Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №750/9038/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9038/25

Провадження № 1-кп/750/130/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чернігові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025270340001492 від 19.05.2025, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Чернігів, Чернігівської області, громадянки України, не заміжньої, з середньою освітою, яка на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, не працює, раніше не судимої (в силу ст.89 КК України), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.299 КК України,

в с т а н о в и в:

18.05.2025 о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу будинку № 16 А по проспекту Левка Лук`яненка в місті Чернігів, маючи умисел, направлений на жорстоке поводження з твариною, з метою спричинення фізичного болю та тілесних ушкоджень тварині, що належить до хребетних, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, діючи активним способом, з хуліганських мотивів, протиправно, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи щодо поводження з тваринами, в порушення вимог ст.4 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», згідно якої жорстоке поводження з тваринами є несумісним з вимогами моральності та гуманності, спричиняє моральну шкоду людині, а також вимог ст.18 цього Закону, згідно якої при поводженні з тваринами не допускається нанесення побоїв, травм, отруєння тварин та забороняються дії, що суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження, усвідомлюючи, що своїми діями завдає тварині болю та тілесних ушкоджень, завдала численні удари ногами по тілу самиці їжака звичайного, внаслідок чого тварина отримала численні ушкодження черевної порожнини, а саме: ушкодження у вигляді розірвання черевної стінки, що призвело до випадіння внутрішніх органів (шлунку, кишківника, печінки, селезінки, нирок, репродуктивної системи) та чотирьох ембріонів; значних розмірів крововиливів в верхній ділянці шиї, грудній та черевній порожнині, множинних переломів ребер з деформацією грудної клітки, переломів спинного відділу хребта (серце та легені наповнені згустками крові), внаслідок чого самка їжака звичайного померла на місці події.

Причиною загибелі тварини згідно Звіту про результати дослідження паталогічного (біологічного) матеріалу № 000954 п.мю/25 від 21.05.2025 стали тяжкі поліструктурні травми тіла, що включають перелом хребта, перелом ребер, руйнування грудної клітки, розрив черевної порожнин, які є не сумісні з життям, спричинені механічною дією значної сили.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.299 КК України визнала повністю в межах пред`явленого обвинувачення, підтвердила викладене в обвинувальному акті щодо вчинення нею даного кримінального правопорушення, у вчиненому щиро розкаялась.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд враховує, що обвинувачена та інші учасники судового провадження не заперечують проти такого порядку дослідження доказів, правильно розуміють зміст цих обставин, не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В ході судового розгляду, враховуючи викладене вище, свідчення обвинуваченої, надані суду, той факт, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, доведеність вини обвинуваченої та кваліфікація її дій, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, учасниками судового розгляду не оспорюються, суд приходить до висновку, що інкриміноване обвинуваченій ОСОБА_5 діяння повністю доведено і правильно кваліфіковано за ч.3 ст.299 КК України, як жорстоке поводження з твариною, що належить до хребетних, яке призвело до загибелі тварини, вчинене активним способом.

Відповідно до ст.66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченої, яка раніше не судима (в силу ст.89 КК України), її вік, стан здоров`я, згідно наявних даних, що вона згідно виписки №4481 знаходилась на стаціонарному лікуванні в ЧОПНЛ з 13.09.23 по 18.09.23р. з приводу: Психічні та поведінкові розлади внаслідок комбінованого вживання (алкоголь, ПАР) психотичний епізод, згідно виписки № 4498 знаходилась на стаціонарному лікуванні в ЧОПНЛ з 24.08.24 по 26.08.24р. з приводу: Психічні та поведінкові розлади внаслідок комбінованого вживання алкоголю та психостимуляторів (солі альфа-ПВП). Синдром залежності, зверталась за медичною допомогою до лікаря психіатра в амбулаторне психіатричне відділення з 06.02.2008р. Д-з.: Наслідки органічного ураження головного мозку інтоксикаційного ґенезу у формі інтелектуального-мнестичного зниження, параноїчних включень, суд також враховує, що відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №251 від 19.06.2025: У ОСОБА_5 на період часу, до якого відноситься кримінальне правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється, мали місце ознаки психічного розладу у формі емоційно нестійкого розладу особистості (F60.3 за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10-го перегляду), але вона могла усвідомлювати свої дії та керувати ними, ОСОБА_5 здатна правильно сприймати обставини, які мають значення для кримінального провадження та давати про них правильні свідчення, ОСОБА_5 , за її психічним станом на теперішній час примусові заходи медичного характеру не показані, у ОСОБА_5 виявлено психічні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання психоактивних речовин (алкоголь, психостимулятори) (F 19.2 за Міжнародною Класифікацією Хворою 10-го перегляду), тому їй показане відповідне наркологічне лікування, суд також враховує, що вона не заміжня, має місце реєстрації, те, що відповідно наданої характеристики за місцем реєстрації, скарг до адміністрації КП «ЖЕК-10» на поведінку обвинуваченої не надходило, не працює, суд також враховує наявність обставин, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують її покарання, суд враховує також досудову доповідь органу пробації, відповідно до якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб оцінено як високі, та враховуючи особу обвинуваченої, спосіб її життя, історію правопорушень, високий рівень ризику вчинення нею повторного кримінального правопорушення та високий рівень небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без обмеження або позбавлення волі може становити небезпеку для суспільства (у т.ч. для окремих осіб), та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_5 покарання за ч.3 ст.299 КК України у виді позбавлення волі, ближче до нижчої межі санкції вказаної частини зазначеної статті.

Враховуючи наведене вище, зокрема, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченої, інші обставини справи, суд не знаходить підстав для застосування ст.ст.69,75 КК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.299 КК України та призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Чернігова - протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1