Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №145/1275/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. с-ще Тиврів 145/1275/26

2-а/145/10/2026

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іванця В. Д. ,

за участю секретаря Урсуляк Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Черніков Дмитро Юрійович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 20.07.2026 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 12.05.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову № 3127 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП через не з`явлення ОСОБА_1 06.04.2026 для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Він не погоджується з вказаною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

10.07.2026 він дізнався від працівника Тиврівського відділу ДВС у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про те, що відносно нього відкрито виконавче провадження про стягнення з нього 34000 грн на підставі постанови № 3127 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення на нього адмінстягнення в сумі 17000 грн, ніби за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - порушення законодавства про мобілізаційну підготовку і мобілізацію.

З матеріалами відкритого виконавчого провадження та зі змістом постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 3127 від 12.05.2026 він зміг ознайомитись лише прибувши до Тиврівського відділу ДВС у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Наголошує, що до 10.07.2026 він не мав уявлення ні про можливе порушення правил військового обліку, ні про надсилання ТЦК та СП повістки про виклик.

З постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 3127 від 12.05.2026 він дізнався, що він нібито 06.04.2026 мав з`явитися та не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , тим самим порушивши вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", ч. 1 ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та ст. 17 Закону України "Про оборону України".

Зазначає, що пояснення, які "ніби-то" були надані ним не відомо як з`явилися, оскільки він нічого не підписував і жодних письмових пояснень не надавав, у зв`язку з тим, що не знав про вчинення ним будь-якого правопорушення.

Жодної повістки особисто, поштою чи повідомлення від поштових служб він не отримував. Відтак, він не був обізнаний з обов`язком з`явитися 06.04.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки він не був обізнаний про це, тому такий обов`язок не міг на нього покладатися.

Просить постанову № 3127 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП, якою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладено на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень визнати протиправною та скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.07.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

ІНФОРМАЦІЯ_4 копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 23.07.2026, що стверджується довідкою про доставку електронного документу.

04.08.2026 представник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що відповідач заперечує проти позову та вважає, що зазначений позов є безпідставним, а викладені в ньому доводи підлягають відхиленню з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 з 12.05.2009.

02.08.2024 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 позивач був визнаний придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (надалі ЄДР), ОСОБА_1 з 02.08.2024 не проходив медичний огляд військово-лікарської комісії.

Згідно з абз. 2, 4 ст. 69 Порядку 560, особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

Відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 за № 402, військовозобов`язані проходять повторний медичний огляд раз на п`ять років в мирний час та раз на рік під час воєнного стану.

Відповідно до п. 17-1 п. 7 ч. 1 Закону України "Про державний реєстр призовників, військовозобов`язаних, резервістів" до персональних даних військовозобов`язаних відносяться відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Позивачем було порушено вимоги мобілізаційного законодавства та військового обліку, оскільки він не актуалізував відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку. Актуальні відомості про проходження ВЛК відсутні у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відтак, причиною виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 06.04.2026 стало не уточнення персональних даних, а саме відсутність відомостей про результати медичних оглядів.

Військовозобов`язаний ОСОБА_1 , викликався 06.04.2026 о 09:00 год. для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 5/1279 від 24.03.2026. Розпорядження №5/1279 було отримано Тиврівською селищною радою, де ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних, за місцем реєстрації. До розпорядження №5/1279, 5-м відділом додано повістку № 6927027 з підписом керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Оскільки, відповідальним працівникам Тиврівської селищної ради не вдалось особисто вручити позивачу повістку № 6927027, тому Тиврівською селищною радою повістку № 6927027 через АТ "Укрпошта" було надіслано рекомендованим поштовим відправленням за трек-номером R233200003006 на задекларовану позивачем адресу місця проживання: АДРЕСА_1 .

Поштове відправлення з трек-номером R233200003006 містило в собі повістку №6927027, адресовану ОСОБА_1 з вимогою особистої явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 06.04.2026 о 14:00 год. для уточнення даних.

Рекомендоване поштове відправлення № 233200037 адресоване позивачу за зареєстрованим місцем проживання, повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_3 із відповідною відміткою у реєстрі повісток надісланих засобами поштового зв`язку (Укрпошта).

Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_6 вжито всі передбачені законодавством засоби виклику ОСОБА_1 до ТЦК та СП.

Позивач не прибув у встановлений розпорядженням № 5/1279 та повісткою №6927027 у строк до ІНФОРМАЦІЯ_3 та не повідомив про причини неприбуття за розпорядженням.

Відтак, виходячи з зазначених положень Постанови № 560, позивач був належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 06.04.2026 на 14:00 год, що підтверджується наступними доказами: 18.04.2026 відповідальною особою ІНФОРМАЦІЯ_3 було занесено до ЄДР повідомлення про порушення військового обліку, що у свою чергу, надавало можливість повідомити ОСОБА_1 про об`єктивні обставини порушення ним військового обов`язку. ОСОБА_1 обліковувався в ЄДР та резервістів, як порушник військового обліку у період з 18.04.2026 і знятий 03.05.2026 у зв`язку з доставкою працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 03.05.2026 відповідальним виконавцем групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_8 в особі старшого солдата ОСОБА_4 , який перебував на чергуванні в ООЦМ "Бохоники", виявлено порушення військового обліку військовозобов`язаним ОСОБА_1 та складено стосовно нього протокол за № 6302 про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зокрема, в протоколі № 6302 зазначено, що об`єктивною стороною правопорушення є порушення мобілізаційного законодавства, а саме вимог абз. 3 ч. 10 ст. 1 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу", ч. 1, ч. 3 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та ст. 17 ЗУ "Про оборону України", а саме, ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 (5 відділ Тиврів) та поданий як порушник правил військового обліку з 18.04.2026 за неприбуття вчасно за повісткою відповідно до розпорядження №5/1279 від 24.03.2026. Протокол № 6302 містить підписи позивача про роз`яснення йому положень ст. 63 Конституції України, прав та обов`язків, передбачених ст. 268 КУпАП.

Як зазначено у позовній заяві, позивач стверджує, що жодні пояснення він не підписував і "не відомо як з`явилися", не знав про вчинення ним будь-якого правопорушення. 10.07.2026 він дізнався про правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за яке на нього було накладено штраф, від працівника Тиврівського відділу ДВС.

Дана обставина спростовується протоколом № 6302, де зафіксована фактична дата складення адмінпротоколу та власноручно проставлена дата позивачем ("3" 05 2026) у двох місцях на другій сторінці протоколу, а саме: під текстом дати та місця розгляду справи про адміністративне правопорушення та графи "підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності про вручення їй другого примірника протоколу". Навпроти особисто написаних ОСОБА_1 дат мають місце його підписи.

Крім того, в протоколі мають місце особисто написані ОСОБА_1 пояснення про те, що він місця проживання не змінював, за всіма повістками з`являвся.

Отже, вказаний протокол про вчинення адміністративного правопорушення відносно позивача за фактом не прибуття за повісткою у встановлений законом термін відповідачем, складений відповідно до вимог законодавства України.

У протоколі № 6302 зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 00 хв. "12" травня 2026 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , каб. 4, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 .

Будучи належним чином повідомлений, що підтверджується особистим підписом під вказаним текстом, позивач не прибув на розгляд адміністративної справи та надав заяву, викладену в протоколі № 6302, про розгляд справи без його участі.

На підставі доказів, які містяться у справі, 12.05.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 дійшов висновку про наявність складу правопорушення в діях позивача, визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та наклав на нього адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Оскільки, позивач не забажав прийняти участь у розгляді адміністративної справи, розпочатої протоколом № 6302 та не подав заяв щодо порядку розгляду справи, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 за результатами розгляду матеріалів адміністративного провадження, підготовлено та винесено постанову, оскільки видатки на поштові відправлення рекомендованими або цінними листами не відшкодовуються, постанови направляються громадянам простим листом. Позивач будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи відносно нього, мав змогу прибути за постановою про адміністративне правопорушення особисто.

Отже, постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 3127 від 12.05.2026 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн, винесена в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та законами України, а тому жодних правових підстав для її визнання протиправною та скасування немає. Свободи та інтереси позивача по даному адміністративному позову відповідачем не порушено.

Оригінал постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 3127 від 12.05.2026 перебуває на виконанні в Тиврівському відділі ДВС у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

Просить в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

06.08.2026 представником відповідача Черніковим Д.Ю. подано до суду відповідь на відзив, у якому останній зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач виходив з того, що позивач був належним чином оповіщений про виклик. Позивач із доводами відзиву не погоджується. Наведені відповідачем доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, спростовуються документами, які відповідач сам долучив до відзиву, а частина з них є взаємно суперечливими. Крім того, у відзиві відповідач наводить підставу притягнення до відповідальності, якої немає в оскаржуваній постанові.

Відповідач не довів, яким саме поштовим відправленням надсилалася повістка №6927027, у відзиві та доданих до нього документах фігурують три різні номери відправлення.

Ключовим для цієї справи є питання, чи винник у позивача обов`язок прибути 06.04.2026. Цей обов`язок відповідач виводить виключно з факту надсилання повістки поштою. Отже, відповідач мав щонайменше беззаперечно ідентифікувати поштове відправлення, яким повістка надсилалася.

Натомість у відзиві та додатках зазначено три різні номери: R233200003006; 233200037; 2332000377350.

При цьому номер R2 332 0000 3106 є номером бланка рекомендованого повідомлення про вручення форми 119, а не номером поштового відправлення: у самому бланку в графі "№ відправлення" зазначено 23 320 0037 7350.

Звертає увагу, що за номером, наведеним у відзиві, відправлення в системі відстеження АТ "Укрпошта" не існує, станом на 04.08.2026 16:48 сервіс відстеження повертає результат "Відправлення не знайдено".

Відправлення надіслано без опису вкладення, тому не доведено, що воно містило саме повістку № 6927027.

Пунктом 30-2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, на який посилається і сам відповідач у відзиві, передбачено, що повістки надсилаються рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

З фіскального чека АТ "Укрпошта" від 01.04.2026 вбачається, що відправлення 2332000377350 оформлено як "лист треком" з рекомендованим повідомленням. Опису вкладення не оформлювалося - його немає ні у чеку, ні серед додатків до відзиву.

За відсутності опису вкладення зміст поштового відправлення документально не підтверджений. Твердження відзиву про те, що "Поштове відправлення R233200003006 містило в собі повістку № 6927027", є нічим не підкріпленим припущенням. Обвинувачення ж не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 62 Конституції України).

Жодна з підстав, з якими Порядок № 560 пов`язує належне оповіщення, у цій справі не настала.

Пунктом 41 Порядку № 560 вичерпно визначено, що є належним підтвердженням оповіщення у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання.

Долучені відповідачем до відзиву документи свідчать, що жодної з цих підстав немає: рекомендоване повідомлення форми 119 повернулося незаповненим: у ньому не позначено жодної з граф "вручено особисто", "члену сім`ї", "за довіреністю", не заповнено граф "Підпис одержувача", "Дата вручення", "Прим."; на конверті не позначено жодної з граф відмітки про повернення: "невірна адреса", "відмова", "адресат відсутній" - усі три клітинки залишилися порожніми.

Таким чином, документи поштового оператора не містять ані підтвердження вручення, ані відмітки про відмову, ані відмітки про відсутність особи. Отже, передбаченої пунктом 41 Порядку № 560 юридичної підстави вважати позивача оповіщеним не виникло взагалі.

Хронологія руху поштового відправлення виключає виникнення у позивача обов`язку станом на 06.04.2026.

З долучених відповідачем доказів встановлюється така послідовність подій: 01.04.2026 - відправлення прийнято до пересилання (фіскальний чек, календарний штемпель на конверті); 06.04.2026 - дата, на яку позивача, за твердженням відповідача, було викликано; 15.04.2026 - дата повернення відправлення відправнику (наліпка повернення на конверті); 18.04.2026 - внесення відомостей про позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів як про порушника військового обліку.

Станом на 06.04.2026 - дату, на яку позивача було викликано, відправлення ще перебувало у відділенні зв`язку, строк його зберігання не сплинув, і жодної відмітки, з якою пункт 41 Порядку № 560 пов`язує належне оповіщення, не існувало. Обов`язок прибути 06.04.2026 у позивача не винник і не міг виникнути.

Зазначає, що роздруківка трекінгу виготовлена 12.05.2026 о 15:22 (час перевірки статусу зазначено безпосередньо в роздруківці), тоді як розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся 12.05.2026 о 10:00. Отже, цей доказ отримано вже після винесення оскаржуваної постанови і при розгляді справи він не досліджувався та не міг бути покладений в її основу. Крім того, роздруківка не містить дат настання жодного зі статусів, а тому не підтверджує, коли саме відбулася невдала спроба вручення.

Відповідач стверджує, що відправлення було повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_2 із відповідною відміткою у реєстрі повісток надісланих засобами поштового зв`язку (Укрпошта). Цей самий реєстр відповідач долучив до відзиву. У ньому навпроти прізвища позивача графа "Інформація про вручення повістки" є порожньою, як і графа "Примітка". Жодної відмітки, на яку посилається відповідач, у реєстрі немає, при тому, що в інших рядках цього ж реєстру відмітки проставлені.

Більше того, лист Тиврівської селищної ради про результати оповіщення № 02-24/888 датований 07.04.2026, а поштове відправлення повернулося лише 15.04.2026. Тобто на момент, коли селищна рада звітувала відповідачу про результати оповіщення, результат оповіщення ще не був і не міг бути відомий.

Отже, доказ, на який відповідач посилається як на підтвердження своєї позиції, її прямо спростовує.

Крім того, час і місце явки, зазначені у повістці, суперечать розпорядженню, на виконання якого повістка видана.

Розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 5/1279 від 24.03.2026 приписано забезпечити прибуття військовозобов`язаних 06.04.2026 о 09:00 годині за адресою: АДРЕСА_3 .

Натомість повістка № 6927027 містить вимогу прибути 06.04.2026 о 14:00 годині за адресою АДРЕСА_4 .

Ця ж суперечність відтворена і в самому відзиві.

Водночас із супровідного листа самого відповідача до Тиврівського відділу ДВС від 22.06.2026 № 1987/3209 вбачається, що п`ятий відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 розташований за адресою: АДРЕСА_3 - тобто за адресою, зазначеною в розпорядженні, а не в повістці.

Крім того, повістка № 6927027 не містить дати її видачі (графа «__» ___20 р. не заповнена), а корінець-розписка до повістки не заповнений і не підписаний.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, полягає у неприбутті у конкретно визначені повісткою місце та строк. Коли сам орган у своїх документах наводить два різні часи та дві різні адреси явки, зміст обов`язку є невизначеним, а тому й неприбуття не може бути кваліфіковане як правопорушення.

У відзиві відповідач наводить підставу притягнення до відповідальності, якої немає в оскаржуваній постанові. Відповідач стверджує, що позивач "порушив вимоги мобілізаційного законодавства та військового обліку, оскільки він не актуалізував відомості про результати медичних оглядів", і що "причиною виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 06.04.2026 стало не уточнення персональних даних, а саме відомостей про результати медичних оглядів". Проте оскаржувана постанова № 3127 від 12.05.2026 таких обставин не містить взагалі. У ній вина позивача обґрунтована виключно тим, що він "перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 (Тиврів) та поданий як порушник правил військового обліку з 18.04.2026 за неприбуття вчасно за повісткою відповідно до розпорядження № 5/1279 від 24.03.2026". Жодних посилань на непроходження військово-лікарської комісії чи на неактуалізацію даних про медичні огляди постанова не містить. Не міститься їх і у протоколі № 6302, і повістці № 6927027, у якій метою виклику зазначено "для уточнення даних".

Наведення відповідачем нової фактичної підстави безпосередньо у відзиві є самостійним свідченням необґрунтованості оскаржуваної постанови у розумінні п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.

У постанові № 3127 зазначено, що "правопорушення вчинено умисно, оскільки особа яка притягується до адміністративної відповідальності усвідомлювала протиправний характер своєї бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки та свідомо допускала настання цих наслідків". Це формулювання не підкріплене жодним доказом. Усвідомлення протиправного характеру бездіяльності неможливе без обізнаності особи про наявність обов`язку. Оскільки повістка позивачу не вручалася, він не знав і не міг знати про обов`язок прибути 06.04.2026, а отже, суб`єктивна сторона правопорушення відсутня.

Відсутність хоча б одного елемента складу адміністративного правопорушення виключає адміністративну відповідальність.

Просить адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю, визнати протиправною та скасувати постанову № 3127 від 12.05.2026 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Заперечення до суду не надходили.

Оскільки Тиврівським районним судом Вінницької області не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 251 КАС України.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Отже, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону України № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , що стверджується військово-обліковим документом сформованим 10.07.2026 у застосунку "Резерв+" (а.с.11).

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.05.2026 № 3127 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в зазначеній постанові зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", ч. 1 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та ст. 17 Закону України "Про оборону України", а саме ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 (Тиврів) та поданий як порушник правил військового обліку з 18.04.2026 за неприбуття вчасно за повісткою відповідно до розпорядження № 5/1279 від 24.03.2026. Постановлено застосувати до ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн (а.с.12-13). Дану постанову винесено на підставі відомостей зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення від 03.05.2026 № 6302 (а.с.37).

Водночас для встановлення наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, першочерговим є встановлення факту виникнення у останнього обов`язку прибути за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки у конкретно визначені дату, час і місце.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, є спеціальним нормативним актом, який визначає, зокрема, порядок оповіщення військовозобов`язаних. Чинна редакція Порядку № 560 передбачає надсилання відповідних повісток рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення особи у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є, зокрема, день отримання поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами поштового оператора, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення або день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання.

Надані відповідачем докази не підтверджують настання жодної з наведених обставин.

Так, відповідач не довів, яким саме поштовим відправленням позивачу направлялася повістка № 6927027. У відзиві та долучених до нього документах зазначено три різні номери поштових відправлень: R233200003106 (а.с.33зворот), 2332000377350 (а.с.33) та 2332000377350 (а.с.35).

При цьому номер R2 332 0000 3106, на який посилається відповідач, є номером бланка рекомендованого повідомлення про вручення форми 119, а не номером поштового відправлення, оскільки у самому бланку в графі «№ відправлення» зазначено 23 320 0037 7350, разом з тим із трекінгу відстеження АТ "Укрпошта" (а.с.45) зазначене рекомендоване поштове відправлення було прийнято 01.04.2026 в с-щі Сутиски, 15.04.2026 - повернуто відправнику (закінчення встановленого терміну зберігання) та цього ж дня - повернення. Вручено за довіреністю (а.с.53).

Відтак відповідач не забезпечив належної та безсумнівної ідентифікації поштового відправлення, яким, за його твердженням, позивачу була направлена саме повістка №692702.

Разом з тим, повістка № 6927027, якою позивач викликався на 06.04.2026 на 14:00 год, за адресою: АДРЕСА_4 , не містить дати її видачі (а.с.36).

Крім того, відправлення 2332000377350 було оформлене 01 квітня 2026 року як рекомендований лист із повідомленням про вручення. Водночас опис вкладення до поштового відправлення відповідачем не надано. За таких обставин сам факт направлення рекомендованого поштового відправлення не підтверджує, що його вкладенням була саме повістка № НОМЕР_1 .

Посилання відповідача на те, що відповідне поштове відправлення містило саме повістку № НОМЕР_1 , не підтверджено доказами, та не може беззаперечно свідчити про виникнення у позивача обов`язку прибути за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки у конкретно визначені дату, час і місце.

При цьому Конституція України встановлює, що особа не може бути піддана юридичній відповідальності лише на підставі припущень.

Відповідно до наданої відповідачем інформації про рух поштового відправлення його повернення відбулося у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання. При цьому доказів того, що позивач відмовився від отримання поштового відправлення або що на момент його повернення був належним чином зафіксований факт відсутності позивача за адресою, відповідачем не надано.

Рекомендоване повідомлення про вручення форми 119 повернулося незаповненим: у ньому відсутні відмітки про вручення особисто, члену сім`ї чи за довіреністю, не зазначено підпису одержувача, дати вручення та відповідних приміток. На конверті також відсутні відмітки про відмову адресата від отримання чи його відсутність за адресою (а.с.33,33зворот).

Отже, документи поштового оператора не підтверджують ані отримання позивачем повістки, ані його відмови від її отримання, ані відсутності позивача за адресою у спосіб, передбачений пунктом 41 Порядку № 560.

Суд звертає увагу й на те, що долучена відповідачем роздруківка інформації про рух поштового відправлення з трек-номером 2332000377350 (а.с.45) була сформована 12.05.2026 о 15 год. 22 хв., тоді як розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся цього ж дня о 10 год. 00 хв.

Отже, зазначена інформація була сформована після розгляду справи про адміністративне правопорушення та не могла бути доказом, який безпосередньо досліджувався уповноваженою особою під час прийняття оскаржуваної постанови.

Не підтверджується належними доказами й посилання відповідача на наявність відповідної відмітки у реєстрі повісток, надісланих засобами поштового зв`язку.

З наданого відповідачем реєстру повісток надісланих засобами поштового зв`язку (УКРПОШТА) розпорядження № 5/1279 від 24.03.2026 (а.с.34) убачається, що навпроти прізвища позивача графа "Інформація про вручення повістки" є порожньою, як і графа "Примітка".

Крім того, лист Тиврівської селищної ради про результати оповіщення № 02-24/888 датований 07.04.2026 (а.с.34), тоді як поштове відправлення, яким, за твердженням відповідача, було надіслано повістку, прийнято АТ "Укрпошта" 01.04.2026 та повернулося відправнику лише 15.04.2026.

За таких обставин зазначений лист не може підтверджувати факт належного оповіщення позивача, оскільки на момент його складення та направлення відповідачу результат поштового оповіщення об`єктивно ще не міг бути встановлений за результатами повернення поштового відправлення.

Суд також бере до уваги невідповідність між документами відповідача щодо часу та місця явки позивача.

Розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 5/1279 від 24.03.2026 (а.с.40) було визначено необхідність забезпечення прибуття військовозобов`язаних 06.04.2026 о 09 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_3 .

Водночас у повістці № 6927027 (а.с.36) зазначено необхідність прибути позивачу 06.04.2026 о 14 год. 00 хв. за адресою: вул. Тиверська, буд. 55, с-ще Тиврів.

Отже, надані відповідачем документи містять різні час та місце явки особи. При цьому із супровідного листа відповідача до Тиврівського відділу ДВС у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного Міністерства юстиції (м.Хмельницький) від 22.06.2026 № 1987/3209 (а.с.42) вбачається, що п`ятий відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 розташований за адресою: АДРЕСА_3 , тобто за адресою, зазначеною у розпорядженні.

За таких обставин зміст обов`язку щодо прибуття позивача не є однозначно визначеним навіть у документах самого відповідача.

Додатково суд враховує, що повістка № 6927027 не містить заповненої дати її видачі, а корінець-розписка до повістки не заповнений та не підписаний.

Отже, сукупність наведених обставин не дає суду підстав вважати доведеним факт належного оповіщення позивача про необхідність прибуття 06.04.2026 у конкретно визначені час та місце.

Відтак суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено виникнення у позивача станом на 06.04.2026 обов`язку прибути за викликом, невиконання якого могло б утворювати об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача у відзиві на те, що причиною виклику позивача було не уточнення персональних даних, а необхідність актуалізації відомостей про результати медичних оглядів.

Такі обставини не зазначені в оскаржуваній постанові № 3127 від 12.05.2026. У постанові підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності визначено його неприбуття у визначені повісткою місце та час відповідно до розпорядження № 5/1279 від 24.03.2026. При цьому посилань на непроходження військово-лікарської комісії чи неактуалізацію відомостей про результати медичних оглядів постанова не містить.

Не містить таких обставин і протокол № 6302, а у самій повістці № 6927027 метою виклику зазначено "для уточнення даних".

Отже, наведення відповідачем у відзиві іншої фактичної підстави притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яка не була зазначена в оскаржуваній постанові, не може бути використане для обґрунтування правомірності вже прийнятого рішення. Правомірність постанови підлягає оцінці виходячи з фактичних та правових підстав, покладених в її основу на момент її прийняття, а не шляхом доповнення таких підстав у процесі судового оскарження.

Крім того, у постанові зазначено, що правопорушення вчинено умисно, оскільки позивач нібито усвідомлював протиправний характер своєї бездіяльності, передбачав її шкідливі наслідки та свідомо допускав їх настання.

Однак зазначений висновок не підтверджений жодним належним та допустимим доказом.

Висновок про умисний характер діяння передбачає встановлення обізнаності особи про існування відповідного обов`язку та можливості його виконання. У цій справі відповідач не довів, що позивач був належним чином повідомлений про необхідність прибути 06.04.2026 за повісткою № 6927027. За відсутності такого доказу немає достатніх підстав стверджувати, що позивач знав про відповідний обов`язок і свідомо його не виконав.

Крім того, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що твердження позивача щодо необізнаності про притягнення його до адміністративної відповідальності та ненадання ним відповідних пояснень спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення № 6302, у якому містяться власноручно виконані позивачем записи, дати та підписи.

З протоколу № 6302 від 03.05.2026 убачається, що позивач зазначив дати - 3.05.2026 та поставив підписи, а також виклав письмові пояснення про те, що місця проживання не змінював та за всіма повістками з`являвся.

Проте сама по собі наявність підпису особи у протоколі та її пояснень не є доказом вчинення нею адміністративного правопорушення, за яке її притягнуто до відповідальності, та не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести правомірність прийнятої постанови.

Наявність підпису позивача у протоколі № 6302 не підтверджує факту вручення йому повістки № 6927027, її отримання поштовим зв`язком, відмови від її отримання або настання будь-якої іншої передбаченої законом обставини, яка свідчила б про належне оповіщення позивача. Навпаки позивач послідовно як під час складання адміністративного протоколу, так і під час розгляду справи в суді зазначав, що з`являвся до ТЦК та СП за всіма повістками.

З огляду на викладене, суд відхиляє відповідні доводи відповідача як такі, що не спростовують установленої судом відсутності належних та допустимих доказів виникнення у позивача обов`язку прибути 06.04.2026 за повісткою № 6927027 та, відповідно, не підтверджують наявності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому суд враховує, що адміністративна відповідальність можлива лише за наявності в діях особи всіх передбачених законом елементів складу адміністративного правопорушення. Недоведеність хоча б одного з них виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У цій справі відповідачем не доведено належного оповіщення позивача про виклик, не підтверджено зміст поштового відправлення, яким нібито направлялася повістка №6927027, не підтверджено отримання позивачем цього відправлення, його відмову від отримання або відсутність за адресою, а також наявні істотні суперечності щодо часу та місця явки.

Отже, відповідач не довів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а оскаржувана постанова не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправною та скасування постанови № 3127 від 12.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7-9, 38, 210, 235, 245, 247, 251, 252, 280, 287 КУпАП, ст. 72, 77, 241-246, 286 КАС України, Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", Конституцією України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 3127 від 12 травня 2026 року про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно з якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу у сумі 17000 грн.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 22 вересня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_11 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Іванець В. Д.