Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №129/3660/25 — Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/3660/25

Провадження по справі № 2/129/591/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі головуючої судді Бондар О.В.,

розглянув без участі сторін та їх представників в порядку спрощеного позовного провадження в місті Гайсині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру, стягуваних аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

установив:

16.10.2025 до суду позивач подала позов, у якому просила змінити (збільшити) розмір стягуваних аліментів із ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначених за судовим наказом Гайсинського районного суду Вінницької області №2-н-129/15/2021 (справа №129/3213/20) від 03.03.2021 в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з 17.12.2020 і до повноліття дитини, та стягувати з ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим судовим рішенням законної сили. Вимоги позову обґрунтувала тим, що з моменту прийняття попереднього судового рішення про стягнення з відповідача аліментів істотно збільшилися витрати на утримання неповнолітньої дитини, відповідач є військовослужбовцем Збройних Сил України та отримує матеріальне забезпечення, зазначене вказує, що матеріальний стан відповідача є стабільним, що спонукає її звертатися до суду із вимогами про зміну розміру стягнення аліментів, при цьому відповідач є фізично здоровим, працездатним, інших аліментних зобов`язань не має, може виконувати свій обов`язок по утриманню свого неповнолітнього сина, оскільки він має право на достатній рівень матеріального забезпечення і аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, є недостатнім утриманням з боку батька.

Представник позивача адвокат Бровкіна Ю.О. письмово вимоги позову просила задовільнити, справу просила розглядати у її та позивача відсутність, про що надіслала заяву від 11.09.2026.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, письмово у своїй заяві від 03.08.2026 вимоги позову визнав повністю та просив справу розглянути у його відсутність.

Представник відповідача Коломацький М.Г. просив справу розглянути у його відсутність у поданій до суду заяві 18.08.2026.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності; у разі неявки осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи проводиться без фіксування судового засідання технічним засобом.

З урахуванням позицій представника позивача та відповідача, досліджених доказів у справі та вимог закону суд визнає за необхідне задовольнити позовні вимоги з таких міркувань та підстав.

Доведено, що за судовим наказом Гайсинського районного суду Вінницької області №2-н-129/15/2021 (справа №129/3213/20) від 03.03.2021 із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно стягуються аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з 17.12.2020 і до повноліття дитини, однак з моменту прийняття попереднього судового рішення про стягнення з відповідача аліментів істотно збільшилися витрати на утримання неповнолітньої дитини, відповідач є військовослужбовцем Збройних Сил України та отримує грошове забезпечення військовослужбовця, зазначене вказує, що матеріальний стан відповідача змінився (покращився), є стабільним, при цьому відповідач є фізично здоровим, працездатним, інших аліментних зобов`язань не має, може виконувати свій обов`язок по утриманню свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , який має право на достатній рівень матеріального забезпечення; стягувані аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць є недостатнім для утриманням з боку батька, що є законною підставою для збільшення розміру аліментів в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим судовим рішенням законної сили, і до повноліття дитини, який суд визначив з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини та меж заявлених позивачем та визнаних відповідачем позовних вимог, а також визначених ст.182 СК України обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.

Встановлені у справі обставини та висновки суду, підтверджуються такими доказами: свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 17.02.2023, судовим наказом Гайсинського районного суду Вінницької області №2-н-129/15/2021 від 03.03.2021, довідкою Бондурівського старостинського округу Гайсинської міської ради №341 від 07.10.2025, довідкою військової частини НОМЕР_2 №2974/КП від 18.06.2026 (аркуші справи 7,8,11,57-60).

Спірні правовідносини регулюються такими нормами права.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч. 3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.

Відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як видно із ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України). Стаття 192 Сімейного кодексу України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може означати й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Такий висновок цілком узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17-ц.

Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце, як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.

Відповідно до закону батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Оскільки за судовим наказом Гайсинського районного суду Вінницької області №2-н-129/15/2021 (справа №129/3213/20) від 03.03.2021 із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно стягуються аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з 17.12.2020 і до повноліття дитини, однак з моменту прийняття попереднього судового рішення про стягнення з відповідача аліментів істотно збільшилися витрати на утримання неповнолітньої дитини, відповідач є військовослужбовцем Збройних Сил України та отримує грошове забезпечення військовослужбовця, зазначене вказує, що матеріальний стан відповідача змінився (покращився), є стабільним, при цьому відповідач є фізично здоровим, працездатним, інших аліментних зобов`язань не має, може виконувати свій обов`язок по утриманню свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , який має право на достатній рівень матеріального забезпечення; стягувані аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць є недостатнім для утриманням з боку батька, з урахуванням вказаних встановлених обставин у їх сукупності та правовідносин, які з них випливають, позиції відповідача, який позовні вимоги визнав у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому з метою захисту законних прав позивача та неповнолітньої дитини суд визнає за необхідне позовні вимоги задовольнити та змінити розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за судовим наказом Гайсинського районного суду Вінницької області №2-н-129/15/2021 (справа №129/3213/20) від 03.03.2021, та стягувати з ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим судовим рішенням законної сили, а також припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , для утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за судовим наказом Гайсинського районного суду Вінницької області №2-н-129/15/2021 (справа №129/3213/20) від 03.03.2021, починаючи з дня набрання цим судовим рішенням законної сили.

При цьому, суд зауважує, що такий розмір стягуваних аліментів не суперечить чинному законодавству, інтересам позивача, відповідача та неповнолітньої дитини, а також такий розмір стягуваних аліментів визначений із дотриманням принципу найкращих інтересів дитини, аліменти визначено в такому розмірі, щоб вони були достатніми для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

З ухваленням рішення про задоволення вимог позову з відповідача відповідно до вимог ст.141 ЦПК України підлягають стягненню на користь держави 1331,20 грн. судового збору.

Керуючись ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 9, 12, 13, 81, 89, 211, 223, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст.180, 181, 182, 183 СК України, -

ухвалив:

Позовні вимоги задовільнити.

Змінити розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 за судовим наказом Гайсинського районного суду Вінницької області №2-н-129/15/2021 (справа №129/3213/20) від 03.03.2021 та стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим судовим рішенням законної сили і до повноліття дитини.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 за судовим наказом Гайсинського районного суду Вінницької області №2-н-129/15/2021 (справа №129/3213/20) від 03.03.2021, починаючи з дня набрання цим судовим рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331,20 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.

Суддя: