Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №309/3634/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3634/26

Провадження № 1-кс/309/425/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Хуст

Слідчий суддя Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 сторін кримінального провадження слідчого СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_3 прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 розглянувши клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12026071050000470 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідування 15.09.2026 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого, судимість погашена ,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 звернувся в суд з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого, судимість погашена .

Клопотання обґрунтоване тим, що 14.09.2026 приблизно о 21 годині ОСОБА_5 , в групі з невстановленою на даний час особою, перебуваючи в АДРЕСА_1 , під час конфлікту з громадянином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реалізовуючи раптово виниклий у нього злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправність, карність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, тримаючи в руках предмет схожий на биту, наніс ними удари по голові, рукам та тулубу ОСОБА_7 .

В результаті вказаних умисних дій ОСОБА_5 та невстановленої особи, згідно довідки №338 виданої на ім`я ОСОБА_7 , потерпілому ОСОБА_7 спричинено наступні тілесні ушкодження: політравма; ЗЧМТ; закритий перелом лівої виличної кістки зі зміщенням; множинні переломи ребер лівої половини грудної порожнини 1-2-5-6-7-8-9-10, ускладнені лівобічним гемопневмотораксом; обширна підшкірна емфізема зліва; відкритий уламковий перелом діафіза лівої ліктьової кістки зі зміщенням; закритий уламковий перелом діафіза правої ліктьової кістки зі зміщенням; забійно-рвані рани нижньої третини лівого плеча, лівого ліктьового суглобу, лівого передпліччя; забійно-рвана рана потиличної ділянки голови; забій, підшкірна гематома верхньої третини лівого стегна; множинні забої та садна спини; набряк головного мозку які згідно п.2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995, слід кваліфікувати, як тяжке тілесне ушкодження.

18 вересня 2026 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 , громадянину України, з середньою освітою, не працюючому, одруженому, раніше судимому, у кримінальному провадженні №12026071050000470 від 15 вересня 2026 року, вручене повідомлення про обґрунтовану підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.121 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом заяви та протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 , про обставини вчинення кримінального правопорушення; протоколом огляду місця події від 14.09.2026 у ході якого вилучено сліди крові неподалік будинку підозрюваного ОСОБА_5 ; довідки №338 з Хустської ЦРЛ, про встановлені тілесні ушкодження; протоколом впізнання особи по фотознімкам з потерпілим ОСОБА_7 , який впізнав ОСОБА_8 як особу, яка йому спричинила тілесні ушкодження та іншими матеріалами кримінального провадження.

Підозрюваний ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.121 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років та яке, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Згідно положень ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним чи обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків визначених ч.7 ст.42 КПК України.

Положення ч.2 ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків. В даному випадку, з урахуванням того, що ОСОБА_5 будучи обізнаним про те, що у зв`язку з тим, що за вчинення ним даного кримінального правопорушення, у разі доведення його вини йому буде призначено покарання, щонайменше у вигляді семи років позбавлення волі, тому існують наступні ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України: підозрюваний ОСОБА_5 , може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Також, відповідно до положень ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчому судді, суду, крім вищезазначених ризиків необхідно оцінити наступні обставини, зокрема: вагомість наявних доказів вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.121 КК України, які встановлюють обґрунтованість підозри, тяжкість покарання за вчинення вищевказаного злочину, зокрема позбавлення волі на строк від семи до десяти років, відсутність відомостей про наявність у підозрюваного нарікань на вік та стан здоров`я та інші встановлені обставини і ризики.

У судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 прокурор ОСОБА_4 заявлене клопотання підтримали у повному обсязі, просили задовольнити з підстав вказаних у його мотивувальній частині, зокрема враховуючи наявність у даному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для їх запобігання, а саме те, що ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення санкція за скоєння якого передбачає покарання у вигляді реального позбавлення волі, що в своїй сукупності вказує на те, що він будучи обізнаним з мірою покарання перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

В судовому засіданні ОСОБА_5 його захисник ОСОБА_6 заперечили проти задоволення клопотання. Суду ствердили, що слідчим не доведено наявність ризиків про які він вказує у своєму клопотанні. ОСОБА_5 наміру ухилятись від слідчого та суду, а також впливати на свідків чи потерпілих не має. ОСОБА_5 проживає разом з співмешканкою , яка є вагітною. Слідчі під час проведення обшуку здійснювали психологічний тиск відносно співмешканки , внаслідок чого вона потрапила до лікарні . Також внаслідок дій працівників поліції відносно його співмешканки ОСОБА_5 порізав собі вени на руці. Клопотання не містить беззаперечних доказів причетності ОСОБА_5 до вчинення даного злочину. До матеріалів клопотання не долучено відповідних висновків експертизи, що вилучені сліди крові на дорозі належать потерпілому. Протоколи впізнання також виникають сумніви щодо дотримання процесуального порядку їх оформлення. Просять суд відмовити у задоволенні клопотання в повному обсязі , в разі , якщо суд дійде до переконання про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просять суд визначити розмір застави.

За таких обставин, слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішенні питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, приходить до наступного.

Органами досудового розслідування підозрюваний підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст.121 КК України за вище наведених обставин.

За вказаним фактом, відомості по матеріалах було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате розслідування провадження, в ході якого підозрюваному, повідомлено про підозру у вчинені вказаного злочину та подано до слідчого судді дане клопотання про обрання запобіжного заходу, аналізуючи яке на дотримання положень КПК України слідчий суддя враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам.

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Слідчим суддею, на час порушеного у клопотанні питання, про підозрюваного встановлено такі відомості: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, не одружений, раніше судимий, судимість погашена.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що на даний час в провадженні Хустського районного суду перебувають два кримінальні провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 296 КК України та про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 348, ч.1 ст.129, ч.1 ст. 263 КК України.

Злочин, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 а саме ч.2 ст. 121 КК України є тяжким злочином санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.

Відповідно, аналізуючи указані фактори у цьому провадженні слідчий суддя ураховує, що застосування до підозрюваного будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)). Тобто, вимога щодо розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином; вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

З урахуванням того, що (1) докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16), у той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК України ), а (2) слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Проаналізувавши долучені до даного клопотання документи за своїм внутрішнім переконанням, у порядку ст. 94 КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, слідчий суддя вважає, що наявні у провадженні фактичні дані, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, у якому йому повідомлено про таку підозру, оскільки в своїй сукупності указують на існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що цей підозрюваний, міг вчинити правопорушення.

Уважати підозру явно не прийнятною не можливо, так як, на їх противагу стороною обвинувачення надано не менш важливі дані (протоколи слідчих дій) та які усе ж таки указують на те, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною, у той, час як оцінка наданих доказів, з точки зору їх належності та допустимості, не у питанні вірогідності причетності особи до певного діяння, а наявності факту вини, має бути забезпечена судом.

Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Щодо ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, то слід відмітити метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час, як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України (частина 2 статті 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного, та з його урахуванням слідчий суддя погоджується з висновком про наявність ризиків впливу, переховування та перешкоджання.

Оцінюючи наявність цього ризику вплив у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та уважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків та потерпілих безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, та потерпілими, яким відомі обставини вчинення злочину у якому останній підозрюється, він може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Наявність ризику впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого та свідків та дослідження їх судом.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 надала суду письмову заяву від потерпілого ОСОБА_7 з якої вбачається, що ОСОБА_5 не спричиняв йому тілесних ушкоджень. Коли його били він був у нетверезому стані , а коли робили впізнання за фотознімками він ще не прийшов до себе. До ОСОБА_5 він претензій не має.

Однак, як вбачається з доданих до матеріалів справи медичних документів, зокрема довідки № 338 на момент начебто власноручного складання та підписання заяви потерпілий перебуває на лікуванні з діагнозом серед іншого: " відкритий уламковий перелом діафіза лівої ліктьової кістки зі зміщенням; закритий уламковий перелом діафіза правої ліктьової кістки зі зміщенням".

Характер вказаних ушкоджень передбачає одночасну та повну анатомо-функціональну іммобілізацію обох верхніх кінцівок (передпліч), що об`єктивно виключає будь-яку фізичну можливість для особи самостійно, власноруч виконати рукописний текст заяви та поставити чіткий графічний підпис.

Оскільки стороною захисту не надано доказів залучення законного представника, адвоката чи складання протоколу усної заяви в порядку, передбаченому КПК України, а фізичний стан особи апріорі унеможливлював самостійне написання даного документа, у слідчого судді наявні обґрунтовані сумніви щодо автентичності цього документа, добровільності його складання та приналежності підпису особі, від імені якої його подано. На підставі викладеного, суд не приймає вказану заяву до уваги як належне джерело інформації.

Реальним на переконання слідчого судді є і ризик переховування, адже наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)), а у даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, зокрема такий (ризик) є дійсним не тільки, однак у тому числі і в світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Так, судом установлено, що відносно ОСОБА_5 у суді перебувають два кримінальні провадження у вчиненні низки кримінальних правопорушень, серед яких є особливо тяжкий злочин, передбачений ч. 1 ст. 348 КК України та тяжкий злочин, передбачений ч. 4 ст. 296 КК України. Зазначені злочини характеризуються підвищеним ступенем суспільної небезпеки. Санкція ч. 1 ст. 348 КК України передбачає суворе покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до п`ятнадцяти років або довічного позбавлення волі.

У практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах "Вемхофф проти Німеччини", "Ілійков проти Болгарії") визначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризику переховування. Сама лише перспектива понесення суворого покарання у виді тривалого чи довічного позбавлення волі, з урахуванням обґрунтованості підозри, породжує у підозрюваного природний страх та сильний мотив переховуватися від правосуддя.

Вказана обставина свідчить про стійку протиправну поведінку підозрюваного, систематичне нехтування кримінально-процесуальними та загальноприйнятими соціальними нормами, а також про його відкриту та тривалу конфронтацію з правоохоронною системою, що проявилося у вчиненні правопорушень проти життя та здоров`я.. Наявність кількох паралельних кримінальних процесів істотно збільшує загальний обсяг можливої кримінальної відповідальності особи та демонструє відсутність у неї стримуючих факторів.

У сукупності із встановленим фактом обвинувачення щодо незаконного поводження зі зброєю (ч. 1 ст. 263 КК України), це дає слідчому судді достатні підстави вважати, що підозрюваний може ухилятися від слідства, зокрема шляхом зміни місця проживання, переходу на нелегальне становище чи виїзду за межі регіону/країни з метою уникнення відповідальності за всіма інкримінованими епізодами.

Беручи до уваги вищевикладене, слідчий суддя доходить висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не здатний ефективно нівелювати встановлений реальний та високий ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.

За таких обставин, слідчий суддя, враховує той факт, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор довів наявність всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України, уважає за доречне застосувати відповідний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Визначаючи строк дії такого типу заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя ураховує, що відповідно до ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Судом установлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи. Об`єктивна сторона даного правопорушення полягає у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб. Вказаний злочин за своєю суттю є актом прямого та грубого фізичного насильства. Ба більше, вчинення кримінального правопорушення у співучасті (групою осіб) суттєво підвищує ступінь його суспільної небезпечності, оскільки спільні, координовані дії декількох осіб спрямовані на безумовне подолання спротиву потерпілого та свідчать про усвідомлене, зухвале та жорстоке застосування насильства.

Окрім цього, визначальним фактором для висновку про неможливість застосування застави є те, що у провадженні суду одночасно перебувають ще два кримінальні провадження відносно ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України (хуліганство із застосуванням зброї), а також за ч. 1 ст. 348, ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 263 КК України (посягання на життя працівників правоохоронних органів, погроза вбивством та незаконне поводження зі зброєю).

Наявність паралельних судових процесів за фактами збройного хуліганства, погроз та посягання на життя працівників поліції в поєднанні з новою підозрою у груповому нанесенні тяжких тілесних ушкоджень свідчить про стійку протиправну спрямованість особистості підозрюваного на вчинення насильницьких злочинів.

Застава як альтернативний запобіжний захід є майновим стимулом, який базується на довірі до спроможності особи виконувати процесуальні обов`язки під загрозою втрати коштів. Проте, зважаючи на систематичність притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності та стійкість його протиправної поведінки, тяжкість та груповий характер інкримінованого насильницького злочину, жодні фінансові зобов`язання, на переконання слідчого судді, не здатні виступити дієвим стримуючим фактором. Навпаки, перебування підозрюваного на волі створює невідворотний та критично високий ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (повторності), а також ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків, у тому числі через залучення інших учасників групи, які перебувають на волі.

У практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справі "Пунцельт проти Чехії") наголошується, що небезпека повторного вчинення злочинів та суспільна небезпечність особи, яка демонструє тривалу та стійку схильність до насильницьких дій, є абсолютно законною та достатньою підставою для відмови у звільненні під заставу.

Слідчий суддя бере до уваги доводи захисника щодо дії принципу презумпції невинуватості, однак зазначає, що застава базується на довірі до спроможності особи виконувати обов`язки під загрозою втрати коштів. У даному випадку, зважаючи на історію притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності за відсутності остаточних вироків, а також тяжкість і груповий характер насильницького злочину, жодні фінансові зобов`язання не здатні виступити дієвим стримуючим фактором.

Враховуючи, що інкримінований злочин є тяжким, вчинений із застосуванням насильства групою осіб, а сама особа підозрюваного характеризується системним ігноруванням правопорядку та наявністю інших кримінальних проваджень, слідчий суддя доходить висновку, що жоден альтернативний запобіжний захід, пов`язаний із внесенням коштів, не здатний гарантувати безпеку суспільства та належну поведінку підозрюваного.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Керуючись статтями 177, 178, 193, 199, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12026071050000470 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідування 15.09.2026 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого, судимість погашена – задоволити.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого, судимість погашена запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб з 21 вересня 2026 року по 19 листопада 2026 року включно без визначення розміру застави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_3 та прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 .

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.

Повний текст ухвали буде складено та оголошено учасникам процесу 24.09.2026 року о 09 год 30 хв.

Слідчий суддя

Хустського районного суду: ОСОБА_1