Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №332/4368/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 18.09.2026 Справа № 332/4368/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 332/4368/26 Головуючий у 1-й інстанції – Марченко Н. В. Провадження № 33/807/1057/26 Доповідач у 2-й інстанції – Холод Р. С.

Категорія ч. 2 ст. 173-8 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Холод Р. С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника, подану в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Заводського районного суду міста Запоріжжя від 14 липня 2026 року, щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини

Постановою судді Заводського районного суду міста Запоріжжя від 14 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень, стягнуто судовий збір.

Відповідно до оскаржуваної постанови, 30.06.2026 о 09 год. 20 хв., ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , не виконав вимоги термінового заборонного припису серії АА №657814 від 24.06.2026, за яким його було зобов`язано з 21 год. 00 хв. залишити місце проживання постраждалої особи, заборонено на вхід та перебування в місці проживання постраждалої особи, заборонено у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою на 10 діб, однак в межах строку дії припису повернувся до місця проживання постраждалої особи і контактував із нею.

Також, 01.07.2026 о 23 год. 24 хв., ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , порушив вимоги термінового заборонного припису серії АА №657814 від 24.06.2026 за усіма пунктами заборони, а саме: повернувся додому та почав словесно ображати ОСОБА_2 , чим порушив п.п. 2, п. 2 ст. 3 р. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству.

Постановою судді Заводського районного суду міста Запоріжжя від 14.07.2026 року справи про адміністративні правопорушення об`єднані в одне провадження відповідно до ст.36 КУпАП.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Сухорукова Н. М. просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, враховуючи таке.

1. З оскаржуваної постанови не вбачається обґрунтування та наявність достатніх доказів, які підтверджували б вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення.

2. Потерпіла, зловживаючи своїми правами, штучно, без виникнення конфлікту та за відсутності ОСОБА_1 викликає працівників поліції, внаслідок чого на останнього безпідставно складаються чисельні протоколи без належних цьому доказів.

3. Під час апеляційного перегляду захисник Сухорукова Н. М. усно доповнила апеляційну скаргу, зазначивши, що ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем мешкання ОСОБА_2 , у вказані у протоколі про адміністративне правопорушення дні, діяв у стані крайньої необхідності. Так, 30.06.2026 він повернувся на прохання сина, якому було страшно, а ОСОБА_2 в цей час на кухні розпивала спиртні напої разом із невстановленим чоловіком. 01.07.2026 він контактував з потерпілою саме на прохання останньої, так як ОСОБА_2 застрягла із сином в ліфті внаслідок поломки.

Таким чином, на думку сторони захисту, судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, а тому просить оскаржувану постанову скасувати на підставі п. 4 ст. 247 КУпАП у зв`язку з вчиненням ОСОБА_1 дій в стані крайньої необхідності.

Позиція сторін провадження у справі про адміністративне правопорушення

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі і просив її задовольнити в повному обсязі. Додатково пояснив,що неприязні відносини з ОСОБА_2 , яка є матір`ю їхньої спільної дитини, мають вже тривалий характер. Після повернення з фронту вони з ОСОБА_2 не проживають разом і він намагається максимально приділяти увагу своєму сину. Водночас, потерпіла перешкоджає цьому, у зв`язку з чим у них виникають сварки, під час яких ОСОБА_2 викликає працівників поліції. За результатами розгляду заяв ОСОБА_2 поліцейські складають відповідні протоколи, які у подальшому скасовуються судовими рішеннями, так як він не застосовує до останньої жодного психологічного або фізичного насильства.

24.06.2026 року йому в черговий раз за заявою ОСОБА_2 працівники поліції винесли терміновий заборонний припис на 10 днів за усіма заходами (залишити проживання постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. 30.06.2026 зранку йому подзвонив син та повідомив, що йому страшно, так як до них додому прийшов невідомий чоловік, який з ОСОБА_2 розпиває спиртні напої на кухнею і вони сваряться. Звісно він відразу пішов до квартири, де проживає його дитина з ОСОБА_2 . Син відкрив йому двері і він побачив, що дійсно якийсь невідомий йому чоловік разом з ОСОБА_2 вживають спиртні напої на кухні. У зв`язку з його прибуттям, невідомий чоловік відразу пішов з квартири, а ОСОБА_2 також вийшла на вулицю, зазначивши, що хоче прогулятися. Через деякий час вона повернулася із працівниками поліції, які склали на нього протокол про адміністративне правопорушення.

01.07.2026 року, приблизно о 20-00 год., йому на мобільний телефон подзвонила ОСОБА_2 , яка повідомила, що вони разом із сином застрягли у ліфті та попрохала їх звільнити. Він відразу пішов у бік будинку, де застрягла у ліфті потерпіла з дитиною і через певний час зміг їх звільнити. Після цього, дитина була дуже перелякана такими подіями та порохала, щоб він залишився з ним вдома, на що він погодився. ОСОБА_2 не заперечувала проти цього. Невдовзі потерпіла пішла на вулицю, зазначивши, що їй необхідно погуляти і повернулася разом із працівниками поліції, які склали на нього протокол про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 вказав, що фактично він 30.06.2026 та 01.07.2026 прибував не до ОСОБА_2 , а до своєї дитини, яка потребувала допомоги. 01.07.2026 року ОСОБА_2 сама почала першою з ним спілкуватися, прохаючи про допомогу. 30.06.2026 року він спілкувався з потерпілою лише як з матір`ю їхньої спільної дитини.

Захисник Сухорукова Н. М. до апеляційного суду не з`явилася, надала заяву про розгляд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності без її участі. У попередньому судовому засіданні, свою апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Мотиви суду

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку ОСОБА_1 та враховуючи позицію його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст. 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов до висновку про наявність підстав для її задоволення, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

За змістом ст. 283 КУпАП, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

При розгляді справи стосовно ОСОБА_1 судом першої інстанції вказані вище вимоги законодавства дотримані повною мірою не були, оскільки при прийнятті рішення поза увагою та без належної оцінки суду залишились фактичні обставини, що істотно вплинули на правильність прийнятого рішення.

З висновками суду, викладеними в оскаржуваній постанові, апеляційний суд погодитися не може та вважає, що вони ґрунтуються на неправильно з`ясованих обставинах справи, виходячи з такого.

Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтованість та недостатність доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень

Щодо протоколу про адміністративне правопорушення від 30.06.2026 року

Положеннями ч. 2 ст. 173-8 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному невиконанні термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Процес притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення вказаного адміністративного правопорушення регулюється нормами: Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

За положеннями ст. 24 вказаного Закону, одним із спеціальних заходів протидії домашньому насильству є терміновий заборонний припис стосовно кривдника.

Згідно з п. 16 частини першої статті першої Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.

Терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення (ч. 1 ст. 25 Закону).

Терміновий заборонний припис може містити такі заходи: 1) зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; 2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; 3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою (ч. 2 ст. 25 Закону).

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

За положеннями ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з протоколами про адміністративні правопорушення серії ВАД № 333897 від 30.06.2026 та серії ВАД № 786263 від 02.07.2026 вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується невиконання вимог термінового заборонного припису серії АА № 657814 від 24.06.2026, а саме: в межах строку дії припису 30 червня 2026 року о 09 год. 20 хв. та 01 липня 2026 року о 23 год. 24 хв. повернувся до місця проживання потерпілої ОСОБА_2 та контактував з нею.

Суддя визнала ОСОБА_1 винним у невиконанні 30 червня 2026 року та 01 липня 2026 року термінового заборонного припису, який був винесений стосовно останнього. При цьому обґрунтувала свої висновки відомостями, зазначеними у: протоколах про адміністративне правопорушення серії ВАД № 333897 від 30.06.2026 та серії ВАД № 786263 від 02.07.2026; інформаційних довідках; письмових поясненнях.

Перевіркою оскаржуваної постанови встановлено, що суддя першої інстанції обмежилася лише переліченням певних письмових доказів, без обґрунтування кожного.

Водночас, матеріали даної справи містять докази, які залишилися поза увагою суду. Зокрема, терміновий заборонний припис та відеозапис з нагрудних камер поліцейських, які мають важливе значення для правильного вирішення справи, взагалі не були предметом дослідження під час розгляду справи.

Додатково слід зазначити, що розгляд даної справи судом першої інстанції було здійснено за відсутності ОСОБА_1 , а тому останній не зміг скористатися своїми правами щодо надання пояснень та доказів по суті інкримінованих подій.

Так, матеріали справ про адміністративні правопорушення надійшли до суду 13.07.2026 року.

Судове засідання по них було призначено на 14.07.2026 року. Відомостей про отримання повісток або смс-повідомлень ОСОБА_1 на вказане судове засідання, матеріали справ не містять.

З відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, долученого до матеріалів справи, встановлено, що 30.06.2026 року ОСОБА_1 запросив та впустив до квартири син останнього та потерпілої. В цей час син знаходився один у квартирі. Фактично ОСОБА_1 прийшов до квартири, де проживає його дитина. Заборони спілкування з дитиною у терміновому заборонному приписі вказано не було.

Згідно з вимогами ст.256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Протокол про адміністративне правопорушення ВАД № 333897 від 30.06.2026 року був складений інспектором УПП в Запорізькій області Мулюкіним В.В.

Водночас вказаний процесуальний документ не був підписаний уповноваженої службової особою, яка його складала.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам, передбаченим ст.256 КУпАП, а фактичні дані, які у ньому зазначені, є недопустимими доказами.

Зазначений недолік протоколу залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Крім того, суд приймаючи рішення про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-8 КУпАП, обмежився лише викладенням обставин вказаних в протоколі (у постанові суду зазначено: «Згідно протоколу…»), проте не надав належної оцінки вказаним обставинам та не навів мотивів щодо прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Одними із завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає, що в цій справі про адміністративне правопорушення відсутні належні і достатні докази, оцінивши які, можливо було б дійти до безсумнівного висновку, поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 30.06.2026 року було вчинено адміністративне правопорушення.

Згідно з п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі, зокрема, відсутності складу і події адміністративного правопорушення, тому, вважаю за необхідне провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за епізодом від 30.06.2026 року закрити.

Щодо протоколу про адміністративне правопорушення від 02.07.2026 року

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечував свою обізнаність зі встановленими стосовно нього вимогами заборонного припису. Проте, зазначив, що він фактично діяв у стані крайньої необхідності. Вказані пояснення підтвердив апеляційному суду й малолітній ОСОБА_3 .

Несправність ліфта за адресою: м. Запоріжжя, вул. Павлокічкаська, буд. 15, підтверджується відповіддю ТОВ «БК «САНСЕТ» від 20.08.2026, наданою на запит адвоката Сухорукової Н. М.

Згідно відповіді, 01.07.2026 о 19 год. 31 хв. до ліфтової аварійної служби надійшов виклик про зупинку ліфта та перебування в ньому пасажира.

Відповідно до скриншотів з мобільного телефону ОСОБА_1 йому о 19 год. 50 хв. зателефонувала ОСОБА_2 , тобто вже після 20-хвилинного перебування у ліфті.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, ОСОБА_1 повернувся до будинку, де мешкала ОСОБА_2 разом з дитиною з метою усунення небезпеки, яка загрожувала останнім (паніка, страх замкненого простору, брак повітря чи спеку, а також фізичне чи психологічне виснаження).

Згідно зі статтею 18 КУпАП, крайня необхідність - це стан, в якому була вчинена дія, передбачена цим Кодексом або іншими законами України, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, і який виключає можливість кваліфікації цієї дії як адміністративного правопорушення. Обов`язковими ознаками крайньої необхідності є вчинення дії: 1) з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління; 2) якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами; 3) якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

За наявності наведених вище умов особа звільняється від адміністративної відповідальності на підставі статті 17 цього Кодексу, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, вчинене в стані крайньої необхідності, підлягає закриттю.

Апеляційним судом встановлено, що 01 липня 2026 року виникла ситуація, яка спонукала ОСОБА_1 повернутися за місцем проживання потерпілої особи з метою усунення реальної небезпеки, яка загрожувала малолітній дитині - сину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності, така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях.

Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

У даному випадку, шкода, заподіяна діями ОСОБА_1 у стані крайньої необхідності (спілкування з потерпілою та повернення до будинку, де остання проживає), є менш значною, ніж відвернена шкода, яка могла бути спричинена життю та здоров`ю малолітньої дитини.

Зважаючи на конкретні обставини справи, доказів того, що дії, вчинені ОСОБА_1 , були умисними та суспільно небезпечними, апеляційним судом не встановлено, а тому зазначені в апеляційній скарзі обставини можуть вважатись такими, що є підставою для закриття провадження за епізодом від 01.07.2026 року у зв`язку з вчиненням дій в стані крайньої необхідності (п.4 ст.247 КУпАП).

Отже, суддя апеляційного суду вважає, що докази, надані під час апеляційного перегляду, надають законні підстави для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв`язку з вчиненням дій в стані крайньої необхідності по епізоду від 01.07.2026 року.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням вже встановленого, не впливають на висновки суду апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, суддя апеляційної інстанції дійшов до висновку про недоведеність матеріалами справи об`єктивної сторони інкримінованих ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.

Таким чином, вважаю необхідним постанову судді скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. ст. 173-8 КУпА закрити на підставі п. 4 ст. ст. 247 КУпАП (за епізодом від 01.07.2026 року) та п.1 ст.247 КУпАП (за епізодом від 30.06.2026 року).

На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Сухорукової Н. М., подану в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову судді Заводського районного суду міста Запоріжжя від 14 липня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП – скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП за епізодом від 30.06.2026 року – закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутності складу і події адміністративного правопорушення.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП за епізодом від 01.07.2026 року – закрити на підставі п. 4 ст. 247 КУпАП у зв`язку з вчиненням дій в стані крайньої необхідності.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Р. С. Холод