Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №758/6746/26 — Подільський районний суд міста Києва

Суд: Подільський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про спонукання виконати або припинити певні дії

Дата: 06 вересня 2026 р.

Справа: №758/6746/26

Суддя: Петров Д. В.

Справа № 758/6746/26

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сідько І.О.,

за участю

представника позивача Божок С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсним та скасування рішення органу приватизації,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Божок С.К. звернулася до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації 14 квітня 1997 року згідно з розпорядженням № 10761 від 14 квітня 1997 року, яке зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації 16 квітня 1997 року у реєстрову книгу за № 1683, квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за позивачем. Зазначена обставина підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 14 квітня 1997 року, копія якого додана до позовної заяви.

3 1 січня 2013 року в Україні запрацював Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який замінив собою попередні реєстри прав на нерухомість (Реєстр прав власності на нерухоме майно та паперові реєстрові книги та реєстраційні справи БТІ).

З метою повноцінного користування державними електронними послугами та убезпечення майнових прав, позивач 23 лютого 2026 року звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про реєстрацію квартири АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, надавши відповідні документи, зокрема, свідоцтво про прав власності на житло та інформаційну довідку Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 25 червня 2025 року за номером KВ-2025 № 19475.

27 лютого 2026 року державний реєстратор прав на нерухоме майно прийняв рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій за № 8351776 у зв?язку з тим, що встановлено суперечності в інформації про зареєстровані права на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформаційної довідки Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 25 червня 2025 року за номером КВ-2025 № 19475 дана квартира зареєстрована на праві власності за позивачем на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації 14 квітня 1997 року (розпорядження № 10761 від 14 квітня 1997 року), яке зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації 16 квітня 1997 року у реєстрову книгу за № 1683. Водночас, на дану квартиру проведена реєстрація права власності за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації 15 червня 1993 року та зареєстровано в Бюро 24 червня 1993 року у реєстрову книгу за № 1683.

Зазначені обставини підтверджуються рішенням про відмову у проведенні реєстраційних дій за № 83517776 від 27 лютого 2026 року та інформаційною довідкою КП КМР «КМ БТІ» від 25 червня 2025 року КВ-2025 № 19475, копії яких додані до позовної заяви.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 15 червня 1993 року виданого Відділом приватизації житла Подільської районної державної адміністрації згідно із розпорядженням № 1592 від 15 червня 1993 року, яке зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації 24 червня 1993 року у реєстрову книгу за № 1683, квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності зареєстрована за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . Зазначена обставина підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 15 червня 1993 року, копія якого додана до позовної заяви.

Співвласник даної квартири ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_1 (копія додана до позову).

Отже, для того щоб квартира була об?єктом приватизації необхідно дотримання двох умов: квартира повинна належати до державного житлового фонду і використовуватися громадянами на умовах найму.

Відтак, приватизація у червні 1993 року даної квартири здійснена відповідно до вимог чинного на час її проведення законодавства. Зазначена обставина підтверджується документами по приватизації даної квартири, які містять: заяву ОСОБА_2 (наймача квартири) про передачу у спільну сумісну власність квартири, яка підписана наймачем та повнолітнім членом сім?ї ОСОБА_3 , підписи яких засвідчені керівником підприємства по обслуговуванню житла та скріплені печаткою підприємства; довідку про склад сім?ї наймача ізольованої квартири та займані ними приміщення; розрахунок площі квартири (будинку), що безоплатно приватизується; розпорядження Подільської районної державної адміністрації від 15 червня 1993 року № 1592; Свідоцтво про право власності на житло від 15 червня 1993 року, яке видано згідно із розпорядженням від 15 червня 1993 року № 1592 та яке зареєстровано в БТІ 24 червня 1993 року у реєстрову книгу за № 1683. Дана квартира використовувалася сім?єю ОСОБА_5 на умовах найму і належала до державного житлового фонду.

Позивач станом на червень 1993 року була неповнолітньою, представниками якої виступали її батьки, які і прийняли рішення щодо приватизації житла за неповнолітнього члена сім?ї - позивача. Про те, що дана квартира була приватизована у 1993 році всіма членами її сім?ї: батьками: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , братом ОСОБА_4 , позивачу стало відомо у червні 2025 року після отримання інформаційної довідки БТІ за № KB-2025 № 19475 від 25 червня 2025 року.

Отже, право на безоплатну приватизацію квартири АДРЕСА_1 використано позивачем ще у 1993 році.

Водночас, у березні 1997 року позивач, будучи повнолітньою, звернулася до Відділу приватизації житла Подільської райдержадміністрації із заявою про передачу у приватну власність даної квартири, до якої додала довідку про склад сім?ї, довідку про місце реєстрації. На підставі заяви, поданих документів Подільська районна державна адміністрація прийняла розпорядження від 14 квітня 1997 року за № 10761, яким передала у приватну власність позивачу вищезазначену квартиру. На підставі даного розпорядження 14 квітня 1997 року позивачу видано свідоцтво про право власності на житло, яке зареєстровано в БТІ 16 квітня 1997 року у реєстрову книгу за № 1683.

Тобто, Подільська районна державна адміністрація в місті Києві двічі: 15 червня 1993 року за № 1592 та 14 червня 1997 року за № 10761 прийняла розпорядження про передачу вищезазначеної квартири у приватну власність, згідно з якими видано відповідно два Свідоцтва про право власності на житло. Зазначені обставини підтверджуються документами по приватизації квартир, копії яких додані до позову.

Оскільки приватизація квартири АДРЕСА_1 була проведена у квітні 1997 року з порушенням встановленого порядку приватизації житла, позивач просить визнати недійсними та скасувати розпорядження органу приватизації щодо приватизації даної квартири, скасувати свідоцтво про право власності на квартиру.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 01.05.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16.06.2026 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Божок Світлани Костянтинівни про витребування доказів, витребувано з Відділу з питань майна комунальної власності Подільської районної у місті Києві державної адміністрації оригінал свідоцтва про право власності на житло від 15.06.1993 № 1592 для огляду в судовому засіданні.

31.08.2026 від представника Подільської РДА в м. Києві на адресу суду надійшов оригінал свідоцтва про право власності на житло від 15.06.1993 № 1592, який судом було оглянуто в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини.

Положеннями ст. 55 Конституції України визначено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі №924/316/21 вказано, що наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації 14 квітня 1997 року згідно з розпорядженням № 10761 від 14 квітня 1997 року, яке зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації 16 квітня 1997 року у реєстрову книгу за № 1683, квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за позивачем. Зазначена обставина підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 14 квітня 1997 року, копія якого додана до позовної заяви.

Позивач 23 лютого 2026 року звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про реєстрацію квартири АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, надавши відповідні документи, зокрема, свідоцтво про прав власності на житло та інформаційну довідку Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 25 червня 2025 року за номером KВ-2025 № 19475.

Співвласник даної квартири ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_1 (копія наявна у матеріалах справи).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Частинами третьою, п`ятою статті 9 Житлового кодексу Української РСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Згідно з положенням статті 64 ЖК Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Умовою для здійснення приватизації житла є обов`язкова письмова згода всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, яка оформляється спільною заявою, а тимчасово відсутні дають письмове підтвердження.

До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за яким зберігається право на житло.

Отже, права фізичної особи на приватизацію житлового приміщення залежать від наявності чи відсутності у цієї особи права на проживання у об`єкті приватизації.

Згідно зі статтею 345 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

У частині третій статті 9 ЖК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Порядок здійснення приватизації державного житла в Україні визначено Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

У відповідності до положень частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Частиною 1 статті 2 вказаного Закону (у редакції, чинній на момент приватизації спірної квартири) встановлено, що до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Статтями 3, 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі наймачу та членам його сім?ї квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у межах визначеної норми. При цьому, до членів сім?ї наймача включаються громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Відповідно до пунктів 5, 6 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого Наказом Державного комітету України по житлово-комунального господарству 15.09.1992 р. № 56 (далі по тексту - Положення) (яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин) передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 років і більше років) членів сім?ї з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). До членів сім?ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за ним зберігається право на житло. Передача житла у власність громадян здійснюється безоплатно, виходячи з розрахунку санітарної норми (21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім?ї та додатково 10 квадратних метрів на сім?ю).

Пунктом 13 Положення встановлено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною виконавчою владою, державними підприємствами, організаціями, установами, в повному господарському відання або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Пунктом 14, 16 Положення визначено, що передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

У відповідності до частини 1 статті 21, частини 1 статті 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відтак, приватизацію квартири у червні 1993 року було здійснено відповідно до вимог чинного на час її проведення законодавства. Зазначена обставина підтверджується документами по приватизації даної квартири, які містять: заяву ОСОБА_2 (наймача квартири) про передачу у спільну сумісну власність квартири, яка підписана наймачем та повнолітнім членом сім?ї ОСОБА_3 , підписи яких засвідчені керівником підприємства по обслуговуванню житла та скріплені печаткою підприємства; довідку про склад сім?ї наймача ізольованої квартири та займані ними приміщення; розрахунок площі квартири (будинку), що безоплатно приватизується; розпорядження Подільської районної державної адміністрації від 15 червня 1993 року № 1592; Свідоцтво про право власності на житло від 15 червня 1993 року, яке видано згідно із розпорядженням від 15 червня 1993 року № 1592 та яке зареєстровано в БТІ 24 червня 1993 року у реєстрову книгу за № 1683. Дана квартира використовувалася сім?єю ОСОБА_5 на умовах найму і належала до державного житлового фонду.

Отже, право на безоплатну приватизацію квартири АДРЕСА_1 використано позивачем раніше, у 1993 році.

Приватизація вищезазначеної квартири у квітні 1997 року проведена з порушенням вимог частини 2 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та пункту 2 Положення, оскільки дана квартира у червні 1993 року була передана безоплатно у спільну сумісну власність сім`ї ОСОБА_5 . На момент прийняття розпорядження 14 квітня 1997 р. за № 10761 дана квартира не мала статусу державного житлового фонду, не використовувалася громадянами (позивачем) на умовах найму, тобто не була об?єктом приватизації у розумінні частини 1 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, оскільки приватизація квартири АДРЕСА_1 була проведена у квітні 1997 року з порушенням встановленого порядку приватизації житла, тому слід визнати недійсними та скасувати розпорядження органу приватизації щодо приватизації даної квартири, скасувати свідоцтво про право власності на квартиру.

Наявність двох Свідоцтв про право власності на житло створює юридичну невизначеність, яка перешкоджає здійснити реєстрацію прав на нерухомість у Державному реєстрі прав і завадить будь-яким операціям з нерухомістю в подальшому.

Внаслідок приватизації даної квартири у 1993 році позивач правомірно набув право спільної сумісної власності на нерухоме майно.

Водночас, подвійна приватизація вищезазначеної квартири позбавила позивача права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, оскільки за чинним законодавством України особа набуває право власності на нерухоме майно та має змогу повноцінно його здійснювати після державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Проте, за вказаних вище обставин, позивач позбавлена можливості зареєструвати свою нерухомість у Державному реєстрі речових прав.

Відповідно до частини 1 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV, речові права на нерухоме майно, об?єкт незавершеного будівництва, майбутній об?єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації (частина 2 статті 3 в редакції Закону № 3588-IX від 22.02.2024).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

3 огляду на те, що приватизація квартири АДРЕСА_1 у квітні 1997 року проведена з порушенням вимог частини 2 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та пункту 2 Положення, обраний позивачем спосіб захисту свого майнового права та інтересу: визнати недійсним та скасувати розпорядження органу приватизації за 1997 рік; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житло; скасувати запис про реєстрацію права власності в БТІ є найбільш дієвим та ефективним, не суперечить закону, оскільки інший спосіб для відновлення порушених прав у позивача відсутній.

За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсним та скасування рішення органу приватизації - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати рішення органу приватизації - розпорядження Подільської районної державної адміністрації м. Києва від 14 квітня 1997 року за № 10761 про передачу у приватну власність ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності на житло, видане Відділом приватизації житла Подільської районної державної адміністрації м. Києва 14 квітня 1997 року на ім`я ОСОБА_1 , яке посвідчує право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Скасувати запис від 16 квітня 1997 року у реєстровій книзі за № 1683 Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житла Подільської районної державної адміністрації м. Києва 14 квітня 1997 року згідно із розпорядженням від 14 квітня 1997 року № 10761.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ;

відповідач - Подільська районна у м. Києві державна адміністрація, місцезнаходження: м. Київ, Контрактова Площа, буд. 2, код ЄДРПОУ: 37333608;

третя особа - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ;

третя особа - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ;

третя особа - Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», місцезнаходження: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 4-В, код ЄДРПОУ: 03359836.

Суддя Дмитро ПЕТРОВ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua