Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №950/1992/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1992/26

Номер провадження 3/950/833/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

розглянувши матеріали, які надійшли із ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата, механіка, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

за частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2026 року близько 23 год. 50 хв. солдат ОСОБА_1 , проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та виконуючи обов`язки військової служби на території тимчасового базування підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_2 , був виявлений командуванням підрозділу з ознаками алкогольного сп`яніння, зокрема запахом алкоголю з порожнини рота та порушенням координації рухів.

У зв`язку з відсутністю у підрозділі спеціального технічного засобу для проведення огляду ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння у комунальному некомерційному підприємстві Сумської обласної ради «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань» у м. Суми. Від проходження такого медичного огляду ОСОБА_1 категорично відмовився у присутності двох свідків, у зв`язку з чим було складено акт фіксації відмови від добровільного проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зазначене підтверджується змістом протоколу про військове адміністративне правопорушення ЧНС № 29 від 27 червня 2026 року, актом фіксації відмови від проходження огляду, а також письмовими поясненнями військовослужбовців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився. Водночас у матеріалах справи міститься його письмова заява від 27 червня 2026 року, в якій він просив розглянути справу без його участі у зв`язку з проходженням військової служби та виконанням завдань за призначенням щодо оборони України, проти притягнення його до адміністративної відповідальності не заперечував, свою вину визнав повністю, зазначив, що намагатиметься надалі такого не допускати, та просив суворо його не карати.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою та оскаржувати постанову. Частина друга цієї статті не встановлює обов`язкової участі особи при розгляді справи за статтею 172-20 КУпАП. За наявності відомостей про повідомлення особи та її прямого клопотання про розгляд справи без неї перешкод для розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 суд не встановив. Аналогічний підхід застосовується судами при розгляді справ за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому військового адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 15 КУпАП за вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, якщо такі діяння не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.

Частиною першою статті 172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також за відмову такої особи від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Частиною третьою статті 172-20 КУпАП встановлена відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду. Санкція передбачає штраф від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті від десяти до п`ятнадцяти діб.

На момент вчинення правопорушення 26 червня 2026 року в Україні діяв воєнний стан. Його дію з 05 год. 30 хв. 4 травня 2026 року було продовжено строком на 90 діб Указом Президента України № 342/2026 від 27 квітня 2026 року, затвердженим Законом України № 4857-IX від 28 квітня 2026 року. Отже, правопорушення вчинено в умовах особливого періоду, що є кваліфікуючою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

При цьому для встановлення складу правопорушення у формі відмови від проходження огляду закон не вимагає обов`язкового встановлення фактичного стану алкогольного сп`яніння за результатами медичного дослідження. Самостійною формою протиправної поведінки, прямо передбаченою диспозицією ч. 1 ст. 172-20 КУпАП, є свідома відмова військовослужбовця від запропонованого огляду.

Тому відсутність медичного висновку про стан сп`яніння не спростовує наявності правопорушення, оскільки такий висновок саме й не був отриманий унаслідок відмови ОСОБА_1 від проходження відповідного огляду.

Оцінюючи протокол про військове адміністративне правопорушення ЧНС № 29 від 27 червня 2026 року, суд враховує, що він складений уповноваженою службовою особою, містить відомості про особу правопорушника, місце, час і суть правопорушення, його правову кваліфікацію та дані свідків. ОСОБА_1 протокол підписав, заперечень щодо його змісту при складенні не зазначив.

Акт фіксації відмови від добровільного проходження огляду від 26 червня 2026 року суд оцінює як безпосередній доказ факту пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд та його відмови від такого огляду. Акт складений у присутності двох військовослужбовців та містить їх підписи.

Письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є послідовними та узгоджуються між собою. Кожен із них зазначив, що близько 23 год. 50 хв. 26 червня 2026 року ОСОБА_1 був виявлений під час виконання службових обов`язків з ознаками алкогольного сп`яніння, після чого був доставлений для проходження медичного огляду, від якого відмовився. Будь-яких даних про заінтересованість зазначених осіб у результаті розгляду справи матеріали не містять.

Копія військового квитка та відомості протоколу підтверджують, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , тобто є спеціальним суб`єктом правопорушення, передбаченого статтею 172-20 КУпАП.

Письмова заява ОСОБА_1 із повним визнанням вини судом оцінюється не ізольовано, а в сукупності з іншими доказами. Вона узгоджується з протоколом, актом відмови та поясненнями свідків і додатково підтверджує встановлені судом обставини.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Згідно зі статтею 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин у їх сукупності.

Оцінивши зазначені докази у взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що вони є узгодженими, належними та достатніми для встановлення поза розумним сумнівом факту свідомої відмови ОСОБА_1 від проходження запропонованого огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Таким чином, дії ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за частиною третьою статті 172-20 КУпАП як відмова військовослужбовця від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, вчинена в умовах особливого періоду.

Вирішуючи питання про вид та розмір адміністративного стягнення, суд відповідно до статей 23 та 33 КУпАП враховує характер правопорушення, ступінь вини особи, дані про її особу, обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Суд враховує, що ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, висловив намір надалі не допускати подібних порушень, матеріали справи не містять відомостей про притягнення його протягом року до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення. Повне визнання вини та ставлення особи до вчиненого суд розцінює як обставини, які свідчать на користь призначення адміністративного стягнення у мінімальному розмірі.

Обставин, передбачених статтею 35 КУпАП, які б обтяжували відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено. При цьому вчинення правопорушення в умовах особливого періоду не може додатково враховуватися як обставина, що обтяжує відповідальність, оскільки ця обставина вже становить кваліфікуючу ознаку правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Водночас суд враховує підвищені вимоги до військової дисципліни в умовах особливого періоду, необхідність безумовного виконання військовослужбовцями покладених на них обов`язків та недопустимість поведінки, яка може негативно вплинути на належне виконання завдань підрозділом.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, тобто 17 000 грн, є необхідним і достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення. Застосування арешту з утриманням на гауптвахті за встановлених обставин суд не вважає необхідним.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір при накладенні адміністративного стягнення сплачується особою, на яку таке стягнення накладено, якщо вона не звільнена від його сплати законом. Пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено пільгу для військовослужбовців у справах, пов`язаних із виконанням військового обов`язку та службових обов`язків. З огляду на предмет цієї справи ОСОБА_1 підлягає звільненню від сплати судового збору. Такий підхід застосовується і в актуальній судовій практиці у справах за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Керуючись статтями 9, 15, 23, 33, 40-1, 172-20, 221, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 285, 294, 307, 308 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп.

ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнити на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови, а в разі її оскарження не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова направляється для примусового виконання до органу державної виконавчої служби. Відповідно до статті 308 КУпАП у порядку примусового виконання з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, тобто 34 000 грн, а також витрати на облік правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, законним представником, а також прокурором у випадках, передбачених законом, до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі оскарження після прийняття рішення апеляційним судом.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ