Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №946/6160/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/6160/26 Провадження № 3/946/1459/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Пащенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Топтигіної О.М.,

прокурора Маріогло О.А., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , головного спеціаліста відділу головного інспектора контролю суден в Ізмаїльському порту Департаменту контролю суден, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу №735/2026 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 29.07.2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу головного інспектора контролю суден в Ізмаїльському порту Департаменту контролю суден, будучи державним службовцем 6 рангу категорії «В» та суб`єктом декларування відповідно до п.п. «в» п.1 ч.1 ст.3 Закону України від 14.10.2014 року №1700-VII «Про запобігання корупції» (далі – Закон), суб`єктом згідно Примітки ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасно 04.03.2025 року, без поважних причин, подав шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, чим порушив вимоги ч.1 ст.45, п.п. 2-7 розділу ХІІІ Закону України «Про запобігання корупції» та вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст.172-6 КУпАП, а саме, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Також, відповідно до протоколу №736/2026 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 29.07.2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 , припиняючи з 01.08.2023 року діяльність на посаді головного спеціаліста відділу головного інспектора контролю суден в Ізмаїльському порту Департаменту контролю суден, будучи державним службовцем 6 рангу категорії «В» та суб`єктом декларування відповідно до п.п. «в» п.1 ч.1 ст.3 Закону України від 14.10.2014 року №1700-VII «Про запобігання корупції» (далі – Закон), суб`єктом згідно Примітки ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасно 10.07.2026 року, без поважних причин, подав шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за період, неохоплений раніше поданими деклараціями, чим порушив вимоги а.1 ч.2 ст.45, п.п. 2-7 розділу ХІІІ Закону України «Про запобігання корупції» та вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст.172-6 КУпАП, а саме, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Також, відповідно до протоколу №737/2026 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 29.07.2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 , припинивши з 01.08.2023 року діяльність на посаді головного спеціаліста відділу головного інспектора контролю суден в Ізмаїльському порту Департаменту контролю суден, будучи державним службовцем 6 рангу категорії «В» та суб`єктом декларування відповідно до п.п. «в» п.1 ч.1 ст.3 Закону України від 14.10.2014 року №1700-VII «Про запобігання корупції» (далі – Закон), суб`єктом згідно Примітки ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасно 31.01.2025 року, без поважних причин, подав шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, чим порушив вимоги ч.2 ст.45, п.п. 2-7 розділу ХІІІ Закону України «Про запобігання корупції» та вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст.172-6 КУпАП, а саме, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Адміністративні матеріали надійшли до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області 07.08.2026 року та, відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 07.08.2026 року, розподілені та передані судді Пащенко Т.П.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчинені адміністративних правопорушень визнав частково. Зокрема, визнав свою вину за несвоєчасне подання щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за період, неохоплений раніше поданими деклараціями. Провадження в адміністративних справах щодо несвоєчасного подання щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за 2022 рік та за 2023 рік просив суд закрити з підстав, зазначених в запереченнях, долучених до матеріалів справи 03.09.2026 року захисником ОСОБА_1 – адвокатом Косцовим В.М., а саме, у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Заперечення на протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язані з корупцією від 29.07.2026 року №735/2026 представник ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 мав подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за 2022 рік 31.01.2024 року. Датою i часом вчинення даного адміністративного правопорушення зазначається у протоколі фактичний час і дата несвоєчасної подачі щорічної декларації за 2022 рік, тобто 04.03.2025 року. Датою виявлення адміністративного правопорушення на думку співробітника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України є дата завершення збору доказів та дата складання протоколу відносно ОСОБА_1 — 29.07.2026 року. З висновком даного адміністративного протоколу, в частині того, що датою виявлення адміністративного правопорушення є дата завершення збору доказів та дата складання протоколу відносно ОСОБА_1 - 29.07.2026 року захисник не погоджується. Вважає даний висновок хибним та таким, який не ґрунтується на законі, а сама справа підлягає закриттю на підставі п.7 ст. 247 КУпАП (закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП). Національне агентство письмово повідомляє про факт неподання декларації спеціально уповноваженим суб`єктам y сфері протидії корупції, a також керівнику державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права про факт неподання декларації відповідним суб`єктом декларування. Таким чином, відповідно до наведених норм Закону інформація щодо подання чи не подання декларацій суб`єктами декларування є відкритою і доступною для її отримання та перевірки контролюючими органами. На Національне агентство з питань запобігання корупції покладено функцію (обов`язок) контролю щодо своєчасності подання декларацій суб`єктами декларування та вжиття відповідних заході до них у разі неподання чи несвоєчасного подання декларацій. Оскільки відповідно до ст. 47 Закону інформація щодо подання, несвоєчасного подання, декларацій суб`єктами декларування, розміщується чи неподання сайті Національного агентства та на офіційному веб- забезпечується відкритий цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом можливості перегляду, копіювання та роздруковування інформації, також у вигляді набору даних (електронного документа). Тому захисник вважає, що датою виявлення даного адміністративного правопорушення є дата коли ОСОБА_1 відповідно до діючого законодавства повинен був подати свою декларацію, тобто 31.01.2024 року або коли він її несвоєчасно подав – 31.01.2025 року, а не дата складання протоколу про адміністративне правопорушення 29.07.2026 року. Контролюючим органам, на які відповідно до вимого діючого законодавства покладено обов`язок здійснювати контроль за своєчасністю подачі декларації суб`єктами декларування, з Єдиного державного реєстру декларацій повинно було стати відомо, що 31.01.2024 року ОСОБА_1 не подав декларацію за 2022 р., а з 04.03.2025 року повинно було стати відомо з того же джерела, що ОСОБА_1 було подано декларацію за 2022 року з порушення строку. Таким чином, з моменту, коли інформація щодо несвоєчасного подання декларації ОСОБА_2 за 2022 р. стала загальнодоступною, тобто скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП пройшло вже більше року. Враховуючи викладене, просить суд закрити провадження у адміністративній справі у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Також, заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 29.07.2026 року №737/2026 представник ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 мав подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за 2023 рік не пізніше 31.03.2024 року. Датою i часом вчинення даного адміністративного правопорушення зазначається у протоколі фактичний час і дата несвоєчасної подачі щорічної декларації за 2023 рік, тобто 31.01.2025 року. Датою виявлення адміністративного правопорушення на думку співробітника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України є дата завершення збору доказів та дата складання протоколу відносно ОСОБА_1 - 29.07.2026 року. З висновком даного адміністративного протоколу, в частині того, що датою виявлення адміністративного правопорушення є дата завершення збору доказів та дата складання протоколу відносно ОСОБА_1 - 29.07.2026 року захисник не погоджується. Вважає даний висновок хибним та таким, який не ґрунтується на законі, а сама справа підлягає закриттю на підставі п.7 ст. 247 КУпАП (закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП). Захисник вважає, що датою виявлення даного адміністративного правопорушення є дата коли ОСОБА_1 відповідно до діючого законодавства повинен був подати свою декларацію, тобто 31.03.2024 року або коли він її несвоєчасно подав – 31.01.2025 року, а не дата складання протоколу про адміністративне правопорушення 29.07.2026 року. Контролюючим органам, на які відповідно до вимого діючого законодавства покладено обов`язок здійснювати контроль за своєчасністю подачі декларації суб`єктами декларування, з Єдиного державного реєстру декларацій повинно було стати відомо, що 31.01.2024 року ОСОБА_1 не подав декларацію за 2023 р., а з 31.01.2025 року повинно було стати відомо з того же джерела, що ОСОБА_1 було подано декларацію за 2023 рік з порушенням строку. Таким чином, з моменту, коли інформація щодо несвоєчасного подання декларації ОСОБА_2 за 2023 р. стала загальнодоступною, тобто скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП пройшло вже більше року. Враховуючи викладене, просить суд закрити провадження у адміністративній справі у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Прокурор Ізмаїльської окружної прокуратури Маріогло О.А. просив суд визнати ОСОБА_1 винним та притягнути його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.172-6 КУпАП, визначивши штраф у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, прокурора, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком)визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно приписів ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

З`ясовуючи ці обставини, суд виходить з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями ст. 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону, правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Судом встановлено, що 20.12.2022 року відповідно до наказу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 20.12.2022 року 530-к ОСОБА_1 переведений на посаду головного спеціаліста відділу головного інспектора контролю суден в Ізмаїльському порту Департаменту контролю суден.

01.08.2023 року відповідно до наказу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 26.07.2023 № 448-к ОСОБА_1 було звільнено з посади головного спеціаліста відділу головного інспектора контролю суден в Ізмаїльському порту Департаменту контролю суден.

Згідно ч. 1, п. 1, п. п. «в» ст. З Закону, суб`єктами, особами, на яких поширюються дія цього Закону - є державні службовці.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну службу», посадова особа державної служби - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну службу», інші посади державної служби, не віднесені до категорії «А» і «Б» віднесено до посад категорії «В» державної служби,

Згідно п. 9 ст. 8 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов`язаний додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

Згідно ст. 1 Закону, державний орган - орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб`єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю.

Таким чином, головний спеціаліст відділу головного інспектора контролю суден в Ізмаїльському порту Департаменту контролю суден ОСОБА_1 є суб`єктом декларування відповідно п. п. «в» п.1 ч. 1 ст. 3 Закону та Примітки до ст. 172-6 КУпАП та на нього поширюється дія цього Закону, і він зобов`язаний виконувати вимоги Закону, в тому числі визначені ч. 2 ст. 45 вказаного Закону в частині обов`язку подати щорічні декларації та подати декларацію при припиненні діяльності.

У відповідності до п. 15 ст. Закону України «Про запобігання корупції», суб`єкти декларування - особи, зазначені y п. 1, п. п. «a», «в» - «ґ» п. 2, п. 4 ч. 1 ст. З цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону

Відповідно до ч.1 ст. 45 ст. Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у п. 1, п.п. "a", "в"-" ґ" п.2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Також, згідно абз.2 ч. 2 ст. 45 Закону особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у п.п. "a", "в"-" ґ" п.2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

12.10.2023 року набрав чинності Закон України №3384-IX «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким відновлено обов`язок подання декларацій суб`єктів, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Пунктом 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану" , подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону «Права Національного агентства», Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання нормативно-правові акти.

Згідно п.15 ч.1 ст. 11 Закону «Повноваження Національного агентства» до повноважень Національного агентства належить надання рекомендаційних роз`яснень, методичної та консультативної допомоги з питань застосування актів законодавства 3 питань запобігання етичної поведінки, та уповноважених на врегулювання конфлікту інтересів У діяльності осіб, виконання функцій держави самоврядування, або та прирівняних до них місцевого цього Закону осіб, застосування Інших положень та прийнятих захисту викривачів на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів.

Відповідно до Роз`яснення Національного агентства з питань запобігання корупції N 4 від 13.11.2023 року «Щодо фінансової доброчесності; застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного фонду» визначено, що декларація при звільненні декларація, яка подається відповідно до а.1 ч. 2 ст. 45 Закону протягом 30 календарних днів 3 дня припинення діяльності.

Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб`єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності, яка передбачає обов`язок подання декларації, перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності

Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру, крім декларації кандидата на посаду.

Днем припинення діяльності є останній день виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у п. п. «а», «в» - «ґ» п. 2 ч. 1 ст. З Закону, у тому числі перебування на посадах, зазначених у п. 1, п. п. «а», «в» — «ґ» п. 2 ч. 1 ст. З Закону.

Відлік строку подання декларації при звільненні починається з 00 год. 00 хв. дня, наступного за днем припинення діяльності.

Ч. 1 ст. 241-1 КЗпП України «Обчислення строків, передбачених цим Кодексом» визначає, що строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Ч. 5 вказаної статті встановлює, що коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Таким чином, строком перебування особи в часі як такої що «припиняє діяльність», зазначеного B абзаці першому ч.2 ст.45 Закону, є останній день перебування працівника в трудових правах та обов`язках визначених у наказі про звільнення, а з наступного дня особа вважається звільненою, тобто такою що припинила трудові права та обов`язки.

На виконання вище зазначених вимог законодавства ОСОБА_1 був зобов`язаний подати щорічну декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік не пізніше 31.01.2024 року.

Проте, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, який повинен бути обізнаним щодо обов`язку, способу та терміну подачі такого типу декларації, за відсутності поважних причин, в порушення а. 1 ч. 2 ст. 45 п. 2-7 розділу Закону подав відповідну декларацію за 2022 рік лише 04.03.2025 року о 14 год. 04 хв., що встановлено відповідно до відкритих загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Також, на виконання вище зазначених вимог законодавства ОСОБА_1 був зобов`язаний подати щорічну декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік не пізніше 31.01.2024 року.

Проте, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, який повинен бути обізнаним щодо обов`язку, способу та терміну подачі такого типу декларації, за відсутності поважних причин, в порушення а. 1 ч. 2 ст. 45 п. 2-7 розділу Закону подав відповідну декларацію за 2023 рік лише 31.01.2025 року о 11 год. 15 хв., що встановлено відповідно до відкритих загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Також, головний спеціаліст відділу головного інспектора контролю суден в Ізмаїльському порту Департаменту контролю суден Ломов О.О., як особа яка припиняє 01.08.2023 р. діяльність, пов`язану виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, була зобов`язана подати декларацію за період неохоплений раніше поданими деклараціями, не пізніше 00 год. 00 хв. 31.01.2024 року.

Проте, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, який повинен бути обізнаним щодо обов`язку, способу та терміну подачі такого типу декларації, за відсутності поважних причин, в порушення а. 1 ч. 2 ст. 45 п. 2-7 розділу Закону подав відповідну декларацію за період неохоплений раніше поданими деклараціями, лише 10.07.2026 р. o 18 год. 25 хв., що встановлено відповідно до відкритих загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно відповіді на запит за підписом керівника управління інформаційно-аналітичних систем та захисту інформації Національного корупції ОСОБА_3 (вихідний з питань запобігання № 71-03/4127/20 від 06.02.2020 року), зазначено, що усі документи, які суб`єкт декларування подав до інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний декларування подав до - державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (ДАЛІ-ІТС Ресстр), зберігаються в ІТС Реестр й автоматично оприлюднюються (за винятком конфіденційної частини) у публічній частині ITC Реєстр відповідно до цього Порядку. Дата в публічній частині ІТС Реєстру відповідає фактичній даті подання документів суб`єктами декларування.

Згідно листа за підписом в.о. керівника Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_4 (вихідний № 47-09/27771/21 від 26.04.2021 року), Закон не передбачає затвердження Національним агентством обґрунтованого висновку або повідомленні із встановленим фактом порушення вимог фінансового контролю у разі виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, за частинами першою, другою статті ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Також, згідно листа за підписом Голови Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_5 (вихідний № 44-01/8418/19 від 06.02.2019 року), Закон не передбачає затвердження Національним агентством обґрунтованого висновку або повідомленні із встановленим фактом порушення вимог фінансового контролю у разі виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, за частинами першою, другою статті ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

У своїх поясненнях ОСОБА_1 підтвердив факт несвоєчасної подачі щорічних декларацій за 2022, за 2023 рік, декларації за період, неохоплений раніше поданими деклараціями, та відсутність у нього поважних причин.

Згідно з ч. 1 ст. 172-6 КУпАП відповідальність за вказаною статтею настає за умови несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Факт несвоєчасної подачі ОСОБА_1 відповідних декларацій встановлений.

Поважні причини несвоєчасної подачі декларацій ОСОБА_1 не встановлені.

Відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП встановлюється відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Винні дії ОСОБА_1 підтверджені його поясненнями, протоколами про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією від 29.07.2026 року №№735/2026, 736/2026, 737/2026 та іншими матеріалами справи.

Таким чином, ОСОБА_1 , являючись спеціалістом відділу головного інспектора контролю суден в Ізмаїльському порту Департаменту контролю суден, будучи особою уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, являючись суб`єктом на якого поширюється дії Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно 04.03.2025 року, без поважних причин, подав шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, а також, несвоєчасно 31.01.2025 року, без поважних причин, подав шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, та, припиняючи з 01.08.2023 року діяльність на посаді головного спеціаліста відділу головного інспектора контролю суден в Ізмаїльському порту Департаменту контролю суден, будучи особою уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не подав декларацію за період, неохоплений раніше поданими деклараціями, не подав, чим порушив вимоги ч.ч.1, 2 ст.45, п.п. 2-7 розділу ХІІІ Закону України «Про запобігання корупції» та вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст.172-6 КУпАП, а саме, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

З приводу тверджень сторони захисту стосовно порушення строків притягнення до відповідальності за протоколами №946/735/2026 та № 946/737/2026 від 29.07.2026 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтею 51 та частинами третьою - шостою статті 164-14, статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Як вбачається зі змісту ст.38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення у даному випадку є день виявлення адміністративного правопорушення.

Правопорушення, яке передбачено диспозицією ч.1 ст. 172-6 КУпАП є триваючим.

Триваючим адміністративним правопорушенням є порушення, пов`язані з довготривалим, безперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила які-небудь встановлені дії або бездіяльність, і далі перебуває в стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан триває протягом значного часу, і весь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків.

Як слідує з правових висновків, викладених в п. 17, 18 постанови Верховного Суду від 03.05.2018 року по справі №487/2854/17, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Як стверджує ОСОБА_1 він мав подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за 2022 рік 31.01.2024 року. Датою i часом вчинення даного адміністративного правопорушення зазначається у протоколі фактичний час і дата несвоєчасної подачі щорічної декларації за 2022 рік, тобто 04.03.2025 року. Датою виявлення адміністративного правопорушення на думку співробітника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України є дата завершення збору доказів та дата складання протоколу відносно ОСОБА_1 — 29.07.2026 року. З висновком даного адміністративного протоколу, в частині того, що датою виявлення адміністративного правопорушення є дата завершення збору доказів та дата складання протоколу 29.07.2026 року він не погоджується. Вважає, що датою виявлення даного адміністративного правопорушення це є дата коли він, ОСОБА_1 , відповідно до діючого законодавства повинен був подати свою декларацію, тобто 31.01.2024 року або коли він її несвоєчасно подав - 04.03.2025 року, а не дата складання протоколу про адміністративне правопорушення 29.07.2026 року. Контролюючим органам з Єдиного державного реєстру декларацій повинно було стати відомо, що 31.01.2024 року ОСОБА_1 не подав декларацію за 2022 р., а з 04.03.2025 року повинно було стати відомо з того же джерела, що ОСОБА_1 було подано декларацію за 2022 року з порушення строку. Таким чином, з моменту, коли інформація щодо несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 за 2022 р. стала загальнодоступною, тобто скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП пройшло вже більше року.

Також, він мав подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за 2023 рік не пізніше 31.03.2024 року. Датою i часом вчинення даного адміністративного правопорушення зазначається у протоколі фактичний час і дата несвоєчасної подачі щорічної декларації за 2023 рік, тобто 31.01.2025 року. Датою виявлення адміністративного правопорушення на думку співробітника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України є дата завершення збору доказів та дата складання протоколу відносно ОСОБА_1 - 29.07.2026 року. З висновком даного адміністративного протоколу, в частині того, що датою виявлення адміністративного правопорушення є дата завершення збору доказів та дата складання протоколу відносно ОСОБА_1 - 29.07.2026 року він не погоджується. Вважає, що датою виявлення даного адміністративного правопорушення це є дата коли він, ОСОБА_1 , відповідно до діючого законодавства повинен був подати свою декларацію, тобто 31.03.2024 року або коли він її несвоєчасно подав – 31.01.2025 року, а не дата складання протоколу про адміністративне правопорушення 29.07.2026 року. Контролюючим органам з Єдиного державного реєстру декларацій повинно було стати відомо, що 31.01.2024 року ОСОБА_1 не подав декларацію за 2023 р., а з 31.01.2025 року повинно було стати відомо з того же джерела, що ОСОБА_1 було подано декларацію за 2023 рік з порушення строку. Таким чином, з моменту, коли інформація щодо несвоєчасного подання декларації ОСОБА_2 за 2023 р. стала загальнодоступною, тобто скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП пройшло вже більше року.

Втім, суд не погоджується з таким твердженням ОСОБА_1 , оскільки певна інформація про обставини та факти адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути відома будь-якій особі (наприклад, безпосередньому керівнику, викривачу, працівнику правоохоронного органу). Встановлення і навіть документування ними такої інформації не може вважатися встановленням факту адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, оскільки такі особи не наділені правом робити висновок про наявність або відсутність правопорушення, пов`язаного з корупцією. Вони лише інформують про певні факти компетентні органи, надають документи, що підтверджують факт вчинення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вказаного правопорушення.

Виявити правопорушення, пов`язане з корупцією, означає установити наявність підстави адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Право та обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією (збір документів, інформації, відібрання пояснень тощо).

Висновок про те, що виявлено правопорушення, пов`язане з корупцією як сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією. При цьому відповідно до статті 254 КУпАП здійснює це невідкладно - не пізніше 24 годин з моменту фактичного встановлення всіх необхідних ознак такого правопорушення, а отже моментом виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією, слід вважати день складання протоколу про таке правопорушення уповноваженою посадовою особою.

Вказана позиція викладена у листі Голови Верховного Суду від 09.04.2021 року за вих. №1089/0/2-21.

Отже, суд вважає, що датою виявлення адміністративних правопорушень, пов`язаних із корупцією, є момент з`ясування всіх необхідних даних, який збігається з моментом складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки лише після отримання таких даних можливо встановити всі необхідні ознаки складу адміністративного правопорушення, а тому строк обчислення притягнення особи до адміністративної відповідальності, слід відраховувати з дня складання протоколу, а саме з 29.07.2026 року, тому строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП не спливли, внаслідок чого відсутні передбачені п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП підстави для закриття провадження у справі, у зв`язку з чим твердження захисника в цій частині є необґрунтованими та такими, що не гуртуються на вимогах чинного законодавства України.

Судом розглянуто всі протоколи про адміністративні правопорушення відповідно до вимог ст.36 КУпАП, а саме, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Згідно положень статті 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 172-6 КУпАП, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративних правопорушень, особу правопорушниці: вік, соціальне положення, ступінь його вини та ставлення до вчиненого, суд вважає за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати адміністративне стягнення, в межах санкції статті, у виді мінімального штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850,00 грн.

Також, суд приходить до висновку, що в даному випадку таке стягнення, буде достатньою мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування, у зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для накладення інших, більш суворих, видів стягнень.

Крім того вважається за необхідне в силу ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі, передбаченому п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року (із змінами), а саме в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 655,60 грн.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 36, 172-6, 251, 268, 280, 283 КУпАП, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , визнати винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративне правопорушення та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850,00 (вісімсот п`ятдесят гривень нуль копійок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір в дохід держави в розмірі 665,60 (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок) гривень, зарахувавши його до спеціального фонду державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.

Повний текст постанови про накладення адміністративного стягнення виготовлений, а його копія вручена або вислана особі, щодо якої її винесено, протягом трьох днів.

Суддя: Т.П.Пащенко