Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №485/1858/26 — Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/1858/26

Провадження №1-кп/485/197/26

ВИРОК

іменем України

24 вересня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні № 12026153310000053 від 29 липня 2026 року по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новокондакове Снігурівського району Миколаївської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, утриманців не маючого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, який на момент вчиненого кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді навідника 1 зенітного кулеметного відділення 2 зенітного кулеметного взводу 2 зенітної кулеметної роти, військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні "старший солдат", зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого фактично за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК України,

встановив:

Старший солдат ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді навідника 1 зенітного кулеметного відділення 2 зенітного кулеметного взводу 2 зенітної кулеметної роти, військової частини НОМЕР_1 , 28 липня 2026 року близько 22 год. 00 хв., більш точного часу не встановлено, прийшов до воріт огородженого домоволодіння своїх сусідів, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та почав кликати останніх, з метою з"ясування відносин, при цьому присвічував ліхтарем на ворота. В подальшому з території вище вказаного подвір"я, на крик ОСОБА_3 , вийшли власниця будинку - ОСОБА_4 , її донька ОСОБА_5 та їх знайома ОСОБА_6 , які відпочивали на території двору. Перебуваючи біля воріт вказаного домоволодіння, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до ОСОБА_3 з проханням вимкнути ліхтар, оскільки він світив їм в очі. На їхні прохання ОСОБА_3 не реагував, у зв"язку з чим між ним та вказаними особами виник словесний конфлікт, який у подальшому переріс у сварку. Під час вказаної сварки у ОСОБА_3 раптово виник умисел, спрямований на заподіяння фізичного болю ОСОБА_5 . Реалізуючи свій умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, 28 липня 2026 року близького 22 год. 02 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи перед ОСОБА_5 , зробив крок уперед, тим самим наблизившись до останньої, після чого умисно наніс їй один удар долонею правої руки в праву частину обличчя, внаслідок чого ОСОБА_5 втратила рівновагу та впала на землю, чим їй було спричинено фізичний біль без заподіяння тілесних ушкоджень. З метою припинення протиправних дій ОСОБА_3 ОСОБА_4 почала відтягувати останнього від своєї доньки ОСОБА_5 , яка на той момент перебувала на землі. У цей момент у ОСОБА_3 раптово виник умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень. Невідкладно реалізуючи свій умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, 28 липня 2026 року близько 22 год. 03 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи перед ОСОБА_4 , на ґрунті особистих неприязних відносин умисно наніс їй один удар рукою в ділянку лівого плеча. В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_5 фізичний біль що не спричинило тілесних ушкоджень, а потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці лівого плеча, який відноситься до категорії легких тіленсих ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження; умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.

В обвинувальному акті прокурор заявив клопотання, в якому зазначено, що у зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини, згоден на розгляд обвинувального акта за його відсутності, просить суд відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України розглянути обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту додано письмову заяву ОСОБА_3 , складену за участю захисника – адвоката ОСОБА_7 , в якій беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за його відсутності.

Добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинуваченим, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності підтверджена захисником обвинуваченого – адвокатом ОСОБА_7 .

Крім цього, додано письмові заяви потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Враховуючи викладене, заяву обвинуваченого ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, а потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не заперечуть проти такого розгляду, беручи до уваги відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотання прокурора, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження, визначеному статтями 381, 382 КПК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд вважає доведеним обвинувачення, висунуте ОСОБА_3 відповідно до обвинувального акта, оскільки воно ніким не оспорюється.

Дослідивши матеріали обвинувального акта та матеріали кримінального провадження, враховуючи те, що встановлені досудовим розслідуванням обставини вчинення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК України, учасниками судового провадження не оспорюються, що підтверджується наявними у справі їх заявами, суд дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованих йому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК України, а саме - умисне легке тілесне ушкодження, та умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень

При вирішенні питання про призначення ОСОБА_3 покарання суд керуючись вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК України, є кримінальними проступками.

Також судом враховано особу обвинуваченого, який одружений, утриманців не має, за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем проходження служби характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Із врахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 в межах санкції ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК України покарання у виді штрафу, для можливого перевиховання обвинуваченого, профілактики та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що цілком відповідає тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, так і особи обвинуваченого.

Підстав для застосування до ОСОБА_3 положень ст. 69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті суд не вбачає.

Цивільний позов потерпілими не заявлявся.

Речові докази та витрати на залучення експертів для проведення експертиз відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 369-370, 373-374, 381-382 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК України, і призначити йому покарання за:

- ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680,00 грн (шістсот вісімдесят грн 00 к.);

- ч. 1 ст. 126 КК України у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 грн (п"ятсот десят грн 00 к.).

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680,00 грн (шістсот вісімдесят грн 00 к.).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1