Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №303/4755/25 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/4755/25

2/303/1704/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Курах Л.В.

секретар судового засідання Мисло Н.Є.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув під час ведення бойових дій у населеному пункті Нова Кам`янка Херсонської області. Після загибелі та поховання сина позивачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою щодо отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, а також належних йому та не отриманих за життя виплат.

У подальшому їй стало відомо, що із заявою про отримання відповідних виплат також звернулася ОСОБА_3 як законний представник ОСОБА_5 , батьком якого згідно з актовим записом про народження зазначений загиблий ОСОБА_4 .

Позивачка зазначає, що за життя її син ніколи не повідомляв їй або іншим близьким родичам про наявність у нього дитини чи про визнання ним батьківства. За твердженням позивачки, стосунки ОСОБА_4 із ОСОБА_3 були нетривалими та припинилися більш ніж за вісім років до його загибелі. Після припинення стосунків він із відповідачкою та дитиною спільно не проживав, матеріального утримання дитині не надавав, участі у її вихованні не брав та в інший спосіб себе як батько не проявляв.

Після отримання інформації про наявність відповідного актового запису позивачка звернулася до органу державної реєстрації актів цивільного стану, де з`ясувала, що відомості про ОСОБА_4 як батька дитини були внесені на підставі заяви про визнання батьківства, оскільки він не перебував у зареєстрованому шлюбі з матір`ю дитини. Разом із тим копія такої заяви не збереглася у зв`язку з її знищенням після закінчення встановленого строку зберігання. У книзі реєстрації актів цивільного стану збереглися відомості про проведення відповідної реєстраційної дії та підпис, який, як стверджує позивачка, виконаний не її сином та не відповідає його справжньому підпису.

У зв`язку із сумнівами щодо справжності підпису та обставин подання заяви про визнання батьківства позивачка звернулася до правоохоронних органів із заявою про можливе підроблення документів. 08 квітня 2023 року відомості за вказаним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023078040000221 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Позивачка вважає, що її син заяви про визнання батьківства не подавав, наміру визнавати себе батьком дитини не мав та, ймовірно, не знав про внесення відомостей про нього як батька до актового запису про народження дитини. На її переконання, зазначені обставини, а також відсутність фактичних сімейних відносин між загиблим і дитиною та сумніви щодо справжності його підпису ставлять під сумнів правомірність і достовірність внесених до актового запису відомостей про батьківство.

З огляду на наведене ОСОБА_1 просить суд оспорити батьківство померлого ОСОБА_4 щодо ОСОБА_5 та виключити відомості про ОСОБА_4 як батька з актового запису про народження дитини.

15.08.2025 року від представника відповідача ОСОБА_3 — ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, та просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування заперечень зазначила, що викладені позивачкою обставини щодо характеру відносин її померлого сина ОСОБА_4 із ОСОБА_3 , а також його необізнаності про наявність дитини не відповідають дійсності. Зокрема, ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою проживання відповідачки, що, за твердженням сторони відповідача, підтверджується записами у будинковій книзі, а факт існування між ними стосунків підтверджується також спільними фотографіями, долученими до відзиву.

Представник відповідача також звернула увагу на суперечливість тверджень позивачки про те, що їй стало відомо про дитину лише після смерті сина та звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Зазначила, що до матеріалів позову самою позивачкою долучено рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.02.2016 року про стягнення аліментів, виконавчий лист, довідки та розрахунки заборгованості зі сплати аліментів. На думку відповідача, зазначені документи спростовують твердження про те, що ОСОБА_4 не фігурував як батько дитини та не був обізнаний про своє батьківство.

Крім того, у відзиві зазначено, що за життя ОСОБА_4 не звертався до суду з позовом про оспорювання свого батьківства, не оскаржував рішення суду про стягнення з нього аліментів та протягом тривалого часу сплачував кошти на утримання дитини. За твердженням відповідачки, вона та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, він утримував дитину, а після припинення їхніх сімейних відносин продовжував надавати кошти на її утримання, у тому числі в межах виконавчого провадження.

Щодо посилань позивачки на можливе підроблення підпису ОСОБА_4 у документах органу державної реєстрації актів цивільного стану представник відповідача зазначила, що ОСОБА_3 у відповідному кримінальному провадженні статусу підозрюваної не набула, для надання пояснень чи показань не викликалася, а будь-які експертні дослідження, за твердженням сторони відповідача, не проводилися. У зв`язку із цим сам факт звернення позивачки до правоохоронних органів, на думку відповідача, не підтверджує доводів про підроблення підпису.

Посилаючись на положення ст. 137 СК України, представник відповідача зазначила, що для оспорювання батьківства спадкоємцями після смерті особи, записаної батьком дитини, необхідним є встановлення обставини, що така особа з поважних причин не знала про те, що записана батьком дитини. На переконання сторони відповідача, позивачкою таких обставин не доведено, натомість наявність рішення про стягнення аліментів, виконавчого провадження та сплата ОСОБА_4 коштів на утримання дитини свідчать про його обізнаність щодо запису про батьківство.

Водночас відповідачка не заперечувала проти призначення у справі молекулярно-генетичної експертизи, зазначаючи, що ОСОБА_5 є біологічним сином померлого ОСОБА_4 . Однак сторона відповідача вважає, що позивачкою не доведено факту необізнаності померлого про його батьківство та відповідний запис у документах державної реєстрації актів цивільного стану.

З огляду на наведене представник відповідача вважала, що належних та достатніх доказів на підтвердження заявлених позовних вимог позивачкою не надано, у зв`язку із чим просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

14.09.2026 року позивачем подано клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів. Оскільки вказані докази подано після закінчення встановленого законом строку для їх подання, при цьому позивачем не обґрунтовано неможливості їх подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, та не порушено питання про поновлення відповідного процесуального строку, суд, з урахуванням положень ч. 8 ст. 83 ЦПК України, не приймає подані докази до розгляду.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.07.2025 року по справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.06.2026 року по справі закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила суд задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, представник відповідача просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд констатує наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 09 червня 2010 року.

Згідно з інформацією з Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00059874750 від 21 липня 2026 року, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 09 червня 2010 року складено відповідний актовий запис №456.

Державна реєстрація народження проведена відповідно до статті 126 СК України на підставі спільної заяви матері ОСОБА_3 та батька дитини ОСОБА_4 про визнання батьківства від 09 червня 2010 року.

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у с.Нова Кам`янка, Нововоронцовського району, Херсонської області

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/107-26/2037-БД від 12 травня 2026 року встановлено, що загиблий військовослужбовець ЗСУ ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ймовірно може бути біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , біологічною матір`ю якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а ймовірність походження ДНК-профілів від біологічних батьків та дитини становить 99,99999999 %.

Згідно з розрахунком заборгованості по сплаті аліментів від 31.07.2025 року №13-53077351/25, складеним Відділом державної виконавчої служби у місті Ужгороді, вбачається, що на виконанні перебував виконавчий лист № 303/7216/15, виданий 22.02.2016 року Мукачівським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_4 аліментів у розмірі 1/3 усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 27.11.2015 року до досягнення дитиною повноліття. Станом на 25.04.2018 року заборгованість зі сплати аліментів становила 55 270,77 грн. Із наведеного у розрахунку помісячного обліку за 2018–2022 роки також вбачається здійснення платежів у рахунок сплати аліментів; заборгованість за вказаний у таблиці період визначена у сумі 120 513,38 грн.

Згідно з постановою про закінчення виконавчого провадження від 06.06.2023 року вбачається, що у виконавчому провадженні № 53077351 здійснювалося примусове виконання виконавчого листа № 303/7216/15 від 22.02.2016 року, виданого Мукачівським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частки всіх видів доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.11.2015 року до досягнення дитиною повноліття.

Із цієї ж постанови вбачається, що підставою для закінчення виконавчого провадження стала смерть боржника ОСОБА_4 , що підтверджувалася свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 16.11.2022 року. Постановою виконавче провадження закінчено та знято арешт із майна боржника, накладений постановою державного виконавця від 19.07.2017 року.

Згідно з копією будинкової книги вбачається, що вона заведена для реєстрації громадян, які проживають за адресою: АДРЕСА_1 . На сторінках книги містяться записи щодо осіб, зареєстрованих за вказаною адресою. Зокрема, серед таких осіб міститься запис щодо ОСОБА_4 . Вказане підтверджує наявність запису про його реєстрацію за адресою, за якою була зареєстрована ОСОБА_3 .

Нормативною основою для звернення до суду з позовом про оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини, є статті 136 та 137 СК України.

Аналіз положень статті 136 СК України дозволяє дійти висновку, що в судовому порядку батьківство може бути оспорено у випадках:

а) коли в акті про реєстрацію народження батьками дитини вказано осіб, які уклали між собою шлюб;

б) коли на підставі спільної заяви батька й матері дитини батьками дитини при реєстрації батьківства було записано осіб, які в шлюбі не перебувають.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року (справа №201/6658/18).

Предметом доказування у справах про оспорювання батьківства на підставі частини першої статті 137 СК України, крім відсутності факту кровного споріднення між дитиною та особою, яка записана батьком дитини, є також і той факт, що чоловік матері дитини за життя подав до нотаріуса заяву про невизнання свого батьківства щодо дитини. Водночас, відповідно до частини третьої статті 137 СК України оспорити батьківство можуть спадкоємці особи (дружина, батьки та діти), яка через поважні причини не знала про те, що записана батьком дитини і померла.

З урахуванням буквального тлумачення зазначеної норми закону (частини третьої статті 137 СК України), спадкоємці померлої особи, яка записана батьком дитини, після його смерті мають право оспорити батьківство померлого щодо такої дитини з одночасним доведенням того, що особа, яка записана батьком дитини за життя не знала та не могла знати про вагітність дружини, відповідно про те, що в силу презумпції батьківства, вона може бути записана батьком дитини.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

У доктрині процесуального права позови про визнання поділяються на позитивні та негативні.

По своїй суті позов про оспорювання батьківства, після смерті особи, яка записана батьком дитини, є негативним, в якому позивач стверджує, що певний чоловік не є батьком дитини.

В такому разі за допомогою цього позову відбувається захист приватного інтересу позивача (зокрема, в сфері спадкування).

Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, оспорити його батьківство мають право його спадкоємці, за умови подання ним за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства (частина перша статті 137 СК України).

Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після пред`явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці (частина друга статті 137 СК України).

Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти (частина третя статті 137 СК України).

Тлумачення статті 137 СК України, з урахуванням розумності свідчить, що вказана норма визначає випадки, за яких батьківство особи може бути оспорено після смерті особи, яка записана батьком дитини:

перший випадок стосується випадку, коли чоловік ще під час вагітності жінки подав нотаріусу заяву про невизнання свого батьківства. У такому разі після смерті чоловіка оспорити батьківство можуть його спадкоємці (частина перша статті 137 СК України);

другий випадок охоплює ситуацію коли чоловік за життя подав позов до суду про виключення запису про нього як батька дитини. У цьому разі його спадкоємці можуть підтримати позовну заяву відповідно до положень статті 55 ЦПК про процесуальне правонаступництво (частина друга статті 137 СК України);

третій випадок оспорювання батьківства стосується випадків, коли через поважні причини чоловік не знав про те, що записаний батьком дитини, і помер. Однак на відміну від перших двох випадків можливість оспорити батьківство належить лише таким його спадкоємцям як дружина, батьки та діти (частина третя статті 137 СК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 31 липня 2023 року (справа №461/3122/19).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.

Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до статей 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом, державна реєстрація народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проведена 09.06.2010 року відповідно до статті 126 СК України на підставі спільної заяви матері дитини ОСОБА_3 та батька дитини ОСОБА_4 про визнання батьківства від 09.06.2010 року, про що складено актовий запис № 456.

Позивачка, обґрунтовуючи позов, посилається на те, що ОСОБА_4 такої заяви не подавав та не підписував, а підпис у відповідних документах йому не належить.

Разом із тим належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження зазначених обставин суду не надано.

Сам по собі факт звернення позивачки до правоохоронних органів із заявою про можливе підроблення документів та внесення 08.04.2023 року відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023078040000221 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, не встановлює факту підроблення підпису ОСОБА_4 та не спростовує відомостей актового запису про народження дитини.

Матеріали справи не містять висновку судової почеркознавчої експертизи чи іншого належного доказу, яким було б установлено, що підпис від імені ОСОБА_4 у документах, на підставі яких проведено державну реєстрацію батьківства, виконаний іншою особою.

Натомість досліджені судом докази у їх сукупності не підтверджують доводів позивачки про те, що ОСОБА_4 через поважні причини не знав про те, що він записаний батьком ОСОБА_5 .

Так, на підставі виконавчого листа №303/7216/15, виданого 22.02.2016 року Мукачівським міськрайонним судом, у виконавчому провадженні № 53077351 здійснювалося примусове стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 31.07.2025 року № 13-53077351/25 вбачається не лише наявність виконавчого провадження щодо стягнення аліментів із ОСОБА_4 , але й здійснення протягом 2018–2022 років платежів у рахунок їх сплати.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_4 за життя оскаржував рішення суду про стягнення з нього аліментів, заперечував проти здійснення виконавчого провадження з тих підстав, що він не є батьком дитини або не був обізнаний про внесення відомостей про нього як батька до актового запису про народження, чи звертався до суду з позовом про оспорювання свого батьківства.

Крім того, з копії будинкової книги вбачається наявність запису про реєстрацію ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , за якою була зареєстрована ОСОБА_3 .

Суд враховує, що сама по собі реєстрація осіб за однією адресою не є безумовним та достатнім доказом їх проживання однією сім`єю, однак зазначена обставина підлягає оцінці в сукупності з іншими дослідженими судом доказами.

Окрім цього, висновок молекулярно-генетичної експертизи не підтверджує твердження позивачки про відсутність кровного споріднення між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а, навпаки, з надзвичайно високим ступенем ймовірності підтверджує їх біологічне споріднення.

Разом із тим суд зазначає, що для вирішення цього спору відповідно до частини третьої статті 137 СК України визначальним є також встановлення наявності передбаченої цією нормою передумови для оспорювання батьківства спадкоємцем — необізнаності померлої особи через поважні причини про те, що вона записана батьком дитини.

Доводи позивачки про те, що ОСОБА_4 не повідомляв їй та іншим близьким родичам про наявність у нього дитини, не є достатнім доказом того, що сам ОСОБА_4 не знав про внесення відомостей про нього як батька до актового запису про народження дитини.

Необізнаність матері померлого щодо існування дитини не є тотожною необізнаності самого ОСОБА_4 про те, що він записаний її батьком.

Так само твердження про припинення особистих відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , їх подальше окреме проживання чи відсутність участі ОСОБА_4 у вихованні дитини самі по собі не спростовують його обізнаності щодо запису про батьківство, з огляду на наявність судового рішення про стягнення з нього аліментів, тривале виконавче провадження та відомості про здійснення платежів у рахунок сплати аліментів.

Оцінюючи відповідно до статті 89 ЦПК України наявні у справі докази кожен окремо та у їх сукупності і взаємному зв`язку, суд доходить висновку, що позивачкою не доведено наявності передбачених частиною третьою статті 137 СК України обставин, а саме того, що ОСОБА_4 через поважні причини не знав про те, що він записаний батьком ОСОБА_5 .

Натомість сукупність встановлених судом обставин, зокрема державна реєстрація батьківства на підставі спільної заяви батьків, наявність судового рішення та виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини, здійснення платежів у рахунок сплати аліментів, відсутність доказів оспорювання ним за життя свого батьківства, а також результати молекулярно-генетичного дослідження, не дає суду підстав вважати доведеними доводи позивачки про необізнаність ОСОБА_4 щодо запису його батьком дитини.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав, передбачених частиною третьою статті 137 СК України, для оспорювання позивачкою батьківства ОСОБА_4 після його смерті.

Оскільки вимога про виключення відомостей про ОСОБА_4 як батька з актового запису про народження ОСОБА_5 є похідною від вимоги про оспорювання батьківства, підстави для її задоволення також відсутні.

Таким чином, у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачкою судові витрати покладаються на неї.

Керуючись ст.ст.7, 126, 136, 137 СК України, ст.ст.12, 13, 76–81, 89, 141, 258, 259, 263–265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ).

Представник відповідача: Бедринець Мирослава Юріївна ( АДРЕСА_3 ).

Третя особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл.Духновича, 2, м.Мукачево, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 20455671).

Головуюча Л.В.Курах