Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №450/1971/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/1971/25 Головуючий у 1 інстанції: Добош Н.Б.

Провадження № 22-ц/811/764/26 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Провадження № 22-ц/811/1964/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: І.І. Попенко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 травня 2025 року та на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» про визнання недійсним та скасування рішення щодо задоволення акту, -

в с т а н о в и в:

13 травня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України», в якому просив визнати недійсним та скасувати рішення Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» щодо задоволення акту про порушення №ЛФ 000207, яке оформлено протоколом №61/09-Н від 02.04.2024 року засідання комісії з розгляду актів про порушення споживачами вимог Кодексу газорозподільчих систем України.

В обґрунтування позову покликався на те, що ОСОБА_1 є власником будинку за адресою АДРЕСА_1 та споживачем послуг з постачання природного газу (особовий рахунок № НОМЕР_1 ). 18.06.2024 року працівниками ТОВ «Газорозподільні мережі України» під час огляду газової мережі за адресою АДРЕСА_1 виявлено ознаки порушення, передбаченого підпунктом 1 пункту 1 глави 2 Розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, зокрема несанкціоноване втручання в газопровід-ввід до газового лічильника і крана на вводі, виконане прихованим заходом, а саме ззовні до крана на вводі в газопровід вварена труба, яка прокладена до будинку (перед вводом в будинок заглушена заглушкою на різьбовому з`єднанні), про що складено акт про порушення №ЛФ 000207. Разом з тим, характеристики ввареної труби, зазначені в акті про порушення №ЛФ 000207 від 18.06.2024 року, а саме направлена та прокладена до будинку, є функціонально різними. При цьому, вже у відповіді на адвокатський запит від 25.03.2025 року відповідач стверджував, що труба була прокладена. Однак, всупереч наведеному у зазначеній вище відповіді, 02.09.2024 року на засіданні комісії Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» було прийнято рішення про задоволення акту про порушення № ЛФ 000207 від 18.06.2024 року, яке оформлено протоколом № 61/09-Н. Відповідачем складено розрахунок збитків, завданих йому за період з 01.09.2023 року по 18.06.2024 року, на суму 76 963,13 грн. Вважає оскаржуване рішення відповідача та розрахунок заборгованості необґрунтованими, оскільки витоків природного газу виявлено не було. Зазначав, що споживач ОСОБА_1 ніколи не використовувала природній газ в обхід лічильного пристрою й, тим більше, не встановлювала несанкціонованих газопроводів з під`єднанням до газорозподільної системи або газової мережі внутрішнього газопостачання. В акті про порушення не підтверджено факт того, що виявлена труба врізана безпосередньо в газорозподільну систему з підключенням до газу житлового будинку, а відповідно немає доказів того, що нею здійснювалось несанкціоноване використання газу. Крім того, в порушення пункту 3 гл. 5 Розділу ХІ КГС відповідач не забезпечив участі споживача в ухваленні рішення від 02.09.2024 року про затвердження Акту, оформленого протоколом № 61/09-Н, що свідчить про незаконність та протиправність дій останнього. Просив позов задоволити.

Одночасно з пред`явленням позову представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» здійснювати заходи та вчиняти дії щодо припинення чи відключення постачання газу до будинку за адресою АДРЕСА_1 до набрання рішенням законної сили.

Оскаржуваною ухвалою заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» про визнання недійсним та скасування рішення щодо задоволення акту - задоволено.

З метою забезпечення позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» про визнання недійсним та скасування рішення щодо задоволення акту вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» здійснення заходів та вчинення дій щодо припинення чи відключення постачання газу до будинку за адресою АДРЕСА_1 до набрання рішенням законної сили.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Визнано недійсним та скасовано рішення Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» про задоволення Акту про порушення № ЛФ 000207 від 18.06.2024 року, яке оформлено протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення споживачами вимог Кодексу газорозподільних систем № 61-09-Н від 02.09.2024 року.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10 900,00 грн (десть тисяч дев`ятсот гривень) та 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) сплаченого судового збору.

Ухвалу суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України».

Вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі прийшов до висновку, що підстави для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення відсутні. Водночас, відсутність обов`язкових підстав для накладення зустрічного забезпечення не є підставою для відмови в накладенні такого забезпечення. Враховуючи, що позивач фактично оскаржує рішення відповідача, внаслідок якого було здійснено донарахування природного газу на спірну суму (причиною такого є виявлення у позивача несанкціонованого газопроводу), правомірним та логічним було б застосування зустрічного забезпечення позову шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Вважає, що майновий стан позивача ОСОБА_1 дозволяє їй це здійснити.

Крім того зазначив, що провадження у даній справі було відкрито ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 16.05.2025 року. У той же день судом першої інстанції постановлено ухвалу про забезпечення позову у справі. Водночас, заява про забезпечення позову серед додатків до позовної заяви ОСОБА_1 була відсутня.

Оскільки заява про забезпечення позову відсутня як додаток до позовної заяви, поданої в електронній формі (що підтверджується матеріалами справи, наявними у системі Електронний суд), при цьому як окрема заява через Електронний суд така теж не надходила (в матеріалах справи в Електронному суді є тільки позовна заява з додатками) та через канцелярію суду не подавалася, розгляд такої заяви та її задоволення відбулося з порушенням судом норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Також зазначив, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не врахував вини споживача у виявленому порушенні (яке самим споживачем не оспорюється), а саме у прокладенні до будинку позивача труби, яка була з`єднана з газорозподільною мережею. За таких обставин, забезпечення позову фактично легітимізує незаконні дії споживача. При цьому, наявність несанкціонованого газопроводу у позивача ставить під загрозу життя та здоров`я необмеженої кількості осіб, у зв`язку з чим вжиті судом заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчинити дії щодо припинення чи відключення постачання газу до будинку АДРЕСА_1 є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

23.06.2025 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України», в якому зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову у справі може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. При цьому, в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження можливості настання для відповідача негативних наслідків, спричинених застосованими судом заходами забезпечення позову. Просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» залишити без задоволення, ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 травня 2025 року залишити без змін.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 березня 2026 року справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 травня 2025 року було знято з апеляційного розгляду та повернуто до суду першої інстанції для належного оформлення копії матеріалів справи, необхідних для розгляду скарги, у зв`язку з відсутністю у таких заяви про забезпечення позову, поданої представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , за якою судом постановлено оскаржувану ухвалу.

13.04.2026 року після належного оформлення копії матеріалів справи, необхідних для розгляду скарги (долучено заяву про забезпечення позову від 13.05.2026 року, а.с. 125-127 виділених матеріалів) такі були повернуті до суду апеляційної інстанції для продовження апеляційного розгляду.

Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України».

Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

У скарзі апелянт зазначив, що 18.06.2024 року працівниками ТОВ «Газорозподільні мережі України» під час огляду газової мережі за адресою АДРЕСА_1 виявлено ознаки порушення, передбаченого підпунктом 1 пункту 1 глави 2 Розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, зокрема несанкціоноване втручання в газопровід - ввід до газового лічильника і крана на вводі, виконане прихованим заходом, а саме ззовні до крана на вводі в газопровід вварена труба, яка прокладена до будинку (перед вводом в будинок заглушена заглушкою на різьбовому з`єднанні), про що складено акт про порушення №ЛФ 000207 за формою, наведеною в додатку 20 до Кодексу газорозподільних систем та підписано представником споживача ОСОБА_3 - зятем померлого власника будинку ОСОБА_4 без зауважень. Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , суд не врахував, що позивачкою не спростовано належними доказами того факту, що такий несанкціонований газопровід було виявлено на її земельній ділянці, що є безумовною підставою для складення акту про порушення та, в разі прийняття рішення про його задоволення, підставою для здійснення відповідного донарахування вартості необлікованого природного газу. Саме виявлення несанкціонованого газопроводу, з`єднаного з газорозподільною системою, витрата (споживання) природного газу, який не може обліковуватися комерційним вузлом обліку (лічильником) газу через відсутність облікового приладу на такому несанкціонованому газопроводі, є підставою для притягнення споживача до відповідальності, передбаченої Кодексом ГРМ, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.06.2022 року у справі № 657/1135/20. Зазначив, що з?єднання виявленого несанкціонованого газопроводу до вузла обліку газу, що дає можливість позивачу користуватися природним газом безобліково, підтверджується показами свідків та долученим до матеріалів справи відеозаписом. Вважає, що сам факт відгалуження несанкціонованого газопроводу від основного газопроводу, який підведений до будинку, підтверджує той факт, що несанкціонований газопровід з?єднаний з газорозподільною системою. Виявлений на території земельної ділянки позивача газопровід є незаконним, дозволу на його облаштування надано не було, тобто він є несанкціонованим та з?явився виключно через умисні дії власника житлового будинку з метою безоблікового використання природного газу, що свідчить про законність прийнятого ТзОВ «Газорозподільчі мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» рішення про задоволення акту про порушення №ЛФ 000207 та відсутність підстав для його скасування.

26.03.2026 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України», в якому зазначено, що відповідачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між наявністю додаткового газопроводу до будинку за адресою АДРЕСА_1 та можливістю використання його для необлікованих витрат газу в обхід газового лічильника, а тому судом не встановлено факту споживання відповідачем природного газу через несанкціонований газовий відвід поза лічильником обліку газу. Сам по собі факт несанкціонованого газопроводу без встановлення факту викривлення даних обліку природного газу не є підставою для розрахунку необлікованого або облікованого частково об`єму природного газу в порядку, визначеному в розділі ХІ Кодексу газорозподільчих систем. Просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» залишити без задоволення, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 січня 2026 року залишити без змін.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта ОСОБА_5 апеляційні скарги підтримав з підстав, наведених у них, просив скарги задоволити.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 проти задоволення скарг заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних мотивів.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу, зокрема є: несанкціонований відбір природного газу; самовільне під`єднання до системи, зривання або пошкодження цілісності пломб, повірочного тавра, заглушок тощо, що впливає на безпеку постачання природного газу або результати вимірювання.

Відповідно до Закону України «Про ринок природнього газу» розроблено Кодекс ГРС, який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать: 1) наявність несанкціонованого газопроводу; 2) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 3) несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу); 4) несанкціоноване підключення газових приладів на об`єкті споживача, який обліковується за нормами споживання; 5) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку); 6) використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.

Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС визначено, що несанкціонований газопровід – це самовільно під`єднаний газопровід (газовий відвід, штуцер, патрубок), у тому числі без наявного підключеного газового обладнання, фізично з`єднаний, зокрема вварений, врізаний, з газорозподільною системою або газовою мережею внутрішнього газопостачання, витрата (споживання) природного газу через який не обліковується комерційним вузлом обліку (лічильником газу).

Самовільне під`єднання – це під`єднання несанкціонованого газопроводу та/або газових приладів чи пристроїв до газорозподільної системи, внутрішньобудинкової системи газопостачання або газових мереж внутрішнього газопостачання об`єкта споживача з порушенням встановленої законодавством процедури.

Для встановлення наявності несанкціонованого газопроводу та несанкціонованого відбору природного газу необхідно відповідно до пункту 1 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС встановлення факту самовільно під`єднаного газопроводу (газовий відвід, штуцер, патрубок), у тому числі без наявного підключеного газового обладнання, фізично з`єднаного, зокрема ввареного, врізаного, з газорозподільною системою або газовою мережею внутрішнього газопостачання, витрата (споживання) природного газу через який не обліковується комерційним вузлом обліку (лічильником) газу.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 листопада 2023 року у справі № 591/7885/19.

Главою 5 розділу XI Кодексу ГРМ визначено, що у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 20 до цього Кодексу.

Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення (абзац перший пункту 8 глави 5 розділу XI Кодексу ГРМ).

За результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості (абзац перший та другий пункту 11 глави 5 розділу XI Кодексу ГРМ).

Відповідно до п.4 глави 6 розділу X Кодексу ГРМ за збереження і цілісність комерційних та дублюючих ВОГ та пломб (відбитків їх тавр) відповідає власник (користувач),на території або у приміщенні якого вони встановлені, що має бути зафіксовано у відповідному акті про пломбування.

Згідно пункту 1 параграфу 3 розділу XI Кодексу ГРС у разі виявлення оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу, розрахунок об`єму необлікованого природного газу здійснюється за граничними об`ємами споживання природного газу населенням (додаток Х цього Кодексу) з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача (фізичної особи) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення. Якщо несанкціонований газопровід проведений шляхом прихованих заходів або фізичною особою, яка є несанкціонованим споживачем, початок періоду, за який визначається об`єм необлікованого природного газу, визначається з дня набуття споживачем (фізичною особою) права власності/користування на житлові (підсобні) приміщення, але не більше двох років, що передували дню виявлення порушення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 23.01.2008 року, виданого Жирівською сільською радою на підставі рішення виконкому № 77 від 14.12.2007 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» № 17468213 від 23.01.2008 року.

18.06.2024 року працівниками ТОВ «Газорозподільні мережі України» під час огляду газової мережі за адресою АДРЕСА_1 виявлено ознаки порушення, передбаченого підпунктом 1 пункту 1 глави 2 Розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, зокрема несанкціоноване втручання в газопровід - ввід до газового лічильника і крана на вводі, виконане прихованим заходом, а саме ззовні до крана на вводі в газопровід вварена труба, яка прокладена до будинку (перед вводом в будинок заглушена заглушкою на різьбовому з`єднанні), про що складено акт про порушення №ЛФ 000207 за формою, наведеною в додатку 20 до Кодексу газорозподільних систем та підписано представником споживача ОСОБА_3 - зятем померлого власника будинку ОСОБА_4 без зауважень.

При цьому, відповідно до листа ТОВ «Газорозподільні мережі України», зазначений вище акт підписано представником ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю в базі даних змін щодо власника будинку за адресою АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 .

Судом на підставі огляду в судовому засіданні відеозапису, здійсненого під час виявлення зазначених вище порушень, встановлено, що працівниками ТОВ «Газорозподільчі мережі України» здійснено розкопування ділянки в районі кута будинку за адресою АДРЕСА_1 , після чого в землі на глибині приблизно 0,5 м від поверхні виявлено відгалуження від основного газопроводу у вигляді продовження газової труби, на кінці якої наявна заглушка. До стіни будинку дана труба не проходить, будь-які під`єднання, які б вели від даного відгалуження до будинку відсутні.

Згідно витягу з протоколу засідання Комісії з розгляду актів про порушення споживачами вимог кодексу ГРМ Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» № 61/09-Н від 02.09.2024 року було прийнято рішення про задоволення акту про порушення № 000207 від 18 червня 2024 року по споживачу ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Як убачається з розрахунку заборговансоті за необлікований (донарахований) об`єм природного газу№ 34591 від 10.03.2025 рокуОСОБА_1 нараховано заборгованість в розмірі 76 963,13 грн.

Судом на підставі показів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є працівниками ТОВ «Газорозподільчі мережі України», встановлено, що під час проведення ними обстеження за адресою АДРЕСА_1 за допомогою відеозонду виявлено наявність несанкціонованого підземного вводу, спрямованого в бік стіни будинку, але до будинку не введеного. На закінченні труби міститься заглушка, для відкручування якої необхідно було докласти зусиль середньої важкості. Закінчення труби не було заварено. При перевірці труби у відкрученому стані встановлено прохідність газу. Будь-яких труб, каналів, які б вели до несанкціонованого вводу, виявлено не було.

Звертаючись до суду з позовом про скасування рішення Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» про задоволення акту про порушення №ЛФ 000207 від 18.06.2024 року та проведення донарахування вартості необлікованого об?єму природного газу за адресою АДРЕСА_1 на суму 76 963,13 грн, позивач посилалася на те, що встановлені актом №ЛФ 000207 від 18.06.2024 року порушення, а саме наявність несанкціонованого газопроводу, не доводять факту несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, а лише фіксують факт можливого порушення. При цьому зазначала, що факт необлікованого споживання нею газу не встановлено, а відтак підстави для донарахування вартості газу відсутні.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що за встановлених обставин справи для визначення порушення позивачем ОСОБА_1 норм КГС, яке кваліфікується як наявність несанкціонованого газопроводу, AT «Львівгаз» має надати суду докази того, що такий газопровід був під`єднаний (фізично з`єднаний, зокрема вварений, врізаний) з газорозподільною системою або газовою мережею внутрішнього газопостачання, таке під`єднання було вчинено позивачем самовільно та, що внаслідок такого під`єднання відбувалась витрата (споживання) природного газу, який не обліковується комерційним вузлом обліку (лічильником газу). При цьому, надані відповідачем докази не підтверджують обставин, які свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 безобліково споживала природний газ. Суд вважав, що акт про порушення № 000207 від 18 червня 2024 року не доводить факту наявності несанкціонованого газопроводу, а лише фіксує факт можливого порушення і в подальшому може бути підставою для прийняття рішення про його задоволення або незадоволення. Для підтвердження правомірності рішення про задоволення Акту про порушення, ТзОВ «Газорозподільчі мережі України» повинно довести наслідки несанкціонованого втручання в газопровід, оскільки для проведення розрахунку необлікованого або облікованого частково об`єму природного газу у порядку, визначеному в розділі ХІ Кодексу ГРС, слід перевірити та встановити всі елементи складу даного правопорушення. При цьому, суд враховував, що акт про порушення не міг братися за основу розгляду комісією, оскільки сам по собі факт несанкціонованого газопроводу без встановлення факту викривлення даних обліку природного газу не є підставою для розрахунку необлікованого або облікованого частково об`єму природного газу в порядку, визначеному в розділі ХІ Кодексу ГРС. Разом з тим, під час розгляду справи судом не встановлено факту споживання ОСОБА_1 природного газу через несанкціонований газовий відвід поза лічильником обліку газу. Працівниками ТзОВ «Газорозподільчі мережі України» не з`ясовувалась технічна можливість підключення домоволодіння чи окремих встановлених у житловому будинку чи на території домоволодіння (за їх наявності) газових приладів до газопостачання через несанкціонований газовий відвід поза лічильником обліку газу, враховуючи розташування такого, що підтверджується відеозаписом та показами свідків. Акт про порушення був складений за відсутності споживача ОСОБА_1 в порушення вимог, передбачених пунктом 5 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, у зв`язку з чим позивач була позбавлена можливості надати будь-які пояснення щодо виявлених відповідачем порушень. Оскільки відповідачем не доведено належними доказами, що виявлений на території житлового будинку позивача газовий відвід є несанкціонованим газопроводом у розумінні Кодексу ГРМ, пред`явлений ОСОБА_1 позов є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Як убачається з акта про порушення № 000207 від 18 червня 2024 року, складеного працівниками Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» за адресою АДРЕСА_1 , таким було встановлено наступні порушення - наявність несанкціонованого газопроводу, зокрема наявність вводу до газового лічильника і крана на вводі, виконаних прихованим заходом, а саме ззовні до крана на вводі в газопровід вварена труба, яка прокладена до будинку (перед вводом в будинок заглушена заглушкою на різьбовому з`єднанні).

Зазначені порушення доводять наявність несанкціонованого газопроводу, проведеного до будинку ОСОБА_1 ,, та факт можливого викривлення даних обліку природного газу, що стороною позивача не спростовано.

При цьому, після встановлення та опломбування лічильника газу споживачу і передачі йому на відповідальне зберігання, всі дії щодо втручання (приховане) у ЗВТ трактуються як такі, що вчинені споживачем, навіть якщо ці приховані заходи були здійснені іншою особою, адже саме споживач відповідно до сталої практики Верховного Суду і Кодексу ГРС є відповідальним за виявлене порушення, що має наслідком викривлення даних обліку споживання газу.

Зазначене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.03.2026 року у справі № 542/881/19.

Відтак, за відсутності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження недостовірності актупро порушення № 000207 від 18 червня 2024 року, виявлення працівниками Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» факту наявності несанкціонованого газопроводу, незалежно від способів та причин допущення споживачем зазначеного порушення, тягне за собою застосування регламентних процедур, визначених КГС, в тому числі і донарахування необлікованих об`ємів природного газу, що свідчить про підставність донарахування ОСОБА_1 , вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу на суму 76 963,13 грн, проведеного на підставі рішення Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» від 02.09.2024 року про задоволення акту про порушення № 000207 від 18 червня 2024 року, розмір якого не спростовано споживачем.

З наведених мотивів, рішення суду слід скасувати та ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Що стосується застосованих судом у даній справі заходів забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» здійснення заходів та вчинення дій щодо припинення чи відключення постачання газу до будинку за адресою АДРЕСА_1 до набрання рішенням законної сили, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Також заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, під час використання механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується, в тому числі, забороною вчинення певних дій.

Як убачається з матеріалів справи, предметом позову ОСОБА_1 є визнання недійсним та скасування рішення відповідача про задоволення акту про порушення.

Разом з тим, застосовані судом заходи забезпечення позову полягають у забороні вчинення дій щодо припинення чи відключення постачання газу до будинку за адресою АДРЕСА_1 , що безпосередньо не пов`язано з предметом пред`явлених ОСОБА_1 позовних вимог та не спрямовано на забезпечення їх можливого виконання.

Отже, обраний судом першої інстанції спосіб забезпечення позову не має належного зв`язку з предметом спору, не відповідає характеру заявлених позовних вимог та виходить за межі ефективного захисту прав та інтересів позивача.

При цьому, колегія суддів враховує, що вимога про заборону відповідачу здійснювати відключення газопостачання за адресою позивача до розгляду справи по суті, з урахуванням майбутніх дій відповідача під умовою, є неналежним способом забезпечення позову у розмінні положень ст. 150 ЦПК України.

Більш того, вжиття такого виду забезпечення позову, як заборона здійснення заходів та вчинення дій щодо припинення чи відключення постачання газу до будинку за адресою АДРЕСА_1 фактично обмежить право відповідача здійснити відключення від постачання природного газу до будинку позивача, що у випадку аварійного стану газорозподільної системи може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб.

З наведених мотивів, ухвалу суду слід скасувати та ухвалити у справі нову постанову про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

у х в а л и в:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» задоволити.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 травня 2025 року та рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 січня 2026 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову та у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» про визнання недійсним та скасування рішення щодо задоволення акту - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра