Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №752/24980/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

cправа № 752/24980/25

провадження №: 2/752/1815/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши в приміщені суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс», в особі представника Руденка К.В., звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.01.2019 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z02.00614.004798074. Відповідач отримав кредит у розмірі 99999,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж терміном до 16.01.2024 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,0 % річних та платою за обслуговування кредитної заборгованості, згідно графіку щомісячних платежів.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання, надав кредит відповідачу у розмірі 99999,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку.

При цьому, відповідач не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями.

25.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» укладено Договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА».

26.07.2023 між ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Укрглобал - Фінанс» укладено Договір факторингу № 01.02-38/23, відповідно до умов якого, до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором.

Позивач вказує, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, утворилась заборгованість у розмірі 199571,08 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 92420,58 грн., заборгованості за процентами у розмірі 5811,50 грн., заборгованість за плату з обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 101339,00 грн.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 199571,08 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 92420,58 грн., заборгованості за процентами у розмірі 5811,50 грн., заборгованість за плату з обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 101339,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. та судовий збір. Проводити судові засідання за відсутності представника позивача.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.11.2025 відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 16.01.2019 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z02.00614.004798074, який власноручно підписаний відповідачем. Відповідач отримав кредит у розмірі 99999,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж терміном до 16.01.2024 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,0 % річних та платою за обслуговування кредитної заборгованості, згідно графіку щомісячних платежів. Виплата суми кредиту підтверджується ордером – розпорядженням № 1 про видачу кредиту та ордером – розпорядженням № 2 про сплату страхового платежу, а також випискою по рахунку.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору № Z02.00614.004798074 банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби у розмірі 99999,00 грн. включаючи витрати на страховий платіж , а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.

Згідно п. 1.3. за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 1,99 % річних від залишкової суми кредиту.

Відповідно до п. 3 Паспорту споживчого кредиту строк кредитування 60 місяців. Згідно п. 4 процентна ставка, відсотків річних 1,99 %, тип процентної ставки змінюваний.

Кредитний договір № Z02.00614.004798074, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, заява – анкета, заява про акцепт публічної оферти, паспорт споживчого кредиту та додаток до паспорту кредиту власноручно підписано відповідачем.

25.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено Договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Росвен Інвест Україна».

26.07.2023 між ТОВ «Росвен Інвест Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал - Фінанс» укладено Договір факторингу № 01.02-38/23, відповідно до умов якого, до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № Z02.00614.004798074 від 16.01.2019.

Факт передачі прав вимоги та виконання умов Договору факторингу № 01.02-38/23 підтверджується Витягом з Реєстру Боржників, який підписано сторонами Договору факторингу та квитанцією про зарахування коштів на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна».

Угода, в якій відбувається заміна однієї зі сторін, є уступкою права вимоги. Факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), у якому відбувається заміна кредитора, є різновидом таких угод. Тобто, факторинг - це комплекс кредитно-фінансових операцій з продажу боргових прав одного підприємства іншому суб`єкту-фактору за плату (відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що факторинг є фінансовою послугою).

Фактором можуть виступати банки, інвестиційні та кредитні організації, що мають ліцензію на надання кредитів іншим особам під відсотки. Поняттю продаж боргових прав тотожні поняття «продаж дебіторської заборгованості» та «продаж прав боргових вимог».

Таким чином, факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України, є операцією, у якій одна сторона (фактор) передає (або зобов`язується передати) кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає (або зобов`язується відступити) факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 1081 Цивільного кодексу України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порядку ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. (ч. 1 ст. 1051 Цивільного кодексу України).

При цьому, за змістом ч. 2 ст. 1051 Цивільного кодексу України при укладенні договору позики в письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошовість такого договору не можу ґрунтуватись на поясненнях свідків, а може бути підтверджена лише належними та допустимими доказами. (ч. 2 ст. 58, ст. 59 Цивільного процесуального кодексу України).

Зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що правова природа договору та визначені в договорі істотні умови договору не суперечать принципу добросовісності і його наслідком не є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду відповідача, в той же час неможливість виконання грошового зобов`язання не звільняє від відповідальності боржника, а враховуючи, що предметом укладеного між сторонами договору є саме отримання грошових коштів з метою задоволення власних потреб відповідача, при цьому позивач належним чином виконав договірні зобов`язання в частині передачі грошових коштів, тобто кожна із сторін була вільною в укладенні договору та досягла бажаного при його укладені.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Суд приходить до висновку, що первісний кредитор виконав покладені на нього зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував покладені на нього зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 199571,08 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 92420,58 грн., заборгованості за процентами у розмірі 5811,50 грн., заборгованість за плату з обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 101339,00 грн.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч. 1, 2 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено, що: «Судова колегія зазначає, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.»

Як вбачається з матеріалів справи 02 серпня 2024 року між ТОВ «ФК «Укрглобал - Фінанс» та адвокатом Руденко Костянтином Васильовичем укладено Договір про надання юридичних послуг № 02/08/2024.

Відповідно до Акту приймання - передачі наданих послуг № 56 до Договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року, адвокатом надано послугу з підготовки позовних заяв про стягнення заборгованості за боржниками ТОВ «ФК «Укрглобал - Фінанс» згідно реєстру № 1 від 03.03.2025 року на суму 100000,00 грн., які сплачено згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів.

Відповідно до витягу з реєстру № 1 до акту приймання - передачі наданих послуг № 56 до Договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року, адвокатом надано послугу з підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № Z02.00614.004798074 від 16.01.2019 року на суму 10000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням задоволення позову, суд вважає доведеним, правомірним та співмірним відшкодування відповідачем на користь позивача суми витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс» (ЄДРПОУ 41915308, місцезнаходження: м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 4) заборгованість за кредитним договором № Z02.00614.004798074 від 16.01.2019 в розмірі 199571 (сто дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн. 08 коп., витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., що в загальному розмірі становить 211993 (двісті одинадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто три) грн. 48 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя Ю.Ю. Мазур