Мустіяновичем. Свідок особисто звертався до ОСОБА_5 у приміщенні, де здійснював прийом створений окупаційною владою орган, з питання щодо свого працевлаштування та повернення трудової книжки. ОСОБА_5 прийняла його звернення, записала номер телефону та повідомила, що зв`яжеться з ним у разі вирішення питання, однак надалі не телефонувала. Крім того, ОСОБА_10 бачив ОСОБА_5 на ринку в смт Каланчак, де вона разом із чоловіком спілкувалася з місцевими жителями. Під час цієї розмови ОСОБА_5 повідомляла особам, які здійснювали торгівлю м`ясною та молочною продукцією, що вони не мають права торгувати без нових документів та повинні переоформити документи відповідно до вимог окупаційної влади, інакше не зможуть продовжувати торгівлю. При цьому вона представлялася особою, яка обіймає посаду заступника керівника окупаційного органу влади. Також свідку було відомо, що ОСОБА_5 разом із чоловіком брала участь у роздачі гуманітарної допомоги, яку привозили представники окупаційної влади. Відомостей про погрози на адресу ОСОБА_5 або про примушування її до співпраці з представниками рф свідок не мав. Під час досудового розслідування ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_5 за фотознімком як особу, яку знав особисто ще до окупації та з якою спілкувався під час її діяльності в окупаційному органі влади.

Свідок ОСОБА_12 на судовому засіданні показала, що під час тимчасової окупації смт Каланчак їй було відомо про співпрацю ОСОБА_5 з представниками окупаційної влади. Безпосередньо з її діяльністю зіткнулася у серпні 2022 року, коли представники окупаційних сил затримали її чоловіка ОСОБА_11 та вона разом із його матір`ю розшукувала останнього. З цією метою вони прийшли до адміністративної будівлі у смт Каланчак, у якій до окупації розміщувалися органи місцевої влади, а на той час знаходилася окупаційна адміністрація. У зазначеній будівлі вони зустріли ОСОБА_5 , яка провела їх до керівника окупаційної влади Мустіяновича, а також запросила до свого робочого кабінету. У кабінеті ОСОБА_5 знаходилися прапори рф, російські газети та інша атрибутика, яка вказувала на діяльність окупаційної влади. Кабінет ОСОБА_5 знаходився навпроти кабінету Мустіяновича, у зв`язку з чим свідок сприймала її як особу, яка входила до керівництва створеного окупантами органу влади. ОСОБА_5 під час розмови повідомляла, що представники рф приїжджали до неї ще у березні 2022 року, однак точного часу початку її роботи в окупаційному органі свідок назвати не змогла. Відомостей про застосування до ОСОБА_5 погроз чи примусу з метою схилити її до співпраці з окупаційною владою не мала. Тимчасово окуповану територію ОСОБА_12 залишила 31 серпня 2022 року.

Свідок ОСОБА_11 на судовому засіданні показав, що станом на 24 лютого 2022 року працював бухгалтером Каланчацької селищної ради, а ОСОБА_5 обіймала посаду секретаря цієї ради. З 01 березня 2022 року у Каланчацькій селищній раді у зв`язку з окупацією було оголошено простій, у якому ОСОБА_5 перебувала до кінця червня 2022 року. Після отримання інформації про те, що вона почала співпрацювати з окупаційною адміністрацією, їй було припинено виплату коштів за час простою. За наявною у свідка інформацією, наприкінці червня 2022 року ОСОБА_5 почала співпрацювати з окупаційною владою та виконувала функції в її органах; її посаду свідок визначив як секретаря створеного окупантами органу або заступника його керівника ОСОБА_15 . Робоче місце ОСОБА_5 знаходилося на другому поверсі адміністративної будівлі Каланчацької селищної ради за адресою: вул. Херсонська, 1 у смт Каланчак. На думку свідка, ОСОБА_5 виконувала функції, подібні до тих, які виконувала до окупації як секретар селищної ради, зокрема брала участь в організації діяльності створеного окупаційною владою представницького органу. Водночас безпосередньо присутнім під час такої діяльності чи проведення відповідних засідань він не був, а про співпрацю ОСОБА_5 з окупаційною владою дізнався від інших осіб. Особисто після початку її співпраці з окупаційною владою з ОСОБА_5 не спілкувався. Під час досудового розслідування впізнав ОСОБА_5 за фотознімком як особу, яку знав у зв`язку зі спільною роботою в Каланчацькій селищній раді.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Таким чином, суд, безсторонньо та неупереджено оцінивши надані стороною обвинувачення докази, які є належними, допустимими та у своїй сукупності взаємопов`язаними, дійшов висновку, що підтверджені ними обставини виключають будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення було вчинено і остання є винною у його вчиненні. Стороною обвинувачення, на переконання суду, поза розумним сумнівом доведено кожний з елементів, які мають значення для правової кваліфікації вчиненого нею діяння.

Наявність у діях обвинуваченої прямого умислу на вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, а саме добровільне зайняття громадянкою України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, встановлена судом на підставі сукупності безпосередньо досліджених доказів, які підтверджують обставини, що свідчать про очевидне розуміння ОСОБА_5 факту тимчасової окупації смт Каланчак та прилеглої території збройними силами російської федерації, відкритого характеру такої окупації, незаконності створених представниками держави-агресора органів влади та характеру діяльності так званої «Каланчакской военно-гражданской администрации».

При цьому ОСОБА_5 не була сторонньою особою щодо діяльності законних органів місцевого самоврядування. До початку повномасштабного вторгнення вона була депутатом Каланчацької селищної ради VIII скликання та обіймала посаду секретаря Каланчацької селищної ради, у зв`язку з чим була достеменно обізнана зі структурою, повноваженнями та порядком діяльності законних органів місцевого самоврядування України. Вказані обставини свідчать про те, що обвинувачена усвідомлювала незаконність створення на окупованій території іншого органу влади та протиправність зайняття в ньому керівної посади.

З досліджених судом доказів встановлено, що під час тимчасової окупації смт Каланчак ОСОБА_5 фактично здійснювала діяльність у створеному представниками рф окупаційному органі влади та сприймалася місцевими жителями як одна з його керівних посадових осіб. Свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 у своїх показаннях узгоджено повідомили про діяльність ОСОБА_5 у складі окупаційного органу влади, при цьому більшість із них пов`язували її діяльність із виконанням функцій заступника його керівника. Ці показання узгоджуються між собою щодо основних обставин та підтверджуються іншими дослідженими судом доказами.

Так, ОСОБА_10 безпосередньо звертався до ОСОБА_5 як до представника діючої на той час окупаційної влади з питання свого працевлаштування, а також особисто спостерігав її діяльність на ринку в смт Каланчак, де вона повідомляла місцевим жителям про необхідність оформлення нових документів для продовження здійснення торгівлі та представлялася заступником керівника окупаційного органу влади. Крім того, йому було відомо про участь ОСОБА_5 у роздачі гуманітарної допомоги, отриманої від представників окупаційної влади.

ОСОБА_13 повідомила про те, що ОСОБА_5 під час окупації співпрацювала з представниками рф, брала участь у роботі створеного ними органу влади, здійснювала роботу з населенням та переконувала її у тому, що створена окупантами влада є нормальною та її необхідно сприймати як таку, що діятиме надалі. Такі дії за своїм змістом не свідчать про формальне чи вимушене перебування обвинуваченої у відповідному органі, а, навпаки, вказують на активне виконання нею функцій представника окупаційної адміністрації.

ОСОБА_12 безпосередньо зустрічала ОСОБА_5 в адміністративній будівлі, у якій після окупації розміщувалася окупаційна влада, де остання мала окремий робочий кабінет, у якому знаходилися прапори рф, російські газети та інша атрибутика держави-агресора. ОСОБА_5 проводила її та матір ОСОБА_11 до керівника окупаційного органу Мустіяновича, що також підтверджує її фактичну інтегрованість у діяльність цього органу та виконання відповідних функцій.

Показання ОСОБА_11 підтверджують, що до окупації ОСОБА_5 працювала секретарем Каланчацької селищної ради, а після отримання інформації про її перехід на співпрацю з окупаційною адміністрацією їй було припинено виплату коштів за час простою. При цьому сам свідок, який на той час працював бухгалтером Каланчацької селищної ради, підтвердив, що ОСОБА_5 після окупації виконувала функції у створеному окупаційному органі влади.

Вказані показання узгоджуються і з письмовими доказами, зокрема з протоколом огляду публікації у телеграм-каналі «Администрация Каланчакского района» від 13 червня 2023 року, відповідно до якого ОСОБА_5 прямо зазначена як «Заместитель Главы Каланчакской ВГА» під час відвідування дошкільного закладу в смт Каланчак. Зміст цієї публікації та долучене до неї фотозображення підтверджують публічний характер виконання обвинуваченою відповідних функцій у структурі окупаційної влади.

Крім того, ОСОБА_5 на момент вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення була місцевою мешканкою, тривалий час працювала в органі місцевого самоврядування та займала виборну і посадову посади у Каланчацькій селищній раді. За таких обставин вона не могла не усвідомлювати, що законною владою на відповідній території є органи, сформовані відповідно до Конституції та законів України, а створений представниками російської федерації орган влади не має жодного законного статусу.

Суд також враховує, що доказів застосування до ОСОБА_5 фізичного чи психічного примусу, погроз або інших обставин, які б змушували її зайняти відповідну посаду чи здійснювати діяльність в інтересах окупаційного органу влади, під час судового розгляду не встановлено. Навпаки, характер і тривалість її діяльності, виконання нею функцій заступника керівника окупаційної адміністрації, робота з населенням, участь у розподілі допомоги, публічне представлення себе як посадової особи нового органу влади та здійснення відповідних повноважень свідчать про свідомий та добровільний характер її поведінки.

Наведені обставини у своїй сукупності переконливо свідчать, що ОСОБА_5 усвідомлювала суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, розуміла факт незаконності створеного на тимчасово окупованій території органу влади, усвідомлювала характер посади, яку вона зайняла, та функцій, які виконувала, і, незважаючи на це, добровільно здійснювала відповідну діяльність у складі окупаційної адміністрації держави-агресора.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження у межах, передбачених частиною першою статті 337 КПК України, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наведені вище письмові докази у їх сукупності, надавши їм правову оцінку відповідно до вимог статті 94 КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, взявши до уваги показання свідків, які були допитані безпосередньо під час судового засідання, які є послідовними, узгодженими між собою та іншими обставинами, підтвердженими письмовими доказами, які, на думку суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, у зв`язку з чим їх слід покласти в основу обвинувального вироку, суд дійшов висновку, що на момент вчинення кримінального правопорушення територія смт Каланчак Скадовського району Херсонської області була тимчасово окупованою, на ній було встановлено та здійснювався фактичний контроль з боку збройних формувань держави-агресора - російської федерації, функціонувала окупаційна адміністрація, створена всупереч законодавству України, а обвинувачена ОСОБА_5 , будучи громадянкою України та достовірно обізнаною про вказані обставини, добровільно зайняла посаду так званого «заместителя главы Каланчакской военно-гражданской администрации», пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у зв`язку з чим її дії суд кваліфікує за частиною п`ятою статті 111-1 КК України як колабораційну діяльність, а саме добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Доводи захисника щодо неможливості достеменно встановити добровільність дій ОСОБА_5 та можливого зайняття нею посади в окупаційному органі влади під впливом примусу не містять конкретного фактичного обґрунтування та не підтверджуються жодними дослідженими судом доказами. Під час судового розгляду не встановлено обставин, які б свідчили про застосування до обвинуваченої фізичного чи психологічного насильства, погроз або іншого примусу з боку представників окупаційної влади, який би виключав добровільність її поведінки. Навпаки, встановлені судом обставини у своїй сукупності свідчать про свідомий, послідовний та тривалий характер діяльності ОСОБА_5 , яка зайняла керівну посаду в так званій «Каланчакской военно-гражданской администрации» та фактично виконувала покладені на неї функції.

Про добровільний характер таких дій свідчить і сама поведінка обвинуваченої в період окупації. ОСОБА_5 здійснювала діяльність у приміщенні окупаційного органу влади, взаємодіяла з його керівником Мустіяновичем, здійснювала роботу з місцевим населенням, брала участь у розподілі гуманітарної допомоги, повідомляла громадянам про необхідність оформлення документів відповідно до встановлених окупаційною владою правил, а також публічно фігурувала як «заместитель Главы Каланчакской ВГА». Характер та сукупність таких дій не узгоджуються з твердженням про суто формальне чи вимушене перебування ОСОБА_5 у складі незаконного органу влади.

Показання допитаних на судовому засіданні свідків у частині обставин діяльності ОСОБА_5 в окупаційному органі влади є взаємно узгодженими, послідовними та підтверджуються іншими безпосередньо дослідженими судом доказами, зокрема протоколами огляду публікацій у мережі Інтернет, фотоматеріалами та протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками. Істотних суперечностей, які б ставили під сумнів встановлений судом факт добровільного зайняття обвинуваченою відповідної посади та фактичного виконання нею пов`язаних із нею функцій, судом не встановлено.

Наведені стороною захисту припущення про можливий примус не спростовують встановлених судом обставин та не породжують розумного сумніву щодо добровільності дій ОСОБА_5 . Саме по собі перебування особи на тимчасово окупованій території не свідчить про примусовість її подальшої співпраці з окупаційною адміністрацією, а встановлені у цьому кримінальному провадженні конкретні дії ОСОБА_5 , їх тривалість та характер, навпаки, у своїй сукупності підтверджують добровільність її поведінки та усвідомлене виконання функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання суд дійшов таких висновків.

Положеннями частин першої, другої статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Пунктом 3 частини першої статті 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 12 КК України та санкції частини п`ятої статті 111-1 КК України встановлено, що інкриміноване обвинуваченій кримінальне правопорушення є тяжким злочином проти основ національної безпеки України, яке передбачає відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Отже, при визначенні обвинуваченій виду та розміру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотиви вчинення кримінального правопорушення, наслідки його вчинення, інші обставини, які впливають на покарання, а також дані про її особу, яка раніше не судима, на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, на момент окупації проживала в населеному пункті в якому і вчинила злочинні дії, характеризується за місцем проживання посередньо, не притягувалася до кримінальної відповідальності.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 відповідно до статті 66 КК України, суд не встановив.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_5 суд, відповідно до пункту 11 частини першої статті 67 КК України, визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Зважаючи на те, що обвинувачена, як громадянка України, вчинила тяжкий злочин проти основ національної безпеки України в період встановленого в Україні воєнного стану, який у зв`язку з цим становить підвищену суспільну небезпеку, наслідки якого виявились, зокрема, у сприянні своїми діями державі-агресору в організації та функціонуванні незаконних органів влади на тимчасово окупованій території України, імітації легітимності таких структур, а також у підтримці дій окупаційної адміністрації, що забезпечувало стабільність та тривалість режиму тимчасової окупації, що порушило незалежність, суверенітет, територіальну цілісність та конституційний лад України, а також враховуючи вчинення обвинуваченою вказаного злочину із корисливих мотивів, про що свідчить відсутність обставин, які б підтверджували перебування її у тяжкому матеріальному стані, інші обставини, які б об`єктивно давали б підстави для відповідних висновків, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченої, її перевиховання та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень можливо досягти шляхом призначення їй основного покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк – десять років, та додаткового покарання, у виді конфіскації всього майна, яке є її власністю, а також враховуючи положення частини першої статті 55 КК України, висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду висловлені в постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 344/16025/18, правові позиції наведені в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо застосування стаття 55 КК України, викладений у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 404/2081/22, обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування строком на п`ятнадцять років, що за характером і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинене кримінальне правопорушення.

Таке покарання, на думку суду, є справедливим і достатнім, а також відповідатиме його меті.

Вирішуючи питання щодо позбавлення обвинуваченої рангу посадової особи місцевого самоврядування, суд враховує, що відповідно до статті 54 КК України особа, засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути за вироком суду позбавлена такого звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

ОСОБА_5 має 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування 5 категорії посад, а кримінальне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 111-1 КК України, за яке вона засуджується, відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином.

Враховуючи характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, його спрямованість проти основ національної безпеки України, а також те, що до початку тимчасової окупації ОСОБА_5 обіймала посаду секретаря Каланчацької селищної ради та, будучи обізнаною з порядком діяльності законних органів місцевого самоврядування, добровільно зайняла керівну посаду в незаконному органі влади, створеному державою-агресором на тимчасово окупованій території, суд дійшов висновку про необхідність на підставі статті 54 КК України позбавити ОСОБА_5 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування 5 категорії посад.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 18 вересня 2024 року у справі № 490/1477/24 стосовно обвинуваченої, за її відсутності, було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без зазначення строку дії такої ухвали.

Зважаючи на обставини справи, призначене обвинуваченій покарання, яке пов`язане з позбавленням волі, а також відсутність останньої на проголошенні вироку, суд вважає за необхідне залишити без змін обраний щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Речові докази відсутні. Процесуальні витрати відсутні.

Щодо арешту майна, суд враховує, що ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 22 травня 2025 року у цьому кримінальному провадженні накладено арешт на належний ОСОБА_5 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначений захід забезпечення кримінального провадження було застосовано з огляду на те, що санкція частини п`ятої статті 111-1 КК України передбачає можливість призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, з метою забезпечення його подальшого виконання та запобігання відчуженню відповідного майна.

Оскільки за результатами судового розгляду суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 додаткового покарання у виді конфіскації всього належного їй майна, мета застосування арешту не відпала, а підстав для його скасування судом не встановлено.

За таких обставин арешт, накладений на зазначене майно ОСОБА_5 ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 22 травня 2025 року, слід залишити без змін до фактичного виконання вироку в частині конфіскації майна.

На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374 КПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді десяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, строком на п`ятнадцять років та з конфіскацією усього належного їй на праві приватної власності майна.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний стосовно ОСОБА_5 , - залишити до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченій ОСОБА_5 обраховувати з моменту її затримання в порядку виконання вироку суду.

Строк відбування покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Арешт, накладений ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 22 травня 2025 року на належний ОСОБА_5 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , - залишити без змін до фактичного виконання вироку суду в частині конфіскації майна.

На підставі статті 54 КК України позбавити ОСОБА_5 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування 5 категорії посад.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику, а інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями частини третьої статті 323 і статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ________________ ОСОБА_1