Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №756/16774/25 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/16774/25

Провадження № 2/756/6304/26

УКРАЇНА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участі секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,

представника позивача - Шиліна Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Служби безпеки України до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

УСТАНОВИВ:

Позивач Служба безпеки України звернулася до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.12.2024 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, легковим автомобілем марки «Ford», моделі «Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у м. Києві по вул. Богатирська у напрямку руху по вул. Лугова, не дотримався безпечної дистанції для руху, унаслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом, легковим автомобілем марки «Ford», моделі «F350», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Ford», моделі «F350», реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження. Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 04.02.2025 у справі №756/15691/24, ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні ДТП. Згідно із полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії №225171949, відповідальність ОСОБА_1 було застраховано у ТДВ «СК «Альфа-Гарант». 09.12.2024 Служба безпеки України звернулась до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду для отримання страхового відшкодування. За результатами огляду транспортного засобу було визначено максимально можливу суму відшкодування згідно полісу у розмірі 160000,00 грн. Відповідно до висновку експертного дослідження ІСТЕ СБ України від 03.02.2025 №63/6, сума матеріального збитку становить 239517,32 грн. Відтак, розмір майнової шкоди становить 79517,32 грн, що є різницею між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. Ураховуючи зазначене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь майнову шкоду у розмірі 79517,32 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 03.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Служби безпеки України до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 20.01.2026 позов Служби безпеки України до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Служби безпеки України грошові кошти у розмірі 79517 (сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот сімнадцять) гривень 32 копійки, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

26.02.2026 до суду від представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. надійшла заява про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20.01.2026 у справі №756/16774/25. В обґрунтування заяви представник заявника зазначила, що відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду, оскільки повістку про виклик на судове засідання відповідачем ОСОБА_1 було отримано безпосередньо у день здійснення розгляду справи, а саме 15.01.2026. Неповідомлення у встановленому порядку про розгляд справи позбавило відповідача ОСОБА_1 передбаченого цивільним законодавством права надати суду докази, у підтвердження наявних заперечень. Крім того, зазначила, що відповідач має намір заявити клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, у зв`язку з наявністю підстав вважати, що позивачем необґрунтовано завищені ціни на запчастини і матеріали, пораховано вартість запчастин як оригінальних, в той час як відсутні відомості про те, які саме було встановлено запчастини, відсутня інформація про те, чи були проведені позивачем ремонтні роботи транспортного засобу Ford F-350, реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент подання позовної заяви до суду та на теперішній час.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 02.04.2026 заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. про перегляд заочного рішення Оболонського районного суму міста Києва від 20.01.2026 у цивільній справі за позовом Служби безпеки України до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено. Скасовано заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20.01.2026 у цивільній справі №756/16774/25 за позовом Служби безпеки України до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. про розгляд справи у загальному позовному провадженні відмовлено. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

27.04.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

27.05.2026 до суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. надійшов відзив на позов.

Представник позивача у судовому засіданні 05.08.2026 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Сторона відповідача у судове засідання 05.08.2026 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася.

Уповноважений представник третьої особи Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» у судове засідання 05.08.2026 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся.

05.08.2026 суд перейшов до стадії ухвалення та оголошення рішення, на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України ухвалення та проголошення якого відкладено на 10.08.2026 о 17 год. 40 хв.

Суд, заслухавши учасника судового процесу, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач Служба безпеки України є власником транспортного засобу марки «Ford F350», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

06.12.2024 о 11:35 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, легковим автомобілем марки «Ford», моделі «Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у м. Києві по вул. Богатирська у напрямку руху по вул. Лугова, не дотримався безпечної дистанції для руху, унаслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом, легковим автомобілем марки «Ford», моделі «F350», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 04.02.2025 ОСОБА_1 визнато винуватим в учиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постанова суду набрала законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інше, справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки вказана вище постанова суду має по цій справі преюдиційне значення, вказані обставини стосовно вини ОСОБА_1 у вказаному ДТП, відповідно до зазначених вище норм, не підлягають повторному доведенню.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено, що транспортний засіб марки «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 був застрахований у ТДВ СК «Альфа-Гарант»

Вказана інформація міститься у відкритому доступі на сайті Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким останнє взяло на себе обов`язок здійснити відшкодування шкоди, заподіяної третім особам внаслідок експлуатації автомобіля марки «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , особою відповідальність якої застрахована, 09.12.2024 позивач звернувся із повідомленням про дорожньо-транспорту пригоду від потерпілого.

Як зазначає позивач у позові, Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» було визначено максимально можливу суму страхового відшкодування згідно полісу №225171949 за шкоду, заподіяну майну у розмірі 160000,00 грн., яку було перераховано позивачу.

Відповідно до Висновку експертного дослідження Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 03.02.2025 №63/6, вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Ford F 350», 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який було пошкоджено в дорожньо-транспортній пригоді, станом на 06.12.2024 складає 239517,32 грн.

У частині першій статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У частині першій статті 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №337/1673/16 судам роз`яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 205/7747/18, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

З огляду на викладене та приписи статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика відповідача виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, пов`язаного з проведенням відновлювального ремонту автомобіля позивача, що становить 160000,00 грн.

Тому на підставі статті 1194 ЦК України та наведених висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, суд дійшов висновку, що різниця між розміром заподіяної шкоди у розмірі 239517,32 грн та сумою, яка була виплаченою страховиком - 160000,00 грн підлягає стягненню з винної особи, тобто з відповідача. За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП і страховим відшкодуванням у розмірі 79517,32 грн.

Стороною відповідача не надано доказів в розумінні положень ст.ст.76-81 ЦПК України на спростування даних обставин.

Доводи сторони відповідача про те, що висновок експертного дослідження від 03.02.2025 № 63/6 є неналежним та недопустимим доказом, оскільки в ньому не зазначено про обізнаність експерта щодо кримінальної відповідальності за завідомо неправдивий висновок, суд відхиляє з огляду на таке.

Зазначене дослідження проведено судовим експертом Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України Горішнім Є.І. на підставі звернення Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України від 03.02.2025, тобто до звернення позивача з цим позовом до суду, а не на підставі ухвали суду. Як убачається зі змісту висновку, дослідження проведено відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень в системі Служби безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління Служби безпеки України від 29.05.2015 № 371, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 за № 738/27183 (у редакції, чинній на дату складення висновку).

Згідно з абзацом першим пункту 6 розділу I цієї Інструкції за зверненням органів і підрозділів СБУ виконуються експертні дослідження, результати яких викладаються в письмовому висновку експертного дослідження. Відповідно до пункту 35 розділу V Інструкції висновок експертного дослідження складається за структурою та змістом висновку експерта з такими винятками: у вступній частині висновку зазначається, хто і коли звернувся до експертного підрозділу чи безпосередньо до експерта із замовленням про проведення дослідження; «не робиться запис щодо відповідальності особи, яка проводить дослідження, за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов`язків».

Отже, висновок експертного дослідження від 03.02.2025 № 63/6 складено відповідно до чинного на дату його складення порядку, а відсутність у ньому зазначеного запису не свідчить про одержання доказу з порушенням порядку, встановленого законом, у розумінні ч. 1 ст. 78 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 у справі № 263/14437/19 (провадження № 61-13709св21) визнав помилковим висновок про недоведеність розміру майнової шкоди з посиланням на відсутність у висновку експертного дослідження вказівки на обізнаність експерта про кримінальну відповідальність, «оскільки вказане дослідження не є висновком експерта, виконано до пред`явлення позову у цій справі за зверненням учасника справи, тому вимоги статті 106 ЦПК України на вказані правовідносини не поширюються». У постанові від 11.10.2023 у справі № 466/7707/19 (провадження № 61-4202св23) Верховний Суд зазначив, що висновки експертних досліджень, які «складені відповідно до чинного на дату проведення законодавства», суд не мав підстав визнавати недопустимими доказами.

Висновок експертного дослідження суд оцінює за правилами ст. 89 ЦПК України в сукупності з іншими доказами у справі. Відповідач доказів іншого розміру шкоди не надав, клопотання про призначення судової експертизи не заявляв.

Доводи відповідача про невідповідність пошкоджень, зазначених у висновку експертного дослідження від 03.02.2025 № 63/6, пошкодженням, зафіксованим у протоколі про адміністративне правопорушення від 06.12.2024, суд також відхиляє, оскільки зазначений документ до матеріалів справи не подано, а тому посилання відповідача на його зміст не підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 3 ст. 83 ЦПК України відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи (ч. 7 ст. 81 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідач не надав доказів того, що пошкодження датчика системи паркування та ліхтаря підсвітки номерного знака правого транспортного засобу позивача виникли за інших обставин, ніж унаслідок дорожньо-транспортної пригоди 06.12.2024, клопотань про витребування доказів чи про призначення судової експертизи з цього питання не заявляв. Твердження відповідача про неможливість встановити походження цих пошкоджень є припущенням і не спростовує висновку експертного дослідження, у якому обсяг пошкоджень визначено на підставі фотознімків транспортного засобу (ілюстративна таблиця, додаток 3 до висновку).

Доводи відповідача про наявність вини інших учасників дорожньо-транспортної пригоди та необхідність визначення розміру відшкодування відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України суд відхиляє з огляду на таке.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 04.02.2025 у справі № 756/15691/24 (провадження № 3/756/313/25) встановлено, що 06.12.2024 об 11 год 35 хв ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Ford Transit», не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «Ford F350», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить позивачу. Інший водій, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Ford Focus», не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «Ford Transit». Кожного з них визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за окремий факт дорожньо-транспортної пригоди. Водія транспортного засобу позивача до адміністративної відповідальності не притягнуто.

Отже, зіткнення з транспортним засобом позивача сталося внаслідок дій відповідача. Постановою не встановлено, що дії ОСОБА_2 призвели до пошкодження автомобіля позивача, а відповідач інших доказів цього не надав (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Вини водія автомобіля позивача не встановлено. За таких обставин підстав для застосування п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України немає: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно із ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи сторін не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 79517,32 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 12-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 274, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Служби безпеки України до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Служби безпеки України (код ЄДРПОУ 00034074; місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33) грошові кошти у розмірі 79517 (сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот сімнадцять) гривень 32 копійки, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 27.08.2026.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач: Служба безпеки України (код ЄДРПОУ 00034074; місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33);

2. Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

3. Третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (код ЄДРПОУ 32382598; місцезнаходження: місто Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26).

Суддя М. М. Ткач