Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №758/10415/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/10415/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Якимець О.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпишиної К.С.,

представник позивача - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

третя особа - ОСОБА_4 ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Швець Руслан Олегович, ОСОБА_8 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс Лімітед Корп» про витребування майна з незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 (далі - позивач) звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_6 (далі - відповідач-1), ОСОБА_7 (далі - відповідач-2), треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Швець Руслан Олегович, ОСОБА_8 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс Лімітед Корп», у якому з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

- витребувати з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_6 допоміжне приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: підвальне приміщення загальною площею - 78,7 кв.м, що складається з 7 кімнат: 1 - 3,5 кв.м; 2 - 3,2 кв.м; 3 - 25,8 кв.м; 4 - 8,7 кв.м; 5 - 10,9 кв.м; 6 - 15,3 кв.м; 7 - 11,3 кв.м.

- скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича від 14.03.2019 (індексний номер рішення 45960533);

- стягнути солідарно з ОСОБА_7 , ОСОБА_6 грошові кошти в якості моральної шкоди в розмірі 500 000,00 грн на користь ОСОБА_5 .

В обґрунтування позову зазначається, що напередодні повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України, через систематичні публікації в соціальних мережах, виданнях та інших засобах масової інформації відомостей, що свідчать про підготовку федерації та територію України та на виконання вимог КМДА по створенню захисних споруд цивільного населення, мешканці житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 вирішили згуртуватись та забезпечити себе відповідним укриттям. Так, мешканцям будинку за вищезазначеною адресою відомо, що у будинку є відповідне підвальне приміщення, яке є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку та може бути використане, як укриття (бомбосховище). Проте, намагаючи отримати доступ до підвального приміщення, власникам квартир у багатоквартирному будинку, невдовзі отримано інформацію про те, що доступ до підвального приміщення обмежений шляхом встановлення нових замків. 3 метою вирішення ситуації та пошуку шляхів отримання доступу до підвального приміщення та підстав його незаконного переоформлення, мешканцями будинку було встановлено, що підвальне приміщення захоплене громадянкою Білорусії ОСОБА_7 та іншими особами для власних цілей. Зокрема, в підвальному приміщенні вже проводились якісь ремонтні роботи ще до того, як мешканцям будинку стало відомо про його захоплення. Так, з метою вирішення питання щодо підстав та способу отримання права користування або оформлення права власності на нерухоме майно у вигляді підвального приміщення відповідачем, мешканці будинку колективно звернулись до останньої з вимогою продемонструвати відповідні документи. Після того, як мешканцям будинку відкрили двері підвального приміщення, останніми було виявлено, що ті ремонтні роботи, які було проведено ініціативною групою за власний кошт багато років тому з метою обладнання приміщення для зберігання речей мешканців будинку - знищено.

Надалі, як вказується у позові, ОСОБА_7 було надано на підтвердження свого права власності на нерухоме майно для ознайомлення мешканцям будинку наступні документи: Технічний паспорт на групу нежитлових приміщень № 1 ( АДРЕСА_1 ), виготовлений ТОВ «Українське Бюро технічної інвентаризації та оцінки майна» від 19.12.2018, замовник: ОСОБА_7 та Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна. Будь-яких інших документів ОСОБА_7 не надано. Під час ознайомлення із зазначеними документами виявлено, що вони складені без додержання вимог чинного законодавства, зокрема без відповідних печаток, відміток і виготовлені без оригіналів правоустановчих документів. Згоди мешканців будинку на зайняття спільного підвального приміщення відповідач-2 не отримувала.

Позивач наголошує, що підвальне приміщення, яке належить мешканцям будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку, фактично одноособово захоплено за шахрайськими схемами громадянки Білорусії ОСОБА_7 та розпочато будівельні роботи без дозволу мешканців та відповідних документів, конструкторських розрахунків, в результаті чого відбувся зсув фундаменту у будинку та появилися тріщини. Також відповідаче-2 самовільно демонтовано у окремому нежитловому приміщенні підвалу ділянку трубопроводу водовідведення та сантехнічного обладнання, що в подальшому може призвести до залиття підвального приміщення.

Також у позові зауважується, що власником квартири у багатоквартирному будинку за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 було сформовано довідку № 310640464 від 23.09.2022 якою отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Так, відповідно до довідки виявлено, що загальна площа об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 72741480000) нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень №1), (колишня квартира № 1), за адресою АДРЕСА_1 становить - 167, 1 кв.м. Рішенням № 45960533 від 14.03.2019 приватним нотаріусом Швець Р.О. (Київський міський нотаріальний округ) проведено реєстраційну дію загальної площі об`єкта № 72741480000) нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 1), (колишня квартира № 1), за адресою АДРЕСА_1 - з 88.4 кв.м. на 167.1 кв. Також відповідно до даної довідки стало відомо, що 08.02.2022 приватним нотаріусом Швець Р.О. було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 63322994 від 08.02.2022, а саме укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя з ОСОБА_9 .

Тобто, як наголошується у позові, незрозумілим чином до площі 88.4 кв.м. було додано 78.7 кв.м площі (фактично частину колишнього підвалу). Зокрема, згідно з Технічним паспортом на групу нежитлових приміщень № 1 за адресою АДРЕСА_1 виготовленого ТОВ «Українське бюро технічної інвентаризації та оцінки майна» від 19.12.2018 (інвентаризаційна справа № 134/п, АЕ № 004226) наявний «підвальний поверх», що складається з 7 кімнат: 1 - 3,5 кв.м; 2 - 3,2 кв.м; 3 - 25,8 кв.м; 4 - 8,7 кв.м; 5 - 10,9 кв.м; 6 - 15,3 кв.м; 7 - 11,3 кв.м; Загальна площа підвального приміщення - 78,7 кв.м.

Враховуючи вищевикладені обставини, виникла необхідність в направленні позовної заяви до Подільського районного суду міста Києва про витребування з незаконного володіння у відповідачів підвального приміщення, яке ними було неправомірно відчужено на свою користь, усуненню перешкод у користуванні допоміжного приміщення (підвального приміщення).

Додатково зазначає, що у липні 2024 року, позивач ОСОБА_5 в особі представника адвоката Мідянки А.А. звернувся до суду із позовом з відповідними позовними вимогами: витребувати у ОСОБА_7 на користь власників багатоквартирного будинку, а саме: позивача, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача та інших власників, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 нерухоме майно - нежитлові приміщення № 1-8 (групи приміщень № 1), яке є допоміжним приміщенням (підвальним приміщенням) загальною площею - 78,7 кв.м.; скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича від 08.02.2022 (індексний номер 63322994); визнати недійсним Договір про задоволення вимог іпотекодержателя (серія та номер 583, виданий 08.02.2022) укладений між ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_8 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), яка діє на підставі довіреності, посвідченої 03.09.2020 Якименко С.Г., нотаріусом Мінського обласного нотаріального округу за реєстровим № 2 - 731, апостиль засвідчено 08.10.2020 Балдовською О.А., начальником управління головного управління юстиції Мінського обласного виконавчого комітету Республіка Білорусь, (представник іпотекодавця), від імені громадянина Білорусь ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича від 08.02.2022.

Також у позові зазначається:

- ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12.08.2024 у справі №758/8860/24 відкрито провадження у справі;

- 14.11.2024 Подільським районним судом міста Києва у справі № 758/8860/24 винесено ухвалу, якою клопотання представника позивача ОСОБА_5 адвоката Мідянки А.А. про витребування доказів у цивільній справі № 758/8860/24 задоволено частково. Ухвалено витребувати у ТОВ «Українське бюро технічної інвентаризації та оцінки майна» копії документів на підставі яких було видано технічний паспорт на групу приміщень № l за адресою: АДРЕСА_1 від 19.12.2018 - станом на 08.07.2025 копії документів не надано. Ухвалено витребувати від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О.: копії документів на підставі яких площу нежитлового приміщення (колишня квартира № 1) по АДРЕСА_1 змінено з 88,4 кв. м. на 167,1 кв. м. (індексовий номер 45960533); копії документів, що стосуються договору іпотеки, реєстровий номер № 472 від 01.02.2022; копії документів, що стосуються договору про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстровий № 583 від 08.02.2022; копію свідоцтва про право власності від 16.07.2007, видане ГУ Комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на нежилі приміщення з № 1 по № 8 (група приміщень № 1), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 22.01.2025 приватним нотаріусом Швець Р.О. надано відповідь № 13/01-16, якою на виконання ухвали Подільського районного суду міста Києва надано копії документів, що стосуються договору іпотеки, реєстровий номер № 472 від 08.02.2022; копії документів, що стосуються договору про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстровий N? 583 від 08.02.2022, в яких міститься витребувана судом копія Свідоцтва про право власності від 16.07.2007, видане ГУ Комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 1), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Документів на підставі яких площу нежитлового приміщення (колишня квартира № 1) по АДРЕСА_1 змінено з 88.4 кв.м. на 167,1 кв.м. (індексовий номер 45960533) - не надано. Причиною ненадання документів, приватний нотаріус Швець Р.О. зазначає, що згідно з абз. 6 п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна;

- адвокатом Мідянкою А.А., 21.01.2025 направлено адвокатський запит до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації з проханням надати документи на підставі яких площу нежитлового приміщення (колишня квартира № 1) по АДРЕСА_1 змінено з 88,4 кв.м, на 167,1 кв.м. (індексовий номер 45960533). Відповіддю № 106-1174 від 03.02.2025 повідомлено, що запитувані документи - відсутні;

- за результатами відповіді з доданими документами від приватного нотаріуса Швеця Р.О. стали відомі наступні обставини, 08.02.2022 між ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (іпотекодержатель) та ОСОБА_8 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), яка діє на підставі довіреності, посвідченої 03.09.2020 Якименко С.Г., нотаріусом Мінського обласного нотаріального округу за реєстровим № 2-731, апостиль засвідчено 08.10.2020 року Балдовською О,А. , начальником управління головного управління юстиції Мінського обласного виконавчого комітету Республіка Білорусь, (представник іпотекодавця) громадянина Білорусь ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) уклали Договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до п. 1 Договору іпотекодавець передає у власність іпотекодержателю, а іпотекодержатель приймає від іпотекодавця і набуває право власності на нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 1), загальною площею 167, 1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок виконання зобов`язань іпотекодавця за Договором позики, укладеного 27.08.2021 між іпотекодавцем та іпотекодержателем, в забезпечення виконання якого був укладений договір іпотеки, посвідчений 01.02.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. за реєстровим номером № 472;

- розгляд клопотання адвоката Мідянки А.А. про зміну предмет позову в рамках цивільної справи 758/8860/24 відбулося 22.04.2025. За результатами розгляду клопотання судом у задоволенні клопотання - відмовлено. На переконання суду дане клопотання передбачало одночасну зміну і предмета і підстав позову, що не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Окрім цього, у справі № 758/8860/24 взагалі відсутня позовна вимога: «Скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. від 14.03.2019 (індексний номер рішення 45960533».

У зв`язку з вищевикладеним, з метою ефективного судового захисту порушеного цивільного права позивача, останній вважає за необхідне звернутися до суду з даним позовом до ОСОБА_6 , як добросовісного набувача (у розумінні норм ЦК України) та скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. від 14.03.2019 (індексний номер рішення 45960533), яким було протиправно змінено загальну площу об`єкта № 72741480000) нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 1), (колишня квартира № 1), за адресою АДРЕСА_1 - з 88.4 кв.м. на 167.1 кв.

Щодо правового статусу нежилих приміщень з № 1 по № 8 (групи приміщень № 1), колишня квартира АДРЕСА_3 , у позові вказується:

- розпорядженням Київської міської адміністрації від 19.04.2006 № 765 Про переведення жилих приміщень квартири АДРЕСА_3 у нежилі, як виняток, переведено жилі приміщення квартири № 1 , які знаходяться на першому поверсі в жилому будинку АДРЕСА_1 , у нежилі (89,90 кв.м);

- надалі, Головним управлінням економіки та інвестицій ОСОБА_7 видано Довідку 049.08/2687 від 31.03.2006 про те, що власником ОСОБА_7 виконано умови щодо пайової участі у розвитку інфраструктури міста у зв`язку зі зміною функціонального призначення приміщень житлової квартири АДРЕСА_3 загальною площею 89,90 кв.м. на нежитлові з подальшим використанням під офіс;

- 27.08.2004 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Бережною І.Г. видано довіреність, за якою громадянка Білорусії, ОСОБА_7 , відповідно до усної домовленості, цією довіреністю уповноважила ОСОБА_8 , зареєструвати ім`я довірителя в Київському міському бюро технічної інвентаризації та Реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, а саме договір купівлі-продажу на квартиру АДРЕСА_3 ;

- 27.08.2004 року між ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , діють від свого імені та від імені малолітньої дитини, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_16 , з однієї сторони та громадянка Республіки Білорусі ОСОБА_7 уклали договір купівлі - продажу від 27.08.2004, за яким покупець купив належну продавцям на праві власності квартиру АДРЕСА_3 ;

- 21.09.2006 Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією видано розпорядження № 917 від 21.09.2006 про надання дозволу на перепланування нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 . Відчужувана квартира складається з чотирьох жилих кімнат, загальною площею 89.90 кв.м. загальною сумою 1 550 грн;

- наказом № 860-В від 16.07.2007 року Головного управління комунальної власності ОСОБА_7 оформлено право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 1) загальною площею 88,40 кв.м, вбудовані в жилий будинок по АДРЕСА_1 ;

- за розпорядженням Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 19.12.2006 №1456 затверджено акт державної комісії про прийняття в експлуатацію після перепланування нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_1 ;

- рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» затверджено перелік об`єктів комунальної власності м. Києва до яких увійшов житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 6 421,90 кв.м;

- розпорядженням Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 29.01.2015 № 50 житловий будинок по АДРЕСА_1 передано на баланс КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м.Києва»;

- 12.09.2017 за замовленням Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» у ПП «Бюро послуг та консультацій» виготовлено технічний паспорт (інвентаризаційна справа № 773) на приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок (нежитлові приміщення) АДРЕСА_1 ;

- відповідно до листа КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 14.03.2023 № 06/14-3216 (И-2023) повідомлено, що підвальні приміщення, як окремі об`єкти нерухомого майна на праві власності не реєструвалися;

- відповідно до відповіді КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 23.06.2023 № 062/14-8446 повідомлено, що нежилі приміщення № 1 по № 8 (групи приміщень № 1) (колишня квартира № 1), загальною площею 88,4 кв.м, які розташовані в АДРЕСА_1 (літера А) на праві власності зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності, виданого від 16.07.2007, нежилі приміщення № 1 (групи приміщень № 30) загальною площею 102,30 кв.м., літера А на праві власності не реєструвались. Аналогічна інформація міститься і у листі від 22.06.2023 № 062/14-8446 (И - 2023), відносно того, що: - нежилі приміщення з №1 по № 8 (гр. прим. № 1) заг. пл. 88,40 кв.м (в літ А) на праві власності зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 16.07.2007; - інші нежитлові приміщення за вказаною адресою, у тому числі нежитлові приміщення № 1-8 (групи приміщень № 1) загальною площею 167,1 кв.м. на балансі комунального підприємства не перебувають та не обліковуються.

Позивач наголошує, що жодного документа на підставі яких у встановленому законом порядку було збільшено нежилі приміщення з № 1 по № 8 (група приміщень № 1) з 88.40 кв.м. до 167.1 кв.м. не існує. Відповідачем протиправно було відчужено підвальне приміщення що призвело до позбавлення права спільної сумісної власності власників багатоквартирного будинку на допоміжне приміщення будинку - підвального приміщення.

Позивач зазначає, що внаслідок протиправного відчуження та подальшого використання відповідачами підвального приміщення мешканці будинку були позбавлені можливості користуватися ним як приміщенням спільного користування та укриттям під час повітряних тривог. Крім того, за твердженнями позивача, проведення відповідачами ремонтних робіт у підвалі спричинило тріщини, проблеми з електропостачанням та водовідведенням, що призвело до додаткових переживань, необхідності пошуку безпечних місць та витрат часу і коштів на захист своїх прав. У зв`язку з цим позивач вважає, що зазначеними діями йому завдано моральної шкоди у вигляді душевних страждань, емоційного напруження, розчарування, безсилля та безпорадності, яку він просить відшкодувати.

02.10.2025 до суду від відповідача ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній проти задоволення позову заперечував.

У відзиві зазначається, що позивачем не доведено наявності підстав для витребування спірного майна з чужого незаконного володіння, зокрема не підтверджено належним чином право на спірне майно та обставини його вибуття з володіння позивача.

Також вказується, що з поданих позивачем документів неможливо належним чином ідентифікувати спірний об`єкт нерухомості та встановити його належність до допоміжних приміщень.

Щодо вимоги про скасування рішення державного реєстратора у відзиві зауважується, що згідно з наданим позивачем Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 08.02.2022 (індексний номер 633229) припинено право власності ОСОБА_7 на нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень №1), об`єкт нежитлової нерухомості загальною площею 167.1 за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином, за твердженням відповідача, у разі ухвалення судового рішення про задоволення вимог про скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 08.02.2022 (індексний номер 633229), керуючись ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор здійснить державну реєстрацію набуття відповідних прав ОСОБА_7 на спірний об`єкт нерухомості, право власності на яке було припинено таким рішенням приватного нотаріуса.

Щодо моральної шкоди у відзиві наголошується, що позивач не надав доказів її заподіяння та не обґрунтував розмір заявленої до стягнення суми. Моральна шкода має індивідуальний характер, тоді як доводи позивача стосуються також інших мешканців будинку.

Також відповідач заперечує проти солідарного стягнення моральної шкоди, зазначивши, що є добросовісним набувачем спірного майна та протиправних дій щодо позивача не вчиняв.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 18.07.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків терміном десять днів з моменту отримання копії ухвали з урахуванням вимог, викладених у такій ухвалі.

06 серпня 2025 року ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22.12.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , позовні вимоги підтримали, та просили суд позов задовольнити, оскільки захоплене приміщення є спільною сумісною власністю власників багатоквартирного будинку.

Інші учасники справи не з`явилися, повідомлялися неодноразово про судові засідання, однак явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов таких висновків.

Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.04.2006 № 765 Про переведення жилих приміщень квартири АДРЕСА_3 у нежилі (а.с.33 зворот) зазначено, що розглянувши заяву ОСОБА_7 від 01.02.2006, вирішено перевести, як виняток, жилі приміщення квартири АДРЕСА_3 , у нежилі.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 16.07.2007 (а.с.33) нежилі приміщення № 1 по № 8 (групи приміщень № 1) (колишня квартира № 1), загальною площею 88,4 кв.м , які розташовані в АДРЕСА_1 (літера А) на праві приватної власності належить ОСОБА_7

21.09.2006 Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією видано Розпорядження № 917 від 21.09.2006 про надання дозволу ОСОБА_7 на проведення робіт за власні кошти згідно проектної документації на перепланування нежитлового приміщення на 1-му поверсі по АДРЕСА_1 (колишньої квартири № 1 ) (а.с.34).

Розпорядженням Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 19.12.2006 №1456 затверджено акт державної комісії про прийняття в експлуатацію після перепланування нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_1 (колишньої квартири № 1 ), загальною площею 88,4 кв.м. (а.с.50).

12.09.2017 за замовленням Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» у ПП «Бюро послуг та консультацій» виготовлено технічний паспорт (інвентаризаційна справа № 773) на приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок (нежитлові приміщення) АДРЕСА_1 ., з якого вбачається, технічний поверх літера А (групи приміщень № 30), загальною площею 102,3 кв.м. (а.с.29-31).

До матеріалів справи долучено копію технічного паспорту на групу нежитлових приміщень №1 ( АДРЕСА_1 ), виготовлений ТОВ «Українське Бюро технічної інвентаризації та оцінки майна» від 19.12.2018, (інвентаризаційна справа № 134/п, АЕ № 004226) замовник: ОСОБА_7 , з якого вбачається «підвальний поверх», що складається з 7 кімнат: 1 - 3,5 кв.м; 2 - 3,2 кв.м; 3 - 25,8 кв.м; 4 - 8,7 кв.м; 5 - 10,9 кв.м; 6 - 15,3 кв.м; 7 - 11,3 кв.м; Загальна площа підвального приміщення - 78,7 кв.м. та «поверх 1», що складається з 8 кімнат: 1 - 21,2 кв.м.; 2 - 0,8 кв.м.; 3 - 10,4 кв.м.; 4 - 10,3 кв.м.; 5 - 2,4 кв.м.; 6 - 4,8 кв.м.; 7 - 19,4 кв.м.; 8 - 19,1 кв.м.; Загальна площа - 88,4 кв.м (а.с.26-27).

08.02.2022 між ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (іпотекодержатель) та ОСОБА_8 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), яка діє на підставі довіреності, посвідченої 03.09.2020 Якименко С.Г., нотаріусом Мінського обласного нотаріального округу за реєстровим № 2-731, апостиль засвідчено 08.10.2020 року Балдовською О,А. , начальником управління головного управління юстиції Мінського обласного виконавчого комітету Республіка Білорусь, (представник іпотекодавця) громадянина Білорусь ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя (а.с.35).

Відповідно до п. 1 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, іпотекодавець передає у власність іпотекодержателю, а іпотекодержатель приймає від іпотекодавця і набуває право власності на нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 1), загальною площею 167,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок виконання зобов`язань іпотекодавця за Договором позики, укладеного 27.08.2021 між іпотекодавцем та іпотекодержателем, в забезпечення виконання якого був укладений договір іпотеки, посвідчений 01.02.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. за реєстровим номером № 472.

Згідно з п. 2 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, нежилі приміщення, що є предметом Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, належать іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 16.07.2007 Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Право власності на нерухоме майно за іпотекодавцем зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.04.2013 року, номер запису про право власності: 1143715, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 72741480000.

Відповідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 310640464 від 23.09.2022, загальна площа об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 72741480000) нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 1), (колишня квартира № 1), за адресою АДРЕСА_1 становить - 167,1 кв.м. Рішенням № 45960533 від 14.03.2019 приватним нотаріусом Швець Р.О. (Київський міський нотаріальний округ) проведено реєстраційну дію загальної площі об`єкта (№ 72741480000) нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 1), (колишня квартира № 1), за адресою АДРЕСА_1 - з 88.4 кв.м. на 167.1 кв.

Разом з тим, із зазначеної інформаційної довідки вбачається, що право власності на зазначений об`єкт було зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 16.07.2007 Головним управлінням комунальної власності м. Києва, згідно якого як вже було зазначено, на праві власності ОСОБА_7 належать нежилі приміщення № 1 по № 8 (групи приміщень № 1) (колишня квартира № 1), загальною площею 88,4 кв.м, які розташовані в АДРЕСА_1 (літера А) .

У подальшому, 08.02.2022, реєстрацію права власності за ОСОБА_7 припинено у зв`язку з переходом права власності, а того ж дня право власності на об`єкт зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 08.02.2022.

У листі КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 14.03.2023 № 062/14-3216 (И - 2023) зазначено, згідно з даними реєстрових книг по нежитловому фонду за адресою: АДРЕСА_1 (10/10 ) підвальні приміщення як окремі об`єкти нерухомого майна на праві власності не реєструвались. Також повідомляється, що за вказаною адресою проведена реєстрація права власності на приміщення, у якого не визначено поверх, а саме нежилі приміщення (гр. прим. № 1) площею 88,40 кв.м. за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 16.07.2007.

У листі КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 22.06.2023 № 062/14-8446 (И - 2023) вказано що:

- нежилі приміщення з № 1 по № 8 (гр. прим. № 1) заг. пл. 88,40 кв.м (в літ А) на праві власності зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 16.07.2007;

- нежилі приміщення № 1 (групи приміщень № 30) загальною площею 102,30 кв.м., літера А на праві власності не реєструвались.

У відповідь на звернення КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» (а.с.52) повідомлено, що працівниками Комунального підприємства на вхідних дверях нежитлового приміщення за вказаною адресою розміщено лист-попередження щодо надання дозвільної документації на проведення ремонтних робіт у нежитловому приміщенні. На день відповіді на звернення дозвільну документацію не надано. Одночасно зазначаємо, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (а.с.52).

В матеріалах справи наявний Акт про обстеження нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 від 09.02.2023, затверджений першим заступником директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» Олександром Побочним, у якому зазначається наступне:

«Ми, що нижче підписані, комісія у складі: голови комісії - начальника Дільниці № 1 Дакал О. М., членів комісії: заступника начальника відділу експлуатації та утримання житлового фонду Свізінського А. Ф., майстра Дільниці № 1 Тимченко Н. В. , провідного інженера відділу експлуатації та утримання житлового фонду Клименко Т.М., які є представниками КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» в присутності власника нежитлового приміщення ОСОБА_6 уповноваженої особи мешканця квартири АДРЕСА_7 ОСОБА_4 , 9 лютого 2023 склали цей акт щодо обстеження нежитлового приміщення, яке розташоване у підвальному приміщенні житлового будинку АДРЕСА_1 , звернення від 07.02.2023р. № 10663/K -152.

Вказаний житловий будинок 1945 року забудови, 4 під`їзний, 5-ти поверховий.

В ході візуального обстеження встановлено наступне:

На першому поверсі у першому під`їзді вказаного житлового будинку на стіні сходового майданчика встановлено на тріщині маячки, які на момент обстеження перебувають у стані спокою.

Конструкції нежитлового приміщення, розміщеного у підвалі вищезазначеного житлового будинку: стеля, цегляні стіни, бетонна підлога підготовлені до виконання оздоблювальних робіт.

Нежитлове приміщення облаштовано інженерно-комунікаційними трубопроводами холодного водопостачання, центрального опалення та водовідведення, електромережами, які перебувають у задовільному технічному стані.

На момент обстеження, демонтажу та перенесення внутрішніх стін - перегородок у нежитловому приміщенні не спостерігається, тріщин па цегляних стінах приміщень це виявлено, у окремих приміщеннях на підлозі спостерігається наявність будівельних матеріалів.

Враховуючи вищевикладене, перепланування у нежитловому приміщенні розташованому у підвалі житлового будинку АДРЕСА_1 не виявлено. Працівниками Дільниці № 1 ведеться контроль за станом маячків, встановлених на тріщині, яка розміщена на стіні першого поверху першого під`їзду зазначеного житлового будинку, розміри якої фіксуються у журналі спостережень.

Санітарний стан першого під`їзду житлового будинку АДРЕСА_1 , у якому знаходиться вхід до нежитлового приміщення, також прибудинкової території, задовільний, накопичення будівельного сміття відсутні.»

Крім того в матеріалах справи міститься Акт про обстеження нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 від 19.04.2023, затверджений першим заступником директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» Олександром Побочним, у якому вказано:

«Ми, що нижче підписані, комісія у складі: голови комісії - начальника Дільниці № 1 Дакал О.М., членів комісії: провідного інженера відділу експлуатації та утримання житлового фонду Клименко Т.М., майстра Дільниці № 1 Тимченко Н.В. , старшого майстра опорного пункту №1 Кохана ІІ.В. , які с представниками КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» в присутності власника квартири АДРЕСА_8 ОСОБА_4 , 19 квітня 2023 р. склали цей акт щодо обстеження нежитлового приміщення, яке розташоване у підвальному приміщенні житлового будинку АДРЕСА_1 , звернення від 17.04.2023р. № 10663/A-542.

На момент обстеження у нежитловому приміщенні вказаного житлового будинку призупинено електропостачання, в результаті чого, зі слів власника квартири № 28 житлового будинку за вищенаведеною адресою, не освітлюється підвальне приміщення у першому, другому під`їздах будинку, а також прибудинкова територія.

Електролічильники, які знаходяться у підвальному нежитловому приміщенні відключені від електричної мережі, облік спожитої електроенергії не проводиться.

Власником нежитлового приміщення, розташованого у підвалі житлового будинку АДРЕСА_1 , виконано з порушеннями прокладання загальнобудинкового трубопроводу водовідведення: у вихід трубопроводу з вказаного будинку вмонтовано зворотній клапан, що в подальшому може призвести до залиття підвального приміщення.

Також самовільно демонтовано у окремому нежитловому приміщенні підвалу ділянку трубопроводу водовідведення та сантехнічного обладнання.

Проводяться роботи по демонтажу внутрішньої стіни (перегородки), яка не є несучою.

Власником нежитлового приміщення, розташованого у підвальному приміщенні житлового будинку АДРЕСА_1 , дозвіл на проведення вищезазначених робіт з Комунальним підприємством «Керуюча компанія обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» не погоджувався.» (а.с.55).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За змістом ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмеженій у його здійсненні.

Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам ст. 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 201/1669/21, провадження № 61-7346св23).

Частиною 2 статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, частина друга статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на врегулювання порядку користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

Усі зазначені об`єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Верховний Суд у постанові від 06.08.2019 по справі №914/843/17 зазначив, що допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, які згідно положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII) визначено особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, врегульовано правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Так, ст. 1 Закону № 417-VIII визначено, що багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (ч. 1 ст. 5 Закону № 417-VIII).

Співвласники мають право, зокрема, вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника. При цьому Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників (ст. 6 Закону Закону № 417-VIII).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 10 Закону № 417-VIII співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюються згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Так, за приписами ч.ч. 11-13, 15, 16 ст. 10 Закону № 417-VIII кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки належної співвласнику площі квартири або нежитлового приміщення у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, крім випадків, визначених частинами десятою та чотирнадцятою цієї статті.

Рішення приймається шляхом поіменного голосування.

Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень, визначених абзацами другим - сьомим цієї частини.

Рішення зборів співвласників оформлюється протоколом.

Якщо в результаті проведення зборів співвласників для прийняття рішення не набрано кількості голосів «за» або «проти», встановленої частинами тринадцятою та чотирнадцятою цієї статті, проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на зборах співвласників. Письмове опитування співвласників проводиться протягом не більше ніж 45 календарних днів з дня проведення зборів співвласників. Якщо протягом зазначеного строку необхідну кількість голосів «за» не набрано, рішення вважається неприйнятим.

У ряді випадків, передбачених ст. 10 Закону № 417-VIII, вимагається кваліфікована більшість голосів.

У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення ст. 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконної володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Таким чином, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) відповідно до статті 387 ЦК України та частини третьої статті 10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій. Зазначене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об`єкт цивільних прав.

Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Суд звертає увагу, що у цій справі жодних правовстановлюючих документів на спірне приміщення, що розташоване в підвальному поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею78.7 кв.м стороною відповідача не подано.

Разом з тим, як зазначалося у договорі укладеному між відповідачами у справі про задоволення вимог іпотекодержателя від 08.02.2022, іпотекодавець передає у власність іпотекодержателю, а іпотекодержатель приймає від іпотекодавця і набуває право власності на нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 1), загальною площею 167,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та які належать іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 16.07.2007, Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), хоча у такому свідоцтві зазначено щодо права власності на нежилі приміщення з № 1 по № 8 (гр. прим. № 1) заг. пл. саме 88,40 кв.м.

Таким чином, саме внаслідок дій відповідача-2 спірні приміщення в підвальному поверсі зазначеного багатоквартирного житлового будинку загальною площею 78.7 кв.м фактично були приєднані до належних ОСОБА_7 нежилих приміщеннь № 1 по № 8 (групи приміщень № 1) (колишня квартира № 1 ), загальною площею 88,4 кв.м, та неправомірно вибули з володіння інших співвласників квартир в цьому будинку та зареєстровані як окремий об`єкт нерухомого майна, а не як допоміжні приміщення, якими вони й були раніше.

Водночас, наявність інвентаризаційного номеру на об`єкт нерухомого майна, складений на нього технічний паспорт ТОВ «Українське Бюро технічної інвентаризації та оцінки майна» від 19.12.2018 та реєстрація права власності на таке допоміжне приміщення, не спростовує правовий статус спірного приміщення в підвальному поверсі зазначеного багатоквартирного житлового будинку, яке призначене для обслуговування та життєзабезпечення будинку, та є спільним майном багатоквартирного будинку.

Крім того, позивач не повинен доводити статус спірних приміщень як допоміжних, а передусім відповідач-1, який є їх останнім набувачем, має довести винятковий статус спірних приміщень як ізольованих приміщень в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду та є самостійним об`єктом нерухомого майна, оскільки зі стадії проектування, тобто, з самого початку, вони будувалися з іншим цільовим призначенням.

Щодо доводів представника відповідача-1 про те, що усі докази, які подані стороною позивача є неналежними та недопустимими, суд зазначає, що стаття 89 ЦПК України зобов`язує суд оцінювати кожний доказ і їх сукупність за внутрішнім переконанням на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, без наперед установленої сили будь-якого доказу.

Допустимість доказу не тотожна його переконливості, достатності або вазі у сукупності доказів.

Усі документи, які містяться у матеріалах справи, безпосередньо стосуються предмета доказування.

Крім того, оскільки ЦПК України не встановлює особливого порядку здобуття учасниками справи письмових доказів та не забороняє використовувати документи, які отримані учасниками справи, зокрема у іншій цивільній справі на ухвалу суду, недопустимість доказів у розумінні ч. 1 ст. 78 ЦПК України судом під час розгляду справи не встановлена.

Таким чином, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів того, що спірне приміщення є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку та використовувались всіма його мешканцями, а відповідачем-1 не надано жодних доказів стосовно підтвердження своїх доводів, що приміщення в підвальному поверсі є самостійним об`єктом нерухомості, з урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що права та інтереси позивача мають бути захищені судом, а ефективним способом захисту права позивача, з урахуванням внесеного у реєстр речових прав на нерухоме майно запису щодо об`єкта нерухомого майна 72741480000 нежилі приміщення з № 1 по № 8 (група приміщень № 1) (колишня квартира № 1) загальна площа об`єкта нерухомого майна 167,1 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , є витребування з незаконного володіння ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) частини нежилого приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 72741480000) загальною площею 78,7 кв.м, яке розташовано в підвальному поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та яке згідно технічого паспорту виготовленого ТОВ «Українське Бюро технічної інвентаризації та оцінки майна» від 19.12.2018 складається із 7 кімнат: 1 - 3,5 кв.м; 2 - 3,2 кв.м; 3 - 25,8 кв.м; 4 - 8,7 кв.м; 5 - 10,9 кв.м; 6 - 15,3 кв.м; 7 - 11,3 кв.м, (колишній підвал) у законне володіння співвласників квартир багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 .

Щодо позовної вимоги про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича від 14.03.2019 (індексний номер рішення 45960533), суд зазначає, що в силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про право власності відповідача з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вилучаються. Задоволення позову є підставою для вчинення державним реєстратором нової реєстраційної дії - внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення. Тому у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода зокрема полягає: у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20, провадження № 61-1132св22; постанову Верховного Суду у від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20, провадження № 61-21130сво21).

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. За відсутності хоча б однієї складової стягнення шкоди неможливе (див. постанову Верховного Суду від 24.06.2024 у справі № 442/5177/21, провадження № 61-3736св23).

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2024 у справі №279/1834/22, провадження № 61-1382сво23).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21).

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст.81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. п. 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Суд звертає увагу, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження як заподіяння моральної шкоди, так і її розміру. Зокрема, не доведено понесення ним втрат немайнового характеру, які настали у зв`язку з діями відповідачів. В матеріалах справи відсутні докази того, що внаслідок дій відповідачів позивач зазнав моральних та душевних страждань, тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.

З урахуванням викладеного, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд прийшов до висновку про те, що позов про витребування майна з незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки позивач є учасники бойових дій та на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, витрати по оплаті судового збору слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 280-284, 354, ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Швець Руслан Олегович, ОСОБА_8 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс Лімітед Корп» про витребування майна з незаконного володіння - задовольнити частково.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) частину нежилого приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 72741480000) загальною площею 78,7 кв.м, яке розташовано в підвальному поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та яке згідно технічого паспорту виготовленого ТОВ «Українське Бюро технічної інвентаризації та оцінки майна» від 19.12.2018 складається із 7 кімнат: 1 - 3,5 кв.м; 2 - 3,2 кв.м; 3 - 25,8 кв.м; 4 - 8,7 кв.м; 5 - 10,9 кв.м; 6 - 15,3 кв.м; 7 - 11,3 кв.м, (колишній підвал) у законне володіння співвласників квартир багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду

Учасники справи:

позивач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

відповідач-1 ОСОБА_6 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач-2 ОСОБА_7 , останнє відоме місце проживання - АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

третя особа ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

третя особа ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_13 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

третя особа приватний нотаріус Швець Руслан Олегович, місцезнаходження - м. Київ, вулиця Лютеранська, будинок 3;

третя особа ОСОБА_8 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_14 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс Лімітед Корп», місцезнаходження - м.Київ, вулиця Княжий Затон, будинок 9-А, ЄДРПОУ 40511001.

Повний текст рішення складено 31.08.2026.

Суддя О. І. Якимець