Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №951/250/25 — Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/250/25

Провадження №2/951/16/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі головуючої судді Гриновець О. Б.

з участю секретаря судового засідання Бацман Ю. В.

представника ОСОБА_1 - адвоката Заводовської М. Л.

представника Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради Тернопільської області - Довгошиї Л. Р.

представників відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради - Іваніцької М. М., Садової К. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду й в режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: відділ освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

установив:

короткий зміст позовних вимог.

18.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: відділ освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 21.11.2024 ухвалено рішення сесії Козівської селищної ради № 2687 «Про ліквідацію структурного підрозділу Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради» яким ліквідовано плавальний басейн ліцею.

На виконання вказаного рішення директором Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради видано наказ № 257-к/тр від 25.11.2024 про попередження про майбутнє вивільнення працівників структурного підрозділу згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

14.02.2025 згідно з наказів № 33-к/тр від 27.01.2025, № 45-к/тр від 04.02.2025 позивача звільнено із займаної посади інструктора з фізичної культури плавального басейну Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради.

Водночас ОСОБА_1 зазначає, що після його звільнення Козівською селищною радою прийнято ряд рішень, а саме № 2739 від 14.02.2025 «Про утворення спортивно-оздоровчого центру Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради», № 2740 від 14.02.2025 «Про затвердження Положення про порядок надання платних послуг Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради». Однак позивачу не запропоновано посаду у новоствореному структурному підрозділі.

Тож вважає, що відповідачем порушено вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 42 КЗпП України щодо працевлаштування позивача, не запропоновано рівноцінні вакантні посади, які він міг би обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

З погляду на що просить скасувати накази директора Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради № 33-к/тр від 27.01.2025, № 45-к/тр від 04.02.2025; поновити його на посаді інструктора з фізичної культури спортивно-оздоровчого центру Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради; стягнути з відповідача на його користь середній місячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 20 176 грн.

Процесуальні дії, рішення у справі.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О. Б. від 09.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження у справі.

Згідно з ухвали суду від 03.06.2025 залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Відділ освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради.

Відповідно до ухвали Козівського районного суду Тернопільської області від 19.08.2025 зупинено провадження у даній цивільній справі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 500/737/25.

12.02.2026 поновлено провадження у справі.

Згідно з ухвали від 12.08.2026 суд постановив витребувати в Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради Тернопільської області такі документи: табель обліку робочого часу й довідку про заробітну плату позивача за шість місяців до звільнення.

Розгляд справи неодноразово відкладався в тому числі і за клопотаннями сторін у справі.

Короткий зміст інших заяв по суті справи.

27.05.2025 представник Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради Тернопільської області Дарморіс О. М. подала до суду відзив відповідно до якого позовні вимоги не визнає, вважає доводи позивача голослівними й такими, що не підтверджені жодними доказами.

Так, згідно з статуту Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради засновником ліцею є Козівська селищна рада, яка відповідно до п. 1.9 статуту утворює та ліквідує структурні підрозділи такого. 21.11.2024 Козівською селищною радою прийнято рішення № 2687, яким вирішено ліквідувати внутрішній структурний підрозділ плавальний басейн ліцею. На виконання вказаного рішення директор ліцею 08.12.2024 попередила позивача про майбутнє вивільнення з посади інструктора з фізичної культури плавального басейну згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а у повідомленні проінформувала останнього про відсутність на той час вакантної посади, яка б могла бути йому запропонована. З вказаним повідомленням позивач ознайомлений, однак не бажав проставити підпис і дату ознайомлення.

Зазначає, що з 25.11.2024 по дату закінчення двомісячного строку попередження про майбутнє вивільнення, у ліцеї була наявна лише посада «вихователь закладу дошкільної освіти», кваліфікаційні вимоги для зайняття якої не відповідають рівню освіти та кваліфікації позивача.

З погляду на що не було інших вакантних посад за період з дати прийняття наказу про майбутнє вивільнення до закінчення двомісячного строку попередження у ліцеї та його структурних підрозділах і директор ліцею 27.01.2025 видала наказ № 33-к/тр про звільнення ОСОБА_1 09.02.2025 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. У зв`язку з перебуванням позивача з 04.02.2025 на листку непрацездатності директор ліцею видала наказ № 45-к/тр від 04.02.2025, яким внесла зміни до наказу № 33-к/тр в частині визначення дати звільнення 14.02.2025, замість 09.02.2025. Тож представник відповідача вважає, що ними дотримано усіх вимог ст. 49-2 КЗпП України, а тому звільнення позивача було законним.

Крім того, представник Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради звертає увагу на те, що позивач пропустив строк звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України, поважних причин пропуску такого строку не навів, а тому відповідач наполягає на застосуванні до позовних вимог наслідків пропуску строків позовної давності.

Тож відповідач просить відмовити у задовільнені позовних вимог в повному обсязі.

06.06.2025 представник відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Іваніцька М. М. подала до суду пояснення третьої особи, у яких повністю погодилася з доводами відзиву представника відповідача й позовні вимоги не визнала.

Зазначає, що на підставі наказу директора Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради № 33-к/тр від 27.01.2025 централізованою бухгалтерією відділу відповідно до ст. 116 КЗпП України проведено повний розрахунок й виплачено позивачу вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати відповідно до ст. 44 КЗпП України.

Позиції сторін та їх представників в судовому засіданні.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, просили задовільнити такі в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечила щодо задовільнення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.

Представники відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Іваніцька М. М., Садова К. В. щодо задовільнення позовних вимог заперечили.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги й заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Як видно з диплому серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 у 1981 році закінчив Львівський державний інститут фізичної культури за спеціальністю «фізична культура і спорт» та рішенням державної екзаменаційної комісії від 27.06.1981 останньому присвоєно кваліфікацію «викладач фізичного виховання, тренер з боротьби» /т. 1 а. с. 20/.

ОСОБА_1 працював на посаді інструктора з фізичної культури плавального басейну Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради, що підтверджується записами трудової книжки, виданої на його ім`я /т. 1 а. с. 22/.

Згідно з положення про плавальний басейн Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради, затвердженого рішенням двадцять третьої сесії Козівської селищної ради восьмого скликання № 1924 від 28.06.2022 плавальний басейн Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради – це внутрішній структурний підрозділ Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради фізкультурно-спортивного профілю, основною діяльністю якого є фізкультурно-спортивна та оздоровча робота серед дітей, молоді та дорослого населення.

Пунктом 1.2 згаданого положення засновником басейну є Козівська селищна рада. Органом, до сфери управління якого входить басейн є Козівський ліцей № 2 Козівської селищної ради.

До компетенції засновника басейну належить: створення, ліквідація, реорганізація та перепрофілювання басейну; затвердження граничної чисельності працівників басейну; інші повноваження, передбачені чинним законодавством України.

Ліквідація басейну здійснюється за рішенням засновника, господарським судом відповідно до чинного законодавства України /т. 1 а. с. 33-36/.

Згідно з рішення п`ятдесят п`ятої сесії восьмого скликання Козівської селищної ради № 2687 від 21.11.2024 «Про ліквідацію структурного підрозділу Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради» вирішено ліквідувати внутрішній структурний підрозділ плавальний басейн Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради. Директору ліцею Н. Атаманчук здійснити заходи щодо приведення у відповідність структури та штатної чисельності працівників закладу освіти відповідно до чинного законодавства /т. 1 а. с. 11/.

Дане рішення сесії оскаржувалося у судовому порядку. Однак рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 в справі № 500/737/25, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2026, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі /т. 1 а. с. 192-198/.

Тож рішення п`ятдесят п`ятої сесії восьмого скликання Козівської селищної ради № 2687 від 21.11.2024 «Про ліквідацію структурного підрозділу Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради» є чинним, у встановленому законом порядку не скасоване.

Відповідно до наказу директора Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради Н. Атаманчук № 257-к/тр від 25.11.2024 на підставі рішення Козівської селищної ради № 2687 від 21.11.2024 вирішено попередити про майбутнє вивільнення згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із ліквідацією структурного підрозділу «плавальний басейн Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради», вручивши персональне повідомлення про вивільнення таких працівників, зокрема, ОСОБА_1 – інструктора з фізичної культури плавального басейну. Повідомити ОСОБА_4 – профспілкового представника про ліквідацію структурного підрозділу та про майбутнє вивільнення вищевказаного працівника. З вказаним наказом ознайомлена 25.11.2024 ОСОБА_4 , що підтверджується її власноручними підписами /т. 1 а. с. 12/.

Згідно з повідомлення про можливе вивільнення № 269 від 27.11.2024, у зв`язку із ліквідацією структурного підрозділу «плавальний басейн Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради», на підставі рішення Козівської селищної ради № 2687 від 21.11.2024 Козівський ліцей № 2 Козівської селищної ради повідомив ОСОБА_1 про майбутнє вивільнення з посади інструктора з фізичної культури (із зайнятістю 0,75 ставки) плавального басейну згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України не раніше ніж через два місяці з дня вручення цього повідомлення. Також повідомлено про відсутність вакантної посади, яка могла бути запропонована /т. 1 а. с. 19/.

Як видно з акту від 08.12.2024 комісією у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 засвідчено, що 08.12.2024 о 13:10 год в перший робочий день по закінченню тимчасової непрацездатності в приміщенні плавального басейну Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради було вручено ОСОБА_1 персональне повідомлення про можливе вивільнення № 269 від 27.11.2024. При врученні директором було зачитано зміст такого повідомлення. Один примірник повідомлення ОСОБА_1 отримав на руки, однак відмовився проставити підпис і дату в примірнику, який залишається в закладі освіти. В цей час ОСОБА_1 відмовився проставити дату і підпис про ознайомлення з наказом № 257-к/тр від 25.11.2024, про що складено цей акт /т. 1 а. с. 19 зворот/.

Вказаний акт, копія наказу № 257-к/тр від 25.11.2024 й копія повідомлення № 269 від 27.11.2024 було скеровано ОСОБА_1 поштовим зв`язком 09.12.2024, однак останній відмовився отримувати такі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /т. 1 а. с. 83-86/.

Згідно з наказу Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради № 33-к/тр від 27.01.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 » вирішено звільнити останнього 09.02.2025 із займаної посади інструктора з фізичної культури плавального басейну Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради у зв`язку із ліквідацією такого відповідно до п. 1 ч 1 ст. 40 КЗпП України. Централізованій бухгалтерії відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради відповідно до ст. 116 КЗпП України провести повний розрахунок, здійснити усі належні виплати при звільненні ОСОБА_1 /т. 1 а. с. 23/.

Як видно з наказу Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради № 45-к/тр від 04.02.2025 «Про внесення змін до наказу № 33-к/тр від 27.01.2025» вирішено внести зміни до наказу Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради № 33-к/тр від 27.01.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 », а саме дату звільнення з 09.02.2025 змінити на 14.02.2025 (перший робочий день наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності). Решту наказу залишено без змін. Централізованій бухгалтерії відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради провести повний розрахунок, здійснити усі належні виплати при звільненні ОСОБА_1 , виплатити грошову компенсацію за невикористаний один календарний день щорічної основної відпустки за відпрацьований період з 09.02.2025 до 14.02.2025 /т. 1 а. с. 23 зворот/.

31.01.2025 комісією у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 складено акт про те, що в тренажерному залі плавального басейну Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради 31.01.2025 о 17:10 директор ліцею ОСОБА_8 зачитала зміст наказу № 33-к/тр від 27.01.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 », однак останній відмовився проставити підпис та дату ознайомлення з наказами й отримати копію такого /т. 1 а. с. 98/.

У зв`язку з відмовою отримати копію наказу № 33-к/тр від 27.01.2025 Козівський ліцей № 2 Козівської селищної ради 01.02.2025 направив ОСОБА_1 копії такого наказу й акт від 31.01.2025 поштовим зв`язком на адресу: АДРЕСА_1 . Однак останній від отримання відмовився /т. 1 а. с. 97-101/.

14.02.2025 комісією у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 складено акт № 1 про те, що ОСОБА_1 не з`явився 14.02.2025 на робоче місце з невідомих причин. ОСОБА_9 у телефонному режимі з номера НОМЕР_2 на номер 050 267 90 50 повідомила ОСОБА_1 про те, що п?ятниця 14.02.2025 є його останнім робочим днем. Також повідомила, шо він був ознайомлений з наказом від 27.01.2025 № 33-к/тр, йому була надіслана листом копія наказу від 04.02.2025 № 45-к/тр. В телефонній розмові ОСОБА_1 повідомив, що в централізованій бухгалтерії відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради 13.02.2025 він ознайомився зі змістом наказу від 04.02.2025 № 45-к/тр та забрав довідку про нараховані й виплачені суми при звільненні. ОСОБА_10 повідомила, що в останній робочий день 14.02.2025 необхідно з?явитися до закладу освіти, отримати трудову книжку та проставити підписи в документах на звільнення. ОСОБА_11 відмовився до кінця останнього робочого дня 14.02.2025 з?явитися на роботу й отримати трудову книжку та копії наказів про звільнення, про що складено цей акт. Акт складений у двох примірниках, один зберігається у Козівському ліцеї № 2, другий надіслано ОСОБА_1 /т. 1 а. с. 104/.

17.02.2025 Козівський ліцей № 2 Козівської селищної ради надіслав ОСОБА_1 такі документи: повідомлення про необхідність отримати трудову книжку № 01-16/42 від 14.02.2025, акт № 1 «про відмову при звільненні отримати трудову книжку та проставити підписи в документах» від 14.02.2025, акт № 2 «про відсутність працівника на робочому місці» від 14.02.2025, завірену копію наказів № 33-к/тр від 27.01.2025, № 45-к/тр від 04.02.2025 поштою за адресою: АДРЕСА_1 . Однак останній від отримання відмовився /т. 1 а. с. 103-110/.

14.02.2025 Козівською селищною радою прийнято рішення № 2739 «Про утворення спортивно-оздоровчого центру Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради» /т. 1 а. с. 26/.

Згідно з довідок відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради заробіток ОСОБА_12 на посадах адміністратора й інструкторі з фізичної культури з серпня 2024 року до січня 2025 року складає 131 075, 66 грн /т. 2 а. с. 41, 42/.

Відповідно до табелів обліку використання робочого часу в таких зафіксовано відомості про кількість відпрацьованого робочого часу ОСОБА_12 /т. 2 а. с. 43-86/.

В судовому засіданні 12.05.2026 свідок ОСОБА_5 показала суду, що на виконання рішення Козівської селищної ради про ліквідацію структурного підрозділу плавального басейну ліцею проводилась процедура вивільнення працівників. Позивача було попереджено про майбутнє вивільнення з посади адміністратора й інструктора з фізичної культури плавального басейну ліцею. З вказаним повідомленням позивач ознайомлений 08.12.2024 (перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності).

27.01.2025 ОСОБА_5 видала наказ про звільнення позивача з роботи 09.02.2025 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Однак так як позивач з 04.02.2025 відкрив листок непрацездатності, директором ліцею було прийнято наказ про внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_1 в частині дати звільнення позивача з 09.02.2025 на 14.02.2025.

31.01.2025 директор ліцею надіслала позивачу копію наказу про звільнення й акт про ознайомлення позивача зі змістом такого наказу.

У день звільнення 14.02.2025 позивач на роботу не вийшов у зв`язку з чим ОСОБА_13 повторно надіслано копію наказу про звільнення, копію наказу від 04.02.2025 про внесення змін до наказу про звільнення, акт про відсутність позивача на робочому місці, повідомлення про необхідність отримати трудову книжку, акт від 14.02.2025. Від отримання листа позивач відмовився.

Свідок також зазначила, що з моменту попередження про майбутнє вивільнення по дату закінчення двомісячного строку у ліцеї була наявна лише посада "вихователя закладу дошкільної освіти". Однак ОСОБА_1 не відповідав кваліфікаційним вимогам до цієї посади, інших вакансій не було.

Застосоване судом законодавство й висновки суду.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 43 Конституції України закріплено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Під час розгляду справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевірити їх відповідність закону.

Порядок звільнення - це певна процедура, яка передбачає послідовність дій сторін трудового договору, спрямованих на його припинення, а тому залежить від того, хто виступає ініціатором розірвання трудових відносин.

Згідно з ч. 6 ст. 36 КЗпП у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ст. 77 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так з матеріалів справи видно, що під час звільнення ОСОБА_1 відповідачем було дотримано вимоги трудового законодавства.

Згідно з рішенням сесії Козівської селищної ради № 2687 від 21.11.2024, яке у встановленому законом порядку не скасоване, Козівська селищна рада на виконання повноважень, визначених Положенням про плавальний басейн Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради, вирішила ліквідувати внутрішній структурний підрозділ плавальний басейн Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради.

У зв`язку з ліквідацією структурного підрозділу плавального басейнну Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, що супроводжувалося скороченням штату працівників.

Ураховуючи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц, за змістом якого прийняття рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою, суд вважає, що Козівський ліцей № 2 Козівської селищної ради вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, а тому суд не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників так як вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця.

08.12.2024 ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом повідомлення № 269 від 27.11.2024 про можливе вивільнення у зв`язку із ліквідацією структурного підрозділу плавальний басейн Козівського ліцею №2 Козівської селищної ради не раніше ніж через два місяці з дня вручення такого повідомлення згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується актом від 08.12.2024.

Також відповідачем повідомлено позивача про відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані останньому на час вручення повідомлення.

Відповідачем зазначалося, що з часу попередження ОСОБА_1 про майбутнє звільнення 08.12.2024 й до звільнення з роботи (14.02.2025) у Козівському ліцеї № 2 Козівської селищної ради та його структурних підрозділах була наявна вакантна посада «вихователь закладу дошкільної освіти». Однак позивач не відповідав кваліфікаційним вимогам до цієї посади, а інших вакантних посад не було.

Позивачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи представника відповідача.

Так як у матеріалах справи відсутні докази щодо наявності у Козівському ліцеї № 2 Козівської селищної ради та його структурних підрозділах вакантних посад, які позивач міг виконувати з урахуванням його освіти та кваліфікації, то суд вважає, що звільнення позивача із займаної посади згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відбулося з дотриманням норм ч. 2 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року в справі №333/4222/19 (провадження №61-2971св21) зазначено, що «за змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду. При визначенні працівників із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються, визначається залежно від вимог до освіти, професійного навчання та практичного досвіду працівників, здатних виконувати відповідні завдання та обов`язки. Для висновку про наявність переваги при залишенні на роботі працівника перш за все повинно бути з`ясовано, чи є рівними кваліфікація та продуктивність праці вивільненого працівника порівняно із залишеним на роботі, за яким роботодавцем визнане переважне право. Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен провести порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. У випадку, коли роботодавцем при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці звільнено працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, суд може констатувати порушення положень статті 42 КЗпП України і, як наслідок, незаконність звільнення дій роботодавця».

Правила ст. 42 КЗпП України щодо врахування переважного права залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню.

Застосування положень ст. 42 КЗпП України можливе серед працівників, які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади.

З огляду на те, що 01.02.2025 повністю ліквідувався структурний підрозділ плавальний басейн Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради, посада інструктора з фізичної культури виведена з штатного розпису Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради, а тому відсутні підстави для оцінки застосування переважного права позивача на залишення на роботі відповідно до ст. 42 КЗпП України.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року у справі № 500/4416/19.

Також судом при розгляді справи враховано, що згідно з положеннями ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Водночас згідно з п. 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не є працівником підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів, а тому суд дійшов висновку, що звільнення позивача без згоди профспілки в період дії воєнного стану також відповідає нормам діючого законодавства.

Отож на думку суду позовні вимоги є безпідставними та такими, які до задовільнення не підлягають.

Крім того, вирішуючи клопотання відповідача про застосування до позовних вимог наслідків пропуску строків звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч. 2 ст. 233 КЗпП України).

Встановлені ст. 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк.

Судом встановлено, що позивача звільнено з посади інструктора з фізичної культури плавального басейну Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради 14.02.2025 згідно з наказів директора Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради № 33-к/тр від 27.01.2025, № 45-к/тр від 02.02.2025. До Козівського районного суду Тернопільської області позивач звернувся 16.04.2025 (цією датою позов здано на пошту). Позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущено, оскільки копію наказу про звільнення та трудову книжку позивачем отримано 19.03.2025 на підставі поданої ним заяви.

Суд звертає увагу, що днем звільнення ОСОБА_1 є 14.02.2025. Водночас 14.02.2025 в останній робочий день позивач на роботу не з`явився, причину неявки керівництву закладу освіти не повідомив на підтвердження чого директором Козівського ліцею №2 Козівської селищної ради ОСОБА_5 в присутності заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_3 , секретаря-друкаря Рокецької Л. Р. було складено акти № 1, № 2 від 14.02.2025.

Такі обставини допитана у якості свідка ОСОБА_5 підтвердила в судовому засіданні.

Також судом враховано, що 31.01.2025 директором Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради Атаманчук Н. Л. доведено до відома позивачу зміст наказу № 33-к/тр від 27.01.2025, однак останній відмовився від підписання про ознайомлення з вказаним наказом та отримання копії такого. Вказане підтверджується актом від 31.01.2025 та не заперечувалося стороною позивача у судових засіданнях.

Тож ураховуючи своєчасність здійснення розрахунку при звільненні, зафіксований в акті від 31.01.2025 факт повідомлення позивача про звільнення із займаної посади та факт його відмови від отримання копії наказу про звільнення, а також факт відмови ОСОБА_1 14.02.2025 отримати трудову книжку і довідку про нараховані та виплачені доходи, суд дійшов висновку, що позивач власними умисними діями унеможливив видати йому наказ про звільнення й пропустив місячний строк на звернення до суду з позовом.

Заразом твердження сторони позивача під час розгляду справи щодо строку звернення до суду суд вважає не обгрунтованими.

Отже наведені стороною позивача доводи щодо незаконності звільнення ОСОБА_12 не підтверджені належними, допустимими й достатніми у своїй сукупності доказами, а встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду відсутні підстави для задовільнення позовних вимог.

Суд дійшов висновку, що доводи позовної заяви є недоведеними й безпідставними, тому необхідно відмовити у задовільненні позову ОСОБА_1 до Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: відділ освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові на позивача.

Так як судом відмовлено у задоволенні позовних вимог судові витрати у справі необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України

ухвалив:

відмовити у задовільнені позову ОСОБА_1 до Козівського ліцею № 2 Козівської селищної ради Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: відділ освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного рішення суду 21.09.2026.

Відомості щодо учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;

відповідач – Козівський ліцей № 2 Козівської селищної ради Тернопільської області; місцезнаходження: вул. Вітошинського, 14, селище Козова, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ: 24626951;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – відділ освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради; місцезнаходження: вул. Грушевського, 32, селище Козова, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ: 44080090.

Суддя О. Б. Гриновець