Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №127/13462/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/13462/25

Провадження №11-кп/801/890/2026

Категорія: 93

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

та учасників судового провадження:

прокурора: ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.04.2025 за №12025020040000244 та 12.04.2025 за №12025025040000097,

за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь у кримінальному провадженні – прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_8 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 24.07.2026, яким:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Семенівка, Целіноградської області, Целіноградського району, Казахстан громадянина України, до затримання проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше судимого:

- 30.08.2000 Ленінським районним судом м. Вінниці за ч. 3 ст. 142, ст. 26 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 10.09.2007 по відбуттю строку покарання;

- 06.11.2007 Хмільницьким міським судом Вінницької області за ст. 395 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 510 грн;

- 22.05.2008 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 01.03.2013 по відбуттю строку покарання;

- 01.06.2017 Калинівським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки;

- 22.03.2018 Томашпільським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі;

- 30.11.2018 Літинським районним судом Вінницької області за ст. 395, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі;

- 14.12.2021 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 2 ст.185, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 22.09.2023 по відбуттю строку покарання;

- 02.12.2024 Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області за ст. 395 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн.;

- 04.02.2025 Калинівським районним судом Вінницької області від 04.02.2025 за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України до покарання у виді 1 року пробаційного нагляду;

- 20.03.2025 Деражнянським районним судом Хмельницької області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі,

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 185 КК України,-

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини

Оскаржуваним вироком визнано винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 185 КК України.

Призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначено ОСОБА_7 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначено покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Деражнянського районного суду Хмельницької області від 20.03.2025, призначивши ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 6 (шести) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 в строк покарання строк цілодобового домашнього арешту з 28.04.2025 по 04.06.2025 із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_7 вирішено рахувати з дати проголошення вироку, тобто з 24.07.2026.

Стягнуто з ОСОБА_7 витрати на користь держави за проведення експертиз у кримінальному провадженні в сумі 4837 грн 84 коп.

Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.04.2025 (№127/11597/25) на майно, а саме: поліетиленовий пакет всередині якого знаходиться порошкоподібна речовина, який поміщено до спеціального пакета НПУ № PSP1448326, вирішено скасувати.

Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.04.2025 (№127/11144/25) на майно, а саме: велосипедний замок синього кольору, який було вилучено під час огляду місця події від 08.04.2025 та поміщено до спецпакету INZ2034906; фрагмент дерев`яної палки, який було вилучено під час огляду місця події від 08.04.2025 та поміщено до спецпакету ICR0181301, вирішено скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

- велосипедний замок синього кольору, який передано до камери зберігання речових доказів ВП №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, вирішено повернути за належністю потерпілому ОСОБА_9 ;

- фрагмент дерев`яної палки, який було вилучено під час огляду місця події від 08.04.2025, поміщено до спецпакету ICR0181301, та передано до камери зберігання речових доказів ВП №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, вирішено знищити;

- поліетиленовий пакет з порошкоподібною речовиною, яку поміщено в спецпакет № PSP1448326 та передано до камери зберігання речових доказів ВП №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, вирішено знищити.

Згідно з вироком, судом встановлено, що ОСОБА_7 , маючи не знаті та не погашені судимості за вчинення кримінальних правопорушень з корисливими мотивами та обізнаним у тому, що відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введання воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, дія якого неодноразово продовжувалась, востаннє Указом Президента України № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.01.2025, повторно вчинив умисний корисливий злочин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_7 , в період часу з 21 години 07.04.2025 по 08 годину 08.04.2025, більш точно часу судовим розглядом не встановлено, перебуваючи поруч із будинком, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Батозька 4, зайшовши у під`їзд № 2 вищевказаного будинку, помітив велосипед марки «Azimut», моделі «Nevada 27.5 D», чорно-оранжевого кольору, який був пристебнутий на велосипедний замок, що належить малолітньому ОСОБА_9 , після чого у нього виник злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , керуючись жагою до легкої наживи, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність та караність своїх дій, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, зірвавши велосипедний замок, незаконно заволодів велосипедом марки «Azimut», моделі «Nevada 27.5 D», чорно-оранжевого кольору, вартість якого відповідно до висновку експерта становить 4725,00 грн.

Після цього, ОСОБА_7 , залишив місце вчинення злочину та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_9 матеріальної шкоди на суму 4725,00 грн.

Крім того, ОСОБА_7 , маючи не зняту і не погашену судимість за вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 04.02.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України, вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 14.12.2021 за ч. 2 ст. 185 КК України та вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02.12.2024 за ст. 395 КК України, вчинив нове кримінальне правопорушення в сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин протягом року після засудження за цією статтею, зокрема, він в невстановлений судовим розглядом час та дату, але не пізніше 12.04.2025, у порушення вимог ст. ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними» від 15.02.1995, постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 та наказу Міністерства охорони здоров`я України №1 88 від 01.08.2000 (з наступними змінами та доповненнями до наведених нормативних актів), маючи умисел на незаконне придбання, зберігання для власного вживання психотропної речовини, обіг якої обмежено, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, у невстановленому органом досудового розслідування місці, незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено – амфетамін, яку в подальшому зберігав при собі для власного вживання, без мети збуту.

У подальшому, 12.04.2025, близько 12 год 00 хв, ОСОБА_7 , проходячи по вул. Стеценка у м. Вінниці, неподалік буд. 57, з метою перевірки, відповідно до ст. 32, 34 Закону України «Про Національну поліцію», був зупинений працівниками сектору кримінальної поліції Відділу поліції № 2 Вінницького РУП ГУ НП у Вінницькій області, на запитання яких про наявність в нього заборонених речовин та засобів, він, усвідомлюючи, що його дії, спрямовані на незаконне зберігання психотропних речовин будуть викриті, повідомив, що у нього при собі наявна психотропна речовина, обіг якої обмежено – амфетамін.

Цього ж дня, 12.04.2025 в період часу з 13 год 02 хв до 13 год 05 хв в ході проведення огляду місця події на відкритій ділянці, а саме навпроти буд. 57 по вул. Стеценка у м. Вінниця, в присутності двох понятих, ОСОБА_7 добровільно видав із лівої кишені куртки поліетиленовий пакет із порошкоподібною речовиною.

Відповідно до висновку експерта від 18.04.2025, надана на дослідження речовина містить амфетамін, який відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено. В речовині, масою 0,6524 г, маса амфетаміну становить 0,3619.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину в інкримінованих йому діяннях визнав в повному обсязі, в чому щиро розкаявся.

Такі дії ОСОБА_7 судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею та за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , не оспорюючи доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій, просить оскаржуваний вирок від 24.07.2026 щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 185 КК України – у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, з урахуванням п. а-1) ч. 1 ст. 72 КК України визначити ОСОБА_7 остаточне покарання шляхом частково приєднання невідбутої частини покарання за вироками Калинівського районного суду Вінницької області від 04.02.2025, Деражнянського районного суду Хмельницької області від 20.03.2025 та покарання призначеного за вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02.12.2024, остаточно визначивши ОСОБА_7 покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 7 років та штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.

Покарання призначене вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02.12.2024 у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень, допустити до самостійного виконання.

В решті оскаржуваний вирок просить залишити без змін.

У доводах апеляційної скарги прокурор посилається на те, що ОСОБА_7 жодне покарання призначене за попередніми вироками на даний час не відбув. А тому суд дійшовши правильного висновку про необхідність призначення покарання ОСОБА_7 на підставі ст. 71 КК України, безпідставно врахував лише вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 20.03.2025.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги прокурора з підстав, викладених у ній, та просив її задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_7 заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив оскаржуваний вирок щодо нього залишити без змін.

Потерпілий ОСОБА_9 та його законний представник ОСОБА_10 до суду апеляційної інстанції не з`явилися, надавши заяву про проведення судового розгляду без їх участі.

Мотиви і висновки апеляційного суду

Заслухавши доповідача, виступи учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається з вироку, суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 185 КК України. Даний висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом доказах, які в апеляційній скарзі не заперечуються і перевірці в апеляційній інстанції не підлягають.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд вважає їх обґрунтованими та слушними, з огляду на те, що судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, з огляду на таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції є неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.

Згідно зі статтею 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Так, судом першої інстанції ОСОБА_7 визначено остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України і до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Деражнянського районного суду Хмельницької області від 20.03.2025 у виді 6 років 3 місяців позбавлення волі.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 раніше судимий 02.12.2024 Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області за ст. 395 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 гривень, 04.02.2025 Калинівським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України до покарання у виді 1 року пробаційного нагляду з покладенням відповідних обов`язків, а також 20.03.2025 Деражнянським районним судом Хмельницької області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі.

Також відповідно до матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_7 перебуває на обліку в Хмільницькому відділі № 3 Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області у зв`язку із виконанням вироку від 02.12.2024 Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області, яким останній засуджений за ст. 395 КК України до штрафу в розмірі 1700 гривень.

Таким чином, ОСОБА_7 жодне покарання, призначене за попередніми вироками від 02.12.2024, 04.02.2025 та 20.03.2025 у виді штрафу, пробаційного нагляду та позбавлення волі на даний час не відбув.

Кримінальні правопорушення, за які ОСОБА_7 засуджено вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 24.07.2026 вчинено ним 08.04.2025 та 12.04.2025, тобто після ухвалення трьох попередніх вироків стосовно нього і покарання за якими він на час ухвалення нового вироку не відбув.

Відтак, місцевий суд, дійшовши правильного висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України, безпідставно врахував лише вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 20.03.2025, хоча на час ухвалення Вінницьким міським судом Вінницької області вироку стосовно ОСОБА_7 покарання за попередніми вироками Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області (штраф) та Калинівського районного суду Вінницької області (пробаційний нагляд) обвинуваченим не відбуто та мало бути також враховано при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.

У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15.02.2021 у справі № 760/26543/17 касаційний суд, з огляду на неоднаковість застосування ч. 4 ст. 70 КК України, визначив порядок призначення покарання та надав правовий висновок, згідно з яким, якщо до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, вироком застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, а надалі встановлено, що вона винна у вчиненні інших кримінальних правопорушень, які вчинено до постановлення цього вироку, у таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись залежно від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена на підставі ст. 75 КК України, на час ухвалення нового вироку і яке рішення приймає суд під час ухвалення нового вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.

У разі коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК України щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок – попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробовуванням, та новий вирок, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально, виконуються самостійно (п. 23 ПП ВСУ від 24.10.2003 №7).

Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні вироку від 24.07.2026 щодо ОСОБА_7 неправильно застосовано вимоги ст. 71 КК України, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

За таких підстав колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржуваний вирок суду – скасуванню в частині призначення покарання та ухваленню в цій частині нового вироку.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 404, ст. 407, 409, 413, 414, 419, 426, 532, 615 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у кримінальному провадженні – прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_8 – задовольнити.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 24.07.2026 відносно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 185 КК України в частині призначення покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_7 покарання:

за ч. 2 ст. 309 КК України – у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

за ч. 4 ст. 185 КК України – у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_7 покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, з урахуванням п. а-1) ч. 1 ст. 72 КК України визначити ОСОБА_7 остаточне покарання шляхом частково приєднання невідбутої частини покарання за вироками Калинівського районного суду Вінницької області від 04.02.2025, Деражнянського районного суду Хмельницької області від 20.03.2025 та покарання призначеного за вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02.12.2024, остаточно визначивши ОСОБА_7 покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років та штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.

Покарання призначене ОСОБА_7 вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02.12.2024 у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень, допустити до самостійного виконання.

В решті оскаржуваний вирок залишити без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Вирок може бути оскаржений до суду касаційної інстанції (Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду) протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4