Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №758/13131/23 — Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/13131/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.09.2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Подільського районного суду міста Києва в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження № 42022010000000101 від 15.08.2022 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Баришівка, Баришівського району, Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання : АДРЕСА_2 , не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111 КК України,

встановив:

Історія провадження

01.11.2023 року до Подільського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42022010000000101, відомості про яке внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 15.08.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111 КК України.

Ухвалою суду від 06.11.2023 року у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому винесено питання, регламентовані ст. 314-316 КПК України.

Ухвалою суду від 14.02.2024 року у даному кримінальному провадженні призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта, і постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111 КК України.

Формулювання обвинувачення за обвинувальним актом

Внаслідок збройної агресії з боку Російської Федерації військовослужбовцями збройних сил РФ у лютому 2014 року встановлено ефективний контроль, як над територією Автономної Республіки Крим, так і за діяльністю розташованих там органів влади. Тобто РФ, відповідно до ст. 42 «Положення про закони і звичаї війни на суходолі», що є додатком до Гаагської конвенції «IV Конвенція про закони і звичаї війни на суходолі» від 18.10.1907, здійснено тимчасову окупацію вказаної території України.

Крім того, згідно із статтями 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 № 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави. При цьому, як акт агресії незалежно від оголошення війни, кваліфікується вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014, тимчасово окупована РФ територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 1 вказаного Закону Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими РФ з 20 лютого 2014 року.

Так, наприкінці лютого 2014 року, більш точну дату та час досудовим розслідуванням встановити не надалося можливим, на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя із числа осіб, які прихильно ставились до питання приєднання Автономної Республіки Крим та міста Севастополя до РФ, в тому числі і за рахунок досвідчених військових та інших осіб, у порушення ч.?6 ст.?17 Конституції України, почали створюватись непередбачені Конституцією та законами України збройні та воєнізовані формування, метою яких є надання підтримки проросійськи налаштованим рухам та партіям, що діяли на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя та сприяння військовим підрозділам збройних сил РФ у вчиненні дії по встановленню контролю над територією Кримського півострову, а також над органами виконавчої та законодавчої влади Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

За вищеописаних умов та викладених обставин на території м. Ялта, ОСОБА_5 , приблизно у лютому 2014 року, більш точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено, будучи громадянином України, знаючи про початок діяльності не передбачених законами України воєнізованих та збройних формувань, діючи умисно, сприяючи армії РФ в окупації та подальшому відділенні території кримського півострова від України, вступив до лав незаконного збройного формування (далі по тексту - НЗФ) «Самооборона Криму», де брав активну участь. Діяльність вказаного НЗФ жодним чином не врегульована законом. Вказане формування мало організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, а також за сприяння представників спецслужб та військових РФ було озброєно вогнепальною зброєю.

Так, у кожному структурному підрозділі не передбаченого законодавством збройного формування «Самооборона Криму» ставились завдання щоденної діяльності, які полягали в здійсненні силової підтримки військових армії РФ, придушення організованого опору проукраїнські налаштованого населення на території міст Ялта, м. Сімферополі, інших міст АР Крим, протистояння правоохоронним органам державної виконавчої влади України, нападі на підприємства, установи, організації, громадян. Вказані формування дислокувалось як в м. Ялта так і в м. Сімферополь, інших містах АР Крим, та мало загальну координацію керівництва.

При цьому, незаконне збройне формування «Самооборона Криму» діяло у тісній співпраці з окупаційною владою Російської Федерації в Автономній Республіці Крим. Останні діяли на підтримку російських військ, приймали участь у блокаді українських військових частин, захопленні державних підприємств, установ та організацій на території АР Крим, займалися протистоянням правоохоронним органам державної виконавчої влади України, забезпечували охорону проросійських масових заходів, що проводилися на території міста Ялта та м. Сімферополь, з демонстрацією російської символіки.

Знаючи про початок діяльності не передбаченого законами України збройного формування «Самооборона Криму», громадянин України ОСОБА_5 , діючи умисно, сприяючи армії РФ в окупації та подальшому відділенні території кримського півострова від України, усвідомлюючи незаконність створення вказаного формування, з метою участі у його діяльності, після співбесіди з «лідерами» незаконного збройного формування «Самооборона Криму», ознайомившись з встановленими правилами поведінки, правами та обов`язками учасника вказаного збройного формування, будучи достовірно обізнаним, що останнє не відноситься до збройних формувань, передбачених законодавством України, розуміючи роль та мету діяльності, виконуючи вказівки вищестоящих керівників окупаційної влади АР Крим, продовжував надавати допомогу військовим РФ, які незаконно діяли на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, та активно приймав участь по виконанню завдань щодо охорони мітингів проросійських сил та захоплення адміністративних будівель на території м. Ялта та м. Сімферополь Автономної Республіки Крим.

Так, ОСОБА_5 , приблизно з лютого 2014 року, більш точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено, спільно із іншими учасниками «Самооборони Криму», які мали на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову та іншу зброю, активно сприяв блокуванню державних органів України в АР Крим, патрулювання громадських місць, чергування на блок-постах та перевірки особистих документів громадян, зокрема в м. Ялта, вул. Гоголя та Набережної імені Леніна (центральної прогулянкової вулиці м. Ялта).

Окрім цього, у березні 2014 року, більш точної дати під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 безпосередньо приймав участь у підготовці та проведенні так званого «референдуму» щодо приєднання території АР Крим до складу Російської Федерації, що виражалося у розгоні проукраїнських мітингів, затриманні їх учасників, а також погроз та застосуванні сили у разі створення перешкод щодо проведення так званого «референдуму».

Дії ОСОБА_5 носили тривалий характер, у вказаний період часу та виразились в активній участі в діяльності НЗФ «Самооборона Криму». При цьому, ОСОБА_5 усвідомлював, що НЗФ «Самооборона Криму», учасником якого він є, діє на території України незаконно та що його учасники застосовують зброю та вчиняють опор представникам влади, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішення органами державної влади, місцевого самоврядування, що призвело до окупації території півострова Крим.

У подальшому, після окупації території Автономної Республіки Крим, ОСОБА_5 представниками окупаційної влади нагороджений медаллю «За ратную доблесть», «Доброволец Донбасса», «5 лет Крымской весне 2014 года» та іншими нагородами.

Продовжуючи злочинну діяльність, ОСОБА_5 , діючи на виконання злочинного умислу, направленого на надання допомоги представникам спецслужб іноземної держави в проведенні підривної діяльності проти України, за вказівкою невстановлених осіб з числа керівництва військового командування ЗС РФ та спеціальних служб РФ, ОСОБА_5 , будучи так званим «наказним атаманом «Регионального отделения всероссийской организации по развитию казачества «Союз казаков - воинов России и зарубежья» по Республіці Крим приймав активну участь у діяльності вказаного незаконного збройного формування та наданні допомоги військовослужбовцям збройних сил країни агресора.

Своїми умисними діями, які виразились у діяльності не передбаченого законом збройного формування, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 260 КК України.

Крім цього, встановлено, що ОСОБА_5 , з метою вчинення умисних дій, що мали на меті зміну меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинених за попередньою змовою групою осіб, будучи громадянином України, приблизно у лютому 2014 року, більш точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено, вступив до лав незаконного збройного формування «Самооборона Криму», де брав активну участь. При цьому він розумів, що основним завданням новоствореної організації буде допомога проросійським політичним партіям, що діють на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також військовим іноземної держави, яка вчинила акт збройної агресії проти України у допомозі блокувати та захоплювати критичні інфраструктурні, адміністративні та військові об`єкти.

Таким чином, ОСОБА_5 усвідомлював, що діяльність вказаної організації спрямована на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності і недоторканості України.

Однак, ОСОБА_5 , будучи громадянином України, брав активну участь у незаконному збройному формуванні під назвою «Самооборона Криму», дії якого призвели до зниження обороноздатності території АР Крим Збройних Сил України та неможливості протистояти збройній агресії військовим Російської Федерації, які вчиняли злочинні дії, направлені на зміну меж території та державного кордону України, внаслідок проведення незаконного референдуму щодо приєднання території півострова Крим до складу Російської Федерації.

Крім цього, ОСОБА_5 , як учасник незаконного збройного формування брав участь в охороні та забезпеченні проведення 16 березня 2014 року так званого «референдуму» на виборчих дільницях на території Автономної Республіки Крим з питання про входження Криму до складу Росії на правах суб`єкта Російської Федерації.

У подальшому після окупації території Автономної Республіки Крим ОСОБА_5 представниками окупаційної влади нагороджений медаллю «За ратную доблесть», «Доброволец Донбасса», «5 лет Крымской весне 2014 года» та іншими нагородами.

Крім цього, ОСОБА_5 протягом тривалого часу продовжує здійснювати керівництво на посаді «наказного атамана «Регионального отделения всероссийской организации по развитию казачества «Союз казаков - воинов России и зарубежья» в Республіці Крим та приймати активну участь у діяльності вказаного незаконного збройного формування та наданні допомоги військовослужбовцям збройних сил країни агресора.

Своїми умисними діями, які виразились у зміні меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 110 КК України (в редакції 02.02.2014).

Крім цього, встановлено, що ОСОБА_5 , приблизно у лютому 2014 року, більш точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено, будучи громадянином України, перебуваючи у м. Ялта, АР Крим, з метою вчинення державної зради, тобто діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вступив до лав незаконного збройного формування «Самооборона Криму», де брав активну участь. При цьому він розумів, що основним завданням новоствореної організації буде допомога проросійським політичним партіям, що діють на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також військовим іноземної держави, яка вчинила акт збройної агресії проти України у допомозі блокувати та захоплювати критичні інфраструктурні, адміністративні та військові об`єкти.

Таким чином, ОСОБА_5 усвідомлював, що діяльність вказаної організації спрямована на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності і недоторканості України.

Однак, ОСОБА_5 , будучи громадянином України брав активну участь у незаконному збройному формуванні під назвою «Самооборона Криму», дії якого призвели до зниження обороноздатності території АР Крим Збройних Сил України та неможливості протистояти збройній агресії військовим Російської Федерації, які вчиняли злочинні дії, направлені на зміну меж території та державного кордону України, внаслідок проведення незаконного референдуму щодо приєднання території півострова Крим до складу Російської Федерації.

Вказані дії, сприяли тому, що 27 лютого 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, всупереч чинного законодавства України, під тиском проросійських політичних сил, які представляла політична партія «Русское Единство», та з врахуванням того, що депутати до приміщення Верховної Ради Автономної Республіки Крим були доставлені силою загонами самооборони, та наявністю у приміщенні будівлі парламенту озброєних військових, прийняла рішення про проведення не передбаченого законодавством України референдуму з питаннями про входження Автономної Республіки Крим до складу Росії на правах суб`єкта Російської Федерації або відновлення Конституції Республіки Крим від 1992 року і залишення Криму у складі України.

Також встановлено, що ОСОБА_5 , приймаючи активну участь у незаконному збройному формуванні під назвою «Самооборона Криму», спільно з іншими учасниками вказаного НЗФ, з метою виконання поставлених окупаційною владою завдань, зокрема забезпечення охорони громадського порядку, взяття під охорону об`єктів цивільної інфраструктури, державних підприємств, створення блокпостів у різних населених пунктах на території Автономної Республіки Крим та чергування на них, здійснення контролю за функціонування залізничних вокзалів, аеропортів, державних відомчих установ, серед яких Рада Міністрів АР Крим, Верховна Рада АР Крим, прокуратура АР Крим, а також блокування діючих військових частин Збройних Сил України, публічно закликав місцеве населення до вступу в ряди «ополчения», штатна чисельність якого станом на 27.02.2014 нараховувала близько 6000 осіб, а також до збору коштів на фінансування незаконного збройного формування.

Крім цього, ОСОБА_5 як учасник незаконного збройного формування під назвою «Самооборона Криму», приймав участь в охороні та забезпечення проведення 16 березня 2014 року так званого «референдуму» на виборчих дільницях на території Автономної Республіки Крим з питання про входження Криму до складу Росії на правах суб`єкта Російської Федерації.

У подальшому, після окупації території Автономної Республіки Крим, ОСОБА_5 представниками окупаційної влади нагороджений медаллю «За ратную доблесть», «Доброволец Донбасса», «5 лет Крымской весне 2014 года» та іншими нагородами.

Крім цього, ОСОБА_5 протягом тривалого часу продовжує здійснювати керівництво на посаді «наказного атамана «Регионального отделения всероссийской организации по развитию казачества «Союз казаков - воинов России и зарубежья» в Республіці Крим та приймати активну участь у діяльності вказаного незаконного збройного формування та наданні допомоги військовослужбовцям збройних сил країни агресора.

Своїми умисними діями, які виразились у вчиненні державної зради, тобто діянні, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції 02.02.2014).

Застосовані судом правові процедури

Оскільки судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia), останній показань суду не надавав, при цьому заяв та клопотань на адресу суду також від останнього не надходило.

Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.

Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_5 до слідчого (прокурора), суду, направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що обвинувачений мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самому захисника; в) бути присутнім в судовому засіданні і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безоплатно. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Натомість, ОСОБА_5 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України.

Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою він не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна.

Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення

Прокурор у судовому засіданні вказав, що подані стороною обвинувачення письмові докази підтверджують протиправність злочинних дій обвинуваченого поза розумним сумнівом, кваліфікація кримінальних правопорушень є правильною, просив суд визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі, а також врахувати вирок Шевченківського районного суду м.Києва від 15.07.2024 року.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні просила надати оцінку наданим стороною обвинувачення доказам та прийняте відповідне рішення.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, мотиви суду при їх врахуванні та наданні оцінки

Так, вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111 КК України, підтверджується наданими стороною обвинувачення та дослідженими судом наступними доказами:

повідомленням заступника начальника ГУ СБУ в АРК Крим від 11.08.2022 року за №76/6/154-6 про те, що відділом КЗІДСІД 1 управління ГУ СБ України в АР Крим у ході виконання контррозвідувальних заходів отримано інформацію про вчинення кримінального правопорушення за фактом посягання на територіальну цілісність і недоторканість України та пособництва державі-агресору. Зокрема стало відомо, що на виконання вказівки командуючого Південного військового округу, т.зв. "ІНФОРМАЦІЯ_4 "ІНФОРМАЦІЯ_5", проводяться заходи з метою формування мобілізаційного резерву ЗС РФ з числа представників ВКО "ІНФОРМАЦІЯ_6". Встановлено, що одним із учасників т.зв. "ІНФОРМАЦІЯ_7 "ІНФОРМАЦІЯ_5" є ОСОБА_6 - т.зв. "Наказний Атаман" Регіонального відділення всеросійської організації по розвитку козацтва "Союз казаков-воинов России и зарубежья" в Республіці Крим. Стійкий прихильник ідеології "Російського миру", пособник російських окупантів, активний учасник подій т.зв. "Російської весни" в Криму. Брав участь у спробах легалізації окупації півострову та пропагандистських заходах РФ проти України, зокрема в період з березня -травня 2014 його підрозділ входив до складу т.зв. "Самооборони Криму" та спільно з представниками т.зв. "поліції РК" виконував функції з блокування державних органів України у м. Сімферополі, патрулювання громадських місць, чергування на блок-постах та перевірки особистих документів громадян. Проводив пошук та підбір молодих осіб чоловічої статі віком від 18 до 35 років на ТОТ АР Крим для проходження т.зв. "служби" в "Регіональному відділенні всеросійської організації по розвитку козацтва "Союз козаків-воїнів та зарубіжжя" в Республіці Крим". На системній основі проводить проросійську агітаційну роботу, наголошує на необхідності залучення місцевого населення, проросійськи налаштованих осіб для можливого використання у проведенні терористичної діяльності на материковій частині України. Вказана діяльність ймовірно здійснюється на виконання завдань спецслужб РФ та підконтрольних ним представників т.зв. "влади Республіки Крим" ( а.с. 17-18, т.2),

відповідь на доручення начальника відділу КІБ 1 управління ГУ СБ України в АР Крим від 04.10.2022 року №76/6/154-47, згідно якої були проведені слідчі (розшукові) дії, зокрема встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , колишній керівник ІНФОРМАЦІЯ_8". Стійкий прихильник ідеології "Російського миру", пособник російських окупатів, активний учасник подій т.зв. "Російської весни" в Криму. В результаті проведених оперативних заходів встановлено теперішнє місцезнаходження ОСОБА_7 на ТОТ в Криму ( а.с.45-46, т.2),

протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.01.2023 року, згідно якого свідок ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_5 за загальними рисами обличчя, формою обличчя, тілобудовою під фото №4. Згідно довідки до протоколу впізнання під фото №4 зображений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.58-60,т.2),

протоколом огляду від 03.10.2022 року Інтернет сторінки за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9, на якій відображено причетність ОСОБА_7 до незаконних збройних формувань на ТОТ АР Крим. Зокрема, на сайті відображені фото, які підтверджують приналежність ОСОБА_7 до Регіонального відділення всеросійської організації по розвитку козацтва "Союз казаков-воинов России и зарубежья" в Республіці Крим. Також наявні фото ОСОБА_7 у формі українських козаків із відзнаками, із т.зв. відзнаками ОСОБА_7 . В продовження огляду встановлено наступну Інтернет сторінку за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10/, на якій відображено статтю, яка підтверджує участь ОСОБА_7 у діяльності Регіонального відділення всеросійської організації по розвитку козацтва "Союз казаков-воинов России и зарубежья" в Республіці Крим. Під час огляду особистої сторінки в соціальній мережі Інстаграм за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_11 виявлене фото, на якому зображений ОСОБА_7 у військовій формі до Регінального відділення всеросійської організації по розвитку козацтва "Союз казаков-воинов России и зарубежья" в Республіці Крим із зазначенням його посади. Крім того, на сторінці наявні фото документів, які ОСОБА_7 підписує в якості керівника вищезгаданої організації. В ході подальшого огляду встановлено фото відзнаки ОСОБА_7 за активну громадську позицію та участь у підготовці та здійсненні громадянського контролю за дотриманням виборчих прав громадян на виборах депутатів державної думи РФ від 21.09.2021 року ( а.с.61-66, т.2),

протоколом огляду від 03.10.2022 року Інтернет сторінки за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_12, яка містить відео із висловлюваннями, які підтверджують участь ОСОБА_7 у подіях 2014 року на території АР Крим, що призвело до окупації півострову РФ ( а.с.67-68,т.2),

протоколом огляду від 26.10.2022 року веб-сторінки за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_13, а саме сторінка відео хостінгу "Ютуб", на якому розміщено відео запис під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_14". Під час огляду вказаного відео встановлено, що двоє чоловіків, один схожий на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зліва, в чорній шапці) розповідають про досягнення під час так званої "русской весны", яка проходила в 2014 році на ТОТ АР Крим, та що їх "організації", а саме "Региональное отделение общероссийской общественной организацией союз казаков-воинов России и зарубежья в Республике Крым" та "Крымской региональной общественной организацией союз ветеранов сводного полка народного ополчения Республики Крым" підписують угоду про сіпвробітництво та взаємну допомогу. На фото ОСОБА_5 в казацькому вбранні, у камуфляжній формі з відзнаками у вигляді медалей та ордерів. Досліджено додаток до вказаного протоколу огляду у вигляді CD-R диску ( а.с.72-85, т.2),

висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ОСОБА_9 за №СЕ-19/111-22/47430-ФП від 02.12.2022 року, відповідно до якого у копії особової картки Державної міграційної служби України на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та у відеофайлі "ІНФОРМАЦІЯ_14.mp4" зображена одна й та сам особа ( а.с.90-95, т.2),

даними відповіді Офісу Президента України на запит слідчого 1 відділу (з дислокацією у м.Києві) СУ ГУНП в АР Крим та м. Севастополі від 03.05.2023 року про те, що матеріали стосовно припинення громадянства України ОСОБА_5 згідно з поданою ним заявою або внаслідок втрати громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства у встановленому порядку не надходили ( а.с.103,т.2),

даними відповіді Державної прикордонної служби України на запит слідчого 1 відділу (з дислокацією у м.Києві) СУ ГУНП в АР Крим та м. Севастополі від 19.04.2023 року, згідно якої відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянином України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 08.11.2017 року по 17.04.2023 (станом на 09:35) в базі даних не виявлено ( а.с.105, т.2);

даними відповіді Державної прикордонної служби України на запит слідчого 1 відділу (з дислокацією у м.Києві) СУ ГУНП в АР Крим та м. Севастополі від 28.04.2023 року, згідно якої відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянином України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 08.11.2017 року по 25.04.2023 (станом на 10:35) в базі даних не виявлено ( а.с.106, т.2);

протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.03.2023 року, згідно якого свідок ОСОБА_11 може впізнати за загальними рисами обличчя, тілобудови, формою обличчя, особу, зображену на фото № 2 як ОСОБА_5 , оскільки бачила його під час перевірки її документів. Згідно довідки до протоколу впізнання особи під фото №2 зображений ОСОБА_5 ( а.с.121-123, т.2);

протоколом огляду інтернет-видань від 26.04.2023 року, згідно якого за участю спеціаліста ОСОБА_12 оглянуто веб-сторінку за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме сторінка відео хостінгу " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", на якому розміщено запис під назвою "Обращение отамана ОСОБА_13 ", тривалістю 03 хв. 21 сек., розміщений 23.04.2021 року на ютуб-каналі "Крымский козачий батальон", з додатком до протоколу огляду від 26.04.2023 року у виді диску з файлами ( а.с.138-152, т.2);

протоколом огляду інтернет-видань від 08.05.2023 року, згідно якого за участю спеціаліста ОСОБА_12 оглянуто веб-сторінку за посиланням РО СКВРиЗ в Республике Крым - Наиболее важные новости козачества - Новости КИАЦ", із зображеннями на фото особи, візуально схожої на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одягнений у військову форму зеленого кольору та головний убір шапку "кубанка" темного кольору, який у статті згадується як "Наказной атаман РО СКВРиЗ в Республике Крым", який бере участь у нагородженні учасників "Кримської весни", нагородами (медалями) "5 лет Крымской весне 2014 года", з додатком до протоколу огляду від 08.05.2023 року у виді диску з файлами ( а.с.153-166, т.);

висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ОСОБА_14 за №СЕ-19/111-23/24468-ФП від 13.07.2023 року, відповідно до якого у відеофайлі "Обращение ОСОБА_15 " та у копії особової картки Державної міграційної служби України на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зображена одна й та сама особа. У зображеннях №1,4,7 у файлі електронної сторінки "РО СКВРиЗ в Республике Крым- Наиболее важные новости казачества - Новости КИАЦ Крым", дата публікації від 28.02.2019 року 13:39 та у копії особової картки Державної міграційної служби України на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надані в якості порівняльного зразка гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зображена одна і та сама особа ( а.с.184-192, т.2),

протоколом огляду інтернет-видань від 26.04.2023 року, за участю спеціаліста ОСОБА_12 , відповідно до якого оглянуто відеозапис за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_15 , зображення із написом "союз казаков воинов россии и зарубежья", зображена особа, схожа на ОСОБА_5 ( а.с.193-207,т.2),

протоколом огляду інтернет-видань від 08.05.2023 року, за участю спеціаліста ОСОБА_12 , відповідно до якого оглянуто статтю за посиланням "Наиболее важные новости казачества", із зображенням особи, схожої на ОСОБА_5 ( а.с.208-223, т.2).

Враховуючи узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані про кримінально-протиправні дії громадянина ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111 КК України, належними та допустимими доказами.

Інші, подані стороною обвинувачення та досліджені судом документи, доказового значення в межах даного провадження не мають.

Крім того, надані стороною обвинувачення та досліджені судом процесуальні документи у даному кримінальному провадженні за своїм змістом не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення, ні зі сторони обвинувачення, ні зі сторони захисту, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними процесуальними особами, а тому, суд, у розумінні ст. 84 КПК України, процесуальним документам оцінки не надає.

Положеннями ст. 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Відповідно до змісту статті 92 КПК України, обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна встановити об`єктивну істину та на неї покладається обов`язок доказування, доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначено, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_5 суд вважає за необхідне, відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях по справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine заява № 39598/03) від 21.10.2011, у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom) від 18.01.1978 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine») (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» («Avsar v. Turkey»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено "поза розумним сумнівом".

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Висновки суду та призначення покарання

За таких обставин, суд визнає доведеним, що ОСОБА_5 , будучи громадянином України, вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 260 КК України - участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування; ч. 2 ст. 110 КК України - зміна меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб; ч. 1 ст. 111 КК України - вчинення державної зради, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України ( статті в редакцїї станом на лютий 2014 року).

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111 КК України ( в редакції 02.02.2014 року).

Згідно з ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 4 ст. 52 КК України, за одне кримінальне правопорушення може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України за ч. 2 ст. 260 є тяжким злочином, за ч. 2 ст. 110 КК України є нетяжким злочином, за ч. 1 ст. 111 КК України - особливо тяжким злочином, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Так, обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного кримінальних правопорушень, наслідки вчиненого, особу обвинуваченого, який раніше судимий, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання за сукупністю кримінальних парвопорушень за ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111 КК України в редакції від 02.02.2014 року):

за ч. 2 ст. 260 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років,

за ч. 2 ст. 110 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки,

за ч.1 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі на строк 14 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 15.07.2024 року ОСОБА_5 призначено покарання у виді 15 років з конфіскацією майна.

Тому на підставі ч. 4 ст. 70 КК України суд призначає остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком більш суворим покаранням, призначеним за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 15.07.2024 року, у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна.

На думку суду, таке покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , застосований слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва від 19.10.2023 року - залишити без змін.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття його під варту.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

У кримінальному провадженні наявні процесуальні витрати за проведення судової експертизи №СЕ-19/111-22/47430-ФП від 02.12.2022 в сумі 3396,96 грн., та №СЕ-19-111-23/24468-ФП від 13.07.2023 року в сумі 5736, 00 грн., а всього 9 132 грн. 96 коп., які підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави.

Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. 2, 7, 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд

постановив:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 260 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна,

- за ч. 2 ст. 110 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна,

- за ч.1 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять) років з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять) років з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком більш суворим покаранням, призначеним за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 15.07.2024 року, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраховувати з моменту затримання на виконання вироку суду.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 9 132 грн. 96 коп. (дев`ять тисяч сто тридцять дві грн. 96 коп.).

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.

Суддя:

ОСОБА_1