Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №127/19770/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/19770/26

Провадження № 1-кп/127/530/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.09.2025 року за № 42025022110000355, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Маріуполь, Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , розлученого, маючого неповну середню освіту, офіційно непрацюючого, раніше судимого:

- 20.01.2026 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України до покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами шляхом обману, під приводом надання інтимних послуг, використовуючи сайт під назвою «UKR НОТ» у всесвітній мережі Інтернет вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , під вигаданими анкетними даними здійснив розміщення оголошення про надання інтимних послуг, прикріплювавши картинки із оголеними невідомими жінками, які знаходив у мережі «Інтернет», та вказав власні контактні номера телефонів НОМЕР_2 та НОМЕР_3 .

Так, 26.08.2025, ОСОБА_5 , бажаючи отримання інтимних послуг для особистого задоволення, знайшов у інтернет мережі, на сайті під назвою «UKR НОТ», оголошення, розміщене ОСОБА_4 під вигаданими анкетними даними та зв`язався із останнім за допомогою вказаного в оголошенні номеру телефону, а саме НОМЕР_2 та повідомив про свої наміри в отриманні інтимних послуг. Після чого, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, розуміючи протиправність своїх дій, з метою заволодіння чужими грошовими коштами для власного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шахрайським шляхом, вводячи в оману ОСОБА_5 , підтвердив наявність у нього вільних жінок для надання інтимних послуг, повідомивши, що обов`язковою умовою є повна оплата послуг у розмірі 2500 гривень та страховки у розмірі 1000 гривень на банківську картку № НОМЕР_4 емітовану АТ «Перший Український Міжнародний Банк», власником якої є ОСОБА_4 , не маючи наміру в подальшому виконувати взяті на себе зобов`язання, щодо надання інтимних послуг дівчатами.

В подальшому, ОСОБА_5 , будучи введеним в оману ОСОБА_4 26.08.2025 о 09 год 33 хв здійснив грошовий переказ на банківську картку № НОМЕР_4 емітовану АТ «Перший Український Міжнародний Банк», власником якої є ОСОБА_4 у розмірі 3500 гривень, однак обіцяні послуги не отримав.

Після чого, ОСОБА_4 , отримавши вказані грошові кошти, перестав виходити на зв`язок, покладені на себе зобов`язання не виконав, грошові кошти не повернув, розпорядившись ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріального збитку на суму 3500 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Крім цього, ОСОБА_4 , точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, діючи умисно, повторно з корисливих мотивів, маючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами громадян шляхом їх обману, під приводом надання інтимних послуг використовуючи сайт під назвою «UKR НОТ» у всесвітній мережі Інтернет.

В подальшому ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , під вигаданими анкетними даними здійснив розміщення оголошення, про надання інтимних послуг, прикріплювавши картинки із оголеними невідомими жінками, які знаходив у мережі «Інтернет», та вказавши власні контактні номера телефонів НОМЕР_2 та НОМЕР_3 .

В подальшому, 01.01.2026, ОСОБА_6 , бажаючи отримання інтимних послуг для особистого задоволення, знайшов у інтернет мережі, на сайті під назвою «UKR НОТ», оголошення, розміщене ОСОБА_4 під вигаданими анкетними даними та зв`язався із останнім за допомогою вказаного в оголошенні номеру телефону, а саме НОМЕР_3 та повідомив про свої наміри в отриманні інтимних послуг. Після чого, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, розуміючи протиправність своїх дій, з метою заволодіння чужими грошовими коштами для власного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вводячи в оману ОСОБА_6 , підтвердив наявність у нього вільних жінок для надання інтимних послуг, повідомив, що обов`язковою умовою є сплата авансу у розмірі 3000 гривень на банківську картку № НОМЕР_4 емітовану AT «Перший Український Міжнародний Банк», власником якої є ОСОБА_4 ..

В подальшому ОСОБА_6 , 01.01.2026 о 22 год 52 хв здійснив грошовий переказ на банківську картку № НОМЕР_4 емітовану AT «Перший Український Міжнародний Банк», власником якої є ОСОБА_4 у розмірі 2999 гривень.

Продовжуючи свій єдиний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що необхідно сплатити ще грошові кошти в сумі 2000 гривень для остаточного виконання взятих на себе зобов`язань та ОСОБА_6 01.01.2026 о 23 год 04 хв здійснив грошовий переказ на банківську картку № НОМЕР_4 емітовану AT «Перший Український Міжнародний Банк», власником якої є ОСОБА_4 у розмірі 2000 гривень.

Після чого, ОСОБА_4 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, переслідуючи мету легкої наживи, користуючись довірою ОСОБА_6 , знову перетелефонував останньому та повідомив, що його попередні дві оплата не зараховані і йому потрібно сплатити ще 6000 гривень для отримання вказаних послуг та ОСОБА_6 , будучи введеним в оману ОСОБА_4 02.01.2026 о 00 год 12 хв здійснив грошовий переказ на банківську картку № НОМЕР_4 емітовану AT «Перший Український Міжнародний Банк», власником якої є ОСОБА_4 у розмірі 6000 гривень, однак в подальшому послуги не отримав.

Після чого ОСОБА_4 , отримавши вказані грошові кошти, перестав виходити на зв`язок, покладені на себе зобов`язання не виконав, грошові кошти не повернув, розпорядившись ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріального збитку на загальну суму 10999 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованих йому діяннях визнав в повному обсязі, в чому щиро розкаявся.

З`ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд вважає обсяг доказів, що підлягають дослідженню, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визначити допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що його характеризують, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються.

По суті пред`явленого обвинувачення ОСОБА_4 надав суду покази аналогічні обставинам викладеним в обвинувальному акті. Пояснивши суду, що придбавши на ринку дві сім-карти, за допомогою власних мобільних телефонів розміщував оголошення про надання інтимних послуг, використовуючи сайт під назвою «UKR НОТ» у всесвітній мережі Інтернет. Особисто інтимних послуг не надавав та не мав наміру організовувати їх надання. З метою отримання інтимних послуг до ОСОБА_4 зателефонували двоє осіб - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яким він надіслав номер свого банківського рахунку для перерахування йому грошових коштів за, як він повідомляв потерпілим в телефонних розмовах, організацію надання інтимних послуг насправді неіснуючими повіями, фотокартки яких він попередньо розмістив на сайті «UKR НОТ». Потерпілим в телефонних розмовах обвинувачений ОСОБА_4 повідомляв: куди, до якої локації міста, треба прибути, щоб отримати інтимні послуги, завідомо знаючи, що такі послуги надані не будуть. Отримані від потерпілих шляхом такого обману кошти обвинувачений витратив на оплату власного проживання в орендованій квартирі. Розмір завданої шкоди, зокрема, 3500 гривень потерпілому ОСОБА_5 та 10999 гривень потерпілому ОСОБА_6 , ОСОБА_4 підтвердив. Свої дії пояснив важким матеріальним становищем та сваркою із рідними, у яких раніше проживав. ОСОБА_4 повідомив, що ставиться до вчиненого негативно, щиро кається, жалкує про вчинене, висновки зробив, з родиною відносини налагодив.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленими про час та дату судового засідання, до суду не з`явились, однак, в матеріалах справи наявні заяви потерпілих, в яких вони просять проводити судовий розгляд за їх відсутності, при визначені міри покарання обвинуваченому - покладаються на розсуд суду. Цивільних позовів потерпілі не заявили.

Прокурор у судовому засіданні просила визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України та призначити покарання за частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України у виді 3 років обмеження волі, за частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України у виді 4 років обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю кримінальних правопорушень, визначити покарання у виді 4 років обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік.

Заслухавши показання обвинуваченого, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за:

- частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство);

- частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_4 покарання суд керується вимогами статей 65-67 КК України, враховує практику Верховного Суду щодо призначення судами кримінального покарання, приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та керується принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до вимоги про судимість вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимий, зокрема, вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 20.01.2026 за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України до покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень, з розстрочкою сплати штрафу на 12 місяців рівними частинами.

Згідно відповіді Вінницького міського відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області від 27.05.2026 № 5438/42/3/1-26, громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений 20.01.2026 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України до покарання у виді штрафу перебуває на обліку Вінницького міського відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області з 16.03.2026 року.

Згідно повідомлення Вінницького міського відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області від 21.09.2026 № 9504/42/3/1-26, станом на 21.09.2026 засуджений ОСОБА_4 має сплаченої суми штрафу 5687,90 гривень, несплачена сума штрафу становить 11312,10 гривень.

Відповідно до довідки КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» вих. № 31/12013 від 08.12.2025 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за даними електронної системи «Доктор Елекс» неодноразово звертався до лікаря-нарколога, останнє звернення 19.11.2025 за направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 , був представлений на ЛКК з діагнозом: «Психічні та поведінкові розлади, викликані одночасним вживанням декількох речовин (опіоїди, канабіс), синдром залежності. В даний час на ЗПТ метадоном».

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 : раніше судимий; перебуває на обліку Вінницького міського відділу філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області; офіційно не працевлаштований; характеристика за місцем проживання відсутня; неодноразово звертався до лікаря-нарколога; був представлений на ЛКК з діагнозом: «Психічні та поведінкові розлади, викликані одночасним вживанням декількох речовин (опіоїди, канабіс), синдром залежності; вину у вчинені кримінальних правопорушень визнав в повному обсязі, в чому щиро розкаявся.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Частиною другою статті 50 КК України передбачено чотири види мети покарання: - кара; - виправлення засуджених; - запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими; - запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами.

Відповідно до положень частини 1 статті 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням конкретних обставин справи, тяжкості кримінального правопорушення, наявності обставини, яка пом`якшує покарання обвинуваченого у виді щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутності обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, особи обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше судимий, перебуває на обліку Вінницького міського відділу філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області, офіційно не працевлаштований, неодноразово звертався до лікаря-нарколога, був представлений на ЛКК з діагнозом: «Психічні та поведінкові розлади, викликані одночасним вживанням декількох речовин (опіоїди, канабіс), синдром залежності, вину у вчинені кримінальних правопорушень визнав в повному обсязі, та з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України, суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України - строком 3 (три) роки та покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України - строком 4 (чотири) роки, оскільки призначення саме цього виду та розміру покарання визнано судом найбільш відповідним досягненню мети покарання, визначеної ст. 50 КК України.

Згідно з частиною 1 статті 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

З урахуванням обставин справи та особи винного суд вважає за доцільне остаточне покарання визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України, у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Суд враховує: тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, в тому числі й те, що, обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, що у своїй сукупності, є підставою для прийняття судом рішення про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України із застосуванням положень ст. 76 КК України.

Суд при цьому враховує імперативні приписи ч. 1 ст. 76 КК України, якими передбачено, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Крім того, зважаючи на те, що частиною другою статті 50 КК України метою покарання визначено не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, для реалізації зазначеної мети суд вважає за доцільне, крім обов`язків передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 додатковий обов`язок, передбачений п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України у виді виконання заходів, передбачених пробаційною програмою.

З урахуванням обставин справи та особи винного суд вважає за доцільне визначити іспитовий строк тривалістю один рік.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 було засуджено вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2026 у справі № 127/1332/26 за ч.1 ст. 309 КК України до основного покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та застосовано розстрочку його виплати. Вирок повністю не виконано, ОСОБА_4 має несплачену частину розстроченого штрафу за означеним вироком в сумі 11312,10 грн.

Судом визнано доведеним, що вчинені ОСОБА_4 кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 та ч.2 ст. 190 КК України, є закінченими 26.08.2025 року та 02.01.2026 року - відповідно, тобто до засудження його вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2026 у справі № 127/1332/26 за ч.1 ст. 309 КК України.

Згідно з ч.4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Поряд з цим, відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

У зв`язку з чим суд враховує, що остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, вчинених ОСОБА_4 до постановлення вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2026 у справі № 127/1332/26, визначене вище на підставі ч. 1 ст. 70 КК України згідно з ч.4 ст. 70 КК України. Водночас, з огляду на приписи ч. 3 ст. 72 КК України, покарання за вказаним вироком у виді штрафу приєднанню (складанню, поглинанню) до цього покарання не підлягає та виконується самостійно.

У зв`язку з чим, несплачену частину штрафу за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 20.01.2026 року у справі № 127/1332/26, яка, згідно повідомлення Вінницького міського відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області від 21.09.2026 № 9504/42/3/1-26, станом на 21.09.2026 становить 11312, 10 гривень, відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України, слід виконувати самостійно.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Також, відповідно до частини 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Як вбачається з безпосередньо наданих суду показань обвинуваченого ОСОБА_4 , шахрайські дії він вчиняв, використовуючи власні мобільні телефони, з огляду на що, вилучені під час обшуку 03.01.2026 за адресою: АДРЕСА_2 , мобільний телефон «Nokia» та смартфон «Motorola» підлягають спеціальній конфіскації.

Вилучену в ОСОБА_4 банківську картку НОМЕР_5 (АТ «Універсал банк») слід повернути законному власнику, оскільки ця картка відмінна від картки № НОМЕР_4 (АТ «ПУМБ»), використаної обвинуваченим для одержання коштів від потерпілих, а після закінчення вчинення ОСОБА_4 визнаних судом доведених кримінальних правопорушень, подальший рух коштів на означену банківську карту виходить за межі предмету обвинувачення.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, 70, 72, 75, 76, 96-1, 96-2, 190 КК України, статтями 100, 174, 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_4 покарання за:

- частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України у виді 3 (трьох) років обмеження волі;

- частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України у виді 4 (чотирьох) років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю кримінальних правопорушень, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років обмеження волі.

На підставі ч. 3 ст. 72 Кримінального кодексу України покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 20.01.2026 року у справі № 127/1332/26 у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з яких несплачена сума штрафу становить 11312 грн. 10 коп. - виконувати самостійно.

На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом остаточного покарання у виді чотирьох років обмеження років з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України та п. 4 ч. 3 ст. 76 КК покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; виконати заходи передбачені пробаційною програмою.

Початок іспитового строку рахувати з дня проголошення вироку, тобто з 23.09.2026.

Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.01.2026 у справі № 127/354/26 на майно, яке вилучено під час обшуку 03.01.2026, за адресою: АДРЕСА_2 скасувати.

Мобільний телефон «Nokia», який поміщено до спец. пакету НПУ № ICR0197419, та смартфон «Motorola», який поміщено до спец. пакету НПУ № ICR0197417 - конфіскувати, застосувавши до них спеціальну конфіскацію.

Речовий доказ у кримінальному провадженні: банківську картку НОМЕР_5 емітовану АТ «Універсал банк», яку поміщено до спец. пакету НПУ № ICR0197417 - повернути законному власнику - ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - в той самий строк з дня вручення їй копії вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: