Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №562/936/26 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський апеляційний суд в складі судді Шимківа С.С., з участю секретаря судового засідання Москалик Т.В., потерпілого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 – адвоката Мельниченка Миколи Сергійовича на постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,-

в с т а н о в и в :

Постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 червня 2026 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн..

Не погодившись із постановою суду, захисник ОСОБА_2 – адвокат Мельниченко М.С. оскаржив її в апеляційному порядку.

Вважає, що ОСОБА_2 необґрунтовано притягнуто до відповідальності за ст. 124 КУпАП, оскільки він завершував обгін автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , а зіткнення автомобілів відбулося внаслідок здійснення останнім маневру повороту ліворуч, який не переконався у безпечності цього маневру.

Просить призначити у справі інженерно-транспортну експертизу, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про призначення інженерно-транспортної експертизи та залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи _______________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 562/936/26 Суддя в суді І інстанції – Шуляк А.С.

Провадження № 33/4815/939/26 Суддя в апеляційній інстанції – Шимків С.С.

громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Отже, диспозиція ст. 124 КУпАП є бланкетною, оскільки містить посилання на правила дорожнього руху, а тому для визначення суті правопорушення та вирішення питання про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, які пункти правил дорожнього руху були порушені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, та у чому полягали такі порушення.

Судом встановлено, що 28 березня 2026 року о 14 год. 30 хв., в с. Гільча Перша, на автомобільній дорозі Н-25 182+200 м, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом "Toyota Camry", р.н. НОМЕР_2 , під час обгону на перехресті транспортного засобу марки "Skoda Fabia", р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , який здійснював маневр повороту ліворуч у напрямку с. Миротин, не був уважний, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не дотримався інтервалу, у зв`язку з чим відбулося зіткнення автомобілів. Внаслідок ДТП т/з отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки.

Дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ст. 124 КУпАП.

Обгін - випередження одного або кількох транспортних засобів, пов`язане з виїздом на смугу зустрічного руху.

Згідно п. 14.2. ПДР України перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: а) жоден з водіїв транспортних засобів, які рухаються за ним і яким може бути створено перешкоду, не розпочав обгону; б) водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч; в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані; г) після обгону зможе, не створюючи перешкоди транспортному засобу, якого він обганяє, повернутися на займану смугу.

Відповідно до п. 14.5. ПДР України водій транспортного засобу, який виконує обгін, може залишитися на смузі зустрічного руху, якщо після повернення на раніше займану смугу йому доведеться знову розпочати обгін, за умови, що він не створить небезпеки зустрічним транспортним засобам, а також не перешкоджатиме транспортним засобам, які рухаються за ним з більш високою швидкістю.

Обгін заборонено на перехресті (14.6.а ПДР України), а також за наявності дорожньої розмітки 1.1, яка забороняє виїзд на смугу зустрічного руху.

Відповідно до п.13.3 Правил дорожнього руху України під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

З письмових пояснень ОСОБА_2 , які були надані ним безпосередньо після ДТП, вбачається, що він мав намір здійснити обгін попутного транспортного засобу. Після його випередження, ним було виявлено ще один автомобіль, який виконував поворот ліворуч, під час обгону якого відбулося зіткнення.

Згідно схеми ДТП зіткнення автомобілів відбулося на перехресті, перед яким зустрічні потоки транспортних засобів були розділені дорожньою розміткою 1.1, яка забороняє виїзд на смугу зустрічного руху.

ОСОБА_2 , проігнорував наведені вище вимоги ПДР, які забороняли йому здійснювати маневр обгону транспортних засобів на ділянці дороги, де сталася ДТП, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

При цьому, інші учасники дорожнього руху, зокрема, ОСОБА_1 , який здійснював маневр повороту ліворуч у дозволеному місці, вправі був розраховувати на те, що інші водії будуть дотримуватися правил дорожнього руху (п. 1.4 ПДР України).

Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які узгоджуються між собою, а тому висновок місцевого суду про його винуватість є законним та обґрунтованим.

Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.

Покликання скаржника на наявність у діях іншого водія порушень ПДР, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки ОСОБА_1 у цьому провадженні не обвинувачується, а отже вирішення питання про його винуватість виходить за межі судового розгляду у даній справі.

Характеризуючою ознакою дорожньо-транспортної пригоди є те, що при зіткненні двох або більше транспортних засобів, порушення ПДР України може бути допущено усіма його учасниками, але у причинно-наслідковому зв`язку із пригодою можуть бути порушення одного із водіїв.

Відступаючи від дотримання правил обгону, ОСОБА_2 не переконався, що це не створить небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, у зв`язку з чим відбулося зіткнення автомобілів, що перебуває у прямому причинно-наслідковому зав`язку із виникненням ДТП.

Що стосується клопотання про призначення судової автотехнічної експертиз, апеляційний суд вважає, що воно не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.273 КУпАП, експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення у разі, коли виникає потреба в спеціальних знаннях, у тому числі для визначення розміру майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, а також суми грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, які підлягатимуть конфіскації.

Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Апеляційний суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду, вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду.

У даному випадку обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, можуть бути перевірені і встановлені на підставі наявних в справі матеріалів, пояснень учасників справи, а оцінка судом досліджених доказів не потребує застосування спеціальних знань.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання про призначення по справі судової експертиз - відмовити.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Застосований місцевим судом до ОСОБА_2 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.

Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст. 124, ст. 294 КУпАП, Рівненський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 – адвоката Мельниченка Миколи Сергійовича про призначення у справі інженерно-транспортної експертизи – відмовити.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 – адвоката Мельниченка Миколи Сергійовича залишити без задоволення, а постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 червня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Рівненського

апеляційного суду Шимків С.С.