Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №759/22014/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/22014/26

пр. № 3/759/5634/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Кравець В.М., за участі ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, що надійшли з Святошинського УП ГУНП у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 881571 від 06.08.2026 року, 05.08.2026 року близько 18:00 год., за адресою: АДРЕСА_1 , громадянка ОСОБА_1 ухилилась від виконання покладених на неї батьківських обов`язків, передбачених ст.150 Сімейного кодексу України, щодо виховання та розвитку своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого остання у зазначений час вийшла зі свого місця проживання та не повернулася у зв`язку з чим о 23:20 год. було подано в розшук до поліції та в подальшому була знайдена працівниками поліції 06.08.2026 року о 02:20 год. на вулиці.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.184 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала та надала письмові пояснення, в яких зазначено наступне. 05.08.2026 року близько 18:00 год. її донька разом з меншим братом (8 років) повернулася додому з прогулянки. Трохи пізніше ОСОБА_1 вийшла на вулицю до найближчого соціального контейнеру для збору речей, щоб покласти речі, коли повернулася, то була проінформована її сином про те, що дочка пішла далі гуляти на вулицю, про те забула взяти з собою телефон. Мати була стурбована цим фактом, адже зазвичай, так як дитина не орієнтується по годиннику, зателефонувала доньці і повідомила, що час повертатися додому. О 21:00 год. вона разом з сином вийшли на прогулянку. Під час прогулянки ОСОБА_1 сподівалася зустріти дочку в одному з тих місць, де остання зазвичай гуляє. Вони обійшли всі можливі місця в межах парку та найближчі дитячі майданчики, але її не знайшли. До 22:00 год. мати разом з сином повернулися додому, але з донькою вдома не зустрілися. На початку 23:00 год. разом з чоловіком вони повторно обійшли прилеглі прибудинкові території та парк і від представників муніципальної охорони отримали інформацію, про те, що вони бачили її на території парку, незадовго до них.

До того ОСОБА_1 не мала сумнівів, що дитина знаходиться на території місцевого парку, бо часто любить там гуляти та має знайомих серед працівників тамтешніх кіосків та атракціонів, але оскільки самотужки встановити місцезнаходження дитини не вдалося, а нічний час доби ніс пряму загрозу безпеці здоров`ю та життю доньки, вона проявила належну батьківську турботу та відповідальність і особисто звернулася за допомогою до органів Національної поліції. О 02:20 год. дитину було знайдено нею, поліцейським-кінологом та співробітником ювенальної поліції на лавці в парку. Жодних протиправних дій щодо неї вчинено неї було, конфліктів у родині, які б спровокували таку поведінку, не відбувалося. Окремо зауважила, що її дитина має проблеми зі здоров`ям по неврології та згідно з Висновком Інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ) має 4-й рівень освітньої підтримки. У зв`язку з наявним діагнозом дитина схильна до швидкої втомлюваності та може дезорієнтуватися у часі та просторі. Перебування дитини на вулиці після 22:00 год. стало наслідком її специфічного стану здоров`я (форс-мажору), а не її ухилення від виконання батьківських обов`язків. Виклик поліції був здійснений виключно в інтересах безпеки дитини.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною 1 статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП проявляється саме у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т.ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Ухилення від виконання батьківських обов`язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з ст. 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Судом досліджені докази, що містяться в матеріалах справи: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №881571 від 06.08.2026 року; рапорт старшого інспектора СЮП ВП Святошинського УП ГУНП в м. Києві М. Пікузи; електронний рапортом реєстрації заяви за №63400 від 05.08.2026 року; письмові пояснення ОСОБА_1 ; роздруківка орієнтування безвісно зниклої неповнолітньої; консультативний висновок невролога дитячого Medical report від 05.09.2026 року; висновок про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 22.05.2024 року № ІРЦ-85984/2024/518346.

Так, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, яке полягає у неналежному виконанні батьківських обов`язків.

Навпаки, наявні у справі документи підтверджують, що ОСОБА_1 діяла як відповідальна мати та вживала заходів для захисту дитини. З рапорту працівника поліції вбачається, що після зникнення доньки мати звернулася на спецлінію «102», та сама вирушила на пошуки зниклої дитини. Сам факт звернення матері до поліції свідчить радше про належну реакцію, ніж про ухилення від батьківських обов`язків. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, неповнолітня ОСОБА_2 має вади нейророзвитку та на її поведінку впливало наявне захворювання.

У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини») визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч.1 ст. 184 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вищевикладене, провадження у справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 184, 247, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Святошинський районний суд м. Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя В.М. Кравець