Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №451/1773/18 — Радехівський районний суд Львівської області

Справа № 451/1773/18

Провадження № 1-кп/451/6/26

ВИРОК

іменем України

22 вересня 2026 року місто Радехів

Радехівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

секретаря – ОСОБА_2

з участю прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радехів обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018140280000521 від 29.11.2018 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, який народився у селі Шайноги(хутір Підкарання) Радехівського району Львівської області, з середньою освітою, не працюючий, учень 2 курсу Добротвірського професійного ліцею, не одружений, не депутат, проживаєна АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,-

в с т а н о в и в:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 29.11.2018 року, близько 2 години, знаходячись у господарстві №64, що належить ОСОБА_6 та знаходиться в с.Дмитрів на вул.Шевченка Радехівського району Львівської області, з метою скоєння незаконного заволодіння транспортним засобом, шляхом відкривання засуву воріт, проник в господарське приміщення, звідки таємно, з корисливих спонукань, незаконно заволодів транспортним засобом типу скутер, модель «Honda Dio», шасі № НОМЕР_1 , сірого кольору, двигун № НОМЕР_2 , об`єм двигуна 49 см.куб, чим завдано матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_6 на суму 10000 гривень.

Тобто, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України, незаконно заволодів транспортним засобом, поєднаним з проникненням у приміщення.

Потерпілий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №358 від 22.11.2022 ( а.с.140).

Ухвалою від 01.09.2026 судом у підготовчому судовому засіданні залучено до участі в справі в якості потерпілої ОСОБА_7 - дочку потерпілого ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 208-209).

Позиція сторін кримінального провадження.

17.09.2026 до суду поступила заява потерпілої ОСОБА_7 про розгляд справи у її відсутності, в якій просила не позбавляти волі ОСОБА_4 , матеріальні претензії до обвинуваченого відсутні ( а. с. 222).

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України визнав повністю, визнав всі фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони пред`явлені в обвинуваченні, та дав показання, що він дійсно у листопаді 2018 року, проник у господарське приміщення ОСОБА_6 , де без згоди власника незаконно заволодів його скутером, щоб покататися. Проте скутера на завів та повів його додому за адресою реєстрації. Знав де знаходиться скутер, так як неодноразово перебував на подвір`ї ОСОБА_6 . На наступний день працівники поліції у його сараї вилучили скетер. Щиро розкаявся у вчиненому, пообіцяв, що такий випадок ним більше не повториться, шкода відшкодована потерпілій, просив його суворо не карати. Також повідомив суду, що він не втікав до Польщі, а поїхав за кордон, щоб заробити кошти для відшкодування шкоди потерпілому та допомогти матері, бо він росте у багатодітній сім`ї, у нього є п`ятеро молодших братів та одна сестра. Додому повертався добровільно, бо вирішив йти воювати. Просив врахувати, що за час перебування під вартою протягом трьох місяців, він усвідомив свої дії та бажає стати на шлях виправлення.

Захисник ОСОБА_5 просив врахувати, що обвинувачений вперше притягається до кримінальної відповідальності, вину визнав, щиро розкаявся, повністю відшкодував шкоду та те, що потерпіла подала до суду заяву про відсутність претензій до обвинуваченого й просила не позбавляти волі обвинуваченого. Хоч злочин, який вчинив обвинувачений відноситься до тяжкого злочину, проте шкода є маловартісною в розмірі лише 10000 гривень. Просив не позбавляти обвинуваченого волі, звільнити його від покарання та покласти на нього відповідні обов`язки, призначивши мінімальну міру покарання, бо обвинувачений усвідомив свої дії перебуваючи під вартою три місяці та бажає стати на шлях виправлення, на захист України.

Прокурор підтримав висунуте ОСОБА_4 державне обвинувачення в суді у повному обсязі, просив визнати ОСОБА_4 винуватим у пред`явленому обвинуваченні та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна та звільнити від відбування покарання з випробуванням із строком на три роки, покласти обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. Просив вирішити долю речового доказу у кримінальному провадженні відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, оцінка та мотиви суду.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував проти розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Суд встановив, що ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 14.07.2026 закрито кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння ( а. с. 200-201).

Також ухвалою цього суду від 06.08.2026 закрито кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння ( а. с. 202-203).

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне виключити із обвинувального акту кваліфікуючу ознаку кримінального правопорушення, зазначену в обвинувачені як повторність, яка існувала на час вчинення кримінального правопорушення.

Кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченого та призначення покарання.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднаного з проникненням в приміщення є доведеною, дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані правильно.

При призначенні покарання обвинуваченим суду необхідно суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що у відповідності ч. 2 ст. 50 КК України мета покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами від 12 червня 2009 року, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення.

При виборі обвинуваченим заходу примусу і порядку його відбування у відповідності до даної норми разом зі ступенем тяжкості вчиненого злочину, суд враховує дані про особу обвинуваченого та всі інші обставини, які відповідно до положень КК України, в тому числі, ст. ст. 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір такого заходу примусу та порядок його відбування, а також форму вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості та наслідків, що настали.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисний злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття.

Обставин, яка обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , у відповідності до ст .67 КК України, судом не встановдено.

Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 суд бере до уваги, що він раніше не судимий, відшкодовання шкоди потерпілому шляхом повернення скутера, що підтверджується розпискою потерпілого ОСОБА_6 від 29.11.2018, відсутність претензій потерпілої та її про прохання про не позбавляти обвинуваченого волі.

Відповідно до досудової доповіді Шептицького айонного сектору філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області від 22.09.2026 ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим є середній; ризик небезпеки для суспільства обвинуваченого оцінюється також як середній. На думку органу пробації, виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе за умови здійснення нагляду та не становить високої небезпеки для суспільства ( а. с. 227-230).

При призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості вчинення ОСОБА_4 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винного, який позитивно характеризується по місцю проживання, раніше несудимий, ставлення обвинуваченого до кримінального правопорушення, те, що обвинувачений є особою молодого віку, на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, пом`якшуюу обставину та відсутність обтяжуючих вини обставин.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

З огляду на викладене та керуючись принципом законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання в межах санкції ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років без конфіскації майна.

Суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час іспитового строку, тобто його припустимо звільнити від відбуття покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України, що буде відповідати справедливому співвідношенню між вчиненим злочином та заходами, які застосовуються до винного і зумовлені метою кримінального покарання, є необхідними і не надмірними з врахуванням досудової доповіді та позиції прокурора.

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, необхідно покласти на нього обов`язки, передбачені статтею 76 КК України.

Вирішуючи питання встановлення іспитового строку та покладення обов`язків із числа регламентованих ст.76 КК України, слід зазначити, що статтею 75 того ж Кодексу передбачено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

У Постановах від 12 вересня 2018 року, від 17 жовтня 2019 року у кримінальних провадженнях №205/7091/16-к та № 206/5073/15-к, Верховний Суд наголосив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

З огляду на наведене, з урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без відбування покарання, та звільнення його від відбування покарання з випробуванням тривалістю у три роки із покладенням на нього обов`язків, регламентованих ст. 76 КК України. Така міра примусу на переконання суду є достатньою для виправлення обвинуваченого та для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Обвинувачений не вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 ст. 69 КК України, суд не вбачає.

Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов не заявлявся.

Розпискою від 29.11.2018 підтверджено, що потерпілий отримав на відповідальне збереження скутер, моделі «Honda Dio» і талон транспортного засобу, що належить ОСОБА_6 ( а. с. 236).

Долю речового доказу суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальних витрат у справі не має.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Вирішення питання щодо запобіжного заходу.

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 20 грудня 2024 року обвинуваченого ОСОБА_4 оголошено у міжнародний розшук, обрано йому запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на шістдесят днів з моменту взяття під варту (затримання) ( а.с.125-126).

29 червня 2026 року о 3 годині 45 хвилин ОСОБА_4 затримано (а.с.143-146).

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 13 липня 2026 року поновлено кримінальне провадження ( а. с. 156-157).

Ухвалою цього суду від 27.07.2026 продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився у селі Шайноги (хутір Підкарання) Радехівського району Львівської області, який зареєстрований та проживає хутір Підкарання с.Шайноги Шептицького району Львівської області запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 25 вересня 2026 року включно ( а.с.168-181).

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 22 вересня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_4 змінено запобіжний захід з тримання під вартою та домашній арешт, строком на шістдесят днів до 20 листопада 2026 року включно та звільнено його з під варти у залі суду ( а.с.231-233).

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК у резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема, рішення про залік досудового тримання під вартою. За змістом ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення відповідно до кримінально-процесуального законодавства України є запобіжним заходом щодо обвинуваченого у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі, та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Згідно ст. 73 КК України строки покарання обчислюються відповідно в роках, місяцях та годинах. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув`язнення допускається обчислення строків покарання у днях.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

За правилами ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання обвинуваченого, - з моменту затримання.

Як вбачається із протоколу затримання, ОСОБА_4 , був затриманий у порядку ст.208 КПК України з 29.06.2026 о 03:45 год, тому у строк відбування покарання йому необхідно зарахувати строк попереднього ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КК України, що становить в сукупності 86 днів ( два дні червня 2026 року, тридцять один день липня 2026 року, тридцять один день серпня 2026 року та двадцять два дні вересня 2026 року) позбавлення волі ( а. с. 84-86 том. ІІ).

Відповідно до вимог ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитись проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку у день його проголошення.

Керуючись ст.ст. 100, 197, 349, 368, 370-371, 373-374, 376 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років без конфіскаціїї майна.

Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення з дня затримання з 29.06.2026 (о 03:45) до 22.09.2026 включно розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі) –відповідно до вимог ч. 1, 5 ст. 72 КК України, що становить в сукупності 86 ( вісімдесят шість днів) позбавлення волі.

Установити ОСОБА_4 іспитовий строк терміном три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити без зміни.

Речовий доказ: скутер, модель «Honda Dio», шасі № НОМЕР_1 , сірого кольору, двигун № НОМЕР_2 , об`єм двигуна 49 см.куб, який переданий на зберігання ОСОБА_6 , вважати повернутим власнику.

Вирок може бути оскаржений безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляції учасниками судового провадження протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Учасники кримінального провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддяОСОБА_8

Вирок суду виготовлений у нарадчій кімнаті 22.09.2026.