Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №752/30427/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/30427/25

Провадження №: 2-а/752/121/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови від 21 жовтня 2025 року АД № 3713 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що оскаржувану постанову прийнято за відсутності належних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення та з порушенням установленої процедури притягнення до адміністративної відповідальності. Зазначає, що свої військово-облікові дані він оновив своєчасно, повісток не отримував, а доказів несвоєчасного прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік після зміни місця проживання відповідач йому не надав. Стверджує, що 15.10.2025 після перевірки військово-облікового документа його безпідставно, під психологічним тиском та погрозами доставили до приміщення відповідача, де утримували до 19.10.2025. При цьому особи, які здійснювали перевірку документів, не представилися та не пред`явили документів на підтвердження своїх повноважень. Позивач наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення від 19.10.2025 № 3713 складено за його відсутності, з його змістом та процесуальними правами його не ознайомлено, можливості надати пояснення і зауваження не забезпечено. Розгляд справи та винесення постанови від 21.10.2025 АД № 3713 також відбулися без його участі та без повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, внаслідок чого він був позбавлений можливості надати докази, заявити клопотання, висловити заперечення та скористатися правничою допомогою адвоката. На підтвердження цих доводів посилається на відсутність своїх підписів у протоколі та постанові, а також підтверджень ознайомлення його з правами чи відмови від отримання протоколу. Відповідач не з`ясував усіх обставин справи, не довів його вини та наявності в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення, що є підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі. Окремо зазначає, що про існування оскаржуваної постанови дізнався лише 17.11.2025 під час особистого звернення до відповідача, коли отримав копії протоколу та постанови, у зв`язку із чим просить поновити строк звернення до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2025 справу передано на розгляд головуючого судді Митрофанової А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.02.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відзив на позовну заяву не надходив.

Клопотань від позивача та відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження обставин в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовозобов`язаним. У позовній заяві, протоколі про адміністративне правопорушення та оскаржуваній постанові місцем його зареєстрованого проживання зазначено: АДРЕСА_1 .

Згідно з військово-обліковим документом, сформованим у застосунку «Резерв+» 22 листопада 2025 року, позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , має військове звання старшого сержанта. У цьому документі зазначено, що військово-облікові дані уточнено 08 липня 2024 року, та міститься відмітка «Дані уточнено вчасно». Водночас у відомостях про адресу проживання вказано населений пункт Цибулів Черкаської області.

У зазначеному військово-обліковому документі також містяться відмітка про порушення правил військового обліку та відомості про звернення до Національної поліції від 27.06.2025 із зазначенням причини: «Не стали на військовий облік за новою адресою».

За викладеними в позовній заяві поясненнями, 15.10.2025 року приблизно о 18 годині 10 хвилин у районі станції метро «Виставковий центр» у місті Києві позивача зупинили працівники патрульної поліції спільно з представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 для перевірки військово-облікового документа. Позивач зазначає, що добровільно надав відповідний документ, після чого його доставили до приміщення територіального центру за адресою: АДРЕСА_2 , для уточнення персональних даних. При цьому, за його твердженням, доставлення відбулося без його згоди, під психологічним тиском та погрозами, а особи, які здійснювали перевірку, не пред`явили документів на підтвердження своїх повноважень.

Як зазначає позивач, у приміщенні територіального центру йому повідомили про наявність порушень правил військового обліку та необхідність проходження військово-лікарської комісії. Він погодився пройти медичний огляд, водночас повідомивши про наявні захворювання та очікування оцінювання експертною командою з метою встановлення інвалідності.

Відповідно до відомостей військово-облікового документа від 22.11.2025, постановою військово-лікарської комісії від 16.10.2025 ОСОБА_1 визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку та охорони.

За поясненнями позивача, після проходження військово-лікарської комісії його перевозили до п`яти військових частин, які відмовилися приймати його з огляду на стан здоров`я. Він стверджує, що перебував у приміщенні відповідача з 15 до 19 жовтня 2025 року та був відпущений 19.10.2025 приблизно о 09 годині 20 хвилин.

19.10.2025 відповідальним виконавцем адміністративного відділення солдатом ОСОБА_2 складено стосовно ОСОБА_1 протокол № 3713 про адміністративне правопорушення.

У протоколі зазначено, що 19.10.2025 о 12 годині 55 хвилин встановлено несвоєчасне прибуття ОСОБА_1 до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік протягом семи днів із моменту прибуття до нового місця проживання. Такі дії кваліфіковано як порушення вимог частини третьої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 210 КУпАП. Відомості про попереднє притягнення позивача до адміністративної відповідальності у протоколі зазначені як відсутні.

На звороті протоколу міститься друкований текст про роз`яснення позивачу змісту статті 63 Конституції України, прав та обов`язків, передбачених статтею 268 КУпАП, а також про повідомлення його, що розгляд справи відбудеться 21.10.2025. Конкретного часу та місця розгляду справи в цьому повідомленні не зазначено. Графи для викладення пояснень і зауважень позивача, відомостей про свідків та їхніх підписів щодо відмови від підписання чи отримання протоколу не заповнені.

Позивач заперечує свою участь у складенні протоколу, його підписання, роз`яснення йому процесуальних прав та повідомлення про розгляд справи. За його твердженням, під час перебування у приміщенні територіального центру його не запрошували для ознайомлення з протоколом, надання пояснень чи участі в розгляді справи.

21.10.2025 тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 винесено постанову АД № 3713, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності визначено його неприбуття для взяття на військовий облік у семиденний строк із моменту прибуття до нового місця проживання. При цьому в протоколі та постанові не наведено конкретної дати прибуття позивача до нового місця проживання та дати закінчення відповідного семиденного строку.

13.11.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Київський міський клінічний онкологічний центр» прийнято рішення № 12/25/4350/Р, за яким ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 11.11.2025 внаслідок загального захворювання. Датою повторного оцінювання визначено 01.12.2027. Відповідні обставини підтверджуються витягом із зазначеного рішення № 12/25/4350/В. У витягу також зазначено, що раніше встановлена інвалідність у позивача була відсутня.

За поясненнями позивача, 17.10.2025 року він особисто звернувся до адміністративного відділення відповідача для з`ясування обставин відображення в застосунку «Резерв+» відомостей про порушення правил військового обліку. Під час цього звернення йому повідомили про складення протоколу від 19.10.2025 року № 3713 та винесення постанови від 21 жовтня 2025 року АД № 3713, а також надали копії цих документів. Позивач стверджує, що саме цього дня вперше дізнався про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки розгляд справи відбувся без його участі та попереднього повідомлення.

У військово-обліковому документі, сформованому 22.11.2025, відображено відомості про третю групу інвалідності позивача внаслідок загального захворювання зі строком дії до 01.12.2027, а також про відстрочку на підставі пункту 2 частини першої статті 23 із зазначенням строку «до завершення мобілізації». Водночас у документі збережено відмітку про порушення правил військового обліку.

Не погоджуючись із постановою від 21.10.2025 АД № 3713, позивач 26.11.2025 звернувся до суду із цим позовом, у якому просить скасувати зазначену постанову та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Одночасно він заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду, посилаючись на отримання відомостей про оскаржувану постанову лише 17 листопада 2025 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання законності при застосуванні адміністративного стягнення передбачає не лише наявність у відповідного органу повноважень, а й належне встановлення обставин правопорушення та дотримання процесуальних гарантій особи, яка притягається до відповідальності.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Отже, застосування адміністративного стягнення можливе за умови встановлення всіх необхідних ознак складу відповідного правопорушення, зокрема конкретного діяння особи, його протиправності та вини у його вчиненні.

Частиною третьою статті 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період.

Диспозиція зазначеної норми є бланкетною, тому для притягнення особи до відповідальності недостатньо загального посилання на порушення правил військового обліку. Необхідно встановити конкретний обов`язок, який покладався на особу, обставини виникнення цього обов`язку, строк його виконання та дії або бездіяльність, у яких полягало його порушення.

За змістом статей 245 та 280 КУпАП під час розгляду справи уповноважена посадова особа повинна всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати її обставини, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтями 251 та 252 КУпАП передбачено встановлення обставин адміністративного правопорушення на підставі фактичних даних, отриманих із визначених законом джерел, та їх оцінку в сукупності. Протокол про адміністративне правопорушення є одним із таких джерел, однак не має наперед установленої доказової сили та підлягає перевірці нарівні з іншими матеріалами справи.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. При цьому згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він своєчасно не прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік протягом семи днів із моменту прибуття до нового місця проживання.

Таким чином, для встановлення зазначеного порушення відповідач мав з`ясувати, коли саме позивач прибув до нового місця проживання, який обов`язок щодо взяття на військовий облік у нього виник у зв`язку із цим, коли закінчився строк виконання такого обов`язку та якими доказами підтверджується його невиконання.

Проте ані протокол від 19.10.2025 № 3713, ані постанова від 21.10.2025 АД № 3713 не містять конкретної дати прибуття позивача до нового місця проживання. У цих документах також не визначено, з якого саме місця проживання та до якого нового місця він прибув, і не наведено відомостей, які дозволяли б установити початок та закінчення відповідного семиденного строку.

Зазначення у протоколі та постанові дати й часу виявлення порушення - 19 жовтня 2025 року о 12 годині 55 хвилин не замінює встановлення обставин виникнення обов`язку та строку його виконання. Саме по собі твердження про несвоєчасне прибуття без визначення моменту, з якого обчислюється строк, не дає можливості перевірити обґрунтованість висновку про його порушення.

Наявність у документах різних відомостей про адресу проживання позивача також не є достатнім підтвердженням інкримінованого діяння. Така розбіжність потребувала з`ясування причин її виникнення, послідовності зміни відповідних даних та фактичних обставин проживання позивача. Однак сама собою вона не встановлює ні дати переїзду, ні факту невиконання обов`язку щодо взяття на військовий облік у визначений строк.

Суд враховує, що протокол і постанова відтворюють однакове загальне формулювання порушення, проте не містять посилань на документи чи інші фактичні дані, які підтверджують зазначені обставини. Повторення одного й того самого твердження у двох процесуальних документах не усуває необхідності перевірки його фактичного підґрунтя.

Окремої оцінки потребують відомості військово-облікового документа про звернення до Національної поліції від 27 червня 2025 року з причини невзяття позивача на військовий облік за новою адресою.

Наведені відомості свідчать, що питання про можливе порушення позивачем відповідного обов`язку порушувалося ще до дати виявлення правопорушення, зазначеної у протоколі та постанові. Водночас у матеріалах справи відсутні документи, які дозволяли б з`ясувати, чи стосувалося це звернення того самого діяння, за яке позивача надалі притягнуто до відповідальності, та з яких підстав датою його виявлення визначено саме 19.10.2025.

За таких обставин суд не робить висновку про закінчення строків накладення адміністративного стягнення виключно на підставі відомостей електронного документа. Разом із тим зазначена неузгодженість додатково підтверджує неповноту встановлення відповідачем часових обставин інкримінованого правопорушення, які мають значення як для доведення його складу, так і для перевірки дотримання строків притягнення до відповідальності.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав та доказів, які усували б наведені недоліки й підтверджували фактичні підстави оскаржуваної постанови, суду не надав. Неподання відзиву саме собою не зумовлює задоволення позову, однак не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести правомірність прийнятого ним рішення.

Крім недостатності доказів інкримінованого діяння, суд установив недоліки дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Стаття 268 КУпАП гарантує особі право ознайомлюватися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися правничою допомогою. Розгляд справи за відсутності особи допускається за умови наявності даних про своєчасне повідомлення її про місце і час розгляду справи та відсутності клопотання про його відкладення.

Отже, можливість розгляду справи без участі особи пов`язується з підтвердженим повідомленням, яке забезпечує їй реальну можливість скористатися своїми процесуальними правами.

У наданій копії протоколу міститься друкований текст про те, що розгляд справи відбудеться 21.10.2025. Водночас конкретні час і місце розгляду не зазначені. Сам факт наявності цього тексту в бланку протоколу не підтверджує доведення відповідної інформації до відома позивача.

Позивач послідовно заперечує ознайомлення з протоколом, отримання його примірника до розгляду справи та повідомлення про такий розгляд. Наявні біля відповідних граф позначки без інших підтверджувальних даних не дають можливості достовірно встановити, що саме позивач засвідчив ними отримання протоколу та повідомлення про розгляд справи. Заповнених відомостей, які підтверджували б його відмову від підписання чи отримання протоколу, матеріали справи також не містять.

Інших доказів своєчасного повідомлення ОСОБА_1 про місце та час розгляду справи відповідач не надав.

Відтак наявні матеріали не підтверджують існування передбачених статтею 268 КУпАП умов для розгляду справи за відсутності позивача. Це порушення є істотним, оскільки позивач був позбавлений можливості до прийняття постанови надати пояснення щодо місця проживання та виконання військово-облікових обов`язків, заперечити обставини протоколу, подати докази й скористатися правничою допомогою.

Оцінюючи інші доводи позову, суд зазначає, що відмітка «Дані уточнено вчасно» підтверджує відображення в реєстрі факту своєчасного уточнення даних, однак сама собою не свідчить про виконання всіх обов`язків, пов`язаних зі зміною місця проживання. Водночас ця обставина не звільняла відповідача від необхідності довести саме те порушення, яке зазначене в постанові.

Так само відсутність отриманих повісток сама собою не спростовує можливого порушення обов`язку щодо взяття на військовий облік після прибуття до нового місця проживання. Проте обов`язок самостійного виконання відповідних правил не усуває необхідності встановлення фактичних передумов його виникнення.

Установлення позивачу інвалідності з 11 листопада 2025 року та відображення відомостей про відстрочку від призову відбулися після прийняття оскаржуваної постанови, тому не можуть самі собою підтверджувати відсутність попереднього порушення правил військового обліку. Суд не покладає ці обставини в основу висновку про протиправність постанови.

Щодо тверджень про примусове доставлення, утримання у приміщенні територіального центру та перевезення до військових частин суд зазначає, що самостійні вимоги про визнання відповідних дій протиправними у цій справі не заявлені. Наведені пояснення враховуються в контексті доводів про обставини складення протоколу та реалізацію права на захист, однак висновок про незаконність оскаржуваної постанови не ґрунтується на визнанні цих тверджень доведеними.

Стосовно строку звернення до суду слід зазначити, що позивач пов`язує отримання відомостей про постанову з особистим зверненням до відповідача 17.11.2025. Доказів вручення йому постанови раніше цієї дати або своєчасного повідомлення про її прийняття матеріали справи не містять. Із позовом він звернувся 26.11.2025, тобто без невиправданого зволікання після зазначеної ним дати отримання постанови.

За сукупності цих обставин суд визнає причини пропуску строку звернення до суду поважними та вважає наявними підстави для його поновлення. При цьому строк не обчислюється автоматично від дня отримання постанови: саме відсутність підтвердження своєчасного повідомлення про прийняте рішення та оперативне звернення після ознайомлення з ним обґрунтовують його поновлення.

Таким чином, досліджені докази в їх сукупності не підтверджують обставин, необхідних для висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП. Відповідач не встановив належним чином фактичних передумов виникнення обов`язку, строк порушення якого поставлено позивачу у вину, та не забезпечив дотримання його права на участь у розгляді справи.

Суд не може усунути ці недоліки шляхом припущень щодо дати переїзду позивача, початку перебігу семиденного строку або обставин його повідомлення. Обов`язок доказування правомірності постанови не може бути перекладений на позивача через покладення на нього вимоги спростувати неконкретизоване обвинувачення.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду такої справи суд вправі скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У цій справі підставою для такого способу захисту є не лише порушення процедури розгляду, а насамперед недоведеність необхідних ознак складу інкримінованого правопорушення. За відсутності належного підтвердження цих ознак збереження постанови про накладення адміністративного стягнення є неприпустимим.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, постанова від 21 жовтня 2025 року АД № 3713 - скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 72, 77, 241-246, 286 КАС України, ст.ст. 7, 122, 251, 265-2, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_4 від 21 жовтня 2025 року АД № 3713, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі пункту 1 статті 247 цього Кодексу у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.О. Митрофанова