Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №756/13082/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/13082/26

Провадження № 2/756/9597/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 вересня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Примак-Березовської О.С.,

секретаря судового засідання - Донеско А.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду із позовом про розірвання шлюбу, в обґрунтування якого зазначила, що з 23 серпня 2018 року перебуває у шлюбі з відповідачем, який зареєстровано Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 2087. Позивач посилається на те, що спільне життя з відповідачем не склалось, оскільки вони мають різні погляди на життя, не виконують сімейні та подружні обов`язки та вже тривалий час проживають окремо. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину, спору щодо визначення місця проживання якої немає. Подружні відносини між ними припинились, спільне господарство не ведеться, можливість збереження сім`ї відсутня. Також просила залишити проживати малолітню доньку з нею.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

У судове засідання позивач не з`явилась, про час, дату та місце повідомлена належним чином. До початку розгляду справи подала заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому направив до суду заяву про визнання позовних вимог та просив розглянути справу без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 23 серпня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб, зареєстрований Печерським районним у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис № 2087.

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження. Станом на день розгляду справи спір щодо визначення місця проживання дитини відсутній.

Шлюбні відносини сторін фактично припинені, спільно вони не проживають, а отже збереження шлюбу суперечить інтересам обох сторін, спільне господарство сторони не ведуть.

Відповідно до статей 21 та 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюбом є сімейний союз чоловіка і жінки, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка і жінки. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з частиною 3 та 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Статтею 105 СК України визначено, що однією з підстав для припинення шлюбу є його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 СК України.

Частиною 1 статті 110 СК України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з частиною 2 статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до частини 2 статті 115 СК України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Зі змісту статті 206 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Враховуючи те, що позивач просить суд розірвати шлюб, оскільки подальше перебування у шлюбі буде суперечити її інтересам, а відповідач визнає позов, суд вважає необхідним такий задовольнити у частині розірвання шлюбу.

Разом з тим, щодо позовної вимоги про залишення проживання дитини з позивачкою, суд зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно із частиною 1 статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Частиною 2 статті 141 СК України передбачено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до частини 1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі статті 141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

При визначенні місця проживання дитини необхідно врахувати найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Тому вирішуючи заяву позивача щодо залишення проживання дитини після розірвання шлюбу з матір`ю, суд виходить з того, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.

Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

Саме до такого висновку дійшов Верховний суд України у своїй постанові № 200/952/18 від 15 січня 2020 року.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів про наявність спору між сторонами щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, втім позивачем заявлено вимогу про залишення проживання спільної дитини разом із матір`ю після розірвання шлюбу, проти чого відповідач не заперечував.

Слід зауважити, що у межах заявлених позовних вимог у даній справі судом не вирішується питання про визначення місця проживання спільної дитини, судом вирішується лише питання про залишення проживання дитини з тим із батьків після розірвання шлюбу, з ким наразі вони проживають, тому суд дійшов висновку про залишення дитини проживати разом із матір`ю.

На підставі статей 21, 24, 56 , 105, 110, 115, 157, 160, 161, 270 Сімейного кодексу України та керуючись статтями 263-265 Цивільно процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 23 серпня 2018 року Печерським районним у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 2087.

Залишити проживати малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після набрання рішенням законної сили направити його копію до Оболонського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 )

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 )

Рішення складено 22 вересня 2026 року.

СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА