Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №127/30440/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/30440/26

Провадження № 3/127/5887/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т. П., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2026 року о 02:30 год. у м. Вінниці по вул. Лебединського, 19, водій ОСОБА_1 керував електричним колісним транспортним засобом, а саме електросамокатом «VEVI VV30253», без д.н.з., з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки у повному обсязі при безперервній відеофіксації на портативні відеореєстратори №472975 та 472792, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні його захисник – адвокат Салямон Д.О. просила закрити провадження у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Зазначила, що ОСОБА_1 від проходження огляду не відмовлявся, а відповідь, яка була надана поліцейському за своєю суттю не є відмовою від проходження огляду, проте надалі працівники поліції, не отримавши однозначної відмови, фактично перейшли до оформлення адміністративних матеріалів. Разом з тим, ОСОБА_1 не було запропоновано альтернативного огляду у медичному закладі, що суперечить встановленій законодавством процедурі. Натомість під час складення протоколу ОСОБА_1 виявляв бажання пройти огляд у медичному закладі, що підтверджується відеозаписом, на що йому було відмовлено. У матеріалах справи відсутні докази перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. Крім того, працівниками поліції не було надано копії протоколу та направлення на медичний огляд водія, а відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських всупереч вимогам законодавства не є безперервними.

Вислухавши захисника, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №752826 від 23 серпня 2026 року, складеного у м. Вінниці по вул. Лебединського, 19, 23 серпня 2026 року о 02:30 год. у м. Вінниці по вул. Лебединського, 19 водій ОСОБА_1 керував електричним колісним транспортним засобом, а саме електросамокатом «VEVI VV30253», без д.н.з., з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки у повному обсязі при безперервній відеофіксації на портативні відеореєстратори №472975 та 472792, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

До протоколу доданий рапорт командира взводу №2 роти №2 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Голуба Д. О. від 23 серпня 2026 року, з якого слідує, що у складі наряду «Юнкер-152» 23 серпня 2026 року о 02:30 год. у м. Вінниці по вул. Лебединського, 19, водій ОСОБА_1 керував електричним колісним транспортним засобом, а саме елктросамокатом «VEVI 30253», без д.н.з., з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки у повному обсязі. Проводилася безперервна відеофіксація на портативні відеореєстратори №472975 та №472792. Від керування відсторонений шляхом залишення електросамокату на місці зупинки.

З направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння до КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної Ради» від 23 серпня 2026 року слідує, що у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів.

Також до протоколу доданий відеозапис з відеореєстратора поліцейського автомобіля та портативних відеореєстраторів, яким зафіксована уся хронологія подій 23 серпня 2026 року від моменту зупинки транспортного засобу, встановлення особи водія до закінчення оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2,4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 9 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Вказані ознаки алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 визначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №752826 від 23 серпня 2026 року.

Відповідно до Розділу І п. 6, 7 цієї Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто, об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також у передачі керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само й ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

ОСОБА_1 , будучи водієм, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна, зокрема як водій проходити відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що виразилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, суд дійшов висновку, що його вина цілком доведена. Факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння зафіксований відповідними належними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписами з нагрудних камер поліцейських та жодним чином не спростовані. За наявних фактичних обставин, що мають місце, у діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він відмовився пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння.

Разом з тим, суд не бере до уваги рапорт поліцейського, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки такий не є доказом вчинення правопорушення, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд у судовій практиці.

Суд також врахував, що відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 18, зазначено, що при розгляді адміністративних справ вказаних категорій суди мають ураховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема примітки до ст. 286 КК, ч. 7 ст. 121 КУпАП, п.1.10 Правил дорожнього руху України.

За положеннями ст. 121 КУпАП, під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1 - 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

У відповідності до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, а саме п. 1.10 транспортний засіб визначається як пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Відповідно, наведений в положеннях ПДР України термін в свою чергу охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

При цьому, Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року містить визначення поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.

Тобто, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низько швидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Відповідні положення в тому числі були викладені й в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Окрім наведеного, також слід зазначити, що визначення електросамокату як транспортного засобів в свою чергу також відповідає й правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15 березня 2023 року по справі № 127/5920/22, згідно якої, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Електросамокат в свою чергу розуміється як легкий, портативний електричний транспортний засіб, який зазвичай складається з двох коліс, рульової колонки із ручками та електричного мотора, що живиться від акумулятора (згідно загальнодоступної інформації).

Відповідно, з огляду на вищенаведене та враховуючи наявні матеріали справи, електросамокат, яким керував ОСОБА_1 , є транспортним засобом, оскільки має електродвигун, за допомогою якого він приводиться у рух, а також призначений для перевезення людей.

Доводи захисника Станкевича І. С. щодо відсутності чіткої відмови від проходження огляду, а також порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння внаслідок того, що працівниками поліції не була запропонована можливість проходження огляду у медичному закладі, на увагу не заслуговують, оскільки цілком спростовуються долученим до матеріалів справи відеозаписом.

Так згідно відеозапису з портативних відеореєстраторів поліцейських слідує, що працівником поліції запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_1 у категоричні формі заперечив. Після цього поліцейським уточнено чи дійсно він відмовляється від проходження огляду, а ОСОБА_1 задано зустрічне питання про доцільність, на що поліцейським роз`яснена можливість допустимої норми алкоголю, однак, ОСОБА_1 все одно відмовився від проходження огляду, вказуючи, що йому усе відомо та свої дії він усвідомлює. Поліцейським за результатом відмови від огляду повідомлено, що у такому випадку буде складено протокол про адміністративне правопорушення та роз`яснено права особи. Жодних зауважень з даного приводу ОСОБА_1 не заявляв та власного бажання з проходження огляду не виявляв. Водночас його цікавило через який час за таких обставин він зможе отримати водійські права та чи є різниця якщо водій в нетверезому стані керував автомобілем чи електросамокатом.

Щодо твердження, що ОСОБА_1 самостійно бажав пройти огляд у медичному закладі, то належить відмітити, що таке волевиявлення він виразив лише після ознайомлення із протоколом про адміністративне правопорушення, що знову ж таки підтверджується долученим відеозаписом.

Суд також відхиляє доводи про те, що ОСОБА_1 не вручалась копія направлення на огляд водія з метою виявлення стану сп`яніння та його не було доставлено до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння.

Так, нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров`я. При цьому, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у найближчому закладі охорони здоров`я утворює самостійний склад адміністративного правопорушення за ст. 130 КпАП України.

З огляду на наведене при встановлених обставинах доводи у цій частині не мають правового значення, оскільки водій відмовився від проходження огляду. До того ж таке направлення міститься в матеріалах справи.

Твердження про те, що з відеозапису не вбачаються ознаки сп`яніння, на увагу не заслуговують, адже виявлення та встановлення таких належить до безпосередньої компетенції працівника поліції згідно Закону України «Про Національну поліцію», вимог КУпАП, вимог спільного наказу МВС та МОЗ № 1452/735 від 09 листопада 2015 року «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», і до обсягу перевірки судом не належить.

Поняття «виявлення у особи ознак сп`яніння» та «встановлення стану сп`яніння особи» є різними за своїм змістом. Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння.

Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів.

Відповідно до матеріалів справи та відеозаписів з портативних відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння було саме виявлення працівниками поліції у водія ОСОБА_1 передбачених Інструкцією ознак сп`яніння, що, всупереч доводів, було оголошено працівниками поліції.

Не є спроможними також твердження про те, що відеозапис, долучений до матеріалів справи не є безперервним.

Так, до матеріалів справи долучений один оптичний диск, що містить три відеофайли, а саме: один з відеореєстратора поліцейського автомобіля, яким зафіксовано рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та його зупинку, та два – з портативних відеореєстраторів поліцейських №472975 та №472792, якими повністю без переривань зафіксована хронологія подій від моменту зупинки ОСОБА_1 до закінчення оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, досліджений судом відеозапис інформативний, містить у хронологічній послідовності відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи. Відомості, що відображені на відеозаписі, і які були надані для дослідження суду, узгоджуються з іншими доказами у справі в їх сукупності.

Під час розгляду справи судом також не було встановлено будь-яких даних про упередженість поліцейських, застосування до ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших протиправних дій, пов`язаних із складанням протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.

Інші пояснення судом оцінюються критично, позаяк такі зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів та не можуть бути розцінені інакше аніж намір уникнути відповідальності за фактично вчинене.

З огляду на викладене, враховуючи положення ч. 2 ст. 33 КУпАП, суд вважає, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Крім того, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 665,60 грн, сплата якого передбачена ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. 221, 268, 276, 279, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень) на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійснення примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення до виконання 3(три) місяці.

Суддя: