Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №522/420/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Суд: Приморський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 21 вересня 2026 р.

Справа: №522/420/26-Е

Суддя: Домусчі Л. В.

Справа № 522/420/26-Е

Провадження № 2/522/4758/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Навроцької Є.І.,

за участю представників:

від позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – адвокат Клачок Б.О. на підставі ордерів

від відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса – Андрієвська А.А. в порядку самопредставництва

розглянувши у судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса про стягнення грошових коштів за договором у розмірі 333386 грн. 09 коп.,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 13.01.2026 року через систему Електронний суд надійшов позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса про стягнення грошових коштів за договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 13 жовтня 2023 року було укладено Договір № 84/26/02-08/39 між фізичними особами ОСОБА_2 (надалі позивач 1), ОСОБА_1 (надалі позивач 2), які іменовані у договорі «Сторона 1», військовою частиною НОМЕР_1 , яка іменована у договорі «Сторона 2» та Одеським квартирно-експлуатаційним відділом (зараз – Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса, надалі - відповідач), який іменований у договорі «Сторона 3».

Відповідно пункту 1.1 Договору № 84/26/02-08/39 від 13.10.2023 р., на підставі наказу № 26/02-08/39 від 13.09.2023 р. «Про встановлення військово-квартирної повинності» та окремого доручення ІНФОРМАЦІЯ_1 логістики ЗСУ № 370/2/1685 від 30.02.2022 р. Сторона 1 надає Стороні 2 можливість на спільне безоплатне користування нерухомим майном – комплексом будівель Сторони 1 загальною площею 27635,2 кв. м за адресою:. с. Іванове, Лиманський район, Одеська область, індекс 67542 ( АДРЕСА_1 ).

Пунктом 1.3 Договору № 84/26/02-08/39 від 13.10.2023 р. передбачено, що Сторона 1 надає Стороні 2 можливість скористатись своїм майном для власних потреб.

Згідно з пунктом 3.2 Договору № 84/26/02-08/39 від 13.10.2023 р., Сторона 3 (тобто відповідач) зобов`язана відшкодувати Стороні 1 (тобто позивачам) всі витрати на комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані Стороною 2 за час дії цього Договору.

Пунктом 3.3 Договору № 84/26/02-08/39 від 13.10.2023 р. передбачено, що відшкодування за спожиті комунальні послуги Стороною 2 сплачуються Стороною 3, на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг (електричної енергії, водовідведення, водопостачання, теплової енергії або природного газу, вивіз мусору) за відповідним пакетом документів до них.

На виконання пунктів 3.2 та 3.3 Договору № 84/26/02-08/39 від 13.10.2023 р. між Одеським квартирно-експлуатаційним відділом (зараз – Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса), іменується у договорі Сторона 1, фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , які іменовані у договорі «Сторона 2», військовою частиною НОМЕР_1 , яка іменована у договорі «Сторона 3», було укладено Договір № 135 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії від 27.02.2024 р. (далі за текстом – Договір № 135 від 27.02.2024 р.).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 135 від 27.02.2024 р., Сторона 2 забезпечує постачання електричної енергії, що використовується Стороною 3, а Сторона 1 відшкодовує витрати, понесені Стороною 2 з оплати електричної енергії, яка була спожита Стороною 3, за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним Договором.

Згідно з пунктом 1.2 Договору № 135 від 27.02.2024 р., відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до показників лічильників або розрахунку згідно Договору на безкоштовне тимчасове використання приміщення від 13.10.2023 р. № 84/26/02-08/39.

Матеріали позову суддя отримала 14.01.2026 року.

Ухвалою суду від 19.01.2026 року у справі було відкрито провадження у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання в залі засідань №105, в приміщенні Приморського районного суду м. Одеси за адресою: 65029, м. Одеса, вул. Балківська, 33, на 12 год. 05 хв. «02» лютого 2026 року.

До суду 09.02.2026 року надійшов відзив відповідача на позов, згідно якого КЕВ м. Одеса не згоден із позовними вимогами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , проте визнає факт укладання Договору № 84/26/02-08/39 від 13.10.2023 р. та Договору № 135 від 27.02.2024 р., проте зазначає, що підставою для відшкодування КЕВ м. Одеса за військову частину НОМЕР_1 комунальних послуг є укладені договори на відшкодування комунальних послуг, а також відповідний пакет документів до них.

Згідно п. 3.4 Договору № 135 щомісячно, в термін до 15 числа місяця за розрахунковим, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Військова частина НОМЕР_1 повинні надати КЕВ м. Одеса Акт виконаних робіт (наданих послуг), до якого додаються відповідні документи: п. 3.5. Договору № 135 та Акт звірки взаємо розрахунків.

Згідно п. 3.5. Договору № 135 До акту виконаних робіт (наданих послуг) ОСОБА_2 , ОСОБА_1 повинні надати наступний пакет підтверджуючих документів:

-копії рахунків та/або Актів приймання передачі на постачання електричної енергії, отриманих від постачальника Стороною 2;

- копії Актів про обсяги розподіленої електричної енергії, отриманих від Оператора розподілу до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ;

- Акт фіксації показників лічильника електричної енергії, підписаний ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Військовою частиною НОМЕР_1 .

Оплата за Договором № 135, згідно п. 3.6. здійснюється згідно ст. 46, 48, 49 БКУ, на підставі належним чином оформленого акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок КЕВ м. Одеси за відповідним кодом видатків).

КЕВ м. Одеса у відзиві від 09.02.2026 року визнано факт споживання Військовою частиною НОМЕР_1 комунальних послуг, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період 01.09.2024 - 01.01.2025 між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , КЕВ м. Одеса, та Військовою частиною НОМЕР_1 на суму 163410,93 грн. Відшкодування зазначеної суми не було здійснено через ненадходження бюджетних коштів на рахунок КЕВ м. Одеса за відповідним кодом кошторисних видатків.

Стосовно решти суми позовних вимог, а саме 169975,16 грн (333386,09 грн - 163410,93 грн = 169975,16 грн) КЕВ м. Одеса зазначає, що не дотримуючись умов Договору № 135 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не надіслали на адресу КЕВ м. Одеса зазначений в п. 3.5. Договору № 135 пакет підтверджуючих документів, зокрема рахунки від постачальних організацій а також відповідні Акти наданих послуг – через що неможливо встановити факт споживання електроенергії саме Військовою частиною НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 8.1. Договору 84/26/02-08/39 КЕВ м. Одеса має право вимагати від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 надання необхідних документів, інформації, з метою виконання умов цього договору. У разі не надання таких документів КЕВ м. Одеса звільняється від взятих зобов`язань за цим договором (п.8.2 . Договору 84/26/02-08/39).

Також відповідач зазначає, що відповідно до ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Крім того, статтею 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років; довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов`язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я; середньострокових зобов`язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

У підготовче засідання призначене на 09.03.2026 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не з`явилися, представник позивачів – адвокат Клачок Б.О. через канцелярію суду надала заяву, в якій просила закрити підготовче засідання по справі та призначити її до розгляду по суті, справу просила розглядати за її та позивачів відсутністю.

Представник Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса у підготовче засідання не з`явився, представник відповідача – адвокат Чеповський О.В. через канцелярію суду надав заяву, в якій просив закрити підготовче засідання по справі та призначити її до розгляду по суті, справу просив розглядати за відсутністю сторони відповідача.

Ухвалою суду від 09.03.2026 року у справі закрито підготовче провадження та призначено її до судового розгляду по суті на 10 годин 00 хвилин «26» травня 2026 року у залі суду №105 в приміщенні Приморського районного суду м. Одеси.

У судовому засіданні 26.05.2026 року був присутній представник позивачів - адвокат Клачок Б.О., яка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі. Зазначала, що оскільки між позивачками та КЕВ м. Одеса було укладено Договір № 135 від 27.02.2024 р., відповідач має відшкодувати витрати, понесені позивачками з оплати електричної енергії, яка була спожита Військовою частиною НОМЕР_1 , за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним Договором. Представник позивачів посилалась також на те, що заборгованість відповідача перед позивачками виникла за період часу з 01 лютого 2024 року по 30 листопада 2024 року, що підтверджується рахунком постачальника універсальних послуг ТОВ «ООЕК» № 12-279/1 від 17.12.2024 р.

Крім того зазначала, що через несплату КЕВ м. Одеса грошових коштів як відшкодування витрат на електричну енергію Одеська обласна енергопостачальна компанія звернулася до Пересипського районного суду м. Одеси із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту та рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 16.04.2026 р. по справі № 523/21859/25 ці вимоги було задоволено.

У судовому засіданні був присутній представник КЕВ м. Одеса, заперечував проти задоволення позовних вимог за обставин та підстав, викладених у відзиві на позов, з посиланням на те, що відповідач є бюджетною організацією, яка фінансується виключного з державного бюджету та бюджетних асигнувань, які надходять у визначений ст. 3 Бюджетного кодексу України період, який становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, а відшкодування суми 163410,93 грн., яка визнана КЕВ м. Одеса у акті звірки взаємних розрахунків не було здійснено через ненадходження бюджетних коштів на рахунок КЕВ м. Одеса за відповідним кодом кошторисних видатків.

Розгляд справи був відкладений на 30.06.2026 року.

26.06.2026 року на адресу суду надійшли письмові пояснення по справі від позивачів, у яких зазначалося про те, що саме у Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса виник обов`язок сплатити рахунком постачальника універсальних послуг ТОВ «ООЕК» № 12-279/1 від 17.12.2024 р. на суму 333 386,09 грн., оскільки відповідно до пункту 10.1 Договору № 84/26/02-08/39 від 13.10.2023 р. визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту припинення чи скасування воєнного стану включно, встановленого Законом України «Про введення воєнного стану в Україні», і відповідно до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України Сторони домовилися, що відносини між ними, визначні цим договором, встановилися з «24» лютого 2022 р., тож саме військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 були безпосередніми та єдиними споживачами електроенергії у період часу з 01.02.2024 р. по 30.11.2024 р.

Доказів того, що приміщення у цей проміжок часу не використовувалося військовослужбовцями ВЧ НОМЕР_1 , або було звільнене ними через розірвання договорів № 135 від 27.02.2024 р. та № 84/26/02-08/39 від 13.10.2023 р., матеріали справи не містять, відповідач ці обставини не заперечує, тож на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України, ці обставини не підлягають доказуванню.

Також представником позивачів у письмових поясненнях зазначено, що Звертаємо що 04.11.2025 р. позивачкою ОСОБА_1 було самостійно сплачено заборгованість за спожиту військовослужбовцями ВЧ НОМЕР_1 електричну енергію перед ТОВ «ООЕК» на суму 269 423,02 грн., що підтверджується рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 16.04.2026 р. по справі № 523/21859/25 (є загальнодоступним за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136105038). З урахуванням вимог п. 4.24 Правил, оплата за 04.11.2025 року в розмірі 269 423,02 була врахована ТОВ «ООЕК» в рахунок погашення заборгованості за період споживання з лютого по листопад 2024 р. відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Розгляд справи 30.06.2026 року був відкладений на 17.09.2026 року у зв`язку з довготривалою повітряною тривогою у м. Одесі.

07.09.2026 року до суду надійшли додаткові пояснення у справі від КЕВ м. Одеса, у яких відповідач зазначає, що Одеське квартирно-експлуатаційне управління (станом на теперішній час КЕВ м. Одеса) зобов`язане відшкодовувати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані Військовою частиною НОМЕР_1 за час дії цього Договору (п. 3.2. Договору №

84/26/02-08/39).

КЕВ м. Одеса визнано факт споживання Військовою частиною НОМЕР_1 комунальних послуг, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період 01.09.2024 - 01.01.2025 на суму 163410,91 грн.

У судовому засіданні 17.09.2026 року був присутній представник позивачів, яка позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити. Додатково зазначила, що у справі відсутні докази того, що у період часу, за який у ОСОБА_1 виникла заборгованість, а саме – з 01 лютого 2024 року по 30 листопада 2024 року, що підтверджується рахунком постачальника універсальних послуг ТОВ «ООЕК» № 12-279/1 від 17.12.2024 р. Факт споживання військовослужбовцями ВЧ НОМЕР_1 житлово-комунальних послуг у зазначений період часу відповідачем не спростовано.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.09.2026 р. зазначила, що КЕВ м. Одеса визнано факт споживання Військовою частиною НОМЕР_1 комунальних послуг, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період 01.09.2024 - 01.01.2025 на суму 163410,91 грн., проте у зв`язку з ненадходження бюджетних коштів на рахунок КЕВ м. Одеса за відповідним кодом кошторисних видатків, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ч.3 ст.241 ЦПК України, у судовому засіданні судом постановлено протокольну ухвалу про закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.

Відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України, після судових дебатів судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення судового рішення є 22.09.2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, заслухавши пояснення учасників справи, дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі з огляду на таке.

За розглядом справи судом встановлено наступне.

13 жовтня 2023 року було укладено Договір № 84/26/02-08/39 між фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , які іменовані у договорі «Сторона 1», військовою частиною НОМЕР_1 , яка іменована у договорі «Сторона 2» та Одеським квартирно-експлуатаційним відділом (зараз – Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса,), який іменований у договорі «Сторона 3».

За змістом пункту 8.2 Договору № 84/26/02-08/39 від 13.10.2023 р. обов`язком Сторони 3 є відшкодування Стороні 1 вартості комунальних послуг, що спожиті Стороною 2, та пошкодження або знищення майна в зв`язку з діяльністю Сторони 2, у процесі виконання цього Договору.

Пунктом 9.1 Договору № 84/26/02-08/39 від 13.10.2023 р. передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Також пунктом 10.1 Договору № 84/26/02-08/39 від 13.10.2023 р. визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту припинення чи скасування воєнного стану включно, встановленого Законом України «Про введення воєнного стану в Україні», і відповідно до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України Сторони домовилися, що відносини між ними, визначні цим договором, встановилися з «24» лютого 2022 р.

Актом приймання-передачі нерухомого майна, згідно договору спільного тимчасового безоплатного використання від 13.10.2023 р. № 84/26/02-08/39 фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було передано військовій частині НОМЕР_1 нежитлові приміщення загальною площею 27 635,2 кв. м, що розташовано за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлові приміщення – 23 263,1 кв.м.

Пунктом 3.1 Договору № 135 від 27.02.2024 р. визначено, що облік та розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються за показниками приладів обліку (лічильника) або розрахунку. Підставою для розрахунку за цим Договором є діючі договори н постачання, розподіл та перетікання реактивної електричної енергії укладені між Стороною 2 та постачальною організацією, копію якого необхідно було надати Стороні 1 (пункт 3.3 Договору № 135 від 27.02.2024 р.).

За положеннями пункту 3.4 Договору № 135 від 27.02.2024 р., щомісячно, в термін до 15 числа місяця за розрахунковим, Сторона 2 та Сторона 3 повинні надати Стороні 1 акт виконаних робіт (наданих послуг), до якого додаються відповідні документи: п. 3.5 та акт звірки взаєморозрахунків.

До акту виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до п. 3.5 Договору № 135 від 27.02.2024 р., Сторона 2 повинна надати наступний пакет підтверджуючих документів:

- копії рахунків та/або актів приймання – передачі на постачання електричної енергії, отриманих від постачальника Стороною 2;

- копії актів про обсяги розподіленої електричної енергії, отриманих від Оператора розподілу Стороною 2;

- акт фіксації показників лічильника електричної енергії, підписаний Стороною 2 та Стороною 3.

Пунктом 3.6 Договору № 135 від 27.02.2024 р. визначено, що оплата за ним здійснюється згідно ст. 46, 48, 49 Бюджетного кодексу України, на підставі належним чином оформленого акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Сторони 1 за відповідним кодом видатків).

Також пунктом 4.2.2 Договору № 135 від 27.02.2024 р. визначено, що Сторона 1 зобов`язується своєчасно та в повному обсязі відшкодувати витрати Стороні 2 за спожиту Стороною 3 електричну енергію на підставі акту виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до показників встановлених засобів обліку або розрахунку спожитої електричної енергії.

Пунктами 5.2.1 та 5.2.2 Договору № 135 від 27.02.2024 р. передбачене право Сторони 2 отримувати від Сторони 1 оплату згідно з. п. 1.1 Договору та вимагати відшкодування збитків, завданих Стороні 2 внаслідок порушення Стороною 1 або Стороною 3 умов цього Договору.

Згідно з пунктом 6.1 Договору № 135 від 27.02.2024 р., за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

У пункті 9.1 Договору № 135 від 27.02.2024 р. сторони визначили, що він набирає чинності з дня його підписання. Строк дії Договору відповідно до п. 3 ст. 631 ЦКУ розповсюджується на відносини, які виникли між сторонами з 01.01.2024 р., та діє по 31.12.2024 р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 9.4 Договору № 135 від 27.02.2024 р., реорганізація Платника, Балансоутримувача чи Споживача, або перехід права власності на приміщення чи будівлю до інших осіб, не визначається підставою для зміни або припинення цього договору і зберігає свою чинність для нового власника Приміщення та будівлі (їх правонаступників), якщо інше не передбачається цим Договором або чинним законодавством України.

Таким чином, зміна назви відповідача з «Одеський квартирно-експлуатаційний відділ на «Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса» не може вважатися підставою для втрати чинності Договором.

Актом звірки взаємних розрахунків за період 01.09.2024 р.-01.01.2025 р. за договором № 84/26/02-08/39 від 13.10.2023 р. (про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за розподіл електричної енергії/перетікання реактивної енергії) відповідачем підтверджено наявний у нього обсяг заборгованості перед позивачами на суму 163 410,91 грн.

16.01.2020 р. між ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (далі за текстом – ТОВ «ООЕК») та ОСОБА_1 було укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 12-279-УП (далі за текстом – Договір № 12-279-УП), у зв`язку з чим для ОСОБА_1 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 .

Умовами Договору № 12-279-УП передбачено, що ТОВ «ООЕК» продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок останнього, а Споживач (позивач 2) оплачує ТОВ «ООЕК» вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. На даний час Договір № 12-279-УП є чинним.

У період часу з лютого 2024 р. по грудень 2024 р. військовою частиною НОМЕР_1 було спожито електричної енергії в кількості 390270 кВт.год на суму 295 459,35 грн., що підтверджується довідкою АТ «ДТЕК Одеські електромережі». На підставі вищезазначеного ТОВ «ООЕК» було виставлено ОСОБА_1 рахунки за спожиту електричну енергію на загальну суму 333 386,09 грн., а саме: № 12-279/1 від 19.02.2024 р., № 12-279/1 від 18.03.2024 р., № 12-279/1 від 18.04.2024 р., № 12-279/1 від 21.05.2024 р., № 12-279/1 від 20.06.2024 р., № 12-279/1 від 17.07.2024 р., № 12-279/1 від 19.08.2024 р., № 12-279/1 від 20.09.2024 р., № 12-279/1 від 16.10.2024 р., № 12-279/1 від 15.11.2024 р., № 12-279/1 від 17.12.2024 р.

У матеріалах справи міститься адвокатський запит № 84 від 03.11.2025 р., в якому представник позивача 2 просила інформацію щодо строків оплати заборгованості за Договором № 135 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії від 27.02.2024 р. та Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2024 р. по 01.01.2025 р.

У відповідь на зазначений запит листом № 4541 від 05.11.2025 р КЕВ м. Одеса повідомило, що дійсно КЕВ м. Одеса здійснює відшкодування коштів власникам приміщень за спожиті військовими частинами комунальні послуги та енергоносії на підставі укладених договорів, проте відповідно до ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, у зв`язку з чи КЕВ м. Одеса не має законних підстав для компенсації коштів за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/ перетікання реактивної енергії на загальну суму 163 410,91 грн. (надані військовій частині НОМЕР_1 ), яка розміщувалась на фондах балансоутримувача фізичних осіб ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за минулі роки у 2025 році. Для вирішення цього питання КЕВ м. Одеса рекомендує звернутися до суду.

У письмових поясненнях від 07.09.2026 р. КЕВ м. Одеса визнано факт споживання Військовою частиною НОМЕР_1 комунальних послуг, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період 01.09.2024 - 01.01.2025 на суму 163410,91 грн.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Вбачається, що позивачі просять стягнути з відповідача заборгованість, обумовлену Договором № 135 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії від 27.02.2024 р. за період часу з 01 лютого 2024 року по 30 листопада 2024 року.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р.).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є принцип верховенства права.

Як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, тоді як підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Стаття 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 207 ЦК України визначає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами,

Згідно з приписами ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Частина 2 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

- копії актів про обсяги розподіленої електричної енергії, отриманих від Оператора розподілу Стороною 2;

- акт фіксації показників лічильника електричної енергії, підписаний Стороною 2 та Стороною 3.

Відповідно до положень ст. 46 Бюджетного кодексу України, стадіями виконання бюджету за видатками та кредитуванням є:

1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету;

2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм, а також порядків використання бюджетних коштів;

3) взяття бюджетних зобов`язань;

4) отримання товарів, робіт і послуг;

5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов`язань;

6) використання товарів, робіт і послуг для виконання завдань бюджетних програм;

7) повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).

За приписами ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років; довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов`язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я; середньострокових зобов`язань за державними контрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів; середньострокових зобов`язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Довгострокове зобов`язання за енергосервісом на підставі документального підтвердження в установленому порядку скорочення обсягів споживання комунальних послуг та енергоносіїв і видатків на їх оплату за звітний період (порівняно з такими обсягами (видатками), які були б спожиті (здійснені) за відсутності енергосервісу) набуває статусу бюджетного зобов`язання у сумі, визначеній згідно з умовами договору енергосервісу виходячи з цін (тарифів), діючих у періоді, за який здійснюється розрахунок, у межах фактичного скорочення таких видатків.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу).

Казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми.

Бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Статтею 49 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності відповідного бюджетного зобов`язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету;

2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми;

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

У той самий час, Велика Палата ВС у постанові по справі №911/4249/16 виклала правовий висновок: відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання. Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові ВСУ від 22.03.17р. у справі №3-77гс17, у постановах КГС у складі ВС від 27.03.18р. у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові ВП ВС від 10.04.18р. у справі №12-46гс18.

Таким чином, відсутність відповідних бюджетних асигнувань не може вважатися законною підставою для відмови у задоволення позовних вимог.

Щодо аргументів відповідача про відсутність повноваго пакету документів на іншу частину позовних вимог у сумі 169 975,16 грн. та необхідність на необхідність застосування до спірних правовідносин положень пунктів п. 8.1. та 8.2 Договору № 84/26/02-08/39, відповідно до яких КЕВ м. Одеса має право вимагати від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 надання необхідних документів, інформації, з метою виконання умов цього договору, а у разі не надання таких документів КЕВ м. Одеса звільняється від взятих зобов`язань за цим договором, то такі доводи до уваги судом не приймаються з огляду на таке.

Позовні вимоги про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обґрунтовані наявністю заборгованості за Договором № 135 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії від 27.02.2024 р. у загальному розмірі 333 386 (триста тридцять три тисячі триста вісімдесят шість) гривень 09 копійок.

Судом встановлено, що така заборгованість відповідача перед позивачками виникла за період часу з 01 лютого 2024 року по 30 листопада 2024 року, що підтверджується рахунком постачальника універсальних послуг ТОВ «ООЕК» № 12-279/1 від 17.12.2024 р. та рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 16.04.2026 р. по справі № 523/21859/25, яким встановлено, що з урахуванням вимог п. 4.24 Правил, оплата за 04.11.2025 року в розмірі 269 423,02 була врахована ТОВ «ООЕК» в рахунок погашення заборгованості за період споживання з лютого по листопад 2024 р. відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом також встановлено, що Актом приймання-передачі нерухомого майна, згідно договору спільного тимчасового безоплатного використання від 13.10.2023 р. № 84/26/02-08/39 фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було передано військовій частині НОМЕР_1 нежитлові приміщення загальною площею 27 635,2 кв. м, що розташовано за адресою: АДРЕСА_2 ), нежитлові приміщення – 23 263,1 кв.м. Акту приймання – передачі нерухомого майна, який підтвердив би передачу нежитлових приміщень загальною площею 27 635,2 кв. м, що розташовано за адресою: АДРЕСА_2 ), від користувача - військової частини НОМЕР_1 , до власників приміщення – фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період часу з 01.02.2024 р. по 30.11.2024 р., матеріали справи не містять.

Так само у матеріалах справи відсутні докази звернення КЕВ м. Одеса до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ВЧ НОМЕР_1 з вимогою про надання необхідних документів, інформації, з метою виконання умов Договору № 84/26/02-08/39, як того вимагає пункт 8.1 зазначеного Договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

За приписами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3398 (три тисячі триста дев`яносто вісім) гривень 13 копійок.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 509, 524-526, 530, 536, 559, 610-612, 629, 638-640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43, 64, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса заборгованості – задовольнити.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (адреса: 65058, м. Одеса, вул. Незалежності, буд. 18, код ЄДРПОУ 08038284) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) заборгованість за Договором № 135 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії від 27.02.2024 р. у загальному розмірі 333 386 (триста тридцять три тисячі триста вісімдесят шість) гривень 09 копійок в рівних частинах.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, мають право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено та підписано 22.09.2026 року.

Суддя: Домусчі Л.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua