Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №521/11844/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/11844/26

Провадження № 2-а/521/151/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Поліщук І.О.

за участі секретаря судового засідання – Коржеван В.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Третя особа: Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 в якому просить: скасувати постанову №R306163 від 30.01.2026, яку видав ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_1 . Закрити провадження у справі через відсутність в моїх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУПАП.

Позов обґрунтовує тим, що 08.05.2026 року старшим державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Костюковим Сергієм Сергійовичем було відкрито виконавче провадження № 80954806 на підставі Постанови №R306163 виданою 30.01.2026 року, який видав: ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказаний виконавчий документ передбачає стягнення з ОСОБА_1 , штраф, через відмову від проходження ВЛК, розмірі 34 000,00 грн, а також у межах відкритого виконавчого провадження відповідачем винесено постанову про арешт коштів позивача.

Позивач зазначив, що після отримання повістки 23.04.2026 року, він з`явився в ІНФОРМАЦІЯ_3 та повністю пройшов військово-лікарську комісію, що підтверджується витягом з додатку «Резерв +», від 08.05.2026 року. Раніше, не отримував жодної повістки з вимогою проходження ВЛК.

Разом з тим зазначив, що про винесення постанови №R306163 від 30.01.2026 року дізнався лише 08.05.2026 року після відкриття виконавчого провадження старшим державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 80954806. До того часу йому не було вручено копію постанови у встановленому законом порядку.

Позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21 липня 2026 року було відкрито провадження у справі без виклику сторін.

Представник відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_4 03 серпня 2026 року надав суду відзив на адміністративний позов, в якому наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що 17.01.2026 року о 10:47 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 стосовно Позивача було складено Протокол № 196 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Позивач, будучи військовозобов`язаним, в порушення вимог п. 2 розділу ІІ Закону України № 3621-ІХ від 21.03.2024 року, не пройшов повторний медичний огляд (ВЛК) з метою визначення придатності до військової служби у встановлений законом термін - до 05.06.2025 року. На момент винесення оскаржуваної постанови (30.01.2026 року) склад адміністративного правопорушення був повністю наявним. Позивач посилається на те, що він пройшов ВЛК 23.04.2026 року (що підтверджується витягом з додатка «Резерв+»), Проте, проходження медичної комісії у квітні 2026 року не нівелює факт тривалого порушення, яке тривало з червня 2025 року по квітень 2026 року, та за яке його було правомірно притягнуто до відповідальності у січні 2026 року.

Разом з тим зазначив, що відповідно до ст. 277-2 КУпАП, Позивача було належним чином та у встановлений законом термін повідомлено про дату, час та місце розгляду адміністративної справи. Так у протоколі зазначено що розгляд справи відбудеться 30.01.2026 об 14-00 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 кабінет 6. У зв`язку з неявкою Позивача (або його представника) на засідання 30.01.2026 року та за відсутності клопотань про відкладення розгляду, керуючись ст. 268 КУпАП, справу було розглянуто за його відсутності. На підставі матеріалів справи (матеріалів Нацполіції про примусове доставлення особи у зв`язку з порушенням військового обліку від 16.09.2025 року) начальник ТЦК та СП полковник ОСОБА_2 виніс постанову № R306163 про накладення штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Щодо стягнення з позивача штрафу у розмірі 34 000,00 грн, зазначає, що безпосередньо оскаржуваною постановою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.01.2026 року штраф було накладено у розмірі 17 000,00 грн. Також зазначає, що копію постанови разом із супровідним листом № 3583 було направлено на зареєстровану адресу проживання Позивача ( АДРЕСА_2 ). Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача оскаржувана постанова № R306163 від 30.01.2026 року є законною, обґрунтованою, прийнятою на підставі чинного законодавства (ст. 235 КУпАП) та в межах повноважень керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку про задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

В силу ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію під час особливого періоду тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Судом встановлено, що оскаржуваною постановою №R306163 від 30.01.2026 року складеною начальником Велікорецьким Ігорем Вікторовичем, громадянина ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В оскаржуваній позивачем постанові зазначено, що за результатом з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не прийшов (відмовився від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ ЗУ № «Про внесення змін деяких законів України щодо забезпечення права в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до вказаної постанови, визнано ОСОБА_1 винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

Відповідно до роздруківки військово-облікового документу «Резерв+», сформованого 08.05.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є військовозобов`язаним та уточнив дані 02.07.2024 та пройшов ВЛК - 23.04.2026 року.

Згідно ст.ст. 1,3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «;Про Збройні Сили України», «;Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

Частиною 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до п. 2 Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 року № 4235-IX, який набрав чинності 15 лютого 2025 року, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом (з 15 лютого 2025 року) зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Таким чином, вказані вище особи (віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом) повинні самостійно ініціювати проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК.

При цьому, у даному випадку Закон не зобов`язував органи ТЦК та СП направляти відповідні повістки чи повідомлення громадянам, які є обмежено придатними до військової служби про явку для отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, навпаки громадянин, який є обмежно придатним до військової служби, був зобов`язаний самостійно звернутися до відповідного ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста для отримання такого направлення.

Тому, позивач, як громадянин України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, не виключений з військового обліку, був зобов`язаний до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Суду не надано доказів вжиття позивачем заходів задля отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та проходження такого огляду до 05.06.2025 року.

Разом з тим, згідно з ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відтак, за змістом ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.

КУпАП не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке полягає, зокрема, невиконання позивачем обов`язку проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби до 05 червня 2025 року, не носить характеру триваючого та вичерпується фактом проходження повторного медичного огляду до конкретної дати.

Також, суд акцентує увагу на тому, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем його виявлення. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли уповноважений на складення протоколу про адміністративне правопорушення орган отримав будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому, день виявлення адміністративного правопорушення не тотожний дню складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах №461/1393/16-а від 21 листопада 2019 року та №149/2498/17 від 28 лютого 2019 року.

День вчинення правопорушення - це день, коли відповідне правопорушення було вчинено особою. За обставин цієї справи таким днем є 06.06.2025, тобто наступний день, що слідує за граничним днем 05.06.2025, чітко визначеним Законом № 3621-IX, до якого, включно, суб`єкти зобов`язані були самостійно пройти повторний медичний огляд.

Відповідно від 06.06.2025 відраховується один рік, протягом якого територіальні центри комплектування та соціальної підтримки мали право накласти штрафи на суб`єктів за не проходження повторного медичного огляду, але тільки у тому разі, якщо не пройшло три місяці з дня виявлення правопорушення.

День виявлення правопорушення - це день, коли посадова особа чи орган, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, дізналися чи за всіма об`єктивними ознаками повинні були дізнатися про те, що особа вчинила адміністративне правопорушення.

Момент виявлення порушення не можна ототожнювати з часом складення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, суд зазначає, що строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення.

Оскаржувану постанову №R306163 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення було винесено лише 30.01.2026, тобто після закінчення тримісячного строку, встановленого ч. 9 статті 38 КУпАП.

Однак, розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувся 30.01.2026, тобто поза межами строків, встановлених ч. 9 ст. 38 КУпАП.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

За таких умов, суд вважає, що адміністративне стягнення було накладене відповідачем поза межами строку, встановленого ст. 38 КУпАП, у зв`язку з чим провадження в адміністративній справі підлягало закриттю на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Такої позиції дотримується і П`ятий апеляційний адміністративний суд в постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 523/23695/25.

Зазначене узгоджується і з висновком Верховного Суду, зробленим в постанові від 17.07.2019 у справі № 601/952/16.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині скасування постанови та закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги відсутність належних доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, є такою, що підлягає задоволенню, а постанова №R306163 від 30.01.2026 має бути скасована, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, закрито, з урахуванням вищенаведеного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 665,60 грн необхідно стягнути в його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позивачем переплачено судовий збір в сумі 665,60 грн за квитанцією до платіжної інструкції від 02.07.2026 року сумою 1331,20 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 19, 55,62 Конституції України, ст. ст. 2, 5, 9, 44, 69, 77, 90, 124, 126, 132, 139, 159, 171, 205,242, 229, 250, 257, 262, 268, 286 КАС України, ст. ст. 6, 7, 9, 10, 38, 210, 235, 245, 247, 251, 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Третя особа: Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову №R306163 від 30.01.2026, складену начальником Велікорецьким Ігорем Вікторовичем по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 гривень, скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Головному управлінню Державної казначейської служби України в м. Одеській області (код ЄДРПОУ 37607526, адреса: 65001, м. Одеса, вул. Садова, 1-А, а/с 92), повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 665,60 грн, який було сплачено 02 липня 2026 року (квитанція № 2689-8416-1899-2879).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційної скарги.

Суддя Ірина Поліщук