Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №448/1967/25 — Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/1967/25

Провадження № 3/448/46/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.09.2026 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В.,при секретарі судового засідання Тхір О.Т., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Гавенка Б.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, пенсіонера,

за ч.1 ст.130 КУпАП, –

В С Т А Н О В И В:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи.

До Мостиського районного суду Львівської області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.

Із протоколу про вищевказане адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №466879 від 27.09.2025 року, відомо, що 27.09.2025 року о 17:05 год. по вул.Я.Мудрого, 207 в м.Мостиська Яворівського району Львівської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом – скутером без номерного знаку та не зареєстрованим у будь-якому сервісному центрі МВС, з ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, не чітка вимова; від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився. Вказано, що такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та в його діях міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечив обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Пояснив, що у час та в місці, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, він під`їхав на транспортному засобі до магазину, після чого зняв шолом та пішов до магазину, після чого одразу ж до місця події під`їхав екіпаж патрульної поліції. У процесі спілкування працівники поліції чоловічої статі повідомив його, що в нього спостерігається виражене почервоніння обличчя та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager». У відповідь ОСОБА_1 повідомив працівників поліції, що не довіряє результатам огляду, проведеного за допомогою приладу «Drager» та погодився проїхати до медичного закладу з метою проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому ОСОБА_1 надав працівникам поліції, а саме двом чоловікам та жінці, документи, зокрема посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб. Після цього працівники поліції запропонували йому присісти до службового автомобіля, однак згодом повідомили, що він може бути вільним та повернули пред`явлені ним документи. Крім того, ОСОБА_1 вказав, що протокол про адміністративне правопорушення в його присутності не складався та від керування транспортним засобом його не відсторонювали. Зазначив, що приблизно через два тижні після вказаної події за його адресою надійшла копія постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Вказаний штраф ОСОБА_1 сплатив, а вже в подальшому дізнався, що стосовно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того, зазначив, що подія, яка мала місце 27.09.2025 року тривала декілька хвилин, жодних свідків не було. Вважає, що в його діях немає жодних порушень.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 -адвокат Гавенко Б.І., у судовому засіданні підтримав подане ним письмове клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на таке. Вказує, що відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не зафіксовано жодним із двох способів, передбачених законом. Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (у чинній редакції, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 року № 57), встановлює, що огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться під відеозапис, матеріали якого обов`язково долучаються до протоколу, а в разі неможливості здійснення відеозапису - у присутності двох свідків. У цій справі свідки не залучалися, що прямо зазначено у пункті 9 протоколу, а відповідні графи в акті огляду залишилися незаповненими. Водночас відеозапис переривається приблизно на 25-й секунді, тобто до моменту, коли, за версією поліцейських, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд. При цьому у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від огляду «під відеозапис», а також вказано технічний засіб відеозапису №061827. Таким чином, протокол посилається на доказ, якого фактично не існує, а сама відмова ОСОБА_1 від проходження огляду належними та допустимими доказами не підтверджена. Захисник також зазначив, що поліцейськими порушено встановлений двогодинний строк та не виконано направлення на огляд. Пункт 7 зазначеного Порядку зобов`язує доставити водія до закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду. У даному випадку подія мала місце о 17:05 год., постанова винесена о 19:01 год., а протокол складено о 19:07:15 год. При цьому до закладу охорони здоров`я ОСОБА_1 не доставляли. Направлення на огляд (арк.5) залишилося невиконаним, а матеріали справи не містять жодних пояснень щодо причин його невиконання. Крім того, захисник вказав, що стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 фактично не встановлено. Огляд із застосуванням спеціального технічного засобу не проводився, показання газоаналізатора відсутні, як і висновок закладу охорони здоров`я. Висновок про наявність у ОСОБА_1 ознак сп`яніння ґрунтується виключно на зовнішніх ознаках — «тремтіння пальців рук, нечітка вимова», які самі по собі є неспецифічними. При цьому, відповідно до наявної медичної документації, такі ознаки можуть бути проявами наявних у ОСОБА_1 захворювань, зокрема есенціальної первинної гіпертензії (I10), а також запаморочення та порушення рівноваги тіла (R42), із зафіксованим різким погіршенням стану здоров`я з 23.09.2025 року. Окремо захисник звернув увагу на те, що поліцейськими не доведено, що транспортний засіб, яким, за версією обвинувачення, керував ОСОБА_1 , є транспортним засобом у розумінні статті 130 КУпАП. За поясненнями ОСОБА_1 , він керував електроскутером — транспортним засобом з електродвигуном. Однак у протоколі серії ЕПР1 №466879, постанові серії ЕНА №5819349 та акті огляду зазначено лише «скутер» та його марку — «Вайпер», без зазначення моделі, типу двигуна та його потужності. Огляд і фотофіксація транспортного засобу не проводилися. Крім того, не доведено належними доказами і сам факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 . На відеозаписі до ОСОБА_1 підходить працівник поліції чоловічої статі, тоді як протокол складено лейтенантом поліції ОСОБА_2 . При цьому з матеріалів справи не вбачається, що саме ОСОБА_2 безпосередньо спостерігала факт руху транспортного засобу. Зміст наявного 25-секундного відеозапису стосується виключно мотошолома та посвідчення водія і не містить фіксації факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Також захисник зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення складено з істотним порушенням вимог статей 254, 256 КУпАП та Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, зокрема через понад дві години після події. У протоколі містяться записи про «відмову» у пунктах 13, 14 та 18, які не засвідчені свідками. Водночас матеріали справи не містять належних доказів вручення ОСОБА_1 копії протоколу. Крім того, у протоколі неправильно зазначено адресу його проживання — АДРЕСА_2 замість 403. Таким чином, з огляду на наведені обставини, а також відсутність належних і допустимих фактичних даних, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, захисник вважає, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Поліцейська Бригарда М.В., яка складала відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, неодноразово повідомлялася судом про дату час та місце розгляду справи, однак у судове засідання повторно не з`явилася.

ІІІ. Досліджені в судовому засіданні докази.

На підтвердження факту порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України, а відтак вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, надано відповідний протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №466879 від 27.09.2025р.; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де зазначено, що ОСОБА_1 , у якого виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння; направлення на огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» від 27.09.2025р., де зазначено, що ОСОБА_1 , у якого виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння; копію постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5819349 від 27.09.2025р. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП; а також відеозаписи, які містяться на DVD-диску.

Наявний у матеріалах справи та досліджений у судовому засіданні відеозапис фіксує перебіг подій за участю ОСОБА_1 . Зокрема, з відеозапису тривалістю 2 хв. 21 сек. вбачається, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 запитали останнього, куди він прямує. На запитання працівників поліції ОСОБА_1 повідомив, що прямує до магазину. Після цього ОСОБА_1 пред`явив посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб. На запитання працівників поліції щодо вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв останній повідомив, що вживав алкогольні напої тиждень тому. Після цього працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager». ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду, зазначивши, що алкогольних напоїв не вживав та погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі. У подальшому працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 , що він може пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, проїхати до медичного закладу для проходження такого огляду, а також відмовитися від його проходження. Після роз`яснення працівником поліції зазначеного порядку ОСОБА_1 повторно погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі. Після цього відеозапис переривається.

ІV. Застосоване судом законодавство.

Керуючись законом і правосвідомістю, суд враховує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У відповідності до ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Виходячи з положень ст.7 КУпАП забезпечення законності при застосуванні заходів адміністративного примусу передбачає не тільки наявність законних підстав для застосування адміністративного стягнення, але і дотримання встановленого законом порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За змістом ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи і громадян, па встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в її вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, відповідальність особи за вказаною статтею настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, об`єктивна сторона ч.1 ст.130 КУпАП характеризується такими діяннями: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів та 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Однак, при цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Таким чином, особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу, у розумінні положень п.1.10 Правил дорожнього руху.

Згідно п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Пунктом 1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.

Порядок проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння визначений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015року за №1452/735 (надалі - Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженим Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008 року (далі-Порядком).

Згідно з вимогами ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Отже, відповідно до ч.3 ст.266 КУпАП, п.7 роз.1 Інструкції, п.п.6, 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду у закладі охорони здоров`я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння та дії водія щодо ухилення від огляду.

V. Висновки суду.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , які він надавав в судовому засіданні, проаналізувавши доводи його захисника – адвоката Гавенка Б.І. та матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , такому інкримінується вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - «відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Для визначення складу правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , необхідно також встановити чи керувала особа, що притягується до адміністративної відповідальності транспортним засобом, законність запропонованого їй порядку огляду та сам факт відмови.

Проте, матеріали справи не містять належних та достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, яке йому інкриміновано в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №466879 від 27.09.2025р.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що відповідно до вимог ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі: якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Суд звертає увагу на те, що відеозапис, який відповідно до вимог закону є обов`язковим засобом фіксації процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння та відмови від його проходження, наявний у матеріалах справи, не містить повного (безперервного) запису події за участю ОСОБА_1 , а складається лише з одного відеофрагмента тривалістю 2 хвилини 21 секунда. Зазначене не дає можливості встановити цілісну обстановку події та послідовність її розвитку, оскільки з наявного відеозапису вбачається, що після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та під час спілкування з ним працівники поліції запропонували останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Від запропонованого огляду на місці зупинки ОСОБА_1 відмовився, водночас погодившись пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Після цього відеозапис переривається, у зв`язку з чим за його змістом неможливо встановити подальший перебіг подій, зокрема чи була відмова від проходження відповідного огляду. Відтак, стверджувати, що наявний в матеріалах справи відеозапис поліцейських, який міститься на DVD-диску, об`єктивно зафіксував всі події - неможливо.

Суд враховує, що в разі виявлення факту недостатньо заряджених/розряджених нагрудних камер чи в разі наявності інших причин неможливості повноцінного застосування технічних засобів, що мають функції відеозапису, поліцейські не були позбавлені можливості залучення двох свідків на підтвердження обставин зазначеної події. Натомість, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи, свідки на підтвердження відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння працівниками поліції не залучалися, що, на переконання суду, суперечить вимогам ст.266 КУпАП, вимогам вище зазначеної Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015р., так і вимогам «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (з наступними змінами), так і приписам КУпАП.

Крім того, поліцейськими у даному випадку за участю ОСОБА_1 не було дотримано вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, зокрема в частині використанням спеціальних технічних засобів.

Таким чином вбачається, що у даному випадку працівниками поліції вцілому не забезпечено повноти процедури (дотримання умов та етапності/стадійності) складення протоколу про адміністративне правопорушення, що передбачена законодавством.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним і достатнім доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки, за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумнівів у суду.

Інших допустимих доказів для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено та працівниками поліції не надано.

Отже, матеріали справи не містять доказів, які б відповідали вимогам достатності та переконливості на підтвердження факту відмови ОСОБА_1 як особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Надані пояснення ОСОБА_1 та його захисником є його способом захисту та підлягають ретельній перевірці під час судового розгляду з огляду на вільне визначення своєї позиції до вчиненого, правильного розуміння обставин події, шляхом безпосереднього дослідження доказів судом. А обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, є складовою презумції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

При цьому слід зазначити, що розглядаючи адміністративні матеріали, які направлені до суду з метою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності і які визнані органом, що їх направляє достатніми для досягнення поставленої мети, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.

Суд приходить до переконання, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження те, що ОСОБА_1 , будучи водієм, 27.09.2025 року о 17:05 год. по вул.Я.Мудрого, 207 в м.Мостиська Яворівського району Львівської області, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Слід зауважити, що право на справедливий суд гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятою Радою Європи 04.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, відповідно до неї суд встановлює обґрунтованість будь-якого висунутого проти особи обвинувачення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст.62 Конституції України - презумпції невинності.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого при розгляді справ судами в обов`язковому порядку використовується як джерело права відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, ЄСПЛ в своєму рішенні від 10.02.1995 по справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, чим це представляється: презумпція невинуватості обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин. Крім того, в своєму рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачено санкцію у виді позбавлення права керування транспортним засобом. П.21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. ЄСПЛ підкреслив, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25). У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 06.12.1988р. зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати, як вимогам достатності, так і переконливості.

Відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду ВС від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення є неприпустимою, оскільки суперечить позиції ЄСПЛ та порушує презумпцію невинуватості особи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сукупність досліджених у даній справі доказів не дає підстав для висновку про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Враховуючи вищенаведене, вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

VІ. Судові витрати.

Оскільки у відповідності до ст.40-1 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, то суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для стягнення такого із ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 1, 9, 245, 247, 251, 252, 280, 283-285, 294-295 КУпАП, суддя –

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ю.В. Кічак