Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №759/16291/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/16291/26

пр. № 1-кп/759/1487/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026100120000395 від 05.06.2026, стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мирне Сімферопольського району АР Крим, громадянина України, військовослужбовця зі статусом учасника бойових дій, з вищою освітою, одруженого, такого, що має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; такого, що судимості не має,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України;

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Офіцер інформаційно-аналітичного відділення відділу поточних операцій управління поточних операцій (G-3) штабу 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (військова частина НОМЕР_1 НГ України) підполковник ОСОБА_3 , порушивши ст.ст. 6, 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, перебуваючи на території Харківської області, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, з метою особистого незаконного збагачення та незаконного збагачення третіх осіб у липні 2025 року, вступивши у злочинну змову із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , маючи умисел на одержання від ОСОБА_8 неправомірної вигоди для себе та третіх осіб у загальному розмірі 7000 доларів США за підшукання ОСОБА_9 військової частини та його вплив на прийняття рішення командиром такої частини про зарахування ОСОБА_8 до списків особового складу та призначення на небойову посаду, яка не передбачатиме активної участі у бойових діях та відправки на лінію зіткнення, реалізував його за наступних обставин.

03.09.2025 близько 11 год. 00 хв. ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_3 , зустрівся з ОСОБА_10 у кафе «Хачапурі та вино» за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 3-А, де ОСОБА_6 повторно роз`яснив ОСОБА_11 порядок влаштування його до військової частини, після чого одержав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду у сумі 6000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ еквівалентно 248178,60 гривень.

Після цього ОСОБА_3 , який перебував у м. Харків, зв`язався з ОСОБА_7 , щоб останній забрав грошові кошти у ОСОБА_6 , які передав ОСОБА_12 , однак, оскільки ОСОБА_7 перебував у відпустці у місті Тернопіль, він попрохав свого товариша по службі ОСОБА_13 приїхати до ОСОБА_6 та забрати пакунок з грошовими коштами, при цьому не повідомляючи йому вміст пакунку.

В подальшому ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6 , що грошові кошти необхідно передати людині на автомобілі з номерним знаком «DOC» біля закладу громадського харчування «Макдональдс» за адресою: м. Київ, площа Чорнобаївська, 1, після чого 03.09.2025 ОСОБА_6 та ОСОБА_14 прибули за вказаною адресою, де ОСОБА_6 передав пакунок з грошовими коштами у сумі 5000 доларів США водію транспортного засобу «Ніссан» з номерним знаком « НОМЕР_2 », яким виявився ОСОБА_13

03.09.2025 о 13 год. 40 хв. після зустрічі з ОСОБА_10 ОСОБА_6 з метою реалізації спільного з ОСОБА_3 злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди за вплив на службову особу, яка прийме рішення про зарахування ОСОБА_8 до тилової військової частини на небойову посаду, надіслав частину (половину) з отриманих ним грошових коштів у сумі 500 доларів США (що відповідно до виписки з банківського рахунку склало 20575,00 гривень) ОСОБА_3 на його рахунок, відкритий в AT «Універсалбанк» № НОМЕР_3 .

Після повернення з відпустки ОСОБА_7 у невстановлений час, але не раніше 04.09.2025 та не пізніше 09.09.2025, діючи умисно, з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_3 , з метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди за вплив на службову особу, яка прийме рішення про зарахування ОСОБА_8 до тилової військової частини на небойову посаду, забрав у ОСОБА_13 , грошові кошти у сумі 5000 доларів США, з яких 2500 доларів США передав ОСОБА_3 , а іншу половину грошових коштів у розмірі 2500 доларів США залишив собі.

04.09.2025 приблизно о 20 год. 00 хв. ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 , зателефонував ОСОБА_11 та попрохав його надати додатково 1000 доларів США, оскільки 03.09.2025 ОСОБА_6 із раніше наданих 6000 доларів США забрав собі 1000 доларів США у якості «представницьких витрат», на що ОСОБА_14 погодився.

10.09.2025 о 16 год. 31 хв. ОСОБА_14 , перебуваючи у м. Києві по вул. Святошинська, 3-А, зустрівся з ОСОБА_6 , де, діючи умисно, з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 1000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ еквівалентно 41123,70 гривень.

Після чого, ОСОБА_6 разом із ОСОБА_14 пішли на парковку закладу громадського харчування «Макдональдс», що за адресою: м. Київ, пл. Чорнобаївська, 1, де ОСОБА_6 за вказівкою ОСОБА_3 передав водію транспортного засобу «Рено Логан», номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_15 грошові кошти у сумі 1000 доларів США, які останній у подальшому передав ОСОБА_3 .

Таким чином, ОСОБА_3 , вступивши у злочинну змову із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, з метою особистого незаконного збагачення, одержав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду для себе та третіх осіб у загальному розмірі 7000 доларів США за підшукання ОСОБА_9 військової частини та його вплив на прийняття рішення командиром такої частини про зарахування ОСОБА_8 до списків особового складу та призначення на небойову посаду, яка не передбачатиме активної участі у бойових діях та відправки на лінію зіткнення.

В подальшому одержані від ОСОБА_8 грошові кошти у загальному розмірі 7000 доларів США ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розподілили між собою, з яких: 500 доларів США (що станом на 03.09.2025 еквівалентно 20681,55 гривень) отримав ОСОБА_6 , 2500 доларів США (що станом на 03.09.2025 еквівалентно 103 407,75 гривень) отримав ОСОБА_7 , та 4000 доларів США (що станом на 03.09.2025 становить 165 452,40 гривень) залишив собі ОСОБА_3 .

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за наведених вище обставин визнав у повному обсязі та дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України та наслідки, передбачені ч. 2 ст. 394 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, суд визнає доведеним, що своїми умисними діями, які виразилися в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Також при вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст.ст. 65, 68 КК України, враховує, що кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 369-2 КК України відноситься до нетяжких злочинів, бере до уваги дані про особу обвинуваченого, який судимості не має, є військовослужбовцем зі статусом учасника бойових дій, позитивно характеризується за місцем несення військової служби, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також бере до уваги характер та ступінь участі обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , є щире каяття, яке виразилося в дачі правдивих показань, жалю про вчинене, готовності понести заслужене покарання.

Обставини, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , є вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у виді штрафу. При цьому судом враховуються положення ч. 2 ст. 53 КК України, відповідно до якої за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

З огляду на обставини вчинення ОСОБА_3 інкримінованих дій та враховуючи положення ч. 2 ст. 53 КК України, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу, розмір якого наближений до розміру отриманої ним неправомірної вигоди, яка за даними обвинувального акту в еквіваленті за відповідним курсом НБУ становила 165 452,40 гривень.

Доля речових доказів і документів вирішується судом згідно зі ст. 100 КПК України. Зокрема, мобільний телефон, який вилучений в обвинуваченого та переданий йому на відповідальне зберігання, має бути залишений у володіння власника майна. У зв`язку з зазначеним арешт, накладений на це майно, підлягає скасуванню відповідно до положень ч. 4 ст. 174 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не подавався.

Підстави для застосування запобіжного заходу до обвинуваченого, який належним чином виконував процесуальні обов`язки під час провадження в суді першої інстанції, не встановлені.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 100, 349, 369-371, 373, 374, 394 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 (сто сімдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Запобіжний захід до набрання даним вироком законної сили до ОСОБА_3 не застосовувати.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.02.2026 на мобільний телефон «iPhone 12» IMEI: НОМЕР_5 , який було вилучено у ОСОБА_3 .

Речові докази: мобільний телефон «iPhone 12» IMEI: НОМЕР_5 , який було передано на відповідальне зберігання обвинуваченому - залишити у володінні власника майна ОСОБА_3 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_16