Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №133/501/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/501/25

Провадження № 22-ц/801/1940/2026

Категорія: 71

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк О. О.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокуСправа № 133/501/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Міхасішина І.В., Сала Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Козюми Д.О., ОСОБА_1 та її представника – адвоката Юрченко І.О., розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Юрченко Ірини Олександрівни на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 13 травня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Козятинської міської ради, за участі третіх осіб: Козятинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту батьківства,

в с т а н о в и в:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Козятинської міської ради, за участі третіх осіб: Козятинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту батьківства, в якому просить встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був батьком ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Козятині Вінницької області; внести до актового запису про народження ОСОБА_4 , № 155 від 12.06.2007 складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Козятинського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області, наступні зміни: в графі «Батько» записати « ОСОБА_3 , уродженець: місто Козятин Вінницька область Україна, громадянин України».

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з початку лютого 2001 року вона почала проживати у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу зі ОСОБА_3 в його квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, тобто були сім`єю в розумінні ст. 3 СК України. ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилася донька ОСОБА_5 . В актовому записі про народження доньки ОСОБА_4 відомості про батька було внесено на підставі ч.1 ст.135 СК України, тобто за прізвищем матері « ОСОБА_6 », а ім`я та по батькові дитини записано за її вказівкою - « ОСОБА_7 ». На той час вона вважала, що так буде краще. З часу народження їхньої спільної доньки, ОСОБА_3 визнавав себе її батьком, займався вихованням, матеріально утримував дитину. Однак сімейне життя у них не склалося, тому вони припинили спільне проживання у серпні 2009 року. Але незважаючи на це, ОСОБА_3 продовжував спілкуватися з донькою практично до дня своєї смерті. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, не встигнувши визнати батьківство відносно дитини у передбаченому законом порядку, оскільки смерть була раптовою і ніхто її не очікував.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 13 травня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Юрченко І.О. звернулась з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 28.03.2024.

ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Козятин Вінницької області, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 12.06.2007.

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України № 00047135145 від 24.09.2024, наданого Козятинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), запис про батька дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зроблено на підставі ч. 1 ст. 135 СК України, відомості про батька ОСОБА_8 внесені за вказівкою заявника ОСОБА_1 .

Згідно копії довідки №1420-24 від 25.09.2024 ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

З копії Витягу зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №78510255 від 26.09.2024 вбачається, що за параметрами запиту: ОСОБА_3 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , у Спадковому реєстрі інформація відсутня.

В довідці № 2 від 30.01.2025, що видана від імені голови ОСББ «Мясокомбінатівський 29», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з лютого 2001 року по серпень 2009 року проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , вели домашнє господарство, проживали у фактичних шлюбних відносинах, ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилася донька ОСОБА_4 .

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що позивачем не надано достатніх, достовірних, належних та допустимих доказів, які б із достовірністю підтверджували факт батьківства ОСОБА_3 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, врегульовано статтею 125 СК України.

Згідно із частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Натомість, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Це означає, що в порядку позовного провадження спір про визнання батьківства може бути розглянуто, якщо, зокрема, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Так, звертаючись до суду з відповідними вимогами позивач ОСОБА_1 визначила відповідачем Козятинську міську раду.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17 (провадження № 14-626цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (провадження № 14-61цс19, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (провадження № 14-94цс19) та інших звертала увагу на те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

За наведених обставин і сталої судової практики Верховного Суду можна дійти висновку, що вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до правовідносин, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

Так, учасники справи - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Таким чином, визначення позивачем у справі складу сторін (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи, як співвідповідача, за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті, є підставою для відмови в задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом сторін.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, -належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги.

Враховуючи наведене та те, що позивач самостійно висловлює намір встановити факт батьківства з метою отримання спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , колегія суддів вважає, що належними відповідачами у справі мали б бути спадкоємці останнього, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття - орган місцевого самоврядування, однак такі не були залучені до участі у справі як відповідачі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог та відповідає усталеній судові практиці.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_2 , який був залучений до участі у справі в якості третьої особи.

Таким чином, Козятинська міська рада є неналежним відповідачем у справі, що свідчить про пред`явлення вимоги до особи, яка не вправі відповідати за такими.

В свою чергу, розпорядившись на власний розсуд своїми процесуальними правами та визначивши коло учасників справи, до яких пред`являються позовні вимоги, сторона позивача і надалі вважає, що суб`єктний склад спірних правовідносин є правильним.

У постанові КЦС ВС від 04.12.2024 у справі № 592/13042/21 зроблено висновок, що суд не може вирішувати питання обґрунтованості позовних вимог по суті без залучення до розгляду справи належного відповідача.

Разом з тим, з метою уникнення будь якої преюдицієї у майбутньому, колегія суддів не надає правової оцінки доводам апеляційної скарги, які стосуються суті спірних правовідносин, як і не робить висновків з приводу тих чи інших обставин таких, оскільки встановивши факт пред`явлення позовних вимог до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у позові, приходить переконання, що правова оцінка доказів, а також самі докази, які пред`явлені на обґрунтування чи заперечення позовних вимог, у межах даної справи не мають правового значення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 23.12.2024 року було відмовлено у відкритті окремого провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства з підстав наявності спору про право.

Проте, в подальшому під час розгляду справи вже в позовному провадженні, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що окрім вимоги про встановлення факту батьківства, позивачем не заявлено іншої матеріально-правової вимоги, пов`язаної з набуттям спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає вимогам закону, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Юрченко Ірини Олександрівни задовольнити частково.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 13 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення. Яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Козятинської міської ради, за участі третіх осіб: Козятинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту батьківства - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий: В.П. Рибчинський

Судді: І.В. Міхасішин

Т.Б. Сало