Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №127/9926/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/9926/26

Провадження № 3/127/2031/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 620665 від 21.03.2026: «23.03.2026 о 17 год 20 хв у місті Вінниця, вулиця Максимовича, 17, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп`яніння а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, зіниці, очей які не реагують на світло. Огляд на стан сп`яніння проводився у лікаря нарколога за адресою: м. Вінниця, вулиця Пирогова, 109, КНП «ВОКПЛ ім. академіка О.І. Ющенка ВОР», у присутності лікаря водій відмовився від проходження огляду висновок номер 0211. Велась безперервна відеофіксація 472975, 473705, чим ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР».

У судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та дату судового засідання, не з`явився.

У постанові від 28.10.2021 (справа № 11-250сап21) Верховний Суд (далі – ВС) зауважив, що частиною другою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) визначено, що участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за статтею 130 КпАП, не є обов`язковою.

У зв`язку з цим суд вважає за доцільне здійснити судовий розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Присутній у судовому засіданні захисник ОСОБА_1 – адвокат Литвинюк М.І. провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності просив закрити, мотивувавши клопотання відсутність складу адміністративного правопорушення, а також неналежністю та недопустимістю доказів, що містяться у матеріалах справи. Зокрема, ОСОБА_2 звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейський мав би зафіксувати на службову відеокамеру та на відеореєстратор службового автомобіля безпосередньо рух транспортного засобу, зупинення самим поліцейським транспортного засобу під час руху саме ОСОБА_1 , виключно за таких обставин вважається, що особа керує транспортним засобом. Таким чином, матеріали справи не містять жодних доказів, зокрема відеофіксації, керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом, та його зупинки перед пред`явленням вимоги про проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, яке було надумане поліцейським. Крім того, у фабулі протоколу вказано про начебто три ознаки наркотичного сп`яніння та те, що ОСОБА_1 відмовився від огляду у лікаря на стан наркотичного сп`яніння, та це начебто доводиться висновком лікаря. Однак, у висновку лікаря № 0211, не вказано за якими ознаками ОСОБА_1 направили на огляд, лише вказано про відмову від огляду на стан сп`яніння, проте, не вказано, якого сп`яніння, чи наркотичного чи алкогольного.

Також, попри зазначення про відмову від медичного огляду у висновку медичного огляду № 0211 записано взаємовиключні, та суперечливі твердження. Так, записано, що огляд був о 17 год 45 хв, а направлено на огляд пізніше, зокрема о 18 год 25 хв, а висновок складено перед цим, саме о 18 год 05 хв. Крім того, у висновку не вказані передбачені графою /5/ обов`язкові відомості, а саме, яке ім`я та по батькові поліцейського, яким направлено ОСОБА_1 на медогляд, у графі /8/ передбачено вказати повністю ім`я та по батькові лікаря, однак, ці відомості не зазначені, а вказані лише ініціали. Попри формальну вказівку щодо відмови від підпису, ОСОБА_1 висновок не оголошено та не ознайомлено.

Крім того, ОСОБА_1 вказував, що він не довіряє цій лікарці, що вона погано бачить, оскільки, лікар не могла прочитати рік народження та інші відомості, і на відеозаписі видно, що з вказаної причини лікар тихенько просила, щоб поліцейський їй диктував, проте, лікаря не замінили, попри те, що є цілий перелік лікарів з необхідною кваліфікацією.

У фабулі обвинувачення протоколу, вказані суперечливі обставини, а саме те, що дата події була, як 21.03.2026 року, так, і 23.03.2026 року. Та, у картці-витягу, шо міститься в матеріалах справи, зазначена фабула, у якій вказано, що подія була саме 23.03.2026 року.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, інші письмові докази у справі, дослідивши відеозапис фіксації на портативні відео реєстратори, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом "v)" частини першої статті 1 ("Визначення") Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року (ратифікована Україною 25.04.1974 року), термін "водій" ("погонич") означає будь-яку особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.д. (включаючи велосипеди) або веде по дорогах худобу, стада, упряжних, в`ючних або верхових тварин. Відтак, водієм є будь-яка особа, яка керує транспортним засобом, незалежно від наявності в неї посвідчення водія, і на неї поширюються вимоги пунктів 2.5 та 2.9 Правил дорожнього руху України.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, і протоколом про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення є основним процесуальним джерелом доказів, на основі якого суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Датою складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 620665 від 21.03.2026 є 21.03.2026 18:15:13.

Із змісту опису встановлених даних протоколу серії ЕПР1 № 620665 від 21.03.2026 вбачається, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп`яніння 23.03.2026 (двадцять третього березня) о 17 год 20 хв у місті Вінниця, вулиця Максимовича, 17.

Аналіз зазначених даних дозволяє зробити висновки про порушення працівником патрульної поліції при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення хронології та причино-наслідкового зв`язку, адже, поліцейський не міг зафіксувати правопорушення та скласти протокол 21 (двадцять першого) березня 2026 щодо події, яка відбудеться лише 23 (двадцять третього) березня 2026, тобто через дві доби після моменту складання самого протоколу.

Аналогічно, інформація про «вчинення» адміністративного правопорушення 23 (двадцять третього) березня 2026 року також зазначена у наданій поліцейським разом з протоколом про адміністративне правопорушення роздруківці з адмінпрактики.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не наділяє суд повноваженнями самостійно збирати докази та самостійно встановлювати в діях особи склад адміністративного правопорушення, елементи якого не зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Європейський суд з прав людини у справі „Гурепка проти України", заява N 61406/00 (п. 50-55 Рішення від 06.09.2005 року) зазначає, що: в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Аналогічна позиція про те, що провадження про адміністративне правопорушення у розумінні Конвенції вважається кримінальним – викладена в рішенні ЄСПЛ від 30.10.2014 у справі «Швидка проти України» (Заява № 17888/12). В обох означених справах ЄСПЛ наполягає на необхідності забезпеченні особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, прав, гарантованих Протоколом №7 до Конвенції.

З огляду на означене, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №620665 фактичні обставини часу вчинення ОСОБА_1 передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення саме 23 (двадцять третього) березня 2026 року, не можуть бути самостійно змінені судом з власної ініціативи, інакше це було б безпідставним здійсненням судом не притаманної йому функції обвинувачення, що прямо суперечило б положенням ст. 6 Конвенції та нормам КУпАП.

Відтак, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №620665 фактичні обставини часу вчинення ОСОБА_1 передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення саме 23 (двадцять третього) березня 2026 року – в ході розгляду судом справи про адміністративне правопорушення мають бути підтверджені відповідними доказами. Проте, досліджені судом докази, в т.ч. Висновок медичного огляду №0211 від 21.03.2026, рапорт в якості службового документа, відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського, вказують, що у вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №620665 час, а саме: 23 (двадцять третього) березня 2026 ОСОБА_1 не вчиняв відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки ці докази містять відомості про події, що відбувались двома днями раніше – 21 (двадцять першого) березня 2026 року.

Що вказує на фактичну відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, як вони зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №620665.

Обґрунтовані сумніви у винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, також вбачаються і з інших підстав, відповідно до досліджених судом доказів. Так, згідно з висновком медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.03.2026 № 0211 року, огляд ОСОБА_1 проведено 21.03.2026 об 17 год 45 хв, а висновок складено 21.03.2026 об 18 год 05 хв.

Однак, згідно пункту 5 цього ж Висновку від 21.03.2026 № 0211, ОСОБА_1 було направлено на огляд працівником поліції 21.03.2026 об 18 год 25 хв. Письмове ж направлення – взагалі відсутнє в матеріалах справи. Це свідчить про те, що ОСОБА_1 було направлено на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції після часу проведеного його огляду, зазначеного у пункті 7 Висновку.

Аналіз часових показників Висновку медичного огляду № 0211, свідчить про порушення хронології, причино-наслідкового зв`язку, а також, про порушення імперативного порядку направлення водія на огляд настан сп`яніння.

Згідно ч. 3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Згідно ч. 6 ст. 266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 12 Розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Отже, процедура направлення водія до закладу охорони здоров`я та виписування відповідного бланка-направлення обов`язково передує (передбачує) самому медичному огляду, а не здійснюється після нього.

Згідно з ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Оскільки, згідно висновку від 21.03.2026 № 0211 року, лікар оглянув ОСОБА_1 «самовільно», ще до того, як поліцейський офіційно його туди направив, всупереч положень ст. 266 КУпАП, то означений медичний висновок не може бути допустимим доказом у суді.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що суду не надано належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.

Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на вищевикладене, провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, статтями 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності – закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: