Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №754/10301/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/10841/26

Справа №754/10301/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07 вересня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Сенюти В. О.,

секретаря судового засідання - Каба А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ ФК «ЄАПБ» звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовною заявою до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.05.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №102093281 в електронній формі. 24.02.2026 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК«ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24022025, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників №2 від 24.02.2026 до договору факторингу № 24022025 від 24.02.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 24030,64 грн, з яких: 8200,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5260,64 грн - сума заборгованості по процениам за користування кредитом; 5600,00 грн – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 4970,00 грн - сума заборгованості за неустойкою. Позикодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом не сплачує, у зв`язку з чим позивач звертається до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 09.06.2026 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачка ОСОБА_4 через електронний суд подала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, заперечує проти позовних вимог. Також, повідомляє суд, що після пред`явлення позову її прізвище було змінено з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » у зв`язку з державною реєстрацією шлюбу. Відповідачка не погоджується з розрахунком заборгованості за процентами, який складений позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ», оскільки, такий розрахунок заборгованості підлягає ретельній перевірці судом. Посилається на неправильність розрахунків щодо заборгованості за кредитним договором, оскільки жодного обгрунтованого математичного розрахунку, за кожним із пунктів, які є складовими загальної суми позову із посиланням на ту або іншу норму закону або договору, позивачем не наведено. Разом з тим, вказує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів передачі права вимоги від первісних кредиторів до позивача за кредитними договорами, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав до задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за вказаними договорами на користь позивача. На підставі викладеного, позивач не довів порушення його прав з боку відповідачки, а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості відсутні.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у своїй заяві просить розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.05.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №102093281, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб. телефону відповідача, про що свідчить п. 10 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.

Відповідно до 1.2. кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн.

Згідно 1.3. кредитного договору, кредит надається загальним строком на 360 днів з 19.05.2025 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

На підтвердження видачі кредитних коштів у розмірі 10000,00 грн письмові матеріали справи містять платіжну інструкцію № 104155110 від 19.05.2025.

Згідно п. 1.5.1 кредитного договору, комісія за надання кредиту: 0,00 грн., яка нараховується за ставкою 0.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Також, відповідно до п. 1.5.2. Комісія за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування): 15400,00 грн, що нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів.

24.02.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 18092025, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників 2 від 24.02.2026 до Договору факторингу № 24022025 від 24.02.2026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 24030,64 грн, з яких: 8200,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5260,64 грн – сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 5600,00 грн - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 4970,00 грн - заборгованість за неустойкою.

Відповідачка змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку із реєстрацією шлюбу, щзо підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

Всупереч умов кредитного договору, відповідачка не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки первісних кредиторів.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладеність кредитного договору, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги.

Як вбачається з кредитного договору, він підписаний електронним підписом Позичальника, який відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб. телефону з зазначенням адреси проживання відповідачки, її паспортних даних, РНОКПП, а крім того за умовами договору його невід`ємною частиною є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору кредитної лінії за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідач належним чином ознайомлений з умовами кредитного договору.

Враховуючи те, що факт отримання кредитних коштів відповідачкою ОСОБА_4 не спростований, вказаний кредитний договір є чинним, в установленому законом порядку недійсним не визнавався, а тому позов в частині стягнення заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту у розмірі 8200,00 грн підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість по комісії за обслуговування кредиту та заборгованість за неустойкою.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч.1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 1.5.2. Комісія за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування): 15400,00 грн, що нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

При цьому, суд зауважує, що позивач у змісті позовної заяви не обґрунтовує, які саме послуги за вказану комісію надавались відповідачу відповідно до умов кредитного договору, позивач обмежився лише зазначенням суми заборгованості за комісією в розрахунку заборгованості, у якому будь-якої інформації стосовно послуг, які були надані відповідачу, не вказано.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист справ споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

За приписами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи, що в договорі встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пункти договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача передбаченої умовами договору комісії за обслуговування кредиту, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду та на те, що з тексту позовної заяви не вбачається ані зміст вказаної послуги, ані обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості по комісії за обслуговування кредиту у розмірі 5600,00 грн. задоволенню не підлягають.

Також, вимога позивача про стягнення неустойки у розмірі 4970,00 грн. задоволенню не підлягає.

Згідно п. 18 перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Та обставина, що пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року не виключають необхідність застосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина друга статті 4 ЦК України), а положення Закону України "Про споживче кредитування" з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.

Враховуючи те, що строк дії кредиту припадає на період з 01.03.2025 по 24.02.2026, під час якого діє воєнний стан, запроваджений на території України на підставі указу Президента України, суд приходить до висновку, що неустойка у розмірі 4650,00 грн стягненню не підлягає.

Таким чином з відповідачки на користь позивача слід стягнути суму заборгованості за основною сумою боргу за кредитним договором № 102093281 від 19.05.2025 в розмірі 8200,00 грн та 5260,64 грн – суму заборгованості по процентам за користування кредитом, внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1491,33 грн (13460,64 грн*2662,40 грн/24030,64 грн).

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 11, 202, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 275, 279, 280- 289, 352, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 102093281 від 19.05.2025 в розмірі 13460,64 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1491,33 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено – 22.09.2026.

Суддя В.О.Сенюта