Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №201/14615/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7036/26 Справа № 201/14615/25 Головуючий у першій інстанції: Давидовська Т. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Соборного районного суду м.Дніпра у складі судді Давидовської Т.В. від 06 квітня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Українського державного університету науки і технологій про зобов`язання вчинити певні дії,–

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що у жовтні 2025 року йому була перерахована пенсія та при ознайомлені з відомостями про нарахування заробітної плати для нарахування пенсії, він звернув увагу на те, що ставка заробітної плати з червня 1996 року не збігається зі встановленою нормативними документами. На посаді майстра виробничого навчання він працював з 25.09.1991 року в той час, як посадові оклади майстрів виробничого навчання встановлювалися на рівні 14-17 тарифних розрядів, що визначено у примітці 10 п.12 розділу III наказу Міністерства освіти України від 15.04.1993 №102 з наступними змінами наказами №252 від 25.07.1996 року та №41 від 17.02. 1999 року. Зауважує, що в примітці 13 зазначено, що посадові оклади майстрів виробничого навчання розповсюджуються на всі типи установ освіти. Звертає увагу, що з 01.01.1993 року ставка його заробітної плати становила 19780 крб. та відповідно до розрахунку за додатком №1 Постанови КМУ N?45 від 25.01.1993 року, зарплата нарахована за 16 тарифним розрядом (2300х4,41?1, 95). 01.06.1996 року посадовий оклад майстра виробничого навчання встановлено в розмірі 119-145 грн додатком №3 наказу Міністерства освіти України №252 від 25.07.1996 року у редакції наказу №7 від 11.01.1997 року. Отже, 16 тарифному розряду відповідає посадовий оклад 138,5 грн у той час, як йому з 01.06.1996 було встановлено посадовий оклад в розмірі 76,0 грн, що, на думку позивача, не відповідає вказаному наказу, тому з 01.06.1996 року і до звільнення 06.09.2000 року встановлений йому відповідачем посадовий оклад не відповідав встановленому нормативними документами для посади майстра виробничого навчання, що порушує його права. Тому позивач просив зобов`язати відповідача встановити ОСОБА_1 місячний посадовий оклад майстра виробничого навчання з 01.06.1996 року згідно 16 тарифному розряду в розмірі 138,5 грн і виплатити його з цього розрахунку з урахуванням подальшого підвищення та індексації за період до 06.09.2000 року.

Рішенням Соборного районного суду м. Дніпра від 06 квітня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Українського державного університету науки і технологій про зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 працював в Українському державному хіміко-технологічному університеті та 25 вересня 1991 року був переведений із посади молодшого наукового співробітника НДЧ кафедри хімічного машинобудування на посаду майстра виробничого навчання тієї ж кафедри з окладом 315 рублів на місяць.

Заробітна плата позивача, згідно наданих ним документів, в 1996 році складала: січень-квітень - 141,07 грн. на місяць, травень - 164,08 грн., червень-липень - 148,74 грн. на місяць, серпень - 112,48 грн., вересень - 84,20 грн., жовтень - 42,10 грн., листопад - 100,73 грн., грудень - 105,15 грн.

Із довідки про доходи №1449 від 19.05.2015 року встановлено, що за період з 01.01.2000 року по 01.07.2000 року заробітна плата позивача складала 97 грн на місяць.

Відповідно до штатного розпису Українського державного хіміко-технологічного університету, посада майстра виробничого навчання кафедри хімічного машинобудування належить до учбово-допоміжного персоналу.

В додатку №1 до постанови КМУ від 29.05.1996 року № 565, в редакції постанови КМУ від 02.12.1996 року №1458, визначено схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів бюджетних установ і організацій, в розділі І наводиться перелік посад професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів 3-4 рівнів акредитації, серед яких відсутня посада майстра виробничого навчання.

Наказом №7 від 11.01.1997 року «Про внесення змін і доповнень до наказу Міністерства освіти України №252 від 25.07.1996 року «Про розміри посадових окладів /ставок заробітної плати/ працівників закладів освіти» затверджена нова редакція додатків №1-15 до наказу Міністерства освіти України від 25.07.1996 року і керівникам установ освіти необхідно було встановити з 01.10.1996 року нові розміри посадових окладів/ставок заробітної плати працівникам закладів освіти. Оклад майстра виробничого навчання в установах освіти 1 і 2 рівня склав 119-145 грн (додаток № 3 до наказу), для 3 і 4 рівня акредитації - 85 грн (додаток №10 до наказу).

З особової справи позивача встановлено, що з 01.06.1996 року по 01.07.1996 року та з 01.03.2000 року по 06.09.2000 року ОСОБА_1 працював на тій же посаді, що й у період, який досліджувався судами при розгляді справи №2-557/2000. Його функціональні обов`язки не змінювалися, ніяких змін умов праці позивача за цей час не відбувалось.

Також установлено, що судами розглядались справи за позовом ОСОБА_1 до Українського Державного хіміко-технологічного університету, правонаступником якого є Український державний університет науки і технологій, щодо заробітної плати.

Місцевим судом була оглянута в судовому засіданні цивільна справа Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська №2-557/2000 за позовом ОСОБА_1 до Українського Державного хіміко-технологічного університету про стягнення заробітної плати, компенсації за втрату частини заробітної плати, в зв`язку з порушенням строків її виплати, відшкодування моральної шкоди.

З матеріалів вказаної вище справи встановлено, що позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що з 01.07.1996 року відповідач встановив оклад майстру виробничого навчання в розмірі 84 грн, що не відповідає посадовому окладу майстра виробничого навчання, встановленому наказом Міністерства освіти України від 25.07.1996 року №252 та №7 від 11.01.1997 року, згідно з якими йому оклад мав бути встановлений в розмірі 119-145 грн без врахування 15 відсотків за категорію ВНЗ. Просив стягнути з відповідача заробітну плату, невиплачену йому за період з 01.07.1996 по 01.03.2000 року, компенсацію за втрату частини заробітної плати в зв`язку з порушенням строків її виплати, відшкодувати моральну шкоду.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2000 року, залишеним без змін ухвалою судової колегії в цивільних справах Дніпропетровського обласного суду від 17.04.2000 року, у вказаній вище справі №2-557/2000, в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Крім того, ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.11.2000 року, залишеною без змін ухвалою судової колегії в цивільних справах Дніпропетровського обласного суду від 27.11.2000 року та ухвалою судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України від 20.08.2001 року, заява ОСОБА_1 про скасування постановлених у справі рішень, у зв`язку з нововиявленими обставинами, також залишена без задоволення.

Рішенням Бабушкінського суду міста Дніпра від 25.07.2016 року у справі №200/12859/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.05.2017 року та постановою Верховного Суду від 21.11.2019 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Українського державного хіміко-технологічного університету про визнання ставки заробітної плати майстра виробничого навчання, нараховану відповідачем з 01.06.1996 року по 06.09.2000 року, не відповідною встановленої для цієї посади; визнання нарахування заробітної плати для посади майстра виробничого навчання не відповідною нормативним документам, неправомірною, зобов`язання вчинити певні дії, перерахунку.

В обґрунтування зазначеного вище позову ОСОБА_1 зазначав, що отримав у відповідача відомості щодо нарахування заробітної плати для оформлення пенсії, з яких дізнався, що з червня 1996 року нарахування його заробітної плати було знижено. Указував, що працював на посаді майстра виробничого навчання у відповідача з 25.09.1991 року та має згідно Конституції України право на заробітну плату не нижче тієї, яка визначена законом. Із 01.01.1993 року його ставка заробітної плати складала 19780 карбованців. Згідно розрахунку за додатком № 1 постанови Кабінету Міністрів України № 45 від 25.01.1993 року зарплата нарахована по 16 тарифному розряду. Вважав, що нарахована йому з 01.06.1996 року по 06.09.2000 року ставка заробітної плати не відповідає посадовому окладу майстра виробничого навчання, встановленому додатком №3 наказу Міністерства освіти України №252 від 25.07.1996 року в редакції наказу №7 від 11.01.1997 року (119-145 грн). При цьому, посадові оклади майстрів виробничого навчання встановлюються на рівні 14-17 тарифних розрядів, що вказано у примітці 10 пункту 12 розділу ІІІ наказу Міністерства освіти України від 15.04.1993 року № 102 з подальшими змінами наказами №252 від 25.07.1996 року і № 41 від 17.02.1999 року.

Також, у справі №200/12859/15-ц судами установлено, що в період з 01 липня 1996 року по 01 березня 2000 року позивач фактично працював у відповідача на посаді навчального майстра, про що свідчать посадові обов`язки, які він фактично виконував.

Частинами 1, 4 та 5 статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У частині 1 статті 21 КЗпП України (тут і надалі у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, зокрема, що Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як зазначається в статті 48 КЗпП України основним документом про трудову діяльність працівника є його трудова книжка, яка заповнюється роботодавцем.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частиною 1 статті 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Оплата праці працівників визначається їх особистим трудовим вкладом з урахуванням кінцевих результатів роботи підприємства і максимальними розмірами не обмежується.

Як установлено судом в додатку №1 до постанови КМУ від 29.05.1996 року №565 в редакції постанови КМУ від 02.12.1996 року № 1458, визначено схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів бюджетних установ і організацій в розділі І наводиться перелік посад професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів 3-4 рівнів акредитації, серед яких відсутня посада майстра виробничого навчання.

Наказом №7 від 11.01.1997 року «Про внесення змін і доповнень до наказу Міністерства освіти України № 252 від 25.07.1996 року «Про розміри посадових окладів /ставок заробітної плати/ працівників закладів освіти» затверджена нова редакція додатків № 1-15 до наказу Міністерства освіти України від 25 липня 1996 року і керівникам установ освіти необхідно було встановити з 01.10.1996 року нові розміри посадових окладів/ставок заробітної плати працівникам закладів освіти. Оклад майстра виробничого навчання в установах освіти 1 і 2 рівня склав 119-145 грн (додаток № 3 до наказу), для 3 і 4 рівня акредитації - 85 грн (додаток № 10 до наказу).

З 01.06.1996 року по 01.07.1996 року та з 01.03.2000 року по 06.09.2000 року ОСОБА_1 працював на тій же посаді. Його функціональні обов`язки не змінювалися, ніяких змін умов праці позивача за цей час не відбувалось.

Отже, відповідачем доведено дотримання вимог діючого законодавства при застосуванні ставки заробітної плати позивача за період з 01.06.1996 року.

Також суд зауважує, що зазначеними вище рішеннями судів від 02.03.2000 року у справі №2-557/2000 та від 25.07.2016 року у справі №200/12859/15-ц, які набрали законної сили, розглядались питання щодо законності нарахування ОСОБА_1 заробітної плати за спірний період. Зокрема, у справі №200/12859/15-ц судами надано оцінку доводам ОСОБА_1 щодо невідповідності нарахованої йому з 01.06.1996 року по 06.09.2000 року заробітної плати нормативно встановленому розміру посадового окладу майстра виробничого навчання та у задоволенні відповідних позовних вимог відмовлено. Зазначені рішення залишені без змін судом апеляційної інстанції та Верховним Судом, мають преюдиційне значення при розгляді даної цивільної справи, враховуючи, що позовні вимоги у вищевказаних справах та у справі, яка розглядається не є тотожними.

Колегія суддів звертає увагу, що місцевим судом помилково зазначено про недоведеність ОСОБА_1 порушення його прав відповідачем, адже у справах, що випливають з трудових відносин тягар доказування правомірності прийнятих рішень, вчинених дій покладається, як правило, на роботодавця (Постанова ВС від 13.11.19 у справі № 207/1385/16-ц). Якщо працівник заявляє про невиплату заробітної плати, саме роботодавець має надати документи на підтвердження повного розрахунку. У трудових спорах, з огляду на особливості предмета доказування, роботодавець як сторона трудових правовідносин, у якого зберігаються первинні документи щодо прийняття працівника на роботу, умов та оплати його праці, має надати докази на підтвердження правильності нарахування та виплати заробітної плати. Відтак покладення на позивача обов`язку доводити обставини, підтвердження яких залежить від документів, що перебувають у володінні роботодавця, є безпідставним.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем порушення його прав відповідачем - є помилковим, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, враховуючи зміст преюдиційних судових рішень, - апеляційним судом встановлено доведеність відповідачем дотримання прав та законних інтересів позивача у спірних правовідносинах та відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову; в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 06 квітня 2026 року – змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову.

В іншій частині рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 06 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

О.В. Халаджи