Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №448/1964/25 — Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/1964/25

Провадження № 3/448/45/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.09.2026 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., при секретарі судового засідання Тхір О.Т., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Борисенка В.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, фізичної особи-підприємця,

за ч.1 ст.130 КУпАП, –

В С Т А Н О В И В:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи.

До Мостиського районного суду Львівської області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.

Із протоколу про вищевказане адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №462700 від 23.09.2025 року відомо, що 23.09.2025 року о 11:30 год. по вул.Л.Українки, 103 в с.Боратичі Яворівського району Львівської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом – автомобілем марки «Dodge Journey», реєстр.№ НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, не чітка вимова. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі ОСОБА_1 - відмовився. Вказано, що такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та в його діях міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що в час та місці, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №462700 від 23.09.2025 року, він не перебував за кермом транспортного засобу у стані алкогольного сп`яніння. Зазначив, що показання свідків, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, не відповідають дійсності, оскільки напередодні між ним та дружиною виник конфлікт, у зв`язку з чим працівниками поліції стосовно нього було винесено терміновий заборонний припис. Після цього він приїхав додому та забрав автомобіль. Надалі його дружина – ОСОБА_2 зателефонувала на лінію 102, після чого працівники поліції прибули на подвір`я будинку його сестри, де він - ОСОБА_1 перебував. ОСОБА_1 наголосив, що алкогольні напої вживав уже після прибуття до сестри, а після вживання алкоголю транспортним засобом не керував. Крім того, вказав, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних доказів керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Стверджував, що працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення виключно на підставі пояснень його дружини – ОСОБА_2 , тоді як будь-які інші докази на підтвердження факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП до матеріалів справи не долучено. Вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Борисенко В.В. у судовому засіданні зазначив, що у час, вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння не керував. При цьому пояснив, що ОСОБА_1 дійсно вживав алкогольні напої, однак після приїзду до своєї сестри у с.Гусаків Яворівського району Львівської області. Зазначив, що долучений до матеріалів справи відеозапис не містить доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також не підтверджує дотримання працівниками поліції встановленого законом порядку пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та відповідної відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду. Крім того, вказав, що показання свідків, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, не відповідають дійсності, оскільки напередодні між ОСОБА_1 та його дружиною – ОСОБА_2 виник конфлікт у зв`язку із сімейними обставинами. Таким чином, на думку захисника, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена жодним належним та допустимим доказом. У зв`язку з викладеним просить закрити провадження у справі на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Свідок ОСОБА_2 , яка є дружиною ОСОБА_1 , у судовому засіданні, призначеному 03.03.2026 року надала пояснила, що в день, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, вона перебувала у схвильованому стані, у зв`язку з чим викликала працівників поліції, оскільки її чоловік забрав транспортний засіб та прибув на територію домоволодіння за місцем їхнього проживання, попри те, що стосовно нього було винесено терміновий заборонний припис. Зазначила, що на цей час вони з чоловіком мали конфліктні відносини. Також пояснила, що безпосередньо ОСОБА_1 , як і обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, вона не бачила.

Свідок ОСОБА_3 , яка є сестрою ОСОБА_1 , у судовому засіданні, призначеному 03.03.2026 року, пояснила, щонапередодні її брат ОСОБА_1 залишився в неї переночувати. Наступного дня до її будинку приїхав інший брат - ОСОБА_4 , після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вирішили поїхати в село, де проживає гр. ОСОБА_1 (с.Боратичі Яворівського району Львівської області) щоб забрати автомобіль. Повернувшись, вони залишили автомобіль на подвір`ї її будинку та сіли снідати. Після цього прибули працівники поліції. Зазначила, що вранці ОСОБА_1 алкогольних напоїв не вживав, однак після того, як привіз автомобіль, вжив невелику кількість спиртного.

Свідок ОСОБА_4 , який є братом ОСОБА_1 , у судовому засіданні, призначеному 03.03.2026 року пояснив, що в день, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, йому зателефонував брат ОСОБА_1 та попросив відвезти його додому, щоб забрати автомобіль, який перебував за місцем його проживання. На прохання брата він забрав ОСОБА_1 та відвіз у с.Боратичі Яворівського району Львівської області. Згодом ОСОБА_1 прибув до будинку їхньої сестри та залишив транспортний засіб на подвір`ї її домоволодіння. Приблизно через 30 хвилин після цього прибули працівники поліції.

ІІІ. Досліджені в судовому засіданні докази.

На підтвердження факту порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України, а відтак вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, надано:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №462700 від 23.09.2025р.;

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де зазначено, що ОСОБА_1 , у якого виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння;

- направлення на огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» від 23.09.2025р., де зазначено, що ОСОБА_1 , у якого виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння;

- копію рапорту помічника чергового ВнП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області Вентика І.М. від 23.09.2025р. по факту надходження на лінію 102 повідомлення від ОСОБА_2 , у якому така зазначила, що 23.09.2025р. о 10:30 год. за адресою: АДРЕСА_1 її чоловік - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушивши терміновий заборонний припис, прибув за даною адресою та без дозволу заявниці заволодів транспортним засобом – автомобілем марки «Dodge Journey», реєстр.№ НОМЕР_1 , власником якого є заявниця;

- письмові пояснення свідка ОСОБА_2 від 23.09.2025р., у яких остання повідомила про те, що 23.09.2025р. о 10:30 год. вона пішла роботу, де працює в магазині продавцем у селі с.Боратичі Яворівського району Львівської області. Вказала, що 22.09.2025 року близько 21:00 год. вона викликала працівників поліції відносно свого чоловіка – гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та працівники поліції винесли відносно нього терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №612525 від 22.09.2025 року строком на 10 діб із зобов`язанням залишити місце проживання постраждалої особи. Зазначила, що 23.09.2025 року приблизно о 11:23 год. вона побачила з магазину, як її чоловік їхав на мотоциклі марки «SPARK». Згодом вона вийшла назустріч та пішла в напрямку їхнього будинку та через декілька хвилин побачила, як її чоловік – гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Dodge Journey», реєстр.№ НОМЕР_1 , який зареєстрований на неї, тобто забрав автомобіль із подвір`я. Вона намагалася зупинити автомобіль, однак це їй не вдалося;

- письмові пояснення свідка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 23.09.2025р., у яких вона зазначила, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю дочкою ОСОБА_2 , та зятем ОСОБА_1 . Повідомила, що 23.09.2025 року близько 11:20 год. ОСОБА_1 зайшов до будинку, після чого вона вийшла на вулицю та побачила, як він сів за кермо автомобіля і виїхав із подвір`я;

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 23.09.2025р., у яких він вказує, що поїхав за свого адресою проживання, щоб забрати спільний автомобіль із метою вирішення робочих питань. Пояснив, що після цього залишив транспортний засіб у селі Гусаків Яворівського району Львівської області у своєї сестри. Зазначив, що коли забирав автомобіль, його дружини вдома не було, оскільки вона перебувала на роботі в магазині. Повідомив, що часто конфліктує з дружиною. Крім того, після того як прибув до своєї сестри, випив алкоголь;

- рапортом інспектора СРПП ВП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області ст. лейтенанта поліції М.Козак від 23.09.2025р.;

- відеозаписи, які містяться на DVD-диску.

Наявні у матеріалах справи та досліджені у судовому засіданні відеозаписи фіксують перебіг подій за участі ОСОБА_1 . Зокрема з відеофайлу №1 вбачається, що в процесі спілкування працівників поліції з дружиною ОСОБА_1 в телефонному режимі остання надає пояснень про те, що бачила, як її чоловік ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Зазначає, що напередодні ОСОБА_1 прийшов додому у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим кричав, після чого вона викликала працівників поліції та відносно нього було складено адміністративні матеріали за вчинення домашнього насильства. Також зазначає, що 22.09.2025р. ОСОБА_1 у робочих питаннях перебував у робочій поїздці, у зв`язку з чим алкогольних напоїв не вживав. Крім того, вказує, що останній неодноразово вчиняв щодо неї психологічне та фізичне насильство, а також викидав речі з кімнати. Відеофайл №2 розпочинається 23.09.2025 о 12:04 год., з відеозапису вбачається, що пояснення надає громадянин ОСОБА_1 , який пояснює причини того, чому забрав транспортний засіб із подвір`я будинку, зазначаючи, що автомобіль належить його дружині. Крім того, ОСОБА_1 надає працівникам поліції документи, зокрема посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. ОСОБА_1 зазначає, що раніше між ним та дружиною дійсно виник сімейний конфлікт, однак цього дня у зв`язку з робочими питаннями йому був необхідний транспортний засіб, у зв`язку з чим він забрав його з подвір`я близько двох годин тому. Щодо ознак алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 зазначив, що після того, як приїхав до будинку сестри та припаркував автомобіль, лише тоді почав вживати алкогольні напої. Також зазначив, що працівники поліції транспортний засіб під його керуванням не зупиняли. У зв`язку з чим, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drаger» ОСОБА_1 відмовився, як і від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Крім того, зазначив, що його дружина повідомила працівникам поліції неправдиві відомості, оскільки він транспортним засобом стані алкогольного сп`яніння не керував. З відеофайлу №3, який розпочинається о 12:10 год., вбачається, що ОСОБА_1 повторно надає пояснення щодо обставин події. Зокрема, зазначає, що транспортний засіб зареєстрований на його дружину, а також підтверджує, що раніше між ними виникали сімейні конфлікти. Після цього ОСОБА_1 зазначив, що після того, як приїхав до сестри, припаркував автомобіль, після чого в будинку вживав алкогольні напої. Надалі у громадянина ОСОБА_1 було відібрано письмові пояснення. З відеофайлу №4, який розпочинається о 12:25 год., вбачається, що працівник поліції здійснює оформлення пояснень ОСОБА_1 .Останній зазначає, що після того, як приїхав до сестри, припаркував автомобіль вживав алкогольні напої. Крім того, зазначає, що сімейні конфлікти виникають у зв`язку з наявними у його дружини справ про стягнення заборгованості за кредитними договорами. З відеофайлу №5, який розпочинається о 12:40 год., вбачається, що працівники поліції роз`яснюють громадянину ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол за порушення термінового заборонного припису. З відеофайлу №6, зокрема із камери автоматичної фото- та відеофіксації, розташованої в селі Гусаків Яворівського району Львівської області, вбачається, що 23.09.2025 о 10:54 год. автомобіль марки «Dodge Journey», реєстр.№ НОМЕР_1 рухається через населений пункт. Водночас із відеозапису неможливо встановити особу водія зазначеного транспортного засобу, оскільки вікна автомобіля мають тонування, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка перебувала за кермом. Із відеофайлів №7 та №8 вбачається інформація, аналогічна тій, що зафіксована у відеофайлі №6.

ІV. Застосоване судом законодавство.

Керуючись законом і правосвідомістю, суд враховує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У відповідності до ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Виходячи з положень ст.7 КУпАП забезпечення законності при застосуванні заходів адміністративного примусу передбачає не тільки наявність законних підстав для застосування адміністративного стягнення, але і дотримання встановленого законом порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За змістом ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи і громадян, па встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в її вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, відповідальність особи за вказаною статтею настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, об`єктивна сторона ч.1 ст.130 КУпАП характеризується такими діяннями: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів та 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Пунктом 1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.

Порядок проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння визначений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015року за №1452/735 (надалі - Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженим Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008 року (далі-Порядком).

Згідно з вимогами ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Отже, відповідно до ч.3 ст.266 КУпАП, п.7 роз.1 Інструкції, п.п.6, 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду у закладі охорони здоров`я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння та дії водія щодо ухилення від огляду.

V. Висновки суду.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , проаналізувавши доводи його захисника – адвоката Борисенка В.В. та показання свідків, які вони надавали безпосередньо в судових засіданнях, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , такому інкримінується вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - «відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Для визначення складу правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 необхідно також встановити чи керувала особа, що притягується до адміністративної відповідальності транспортним засобом, законність запропонованого їй порядку огляду та сам факт відмови.

Проте, матеріали справи не містять належних та достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, яке йому інкриміновано в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №462700 від 23.09.2025р.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що відповідно до вимог ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі: якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Суд, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, звертає увагу на те, що вони не дають достатніх та беззаперечних підстав для висновку про те, що саме ОСОБА_1 23.09.2025 року о 11:30 год. керував транспортним засобом «Dodge Journey», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

З відеозаписів №6-№8 вбачається лише факт руху автомобіля, однак особу водія встановити неможливо. Крім того, працівники поліції не зупиняли транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , відтак відсутній безпосередній доказ того, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля у зазначений час.

Письмові пояснення свідка ОСОБА_5 підтверджують лише те, що вона бачила, як ОСОБА_1 сів за кермо та виїхав із подвір`я. Водночас ці пояснення не містять відомостей про його стан під час керування та не підтверджують перебування останнього саме у стані алкогольного сп`яніння.

Письмові пояснення дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_2 також не можуть бути покладені в основу беззаперечного висновку про вчинення правопорушення, оскільки містять розбіжності з її поясненнями, наданими в судовому засіданні, щодо часу, послідовності та обставин події. За відсутності інших безпосередніх доказів такі суперечності мають істотне значення.

Водночас ОСОБА_1 пояснював, що після прибуття до сестри припаркував автомобіль і лише після цього почав вживати алкоголь. Ці пояснення об`єктивними доказами не спростовані. Матеріали справи не дають можливості достовірно встановити час вживання ним алкоголю та підтвердити, що алкоголь було вжито до керування автомобілем.

Наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння на момент спілкування з працівниками поліції та його відмова від проходження огляду самі по собі не доводять, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився вже після припинення можливого керування, а тому встановлений на цей момент стан особи не може автоматично поширюватися на попередній момент керування.

Таким чином, досліджені судом докази не утворюють достатньої, послідовної та взаємоузгодженої сукупності, яка б поза розумним сумнівом підтверджувала одночасну наявність двох необхідних обставин: керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 та перебування його у стані алкогольного сп`яніння саме під час такого керування.

За відсутності безпосередньої фіксації ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу працівниками поліції, за відсутності зупинки транспортного засобу під його керуванням, за неможливості ідентифікувати водія на відеозаписах автоматичної фото- та відеофіксації, а також з огляду на розбіжності у поясненнях свідка ОСОБА_2 та відсутність будь яких відомостей, які б підтверджували стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 саме в момент керування, суд приходить до висновку, що доказів для беззаперечного встановлення вини ОСОБА_1 недостатньо.

При цьому сам факт виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння вже після того, як транспортний засіб був залишений, не може бути ототожнений із фактом керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, оскільки матеріали справи не дають можливості достовірно встановити момент вживання ним алкогольних напоїв та співвіднести його з моментом керування автомобілем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Зафіксовані працівниками поліції обставини не відповідають вимогам ст.266 КУпАП, вимогам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015р., так і вимогам «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (з наступними змінами), так і приписам КУпАП.

Крім того, поліцейськими у даному випадку за участю ОСОБА_1 не було дотримано вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, зокрема в частині використанням спеціальних технічних засобів.

Таким чином вбачається, що у даному випадку працівниками поліції вцілому не забезпечено повноти процедури (дотримання умов та етапності/стадійності) складення протоколу про адміністративне правопорушення, що передбачена законодавством.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним і достатнім доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки, за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумнівів у суду.

Інших допустимих доказів для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено та працівниками поліції не надано.

Отже, матеріали справи не містять доказів, які б відповідали вимогам достатності та переконливості на підтвердження факту відмови ОСОБА_1 як особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Надані пояснення ОСОБА_1 та його захисником є його способом захисту та підлягають ретельній перевірці під час судового розгляду з огляду на вільне визначення своєї позиції до вчиненого, правильного розуміння обставин події, шляхом безпосереднього дослідження доказів судом. А обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, є складовою презумції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

При цьому слід зазначити, що розглядаючи адміністративні матеріали, які направлені до суду з метою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності і які визнані органом, що їх направляє достатніми для досягнення поставленої мети, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.

Суд приходить до переконання, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження те, що ОСОБА_1 , будучи водієм, 23.09.2025 року о 11:30 год. по вул.Л.Українки, 103 в с.Боратичі Яворівського району Львівської області, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Слід зауважити, що право на справедливий суд гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятою Радою Європи 04.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, відповідно до неї суд встановлює обґрунтованість будь-якого висунутого проти особи обвинувачення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст.62 Конституції України - презумпції невинності.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого при розгляді справ судами в обов`язковому порядку використовується як джерело права відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, ЄСПЛ в своєму рішенні від 10.02.1995 по справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, чим це представляється: презумпція невинуватості обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин. Крім того, в своєму рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачено санкцію у виді позбавлення права керування транспортним засобом. П.21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. ЄСПЛ підкреслив, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25). У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 06.12.1988р. зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати, як вимогам достатності, так і переконливості.

Відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду ВС від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення є неприпустимою, оскільки суперечить позиції ЄСПЛ та порушує презумпцію невинуватості особи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сукупність досліджених у даній справі доказів не дає підстав для висновку про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Враховуючи вищенаведене, вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

VІ. Судові витрати.

Оскільки у відповідності до ст.40-1 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, то суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для стягнення такого із ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 1, 9, 245, 247, 251, 252, 280, 283-285, 294-295 КУпАП, суддя –

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ю.В. Кічак