Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №644/6855/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

23.09.2026

ЄУН № 644/6855/26

Провадження № 2/337/3224/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Хортицькийрайонний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого -судді Ширіної С.А.,

за участю секретаря -Бикової С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ,третя особа :державний виконавець ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Частюк Віталій Олександрович, про зменшення розміру аліментів , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини, відповідно до якого просила суд зменшити розмір аліментів, який було встановлено Заочним рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 12.11.2024 по справі №337/3008/24 яким стягнуто з Позивача - ОСОБА_1 на користь відповідача - ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, до розміру 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Заочним рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 12.11.2024 по справі №337/3008/24 яким стягнуто з Позивача - ОСОБА_1 на користь відповідача - ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. На підставі зазначеного рішення 14.03.2025 відкрито виконавче провадження ВП №77477978.29.05.2024 у позивача народився син- ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народилася донька- ОСОБА_5 .Діти мають статус ВПО та проживають разом з позивачем.Усі доходи позивача-виплати ВПО на двох дітей 8000 гривень на місяць. Позивач не працює, зосереджена на вихованні малолітніх дітей, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.Даний розмір аліментів є надмірний для позивача і порушує право інших дітей.

Ухвалою судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2026 року позовну заяву прийнято до провадження судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя Ширіної С.А. та призначено судове засіданняі з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання позивач не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзив на позов не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв`язку з чим, на підставі ст.ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

Дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Приписами частини 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що Заочним рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 12.11.2024 по справі №337/3008/24 яким стягнуто з Позивача - ОСОБА_1 на користь відповідача - ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 ,батьками якого зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11.06.2024.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_5 , батьками якої зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 24.12.2025.

Згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування сума заробітку ОСОБА_1 за 2025 рік становить 96000,00 грн. ,за 1 квартал 2026 року 25941,00 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зістаттею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей150,180 СК Українибатьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннямистатті 181 СК Україниспособи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третястатті 181 СК Українивизначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першоїстатті 192 СК Українивстановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно з пунктом 23постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 зроблено висновок, що зміна сімейного стану, а саме народження дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Як відповідачі, так і позивач, в рівних частках повинні утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, що разом із присудженою сумою аліментів забезпечить належне її утримання.

Статтею 8Закону України«Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст.12Закону України«Про охоронудитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із ст. ст. 7, 155 Сімейного кодексуУкраїни дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 та 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає, що розмір аліментів, встановлений Заочним рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 12.11.2024 по справі №337/3008/24 яким стягнуто з Позивача - ОСОБА_1 на користь відповідача - ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття,відповідає вимогам сімейного законодавства, а їх зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, без доведення погіршення її майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та буде суперечити його інтересам.

Жодних доказів щодо погіршення матеріального стану позивача, суду не надано.

При цьому суд враховує постанову ВС від 28.05.2021 по справі № 715/2073/20.

Суд критично оцінює посилання позивача на погіршення матеріального стану у зв`язку з народженням двох дітей у 2024,2025 роках, а також набуття нею та дітьми статусу внутрішньо переміщених осіб,оскільки сам факт народження позивачкою дітей не є безумовною та автоматичною підставою для зменьшення розміру аліментів раніше визначеного рішенням суду.

Судом встановлено, що згідно зі ст.51 Конституції України та ст.180 СК України обов`язок щодо утримання дітей покладається на обох батьків рівною мірою.

З матеріалів справи не вбачається, що позивачка є єдиною особою зобов`язанною утримувати дітей народжених в 2024 та 2025 роках . Обов`язок щодо утримування новонароджених дітей однаковою мірою покладається і на їхнього батька.

При цьому зміна сімейного стану позивачки та збільшення кількості осіб, які перебувають на її утриманні не повинна здійснюватися за рахунок звужування прав та погіршення матеріального забезпечення малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має право на збереження раніше визначеного рівня матеріального забезпечення.

Крім того, суд враховує, що у зв`язку із народженням дітей у 2024 та 2025 роках позивачка набула право на отримання від держави передбачених законодавством соціальних виплат, у тому числі допомоги при народженні дітей, які спрямовані на часкове покриття витрат на утримання та розвиток новонароджених дітей.

Також ,суд оцінює критично посилання позивачки на наявність у неї та дітей статусу внутрішньо переміщених осіб як на підставу для зменшення розміру аліментів . Набуття статусу ВПО свідчить про зміну фактичного місця проживання особи, однак само по собі не доводить неспроможність позивачки виконувати свої батьківські обов`язки щодо утримання малолітнього сина.

Крім того, даний статус передбачає надання державою додаткових заходів соціальної та матеріальної підтримки (допомоги на проживання внутрішньо переміщенним особам, пільг, тощо).

Зазначені позивачкою обставини щодо зменьшення розміру аліментів до 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку призведуть до істотного погіршення матеріального становища першої дитини та порушення принципу рівності прав дітей на належне матеріальне забезпечення, закріпленого в ст.182 СК України та ст.27 Конвенції ООН про права дитини.

Суд вважає, що розмір аліментів, встановлений Заочним рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 12.11.2024 по справі №337/3008/24 яким стягнуто з Позивача - ОСОБА_1 на користь відповідача - ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття,відповідає вимогам сімейного законодавства, а їх зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, без доведення погіршення її майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та буде суперечити його інтересам.

Жодних доказів щодо погіршення матеріального стану позивача, суду не надано.

При цьому суд враховує постанову ВС від 28.05.2021 по справі № 715/2073/20.

З огляду на викладене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами істотної зміни його матеріального або сімейного стану, яка б виправдовувала зменшення розміру аліментів, встановленого рішенням суду.

За таких обставин, враховуючи принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позивачем при зверненні до суду з позовом не сплачено судовий збір то судові витрати у вигляді судового збору за вимогу немайнового характеру у розмірі 1331,20 грн підлягають стягненню з позивача на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 89,141,211, 223, 247,258,259,263-265,280, 352-355 ЦПК України ,суд-

УХВАЛИВ :

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ,третя особа :державний виконавець ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Частюк Віталій Олександрович, про зменшення розміру аліментів , - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: С.А. Ширіна