Вирок від 10 вересня 2026 р. у справі №761/22287/24 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/22287/24

Провадження №1-кп/761/2769/2026

В И Р О К

іменем України

11 вересня 2026 року місто Київ

Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Шевченківського районного суду міста Києва, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023100100003512, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 26.08.2023, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вільногірськ Дніпропетровської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, маючого 1 (одну) неповнолітню дитину, працюючого, здійснюючого волонтерську діяльність, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого відповідно до ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

установив:

17.06.2024 до Шевченківського районного суду міста Києва від прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 надійшов (вх. № 57980) обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023100100003512, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.08.2023, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2024 у справі № 761/22287/24 визначено головуючого суддю ОСОБА_7 .

Ухвалою суду від 05.07.2024 у цьому кримінальному провадженні призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду від 29.05.2025 № 01-08-1940 здійснено повторний автоматичний розподіл справи № 761/22287/24, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_7 у відставку.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2025 у справі № 761/22287/24 визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 05.06.2025 прийнято кримінальне провадження № 12023100100003512 від 25.08.2023, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_8 25.08.2023 приблизно о 19 годині 30 хвилин, будучи позбавленим права керування транспортними засобами (постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.03.2023 строком на 7 (сім) років, постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 03.04.2023 строком на 10 (десять) років, постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.09.2023 строком на 5 (п`ять) років, постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06.10.2023 строком на 10 (десять) років, постановою Печерського районного суду м. Києва від 27.06.2022 строком на 10 (десять) років, свідомо розпочав керування технічно справним мотоциклом марки «Kawasaki 650 R», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною вул. Олександра Довженка у м. Києві, зі сторони вул. В. Гетьмана у напрямку вул. Дегтярівської.

У цей час, проїзну частину вул. Олександра Довженка, з порушенням пунктів 4.7 та 4.14 «а», «б», «г» Правил дорожнього руху України, справа наліво по ходу руху мотоцикла марки «Kawasaki 650 R», р.н. НОМЕР_2 переходила пішохід ОСОБА_5 .

Під час руху ОСОБА_8 допустив порушення вимог пунктів 1.5, 2.1 «а», 2.3 «б», 11.4 та дорожньої розмітки 1.3 розділу 34 «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху України:

- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- підпункт «а» п. 2.1: водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- підпункт «б» п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 11.4: На дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смути для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги.

- дорожня розмітка 1.3 поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху, або на ділянках доріг з трьома (2+1) смугами. Лінію 1.3 перетинати забороняється.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_9 виявились у тому що він, достеменно знаючи, що позбавлений права керування транспортними засобами всіх категорій, не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, умисно та зухвало ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, розпочав керування технічно справним мотоциклом марки «Kawasaki 650 R», р.н. НОМЕР_1 , під час якого, рухаючись по проїзній частині вул. Олександра Довженка у м. Києві, будучи обізнаним, що на дорогах із двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, категорично забороняється перетинати дорожню розмітку 1.3, а також виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги, не зміг вірно оцінити дорожню обстановку та обрати безпечні прийоми керування, створюючи небезпеку для руху, загрожуючи життю та здоров`ю громадян, перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки, виїхав на зустрічний бік дороги, де навпроти будинку N? 3 по вул. Олександра Довженка у м. Києві скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 , яка перетинала проїзну частину в недозволеному для руху пішоходів місці.

У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження та була доставлена до КНП «КМКЛ N? 17».

Так, у ОСОБА_5 було виявлено таке тілесне ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: рана (визначена клінічними лікарями як забійна, без опису морфології, довжиною приблизно 8,0(см), дно - кістка)) потиличної ділянки; внутрішньо-мозковий крововилив (гематома) в правій лобній та тім?яній частках; субдуральний крововилив (гематома) над правою гемісферою мозку (мінімально відомим об`ємом 130 кубічних сантиметрів), який обумовив зміщення вліво серединних структур; перелом потиличної кістки зліва, з переходом на основу мозку; крововиливи у м`яких тканинах лівої тім`яної ділянки. Критерієм судово-медичної оцінки ступеню тяжкості виявленого тілесного ушкодження є критерії небезпеки для життя (перелом кісток склепіння та основи черепа; внутрішньо мозковий крововилив, який обумовив розвиток небезпечно-загрозливих для життя явищ - зміщення серединних структур та компресії головного мозку), а тому, зазначене тілесне ушкодження, відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.

У діях водія ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам пункту 11.4 та дорожньої розмітки 1.3 розділу 34 «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, є причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, в ході досудового розслідування в діях водія ОСОБА_3 виявлено порушення вимог пунктів 1.5, 2.1 «а» та 2.3 «б» Правил дорожнього руху України.

Порушення водієм ОСОБА_10 вимог пунктів 1.5, 2.1. «а», 2.3 «б», 11.4 та дорожньої розмітки 1.3 розділу 34 «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху України, знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками.

Таким чином, ОСОБА_8 порушив правила безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом, що заподіяло потерпілій ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та вказав, що дійсно, за вказаних в обвинувальному акті обставин, він вчинив це кримінально каране діяння.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам справи, які ним не оспорюються, є послідовними, логічними і правдивими, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченого змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Після роз`яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_8 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому стороною обвинувачення кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, який надійшов до провадження суду, обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, із врахуванням заяви прокурора про відмову від допиту в судовому засіданні свідків, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих матеріалів.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає поза розумним сумнівом доведеним пред`явлене ОСОБА_11 обвинувачення та кваліфікує дії останнього за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження.

Визнавши особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, суду необхідно вирішити питання про те, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він його відбувати.

Суд виходить із того, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Суд поза розумним сумнівом дійшов висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, санкція якої передбачає основне покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Так, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_11 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно приписів ст. 12 КК України, відповідно є тяжким та неумисним злочином (ч. 2 ст. 286 КК України);

- особу винного, який на обліку у лікаря-психіатра та лікарня-нарколога не перебуває, із середньою освітою, маючого 1 (одну) неповнолітню дитину, маючого місце реєстрації та проживання, працюючого, здійснюючого волонтерську діяльність, раніше не судимого відповідно до ст. 89 КК України, який притягувався неодноразово до адміністративної відповідальності;

- обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Так, згідно зі ст. 66 КК України суд визнає пом`якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_3 .

Обвинувачений ОСОБА_8 повністю визнав свою вину, висловив щирий жаль з приводу вчинених дій та осуд своєї поведінки, проявила готовність понести кримінальну відповідальність за вчинене, що враховується судом як щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.

З урахуванням наведеного, відсутності кількох пом`якшуючих обставин, враховуючи ступінь тяжкості наслідків завданих потерпілій, суд не знаходить підстав для застосування положень ст. 69 КК України при призначенні покарання.

Крім того, при призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, завданих потерпілій; поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 під час та після вчинення злочинних дій.

На підставі викладеного, з урахуванням особи обвинуваченого та обставин справи, суд вважає за пропорційне призначити обвинуваченому ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: у виді 3 (трьох) років та 6 (шести) місяців позбавлення волі, із призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Вирішуючи питання щодо можливості виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, суд виходить з такого.

За змістом ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому у випадку, що розглядається, перед судом постало питання щодо найбільш раціонального розв`язання ситуації, за якої необхідно як максимально відновити права потерпілої шляхом відшкодування завданої шкоди, так і вжити кримінально-правових заходів для виправлення обвинуваченого та демонстрації останньому і суспільству, що кримінальне покарання є логічним і невідворотним юридичним наслідком вчинення кримінального правопорушення.

Суд, враховує позитивну характеристику обвинуваченого, зокрема наявність низки подяк та нагород за надання допомоги захисникам України. Крім того, суд бере до уваги активну громадянську позицію обвинуваченого та його особистий внесок у підтримку Збройних Сил України, який, зокрема, полягає у наданні благодійної допомоги на потреби Збройних Сил України на загальну суму 50 000 гривень.

У судовому засіданні обвинувачений щиро вибачився перед потерпілою та висловив готовність і надалі вживати заходів для її повного відновлення здоров`я. На переконання суду, така поведінка обвинуваченого свідчить про його критичне ставлення до вчиненого, усвідомлення наслідків своїх дій та прагнення виправити їхні негативні наслідки.

Також суд враховує позицію потерпілої, яка в судовому засіданні підтвердила факт часткового відшкодування обвинуваченим завданої їй шкоди. Потерпіла просила суд не призначати йому покарання, пов`язаного з реальним відбуванням покарання, оскільки в такому випадку він матиме можливість продовжувати працювати та надалі відшкодовувати завдану їй шкоду.

Суд бере до уваги зазначену позицію потерпілої як таку, що свідчить про її ставлення до наслідків кримінального правопорушення, ступінь фактичного відшкодування завданої шкоди та її бажання отримати подальше відшкодування.

Таким чином, оскільки ОСОБА_8 вчинив хоч і тяжкий, але неумисний злочин, а також враховуючи, що реальне відбування покарання перешкоджатиме якнайшвидшому відшкодуванню шкоди потерпілій, враховуючи позитивні характеристики обвинуваченого, відшкодування шкоди ним у сумі 54 500 гривень, з урахуванням ставлення обвинуваченого до вчиненого, а саме критичної оцінки своєї злочинної поведінки, суд вважає за можливе його виправлення без відбування покарання та вважає наявність підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, з покладенням установлених ст. 76 КК України, а саме: зобов`язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Визначене покарання, на переконання суду, має бути справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , попереджати вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідати його меті, гуманності, справедливості і не потягнути за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Питання доцільності застосування запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та зважаючи на те, що відповідно до ст. ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

Відповідно до ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. А тому, процесуальні витрати, пов`язані із проведенням судових експертиз слід стягнути на користь держави з обвинуваченого.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.

Щодо цивільного позову суд зазначає про таке.

За приписами ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Потерпіла ОСОБА_5 звернулася до суду з цивільним позов, в якому просила:

-стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на її користь завдану матеріальну шкоду в розмірі 92 785 (дев`яносто дві тисячі сімсот вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок;

-стягнути з ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.

Згідно відзиву на позовну заяву представник цивільного відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України позов не визнає з посиланням на те, що відповідальність по події ДТП має нести вина особа. Потерпіла не надає доказів щодо лікування і його пов`язаності з подією ДТП. Потерпілою не надано до МТСБУ оригіналів чеків на підтвердження витрат на лікування, що позбавляє можливості розслідувати страховий випадок. Просить розглянути справу без участі представника.

Так, підстави та порядок відшкодування шкоди регулюється Цивільним кодексом України.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Як встановлено під час судового розгляду, внаслідок вчинення ОСОБА_12 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, потерпілій спричинено тяжке тілесне ушкодження. Також сторонами кримінального провадження не заперечувалося, що обвинувачений під час події ДТП 25.08.2023 керував мотоциклом без полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і як особа, яка за рішенням суду позбавлена права керувати транспортними засобами.

Відповідно до Закону України № 3720-ІХ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями обвинуваченого, в межах, визначених цим Законом, зокрема якщо цивільно-правова відповідальність винної особи не була застрахована.

Також в контексті ч. 1 ст. 128 КПК України юридичною особою, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого, може бути МТСБУ. Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до МТСБУ за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до МТСБУ про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого ст. 128 КПК України. Отже, МТСБУ приймає таке рішення про здійснення відшкодування (регламентної виплати) також і на підставі рішення суду у разі, якщо спір розглядався в судовому порядку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 465/4621/16-к).

За таких обставин дорожньо-транспортна пригода від 25.08.2023 є страховою подією і у відповідача МТСБУ виник обов`язок щодо відшкодування потерпілій шкоди.

Слід зазначити, що для сплати страхового відшкодування потерпіла особа має надати не тільки платіжні документи з купівлі лікарських засобів тощо, але й документально підтвердити необхідність їх придбання (витяг з історії хвороби, рецепти на придбання ліків тощо), тобто довести наявність причинно-наслідкового зв`язку між пригодою та лікуванням.

Враховуючи надані потерпілою копії документів, зокрема висновок експерта, медичну карту стаціонарного хворого, карту виїзду швидкої медичної допомоги, виписки з медичної карти стаціонарного хворого, а також квитанції, суд вважає документально підтвердженими та обґрунтованими витрати, які підлягають стягненню з МТСБУ у сумі 92 785 гривень 00 копійок.

Вирішуючи цивільний позов в частині стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, суд зазначає про таке.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка беззаперечно була завдана потерпілій протиправними діями обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_5 завдано тяжке тілесне ушкодження, заподіяно моральні, фізичні та душевні страждання, емоційний стрес.

Таким чином, визначаючи розмір моральної шкоди, завданої потерпілій у результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, суд виходить із душевних страждань, які вона зазнала у зв`язку з противоправною поведінкою обвинуваченого, від дій якого завдано тяжке тілесне ушкодження, що порушило її нормальні життєві зв`язки, усталений та звичний образ життя, завдало психологічних страждань, а також виходячи з засад розумності й справедливості, враховуючи матеріальний стан обвинуваченого, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, а тому стягує на його користь з обвинуваченого грошовий еквівалент цієї моральної шкоди, який, на думку суду, становить 100 000,00 гривень.

Керуючись статтями 2, 7, 84, 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки та 6 (шести) місяців, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути на користь держави з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати:

- на залучення експерта для проведення судової експертизи № 042-1800-2023 у сумі 2 672 (дві тисячі шістсот сімдесят дві) гривні 00 копійок;

- на залучення експерта для проведення судової експертизи № СЕ-19/111-23/45597-ІТ у сумі 1 912 (одна тисяча дев`ятсот дванадцять) гривень 00 копійок;

- на залучення експерта для проведення судової експертизи № СЕ-19/111-23/56746-ФП у сумі 3 824 (три тисячі вісімсот двадцять чотири) гривні 00 копійок;

- на залучення експерта для проведення судової експертизи № СЕ-19/111-23/62751- ІТ у сумі 1 912 (одна тисяча дев`ятсот дванадцять) гривень 00 копійок;

- на залучення експерта для проведення судової експертизи № 112 у сумі 7 572 (сім тисяч п`ятсот сімдесят дві) гривні 80 копійок.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31.08.2023 у справі № 761/31208/23.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

-компакт-диск з відеозаписом обставин ДТП - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- мотоцикл марки «Kawasaki 650 R» д.н.з. НОМЕР_3 - повернути власнику.

Цивільний позов ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріальну шкоду у сумі 92 785 (дев`яносто дві тисячі сімсот вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду у сумі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.

Вирок може бути оскаржено, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_13