Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №522/8964/26-Е — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 522/8964/26-Е

Номер провадження № 2/521/8067/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

23 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Поліщук І.О.

за участю секретаря судового засідання – Коржеван В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила стягнути з відповідача на її користь безпідставно збережені кошти у розмірі 13 900,61 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку у АДРЕСА_1 , набутого на підставі договорів купівлі-продажу по 1/2 частину будинку, укладених між КС «Кредитінвест» та ОСОБА_1 30.05.2017 року №1382 та 1385.

Договір купівлі-продажу від 30.05.2017 року №1382 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Тетяною Михайлівною, зареєстровано у реєстрі за №1382. Зазначений договір був зареєстрований в Державному реестрі речових прав на нерухоме майно 30.05.2017 року за №20677069.

Договір купівлі-продажу від 30.05.2017 року №1385 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Тетяно Михайлівною, зареєстровано у реєстрі за №1385. Зазначений договір бу зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.05.2017 року за №20677195.

На момент укладання договорів купівлі-продажу №1382 та №1385 від 30.05.2017р., право власності кредитної спілки «Кредитінвест» на вказаний будинок виникло на підставі заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.12.2016р. (справа №522/16614/15-ц).

Отже, з метою виконання судового рішення був виданий виконавчий лист №523/4508/17 від 18.05.2017 року та здійснено продаж майна у порядку частини статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», а кошти при продажу майна боржника були внесені покупцем за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби.

ОСОБА_3 намагалась оскаржити набуття Позивачем власності на зазначений будинок, проте їй було відмовлено у цьому Постановою №522/5768/19. За результатом розгляду зазначеної справи в задоволенні позовної заяви про визнання недійсними договорів купівлі-продажу №1382 від 30.05.2017 року, укладеного між кредитною спілкою «Кредитінвест» та ОСОБА_1 та №1385 від 30.05.2017 року- відмовлено в повному обсязі.

Рішенням від 16.06.2021 року по справі № 522/19546/17, позовну заяву про виселення було задоволено - вирішено виселити ОСОБА_3 з житлового будинку у АДРЕСА_1 та зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_3 з житлового будинку у АДРЕСА_1 .

Зазначене рішення залишено без змін Постановою Одеського апеляційного суду від 29.08.2022 року, та набрало законної сили.

Проте, з часу набрання законної сили вищезазначеного рішення про виселення до дату подачі цього позову, неможливо виконати рішення про виселення по справі №522/19546/17 через активну протидію ОСОБА_2 .

Відповідач, посилаючись на нікчемний договір оренди, не допустив та не допускає ані Позивача, ані представників ВДВС до приміщення. Зокрема в актах державного виконавця від 02.08.2023 року та 20.10.2023 року, зазначено, що саме Відповідач чинить опір представникам ВДВС та Позивачу, перешкоджаючи виконанню рішення суду.

28.04.2023 року, Відповідач, ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання договору найму дійсним (справа №522/7614/23). Як вбачається із матеріалів справи 522/7614/23 ОСОБА_2 стверджує, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням від 19 грудня 2023 року, по справі №522/7614/23, провадження 2/522/4234/23, Позовну заяву ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визнання договору найму житлового приміщення дійсним було залишено без задоволення.

Будь-яких апеляційних скарг на рішення по справі №522/7614/23 від 19 грудня 2023 року Скаржником не подано.

Приморським районним судом м. Одеси був встановлений факт того, що власником майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , з 30 травня 2017 року є ОСОБА_1 , а не ОСОБА_4 , а позивачем (Скаржником) не надано жодних доказів того, що ОСОБА_3 має право розпоряджатися майном за адресою: в АДРЕСА_1 , включаючи право надавати його в оренду, у зв?язку з чим суд вважає, що позовні вимого не підлягають задоволенню.

Також Відповідач неодноразово запевняв суд, що житловий будинок з адресою: АДРЕСА_1 перебуває у його фактичному користуванні (яке Позивач та усі без винятку суди вважають незаконним зокрема:

1. У своїй апеляційній скарзі на рішення Приморського районного суду м. Одес від 12.04.2023 року по справі N?522/5398/21 (третій абзац на другому лис копія якої наявна в додатках.

2. У своїй апеляційній скарзі на рішення Приморського районного суду м. Одес від 16.06.2021 року по справі N?522/19546/17 (сьомий абзац на третьому лис копія якої наявна в додатках.

Враховуючи вищезазначене, Позивач наголошує, що Відповідач фактично користується житловим будинком у АДРЕСА_1 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.04.2025 року по справі №522/17306/24-E задоволено позовну заяву ТОВ «ІНФОКС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг. Стягнуто з Позивача на користь ТОВ «ІНФОКС» заборгованість у розмірі 6280, 75 гривень (за період з 01.03.2022 по 31.07.2024 року), а також судовий збір у розмірі 3028,00 гривень.

Відповідно до листа 2292-04/4891 від 28.05.2025 року від ТОВ «ІНФОКС» до Позивача, листа -повідомлення щодо виконання рішення від 03.06.2025 року від Позивача до ТОВ «Інфокс», та квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №СВО9343612/1, Позивачем було сплачено 9308,80 грн. на виконання рішення суду по справі №522/17306/24-Е.

27 квітня 2026 року Приморським районним судом м. Одеси по справі №522/4922/26 видано судовий наказ, яким стягнуто з Позивача на користь ТОВ «ІНФОКС» заборгованість у розмірі 4259,06 гривень. Стягнуто з Позивача на користь ТОВ «ІНФОКС» судовий збір у розмірі 332,80 гривень.

Відповідно до листа М-172/5 від 11.05.2026 року від ТОВ «ІНФОКС» до Позивача, листа -повідомлення щодо виконання рішення від 14.05.2026 року від Позивача до ТОВ «Інфокс», та квитанцій до платіжних інструкцій на переказ готівки №СВ10109839/1 та №СВ10109825/1 - Позивачем було сплачено 4 259,06 грн. та 332,80 грн. на виконання рішення суду по справі №522/4922/26.

Звертає увагу суду, що заборгованість відповідно до якої по справі №522/4922/26 видано судовий наказ, це заборгованість за період після ухвалення рішення по справі №522/17306/24-Е. Протягом усього періоду зазначеного ТОВ «ІНФОКС» у справах №522/17306/24-Е та №522/4922/26 .

Послугами водопостачання та водовідведення ТОВ «ІНФОКС» в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 користувався саме Відповідач, а оплатив вищезазначені послуги Позивач, що підтверджується наданими до позову доказами.

Ухвалою суду від 13 липня 2026 року відкрито провадження по справі, встановлено порядок спрощеного позовного провадження.

Відповідачу ОСОБА_2 за реєстрацією місця проживання, якою є наступна адреса: АДРЕСА_2 надіслано ухвалу про відкриття провадження поданій справі, копія позовної заяви та додатки до неї.

Правом на подання відзиву відповідач не скористалася.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

Суд, на підставі ст. 281 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстроване за нею на підставі договорів купівлі-продажу від 30 травня 2017 року № 1382 та № 1385.

Договір купівлі-продажу від 30.05.2017 року №1382 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Тетяною Михайлівною, зареєстровано у реєстрі за №1382. Зазначений договір був зареєстрований в Державному реестрі речових прав на нерухоме майно 30.05.2017 року за №20677069.

Договір купівлі-продажу від 30.05.2017 року №1385 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Тетяно Михайлівною, зареєстровано у реєстрі за №1385. Зазначений договір бу зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.05.2017 року за №20677195.

Законність набуття ОСОБА_1 права власності на зазначене нерухоме майно оскаржувалася ОСОБА_3 , однак постановою Одеського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у справі № 522/5768/19 у задоволенні позову про визнання відповідних договорів купівлі-продажу недійсними відмовлено.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2021 року у справі № 522/19546/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року, вирішено виселити ОСОБА_3 із житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та зняти її з реєстраційного обліку.

Відповідно до актів державного виконавця від 02 серпня та 20 жовтня 2023 року, під час проведення виконавчих дій за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому будинку перебував відповідач ОСОБА_2 , який своїми діями перешкоджав проведенню виконавчих дій, а саме не допускав до приміщення власників та перешкоджав державним виконавцям пересвідчитись про стан виконання рішення.

Відповідач відзиву на позов не подав та доказів на спростування зазначених обставин суду не надав.

Крім того, 17 квітня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору найму житлового приміщення дійсним.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2023 року у справі № 522/7614/23 у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У зазначеній справі судом установлено, що власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , із 30 травня 2017 року є ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 не мала права розпоряджатися цим майном та передавати його в найм. Судове рішення набрало законної сили та в апеляційному порядку не оскаржувалося.

Водночас належних та допустимих доказів існування у відповідача речового або зобов`язального права на проживання і користування зазначеним житлом матеріали справи не містять.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За приписами ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право особи на судовий захист свого майнового права та інтересу, зокрема шляхом відшкодування майнової шкоди та застосування інших способів відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно й тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Судом встановлено, що відповідач фактично користувався житловим будинком та послугами водопостачання і водовідведення, однак їхню вартість не сплачував.

Вартість фактично спожитих послуг була сплачена ОСОБА_1 як власницею нерухомого майна на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2025 року у справі № 522/17306/24-Е та судового наказу від 27 квітня 2026 року у справі № 522/4922/26.

Відповідно до листа 2292-04/4891 від 28.05.2025 року від ТОВ «ІНФОКС» до Позивача, листа -повідомлення щодо виконання рішення від 03.06.2025 року від Позивача до ТОВ «Інфокс», та квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №СВО9343612/1, Позивачем було сплачено 9308,80 грн. на виконання рішення суду по справі №522/17306/24-Е.

Відповідно до листа М-172/5 від 11.05.2026 року від ТОВ «ІНФОКС» до Позивача, листа -повідомлення щодо виконання рішення від 14.05.2026 року від Позивача до ТОВ «Інфокс», та квитанцій до платіжних інструкцій на переказ готівки №СВ10109839/1 та №СВ10109825/1 - Позивачем було сплачено 4 259,06 грн. та 332,80 грн. на виконання рішення суду по справі №522/4922/26.

З огляду на викладене сплачені позивачкою 10 539,81 грн вартості послуг водопостачання та водовідведення та сплачений судовий збір у сумі 3 360,80 грн є коштами, безпідставно збереженими відповідачем за її рахунок, та підлягають стягненню на підставі ст. 1212 ЦК України.

За змістом ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідач не подав відзиву та не надав доказів, які спростовували б факт його проживання у житловому будинку, користування відповідними комунальними послугами, розмір сплаченої позивачкою заборгованості.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши докази відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності достатніми для встановлення факту безпідставного збереження відповідачем коштів і завдання позивачці майнових втрат.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 13 900,61 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сплачений нею за подання цього позову судовий збір у розмірі 1 064,96 грн.

Керуючись статтями 15, 16, 22, 317, 319, 321, 1212 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 76–81, 82, 89, 133, 141, 259, 263–265, 268, 280–284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) безпідставно збережені кошти у загальному розмірі 13 900 (тринадцять тисяч дев`ятсот) гривень 61 копійка.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання цього позову у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ірина Поліщук