Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №127/27282/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/27282/26

Провадження № 3/127/5310/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 727532 від 24.07.2026 року: «24.07.2026 о 01:04 год у місті Вінниця, вулиця Анатолія Бортняка, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW Е61 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився на місці зупинки транспортного засобу. Дана подія фіксувалась на портативні відеореєстратори 468877, 468808, чим ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР».

ОСОБА_1 до суду, будучи належним чином повідомленим про час та дату судового засідання шляхом надіслання SMS-повістки, не з`явився.

У постанові від 28.10.2021 (справа № 11-250сап21) Верховний Суд (далі – ВС) зауважив, що частиною другою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) визначено, що участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за статтею 130 КпАП, не є обов`язковою.

У зв`язку з цим суд вважає за доцільне здійснити судовий розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Поряд з тим, захисник ОСОБА_1 – адвокат Антонюк Ю.М. подала до суду письмові пояснення в яких просила закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а також за відсутності належних, допустимих і достатніх доказів об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Позиція сторони захисту обумовлена тим, що 24.07.2026 року приблизно о 01:00 год працівники патрульної поліції прибули за місцем проживання ОСОБА_1 коли автомобіль уже був припаркований, а останній перебував на території двору. Безперервного переслідування автомобіля та відеофіксації його руху патрульними не здійснювалося. Надані відеозаписи з боді-камер починаються лише після прибуття поліцейських до двору.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи та не може самостійно пересуватися. Особливості пересування і поведінки зумовлені станом здоров`я та не можуть без відповідних доказів розцінюватися як ознаки алкогольного сп`яніння.

На запитання поліцейських ОСОБА_1 повідомив, що алкогольних напоїв не вживав. Водночас на відеозаписі зафіксовано, як одна з поліцейських у відповідь на запитання іншого працівника поліції, чи є ОСОБА_1 п`яним, відповіла: «Ні». Це безпосередньо суперечить подальшим твердженням про наявність у нього ознак сп`яніння.

Належних доказів того, що під час керування автомобілем ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, матеріали справи не містять. Результат огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відсутній, а належної процедури такого огляду або фіксації відмови від нього дотримано не було.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, інші письмові докази у справі, дослідивши відеозапис фіксації на портативні відео реєстратори, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом "v)" частини першої статті 1 ("Визначення") Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року (ратифікована Україною 25.04.1974 року), термін "водій" ("погонич") означає будь-яку особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.д. (включаючи велосипеди) або веде по дорогах худобу, стада, упряжних, в`ючних або верхових тварин. Відтак, водієм є будь-яка особа, яка керує транспортним засобом, незалежно від наявності в неї посвідчення водія, і на неї поширюються вимоги пунктів 2.5 та 2.9 Правил дорожнього руху України.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Тобто відмова особи від проходження огляду на стан сп`яніння, який проводиться не відповідно, а всупереч встановленого порядку, не утворює в діянні особи складу означеного правопорушення. Оскільки закон вимагає від поліцейського направити особу до проходження огляду на стан сп`яніння саме відповідно до встановленого порядку, а не свавільно.

Закон (ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 266 КУпАП) обов`язковою і необхідною умовою виникнення в особи обов`язку пройти на вимогу поліцейського огляд на стан сп`яніння визначає наявність двох юридичних фактів:

1) виключно факт керування цією особою транспортним засобом;

2) та наявність передбачених законом підстав для направлення особи до проходження огляду на стан сп`яніння.

Частина 1 статті 266 КУпАП вказує, зокрема, що особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Пунктом 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі за текстом – Інструкція, Інструкція № 1452/735) визначені ознаки алкогольного, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 3 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з пунктом 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Аналіз положень ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду», затвердженого постановою КМ України від 17.12.2008 року №1103, а також диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, надає підстави стверджувати про те, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння виникають після встановлення поліцейським факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак алкогольного сп`яніння, висунення поліцейським пропозиції/вимоги про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у порядку і способами, що передбачені зазначеними вище нормативними документами, та після відмови особи від проходження такого огляду, яка повинна бути висловлена у формі, що не передбачає двозначного трактування цієї відмови чи викликати сумніви у її дійсності за відсутності обставин, які указують на те, що особа вимушено відмовляється від такого огляду, та відсутність факторів, які спонукають її відмовитись від проходження такого огляду.

При цьому, лише після висловлення такої відмови, за доведеності інших обставин, які утворюють об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан наркотичного/алкогольного сп`яніння, адміністративне правопорушення вважається вчиненим і породжує у поліцейського обов`язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Як вбачається з дослідженого судом відеозапису з портативних відеореєстраторів поліцейських, працівник поліції протягом всього часу не навів водієві ОСОБА_1 жодної з ознак алкогольного сп`яніння, які надавали б підстави поліцейському вважати, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння, що, відповідно до ч.1 ст. 266 КУпАП, викликало б у водія обов`язок пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Таким чином, складаючи протокол про адміністративне правопорушення працівник поліції вніс до нього дані, які не підтверджені доказами, зокрема, про наявність у особи ознак алкогольного сп`яніння. Досліджені судом матеріали справи, в т.ч. відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських свідчать, що поліцейськими не було вчинено жодних дій, направлених на встановлення таких ознак алкогольного сп`яніння, що безпосередньо вказує на те, що направлення ОСОБА_1 для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння слід вважати проведеним з порушенням імперативних вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735, тобто не відповідно до встановленого законом порядку. В зв`язку з чим судом відхилено такий письмовий доказ , як направлення від 24.07.2026 о 01:12 год в частині зазначення в ньому у водія ознак алкогольного сп`яніння, які жодним чином поліцейським не встановлювались та, як наслідок, не повідомлялись водієві.

Рапорт працівника поліції суд оцінює виключно як службовий документ, який містить інформацію про вчиненні поліцейськими дії та мотиви, якими керувались поліцейські, встановлюючи осіб, причетних до вчинення адміністративних правопорушень.

Також, частиною 2 ст. 266 КУпАП України передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Частиною 6 ст. 266 КУпАП передбачено, що направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМ України від 17 грудня 2008 р. № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Як видно, частина 3 статті 266 КУпАП та пункт 6 Порядку, затвердженого Постановою КМ України від 17.12. 2008 р. № 1103, встановлюють імперативне правило, згідно з яким, у випадку незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`янінняполіцейським з використанням спеціальних технічних засобів (на місці зупинки транспортного засобу) або з результатами такого огляду, такий водій направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Із системного аналізу наведених вище положень слідує, що огляд на стан алкогольного сп`яніння відбувається в два етапи.

Спочатку огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу за допомого спеціальних технічних засобів.

У разі відмови від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу водій направляється поліцейським до закладу охорони здоров`я для проведення огляду.

І лише після відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський на законних підставах має право скласти протокол про адміністративне правопорушення із зазначенням ознак сп`яніння і дій водія щодо ухилення від огляду.

Дотримання положень законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, є обов`язком поліцейського (ст. 18 Закону України «Про національну поліцію»).

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 727532 від 24.07.2026 року зазначено, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився на місці зупинки.

У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, щоб водій ОСОБА_1 відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

З дослідженого судом відеозапису з портативного відеореєстратора (нагрудної камери) поліцейського встановлено, що 24.07.2026:

- до 01 години 10 хвилин 30 секунд поліцейський вимагав у водія пред`явити посвідчення водія, та повідомив, що на водія буде складено постанову за частиною 1 статті 126 кодексу України про адміністративні правопорушення;

- о 01 год 10 хвилин з 56 по 59-у секунду поліцейський питає водія, чи вживав він заборонені речовини, напої алкогольні;

- о 01 год 11 хвилин з 1-ї по 5-у секунду поліцейський пропонує пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки;

- 01 год 11 хвилин з 26-ї по 28-у секунду поліцейський повторно питає чи буде водій проходити огляд на стан сп`яніння;

- 01 год 11 хвилин з 42-ї по 45-у секунду поліцейський зазначає: «Востаннє запитую ви будете проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння?»;

- 01 год 11 хвилин 50 секунд поліцейський зазначає водієві: «Тоді на вас буде складно протокол за частиною 1 статті 130 кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, як вбачається із дослідженого судом відеозапису з портативного відеореєстратора (нагрудної камери) поліцейського, останній протягом всього часу жодного разу не пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Тобто, ОСОБА_1 працівниками поліції не було доведено передбаченого ч. 3 ст. 266 КУпАП та пункт 6 Порядку, затвердженого Постановою КМ України від 17.12. 2008 р. № 1103, встановленого порядку проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Як вбачається з дослідженого судом відеозапису з портативного відеореєстратора, весь діалог між поліцейським та водієм тривав одну хвилину, протягом якої поліцейський тричі запропонував водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, тобто в використанням портативного відеореєстратора та, оцінивши мовчання водія як відмову, не пропонуючи пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, відразу приймає рішення про складання на водія протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, та відразу повідомляє про це водія, в подальшому так і не запропонувавши йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Відтак, за відсутності направлення поліцейським водія, який відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським із застосуванням спеціального технічного засобу (на місці зупинки транспортного засобу), для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, є прямим порушенням передбаченого ч. 3 ст. 266 КУпАП та пунктом 6 Порядку, затвердженого Постановою КМ України від 17.12. 2008 р. № 1103, встановленого порядку проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відмова водія від проходження за таким, не встановленим законом порядком (з порушенням встановленого законом порядку) огляду на стан сп`яніння – за диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП України не утворює складу адміністративного правопорушення.

Наявне в матеріалах справи письмове направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» від 24.07.2026 року, складене об 01 год 12 хв прямо суперечить подіям, зафіксованим на відеозаписі портативного відеореєстратора, містить недостовірні дані, а тому не може свідчити про те, що ОСОБА_1 (у зв`язку з його незгодою на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу) було запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров`я.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що суду не надано належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.

Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на вищевикладене, провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, статтями 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності – закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: