Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №464/2670/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2670/26

пр.№ 2/464/2256/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.09.2026 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді Бойко О.М.

секретар судового засідання Константинова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 45534837 в розмірі 3 300 заборгованість за договором позики № 6723481 в розмірі 5 124, 60 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договори про надання коштів у кредит, зокрема: договір №45534837 від 15.10.2025 року та договір №6723481 від 29.09.2025 року. В подальшому, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали договір факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за вказаними вище кредитними договорами. У зв`язку із невиконанням умов вказаного договору відповідачем виникла заборгованість за договором №45534837 в розмірі 3 300 грн., яка складається з 1 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 300 грн. - сума заборгованості за процентами та 2 000 грн. - заборгованість за пенею. За договором № 6723481 виникла заборгованість у розмірі 5 124 грн. 60 коп , яка складається з 1300 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 1 000 грн. 35 коп. - сума заборгованості за процентами; 224 грн. 25 коп. – сума заборгованості за комісією; 2 600 грн. – сума заборгованості за пенею. Враховуючи наведене просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій позов підтримав в повному обсязі, просить справу розглядати у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилась, хоча належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи, відзиву на позов не подала, а тому відповідно до ст.280 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглядати справу заочно у її відсутності на підставі наявних у справі доказів.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.10.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №45534837, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 3 300 грн., а також 29.09.2025 ними ж було укладено договір №6723481, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 1 300 грн. Вказані договора були укладені в електронній формі, підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «70732» та «087611». Факт отримання відповідачем коштів за договорами підтверджуються листом від АТ «ПУМБ» №КНО-07.8.5/12495 БТ від 16.07.2026 та листом від АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260716/41194-БТ від 19.07.2026 .

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 Цивільного кодексу України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 року №127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно із ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Однак, в порушення зазначених вище норм закону та умов договорів позики відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала та отриманих коштів не повернула, нарахованих процентів не сплатила. У зв`язку із невиконанням умов вищезазначеного договору у відповідача виникла заборгованість.

25.02.2026 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали договір факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за вказаними вище кредитними договорами.

Згідно ч.1 ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно розрахунків заборгованості сума боргу відповідача за договором №45534837 становить 3 300 грн та складається з 1 000 грн. - заборгованості за основною сумою боргу; 300 грн. - заборгованості за процентами та 2 000 грн. - заборгованість за пенею. За договором № 6723481 заборгованість становить 5124 грн.60 коп. та складається з 1 3000 грн - заборгованості за основною сумою боргу; 1000 грн. 35 коп. –заборгованості за процентами; 224 грн. 25 коп. –заборгованості за комісією; 2 600 грн –заборгованості за пенею.

Відповідач на підтвердження належного виконання умов договорів чи на спростування існування заборгованості жодних доказів суду не надала.

З огляду на наведене, зважаючи на набуття позивачем права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, суд приходить до висновку про підставність вимог про стягнення з відповідачки в користь позивача заборгованості за договором №45534837 в загальній сумі 1 300 грн, а саме, 1 000 грн – основної суми боргу, 300 грн – заборгованості за процентами, та за договором №6723481 в загальній сумі 2 524 грн. 06 коп., а саме, 1 300 грн – основної суми боргу, 1000 грн 35 коп – заборгованості за процентами та 224 грн 25 коп – заборгованості за комісією.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій – пені за договорами в розмірі 2000 грн та 2 600 грн., суд приходить до висновку, що така вимога не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу, включаючи дату постановлення оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин суд приходить до висновку про безпідставність нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі за вказаними договорами що в загальній сумі становить 4 600 грн, а тому в цій частині вимог слід відмовити.

Відповідно до положень ст.133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із положеннями ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що правнича допомога ТзОВ "Фінпром маркет'' надавалась адвокатом Ткаченко Ю.О. Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт, загальна сума витрат за надання послуг з правничої допомоги становить 4 500 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1 208 грн 50 коп та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 042 грн 62 коп., пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 – 265, 279 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

позов задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" (місце знаходження: Київська область, м. Ірпінь ,вул. Садова буд. 31/33 , ЄДРПОУ 43311346) заборгованість за договором № 45534837 в розмірі 1 300 грн та заборгованість за договором № 6723481 в розмірі 2 524 грн 06 коп, судовий збір в розмірі 1 208 грн 50 коп та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 042 грн 62 коп.

В решті вимог позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуюча Бойко О.М.