Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №730/433/26 — Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 730/433/26

Провадження 2/732/681/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Бойко А. О.,

у присутності секретаря судового засідання – Пінчук С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» (адреса: вул. Верхній Вал, 10, поверх 2, офіс 5, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 44127243) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» через свого представника Андрущенка Михайла Валерійовича звернулося до Борзнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому представник позивача просив стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором позики у розмірі 38096,00 грн. Також ОСОБА_2 просив стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 12 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір надання грошових коштів у кредит № 8511750625, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 20000,00 грн шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника на умовах строковості, зворотності, платності строком на 360 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути кошти кредиту, проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Договір між сторонами був укладений у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

У вересні 2025 року ТОВ «Іннова Фінанс» було перейменовано на ТОВ «Іннова Нова». Відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, лише частково сплатила заборгованість, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка становить 38096,00 грн, з яких: 20000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 18096,00 грн – заборгованість по відсотках. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Борзнянського районного суду Чернігівської області Ріхтера В. В. від 31 березня 2026 року справу передано до Городнянського районного суду Чернігівської області за підсудністю.

Ухвалою судді Городнянського районного суду Чернігівської області Бойко А. О. від 27 квітня 2026 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заочним рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено в повному обсязі. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» суму заборгованості за кредитним договором №8511750625 від 12.06.2025 у розмірі 38096,00 грн, з яких: 20000,00 грн – загальна сума боргу по тілу кредиту, 18096,00 грн – загальна сума боргу по відсотках, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Крім того, додатковим рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 17 червня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договороміз ОСОБА_1 стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою суду від 20 липня 2026 року заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2026 року та додаткове рішення від 17 червня 2026 року у вказаній справі скасовано та справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а. с. 141), уповноважений представник в судове засідання не з`явився. У позовній заяві представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а. с. 6).

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином за місцем реєстрації її проживання згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2533791 від 30.03.2026: АДРЕСА_3 (а. с. 59). Згідно із відмітками поштового відділення поштове відправлення з судовою повісткою про виклик в судове засідання на 23.09.2026 не отримано адресатом, наявні відмітки, що адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 143).

27 липня 2026 року від представника відповідачки – адвоката Зачепіло З.Я. надійшов відзив на позов. Представник відповідачки вказує, що звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості за договором №8511750625 від 12.06.2025, а саме щодо нарахування заборгованості за відсотками. Належного розрахунку, який би узгоджувався з матеріалами справи, умовами кредитного договору позивачем не надано, хоча саме на позивача покладений процесуальний обов`язок доказування, а тому, на думку представника відповідачки цей позов не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованим, а позовні вимоги – недоведеними. Представник відповідачки зазначила, що надані стороною позивача виписка та розрахунок заборгованості по кредиту, підготовлені співробітниками ТОВ «Іннова Нова», є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не можуть бути доказом безспірності розміру грошових вимог позивача. На думку представника відповідачки, належних та допустимих доказів факту видачі (перерахування) відповідачці кредитних коштів та часткового погашення кредиту відповідачкою (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, тощо) позивачем також не надано, а тому відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості відповідачки перед позивачем, а також сума відсотків, зазначена в розрахунку, є правильними, оскільки подані позивачем докази на підтвердження цих фактів не є документом первинного бухгалтерського обліку. На переконання представника відповідачки, відсутність у матеріалах справи первинних документів не тільки позбавляє можливості перевірити факт отримання позичальником коштів у кредит, але і перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстави та порядок нарахування відсотків за користування кредитом. На думку представника відповідачки, розмір заборгованості за відсотками у розмірі 18086,00 грн не є співмірним тілу кредиту, є явно завищеним та не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача. Крім того, представник відповідачки зауважила, що надані позивачем Умови обслуговування ТОВ «Іннова Нова», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другою сторони до умов запропонованого договору, а тому, на думку представника відповідачки, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також відповідальності за порушення термінів виконання договірних зобов`язань у вигляді пені та комісії. У зв`язку з наведеним, представник відповідачки просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а. с. 144-148).

Також представником відповідачки було подане клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. На думку сторони відповідача, розмір витрат заявлених позивачем до стягнення у сумі 5000,00 грн є явно завищеним та не відповідає складності справи. Враховуючи складність справи, фактично витрачений адвокатом час на професійну правничу допомогу, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, тобто їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, представник відповідачки просила зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, до 2000,00 грн (а. с. 127-129)

У судове засідання відповідачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Зачепіло З.Я. не з`явилися. Одночасно із поданням заяви про перегляд заочного рішення, представник відповідачки – адвокат Зачепіло З.Я. подала письмове клопотання про розгляд справи за відсутності сторони відповідача (а. с. 126).

31 липня 2026 року від представника позивача Андрущенка М.В. надійшла відповідь на відзив. Представник позивача вказує, що договір про надання грошових коштів № 8511750625 від 12.06.2025 укладений сторонами у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» , порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено кредитний договір, яким визначено істотні умови кредитування, а саме суму кредиту, строк користування кредитними коштами, розмір процентної ставки, порядок нарахування процентів та порядок виконання зобов`язань позичальником. На думку представника позивача, подаючи відзив на позов та висловлюючи позицію сторони відповідача з приводу заявлених позовних вимог, представник відповідача обмежилася лише формальними запереченнями загального характеру та не надала жодних належних доказів на підтвердження того, що: реєстрація здійснювалася іншою особою, номер телефону не належав відповідачці; банківська картка не використовувалася відповідачкою; відповідачка не отримувала кредитні кошти; персональні дані були використані без її згоди; мало місце шахрайське оформлення кредиту. Посилання представника відповідача на відсутність лог-файлів, IP-адрес, технічних журналів та інших внутрішніх технічних відомостей також не можуть бути підставою для висновку про неукладення договору. Доводи сторони відповідача про відсутність належних доказів фактичного отримання кредитних коштів також не відповідають дійсності та повністю спростовуються матеріалами справи. До позовної заяви позивачем долучено довідку про перерахування грошових коштів, видану ТОВ «ФК «Контрактовий Дім», відповідно до якої грошові кошти у сумі 20 000,00 грн були успішно перераховані на платіжну картку, реквізити якої були самостійно зазначені відповідачкою під час проходження процедури укладення кредитного договору. Вказана довідка видана фінансовою установою, яка відповідно до укладеного між нею та позивачем договору здійснює перекази коштів із використанням міжнародних платіжних систем Visa Direct та Mastercard MoneySend, що підтверджує належне виконання позивачем свого основного обов`язку щодо надання кредитних коштів. При цьому представник відповідачки у своєму відзиві не навела жодного доказу, який би свідчив про те, що зазначені кошти відповідачем не отримувалися, що відповідна банківська картка їй не належала або що відбулося несанкціоноване використання її персональних даних третіми особами. Заперечення сторони відповідача зводяться виключно до загальних припущень про нібито відсутність доказів, тоді як будь-яких доказів на підтвердження власної позиції стороною відповідача суду не надано. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, здійснений відповідно до умов укладеного між сторонами договору та містить інформацію щодо розміру основного боргу, нарахованих процентів, періоду їх нарахування та загальної суми заборгованості. При цьому відповідачкою не наведено будь-яких конкретних обставин, які б свідчили про неправильність здійсненого розрахунку. У відзиві не зазначено, які саме складові розрахунку є помилковими, не вказано на допущені арифметичні помилки, не наведено конкретних періодів, щодо яких нарахування здійснено неправильно, а також не зазначено, які саме суми були включені до розрахунку безпідставно. Фактично доводи представника відповідача зводяться до загального твердження про нібито неможливість перевірки розрахунку заборгованості без наведення будь-яких конкретних обставин та належних доказів на підтвердження зазначеної позиції. Сама по собі незгода відповідачки із заявленим розрахунком не може свідчити про його неправильність або недостовірність Посилання представника відповідача на необхідність надання виключно первинних бухгалтерських документів не спростовує правильності проведеного розрахунку, оскільки чинне процесуальне законодавство не передбачає виключного переліку доказів, якими може підтверджуватися розмір заборгованості. Також, представник звертає увагу, що відповідачка сама зазначила у відзиві про часткове погашення заборгованості, що підтверджує факт заключення договору між сторонами та отримання кредитних коштів позичальником. У зв`язку з викладеним, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, а тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Судом установлено, що 12 червня 2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» (позикодавцем за договором) та ОСОБА_1 (відповідачкою, позичальником за договором) було укладено договір надання грошових коштів у кредит № 8511750625, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання кредиту (якщо умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту), проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором (а. с. 18-29).

Договір між сторонами був укладений у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»

Згідно із пунктом 2.1. договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через веб-сайт. Ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет, у порядку передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», у тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону позичальника, вказаний позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в Товаристві (в тому числі через месенджери).

Сума кредиту (загальний розмір) складає 20000,00 грн. Тип кредиту – кредит. Строк кредиту (строк дії договору) становить 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі – Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього договору (п.2.3., 2.4., 2.5. договору).

У пунктах 2.6., 2.6.1. договору визначено, що тип процентної ставки – фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до таких умов: стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.2.5. договору, та становить: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору; 0,87 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього договору і до закінчення строку дії цього договору або дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат, яка настане раніше).

Комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту (п.2.7. договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 90320,00 грн (п. 2.10.1. договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .

Згідно із пунктами 4.1., 4.2. договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в Графіку платежів. У випадку, якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.

З інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлено, що було змінено найменування юридичної особи з ТОВ «Іннова Фінанс» на ТОВ «Іннова Нова».

Суд, дослідивши умови та зміст договору надання грошових коштів у кредит № 8511750625 дійшов висновку, що за своєю правовою природою правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі є кредитними, а тому вони підпадають під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 ст. 638 ЦК України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Суб`єкт електронної комерції – суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Таким чином, з урахуванням наданих доказів, судом встановлено, що 12 червня 2025 року між позивачем – Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» (до перейменування – ТОВ «Іннова Фінанс») та відповідачкою – ОСОБА_1 був укладений договір надання грошових коштів у кредит № 8511750625, який підписаний з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора wyf95klcr і відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, у зв`язку з чим між сторонами виникли договірні зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підтвердження факту перерахування відповідачці кредитних коштів у сумі 20000,00 грн позивачем надано лист ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 11.03.2026 №21442, яким останнє повідомило, що відповідно до договору № 160523/1 від 16.05.2023, укладеного з ТОВ «Іннова Фінанс», було успішно здійснено перекази коштів на картки клієнтів, в тому числі 12 червня 2025 року на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 у сумі 20000,00 грн (а. с. 34).

Крім того, згідно із інформацією АТ КБ «ПриватБанк», наданою на вимогу суду, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_4 . З виписки по вказаному рахунку за період з 12.06.2025 по 13.06.2025 убачається, що 12.06.2025 на картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_4 зараховані кошти у сумі 20000,00 грн, деталі операції: CASH2CARD A2C EASYCASH, Visa Direct (а. с. 77, 78).

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання відповідно до умов договору шляхом надання відповідачці грошових коштів у визначеному розмірі.

Натомість, відповідачка взяті на себе зобов`язання виконувала неналежним чином, допустивши порушення умов договору, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у сумі 38096,00 грн, з яких: 20000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 18096,00 грн – заборгованість по відсотках (а. с. 50-55).

З розрахунку заборгованості також убачається, що відповідачкою були здійснені оплати в рахунок погашення заборгованості за відсотками та комісії у загальному розмірі 39000,00 грн, що свідчить про її дії, спрямовані на виконання умов договору, а отже, і на визнання нею факту укладення кредитного договору.

Такий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 127/23910/14-ц (постанова від 23 грудня 2020 року), у які вказано про те, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 79, 80 ЦПК України).

Згідно із ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів розірвання або визнання недійсним договору про надання грошових коштів у кредит №8511750625 від 12.06.2025 в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 ЦК України зазначений договір є обов`язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Твердження представника відповідачки про те, що розмір заборгованості за відсотками у розмірі 16115,00 грн не є співмірним тілу кредиту та суперечить принципам розумності та добросовісності, суд не приймає до уваги, виходячи з такого.

Як вже зазначалося судом, при підписанні договору про надання грошових коштів у кредит №8511750625 від 12.06.2025 між позичальником та первісним кредитором було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо сплати процентів. Підписавши договір, відповідачка засвідчила її ознайомлення з усіма його умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України. Договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідачка на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору; не оспорювала договір в частині або в цілому, первісний кредитор надав відповідачці документи, які передували укладенню кредитного договору,у тому числі й щодо сукупної вартості, реальної процентної ставки.

Отже, підписавши договір про надання грошових коштів у кредит №8511750625 від 12.06.2025, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.

Як убачається з розрахунку заборгованості відсотки за користування кредитом нараховувалися первісним кредитором у період з 13.06.2025 по 23.03.2026 (284 дні), тобто в межах погодженого строку кредиту, зазначеному в п. 2.5. договору №8511750625 від 12.06.2025. Нараховані відсотки є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Доводів про те, що розрахунок відсотків за користування кредитними коштами було зроблено з порушенням умов кредитного договору матеріали справи не містять, контррозрахунку заборгованості стороною відповідача не надано.

Враховуючи, що відповідачкою порушені взяті зобов`язання щодо порядку та строків оплати за договором про споживчий кредит № 685192 від 24.03.2023, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

Враховуючи, що відповідачкою ОСОБА_1 порушені взяті зобов`язання щодо порядку та строків оплати за кредитним договором №8511750625 від 12.06.2025, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

Задовольнивши позов, суд вирішує долю судових витрат, понесених позивачем.

Частиною 1 ст. 133 ЦК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому з відповідачки слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Крім того, як вже зазначалося судом, ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 20 липня 2026 року заочне рішення від 29 травня 2026 року та додаткове рішення від 17 червня 2026 року у вказаній справі скасовані та справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Оскільки додаткове рішення від 17 червня 2026 року про стягнення витрат на правову допомогу у цій справі є похідним від основного рішення та було скасовано разом із ним, а тому суд приходить до висновку, що питання розподілу зазначених судових витрат підлягає вирішенню судом під час ухвалення нового рішення за результатами повторного розгляду справи по суті, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

Вказана вище позиція неодноразово викладалася у постанові ВП ВС від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21, постанові ОП КГС ВС від 18 лютого 2022 року у справі № 918/450/20, постанові КЦС ВС від 21 червня 2022 року у справі № 357/14242/19.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги, суд виходить з наступного.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, підлягають доказуванню та можуть підтверджуватися сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача до матеріалів справи долучено: копію договору про надання правничої допомоги №06-05/2025 від 06 травня 2025 року, укладеного між адвокатом Андрущенком Михайлом Валерійовичем та ТОВ «Іннова Фінанс» (а. с. 7-9); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №6216 (а. с.11-11 зворот); копію заявки про надання послуг №3705402822 від 02.03.2026 (а. с. 95); Акт приймання-передачі наданих послуг до договору №06-05/2025 про надання правничої допомоги №3705402822 (а. с. 94); платіжну інструкцію №74 від 04.06.2026 (а. с. 100).

З інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлено, що було змінено найменування юридичної особи з ТОВ «Іннова Фінанс» на ТОВ «Іннова Нова».

Як вбачається з Акту приймання-передачі наданих послуг №3705402822 від 03.06.2026 до договору №06-05/2025 від 06.05.2025 про надання правничої допомоги, адвокатом Андрущенком М.В. надані ТОВ «Іннова Нова» (до перейменування ТОВ «Іннова Фінанс») послуги з написання позовної заяви до ОСОБА_1 та супроводу процесу розгляду справи №730/433/26 в суді з питань, пов`язаних із правами та інтересами замовника, щодо боржника ОСОБА_1 . Вартість послуг склала 5000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №74 від 04.06.2026 ТОВ «Іннова Нова» згідно заявки про надання послуг №3705402822 від 02.03.2026 до договору про надання правничої допомоги №06-05/2025 сплачено адвокату Андрущенку М.В. 5000,00 грн.

У ч. 4 ст. 137 ЦПК України вказано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт, наданих послуг; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, надання послуг; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та/або значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною шостою цієї статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Разом із тим відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно із ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Верховний Суд неодноразово висновував, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 Верховний Суд зазначив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права змінювати розмір гонорару та втручатися у правовідносини адвоката і його клієнта. Водночас суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати фактично понесені або мають бути понесені, чи була їх сума обґрунтованою, необхідною та розумною щодо іншої сторони спору.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 звернула увагу, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має оцінювати їх реальність, необхідність, розумність і пропорційність до предмета спору та з урахуванням конкретних обставин справи може обмежити розмір відшкодування судових витрат з огляду на розумну потребу таких витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, відповідно до яких у разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, керуючись критеріями, визначеними частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу або присудити такі витрати частково.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі № 911/969/24 також наголошено на необхідності розмежування втручання у договірні відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення розміру гонорару і вирішення судом питання про розподіл судових витрат між сторонами спору. Суд при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу має оцінювати, зокрема, їх реальність, необхідність, розумність, пропорційність, співвідношення із складністю справи, ціною позову, значенням справи для сторони, обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим на виконання відповідних робіт.

Отже, суд не змінює розмір гонорару, погоджений між адвокатом та клієнтом, і не втручається у їхні договірні правовідносини. Водночас, при вирішенні питання про те, яка саме сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає покладенню на відповідача як на сторону, не на користь якої ухвалюється рішення, суд зобов`язаний оцінити ці витрати на предмет їх реальності, необхідності, розумності та пропорційності до предмета спору.

У цій справі відповідачка подала клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з якого слідує, що відповідачка вважає суму витрат на професійну правничу допомогу, заявлену позивачем до стягнення, у розмірі 5000,00 грн непропорційною, та такою, що підлягає зменшенню. На думку сторони відповідача, розумною, обґрунтованою та співмірною зі складністю справи та ціною позову, виконаною адвокатом роботою, сума вказаних витрат становить 2000,00 грн.

Оцінюючи розумність, необхідність та пропорційність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що ця справа є малозначною справою незначної складності, розгляд якої проводився у порядку спрощеного позовного провадження. Спір належить до категорії типових спорів про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, щодо яких існує стала судова практика. Матеріали справи не містять значної кількості доказів, що потребували б тривалого збирання, опрацювання чи складного правового аналізу.

Суд також враховує, що фактично надана правнича допомога у цій справі стосувалася аналізу матеріалів, складання позовної заяви, формування додатків та подання позову. При цьому правовий аналіз обставин справи та надання правових рекомендацій у значній мірі охоплюється роботою зі складання позовної заяви, а формування додатків та подання позову мають переважно технічний характер і не потребують значних витрат професійного часу адвоката у справі такої категорії.

За таких обставин наявність у матеріалах справи доказів на підтвердження заявлення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн не є безумовною підставою для покладення всієї цієї суми на відповідачку. Суд вважає, що покладення на відповідачки всієї заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу не відповідало б критеріям розумності, необхідності та пропорційності до предмета спору, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи та ціни позову.

Враховуючи подані відповідачкою заперечення щодо завищеного розміру витрат на професійну правову допомогу, приймаючи до уваги порядок подачі позивачем доказів, невелику складність судової справи, оцінюючи співмірність витрат зі складністю цієї справи, ціною позову, незначним обсягом юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду, реальним часом, необхідним для виконання таких послуг, наданим адвокатом, відповідність їх за критерієм реальності, розумності їхнього розміру, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими, проте заявлені витрати в розмірі 5000,00 грн є явно неспівмірними, і є доцільним стягнути з відповідачки на користь позивача 3000,00 грн, зменшивши заявлену суму до стягнення.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись статтями 11, 16, 516-517, 536, 549, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України, статтями 12-13, 43, 82, 89, 128, 130, 131, 141, 211, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» суму заборгованості за кредитним договором №8511750625 від 12.06.2025 у розмірі 38096,00 грн, з яких: 20000,00 грн – загальна сума боргу по тілу кредиту, 18096,00 грн – загальна сума боргу по відсотках.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення складене і підписане 23.09.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» (адреса: вул. Верхній Вал, 10, поверх 2, офіс 5, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 44127243).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ).

Суддя А. О. Бойко