Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №540/461/16-к — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 540/461/16-к Номер провадження 11-кп/814/30/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

з участю прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

захисників ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

потерпілих ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016170250000027, за апеляційними скаргами прокурора Машівського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_8 , потерпілих ОСОБА_18 , ОСОБА_17 на вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 07 серпня 2019 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Вироком суду,

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, не працюючого, розлученого, маючого на утриманні 2 малолітніх дітей, раніше судимого 01.0.2016 Чутівським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ст. ст. 70, 75 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,

визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Головчино, Борисівського району, Бєлгородської області, Російської Федерації, жителя АДРЕСА_2 , з повною середньою освітою, не працюючого, розлученого, раніше судимого: 1) 15.12.2000 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 117, ч. 2 ст. 118, ч. 2 ст. 142, ч. 1 ст. 142, ч. 2 ст. 141, ст. 42 КК України (в ред. 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років з конфіскацією майна. Звільнився 03.11.2008 року умовно-достроково на не відбутий строк 2 роки 8 місяців 11 днів; 2) 18.07.2011 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Згідно з ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання по вироку Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.12.2000 року та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років. Звільнився 18.03.2015 року умовно-достроково не відбутий строк 4 місяці 5 днів,

визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.

Вирішено долю речових доказів.

Відповідно до вироку суду, органом досудового слідства ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , будучи раніше судимими, обвинувачуються в тому, що 25.01.2016 року близько 23:30 години за попередньою змовою між собою, діючи повторно, шляхом злому за допомогою лому та монтировки прибойця на вхідних дверях проникли до погрібника, належного потерпілому ОСОБА_17 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , звідки таємно здійснили крадіжку двох полімерних каністр об`ємом 10 літрів кожна із вмістом селективного гербіциду «Астарг-125» для боротьби з однорічними та багаторічними злаковими бур`янами, чим спричинили потерпілому ОСОБА_17 матеріальної шкоди на загальну суму 6000 гривень.

Окрім того, 26.01.2016 року о 00:06 год. ОСОБА_14 та ОСОБА_13 за попередньою змовою між собою, діючи повторно, шляхом пролому стіни за допомогою лому та монтировки проникли до приміщення магазину № 4 ФОП ОСОБА_18 , що знаходиться по АДРЕСА_3 , звідки намагалися скоїти крадіжку товарно-матеріальних цінностей, а саме: 10 пляшок горілки «Хортиця срібна» об`ємом по 0,5 л, 12 пляшок пива «Зіберт» об`ємом по 1,2 л, продуктів харчування в асортименті: напівфабрикатів, консервів, ковбасних виробів та 300 гривень готівкових коштів, що зберігались в касі магазину. Однак свій умисел не довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були сполохані охоронною сигналізацією та помічені потерпілими. Після вчинення замаху на вказаний злочин намагалися втекти, але через 4 години ОСОБА_14 та ОСОБА_13 були затримані громадськістю села Сонячне Машівського району Полтавської області та працівниками поліції, які виїхали на місце пригоди за викликом потерпілих. Даною крадіжкою потерпілій ОСОБА_18 було б завдано матеріальної шкоди на загальну суму 5528 грн.

Вказані дії ОСОБА_14 та ОСОБА_13 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням до іншого приміщення, та за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, як вчинення незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням до іншого приміщення.

Ухвалюючи зазначене рішення, районний суд вказав, що жоден з доказів, запропонований органами досудового розслідування і перевірений в судовому засіданні, як окремо так і в сукупності, не можуть бути покладені в безпосереднє підтвердження вини обвинувачених.

Зазначив, що доводи обвинувачення не знайшли свого об`єктивного підтвердження, ґрунтуються на припущеннях та на доказах, здобутих з порушенням процесуального закону, які не відповідають критеріям допустимості і законності, а з урахуванням стабільної позиції ОСОБА_14 та ОСОБА_13 про те, що вони не вчиняли злочини, передбачені ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України та за відсутності належних, достатніх та допустимих доказів на спростування їх тверджень стороною обвинувачення, усі сумніви стосовно доказування вини трактуються на користь обвинувачених.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

Прокурор в апеляційній скарзі ставить питання про скасування вироку суду щодо ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення, а саме висновки суду викладені у мотивувальній частині вироку, не підтверджуються доказами дослідженими під час судового розгляду та не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Просить ухвалити новий вирок, яким визнати винуватими ОСОБА_14 та ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України та призначити кожному із них покарання за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки, відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На обґрунтування таких вимог вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги показання потерпілих та свідків, виклав їх у невідповідності тим свідченням, які були надані ними в ході судового слідства.

Крім того, суд у рішенні послався на показання потерпілого ОСОБА_17 , які він надавав Машівському районному суду під час винесення вироку 05.08.2016, чим порушено вимоги ст. 23 КПК України.

Вважає, що вина ОСОБА_14 та ОСОБА_13 підтверджена достатніми, достовірними та допустимими доказами. При цьому поза увагою суду залишились показання потерпілих ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , які надавали суду послідовні показання, які повністю узгоджуються з письмовими доказами, протоколами огляду місця вчинення злочинів від 26.01.2016.

Зазначає, що об`єктивний аналіз обставин справи свідчить про необґрунтованість висновків суду щодо відсутності в діях ОСОБА_14 та ОСОБА_13 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, суд мав достатньо доказів застосувати кримінальний закон і визнати ОСОБА_14 та ОСОБА_21 винними у вчиненні вказаних правопорушень.

Потерпіла ОСОБА_18 в апеляційній скарзі ставить питання про скасування вироку суду стосовно ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення та просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_13 та ОСОБА_14 визнати винуватими у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України і призначити кожному покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.

Посилається на те, що її показання як потерпілої, а також показання свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 судом безпідставно не були взяті до уваги.

При цьому зазначає, що її показання та показання свідків є послідовними, узгоджуються між собою, з письмовими свідченнями та іншими доказами у справі.

Звертає увагу, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 після затримання, внаслідок переслідування іншим потерпілим ОСОБА_17 та її чоловіком ОСОБА_19 , пропонували автомобіль щоб залагодити непорозуміння, посилаючись на тяжке життя.

Поміж тим, судом не перевірено факт перебування вказаних осіб в темний час доби, взимку, за незадовільних погодних умов, на території села, яке знаходиться за 100 км від їх місця проживання. Вважає, що обвинувачені цілеспрямовано прибули до с. Сонячне, Машівського району для здійснення крадіжок, маючи при собі пристосовані засоби для зриву замків та пробиття стіни.

Заперечує висновки суду щодо неможливості встановити приналежність слідів біля магазину та вважає, що вони були залишені саме обвинуваченими.

Потерпілий ОСОБА_17 в апеляційній скарзі ставить питання про скасування вироку суду стосовно ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення та просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_13 та ОСОБА_14 визнати винуватими у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України і призначити кожному покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.

Вказує на безпідставне неврахування його показань та надання переваги обвинуваченим та їх захисникам.

Просить звернути увагу, що ОСОБА_14 та ОСОБА_13 вчинили проникнення як до його погрібника так і до складського приміщення ОСОБА_18 із застосуванням одних і тих же знарядь, які були при них коли він, ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та працівник поліції переслідували обвинувачених від місця вчинення злочину.

Посилається на узгодженість його показань з показаннями потерпілої, свідків та наявних в справі доказів.

Зазначає, що в ході судового розгляду суддею оглянуто каністри з-під гербіциду «Астарг-125», маркування на якому повністю співпадає з фототаблицями, долученими до протоколу огляду від 26.01.2016. Ним було надано та долучено в суді підтвердження про придбання цього гербіциду, однак судом це не було взято до уваги.

Позиції інших учасників судового провадження

В суді апеляційної інстанції потерпілі та прокурор підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити з підстав у них наведених.

Обвинувачені та їхні захисники заперечили проти доводів апеляційних скарг, просили вирок суду залишити без змін.

Мотиви суду.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому обґрунтованим є рішення ухвалене компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог закону та ухвалив незаконне та необґрунтоване судове рішення, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Виправдовуючи обвинувачених ОСОБА_14 і ОСОБА_13 , суд вказав наступне.

Суд першої інстанції, аналізуючи докази, надані стороною обвинувачення, на підтвердження вини ОСОБА_14 та ОСОБА_13 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, вважав, що вони є недостатніми.

В матеріалах справи містяться відомості про те, що вартість викраденого у потерпілого ОСОБА_17 майна (гербіциду), була визначена самим потерпілим, що суперечить ст. 242 КПК України, відповідно до якої слідчий або прокурор зобов`язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо «...6) визначення розміру матеріальних збитків, заподіяної кримінальним правопорушенням». Однак, цей обов`язок слідчим, прокурором проігноровано. В матеріалах кримінального провадження такі докази відсутні.

Також, в ході судового слідства при допиті потерпілого ОСОБА_17 було з`ясовано, що інкримінований гербіцид «Астарг-125» слідчим поліції не опечатувався, для експертного дослідження хімічного складу рідини чи визначення його вартості до Машівського ВП не вилучався, межі с. Сонячне не покидав.

Також з показань потерпілого ОСОБА_17 , який допитувався Машівським районним судом Полтавської області під час винесення вироку 05.08.2016, було встановлено, що гербіцид, який був переданий слідчим йому на відповідальне зберігання до вирішення справи в суді, він на момент допиту в судовому засіданні 12.05.2016 вже використав, а іншого ідентичного за маркуванням у його господарстві не існує. Дані обставини підтверджуються чіткими відповідями потерпілого на запитання, поставлені стороною захисту, з приводу використаного гербіциду.

Таким чином, протокол огляду місця події (огляд приміщення погребу) та постанова про визнання та прилучення до справи речових доказів від 26.01.2016 (т.2 а.с.27-38) суд визнав недопустимими та неналежними доказами винуватості, оскільки вони не мають ознак висновку експерта в розумінні ст. 101 КПК України, а речові докази дослідити в даний час не представляється можливим у зв`язку з їх використанням на момент розгляду справи.

З огляду на викладене на час розгляду обвинувального акту неможливо встановити, чи дійсно в господарстві ОСОБА_17 перебував гербіцид, а не паливно-мастильні матеріали, як це зазначено у письмових матеріалах кримінального провадження, які прокурор до обвинувального акту долучати не побажав.

У протоколі огляду місця події від 26.01.2016 зазначено про наявність чиїхось слідів взуття та слідову доріжку від погребу ОСОБА_17 до магазину ФОП ОСОБА_18 , при цьому не вказано їх приналежність ОСОБА_14 і ОСОБА_13 , оскільки ці сліди ніким з місця події не вилучались, в ході досудового слідства їх експертне дослідження (трасологія та інше) не проводилось.

Встановити момент їх виникнення: у період вчинення злочину, як це припускає прокурор; в момент переслідування (згідно показань свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ); чи після доставляння ОСОБА_14 і ОСОБА_13 з відстані 8-10 км до приміщення магазину ФОП ОСОБА_22 в с. Сонячне після їх затримання 26.01.2016 о 04:00 годині, неможливо, оскільки у протоколі огляду місця події не зазначено час його складання.

Також неможливо встановити приналежність цього сліду/слідової доріжки/ будь-якій особі, адже з інших учасників переслідування, потерпілих, свідків, реалізатора та інших осіб, які перебували в магазині на момент огляду, в тому числі наявність валянків у асортименті власниці магазину 6 пар, як це вбачається з її показань, зразки відбитків сліду їхнього взуття для експертного дослідження та порівняння, ніхто не вилучав.

У прокурора відсутні будь-які докази, щодо наявності сліду/слідової доріжки/ від приміщення магазину №4 ФОП ОСОБА_22 , що знаходиться по по АДРЕСА_3 , до місця розташування автомобіля ВАЗ 21099 під керуванням свідка ОСОБА_23 , який згідно показань свідків обвинувачення, знаходився за селом на відстані 1 км від вказаного магазину. Ці сліди/слідова доріжка/ в ході досудового слідства не перевірялись, речовими доказами не визнавались, а тому законних підстав стверджувати про їх належність обвинуваченим немає.

Крім того, протоколом огляду місця події від 26.01.2016 зафіксовано огляд лому та фомки, які нібито вилучені в обвинувачених (т. 1 а.с. 242, 243). Згідно цього протоколу його складено в проміжок часу з 11:10 до 11:30 год., в той час коли з 10:52 год. ОСОБА_14 і ОСОБА_13 вже перебували поза межами Машівського ВП.

У службовому кабінеті Машівського ВП через 7 годин після затримання ОСОБА_14 і ОСОБА_13 в порядку ст. 208 КПК був складений протокол огляду лому та монтировки, які вилучають у працівника поліції ОСОБА_24 , та обґрунтовується поясненнями цього працівника поліції.

Однак, як слідує з матеріалів справи, металеві предмети лом (фомка) і монтировка у обвинувачених ніким не вилучались, пояснення працівника поліції про нібито належність лома та монтировки затриманим, не відповідає визначеній процедурі збирання доказів за правилами КПК України, зокрема вимогам ч. 5 ст. 237 КПК України, відповідно до якої усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов`язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому виді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування. Передбачена законом процедура у протоколі відсутня. При цьому також порушено порядок тимчасового вилучення майна, як це передбачено ч. 3 ст. 168 КПК України, згідно якої передбачено обов`язок слідчого, який перебував на місці, під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику.

З матеріалів справи вбачається, що жоден свідок сторони обвинувачення не зміг підтвердити наявність цих металевих предметів в руках обвинувачених. Як вказує потерпіла ОСОБА_18 , вона бачила якісь металеві предмети лише у приміщенні свого магазину на підлозі. Яким чином вони туди потрапили і яким чином перемістились до Машівського ВП не змогли пояснити ні потерпілі ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ні свідки.

Таким чином, законних підстав стверджувати про належність цих предметів ОСОБА_14 чи ОСОБА_13 немає, а вищевказаний протокол огляду місця події та постанова про визнання речових доказів не можуть бути визнаними допустимими доказами.

Аналіз досліджених доказів обґрунтовано переконав суд у тому, що жоден з доказів, запропонований органами досудового розслідування і перевірений в судовому засіданні, як окремо так і всі в сукупності, не можуть бути покладені в безпосереднє підтвердження вини обвинувачених.

Також, аналізуючи всі зібрані по справі докази, суд вважав, що вина обвинувачених ОСОБА_14 і ОСОБА_13 у вчиненні незакінченого замаху на таємне викрадання майна потерпілої ОСОБА_18 в ході судового слідства не доведена. Однією із складових даного злочину є спричинення матеріальної шкоди. В разі, якщо умисел був не визначений, то кваліфікація визначається, виходячи з наступивших наслідків, обсягу вкраденого, його вартості тощо.

А тому суд вважав, що органом досудового розслідування не надано жодного доказу про спрямованість умислу обвинувачених на викрадання саме того майна, яке вказано в обвинувальному акті, або взагалі на викрадання чужого майна, бо з пояснень потерпілої ОСОБА_18 вбачається, що обвинуваченими нічого не було вкрадено і не було підготованого ними товару до викрадання, тільки пошкоджена стіна та сигналізація, що також було підтверджено дослідженими письмовими доказами та показами свідків. Матеріали справи не містять результатів ревізії товарно-матеріальних цінностей.

Колегія судді не погоджується із такими висновками суду на підставі наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставини які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.

Статтею 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд першої інстанції порушив вимоги ст. 94 КПК України при оцінці доказів, оскільки докази оцінював ізольовано, а не в сукупності. Не надав оцінку взаємозв`язку наданим прокурором доказів та їх достатності, через що дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Отже законодавець визначає як самостійне джерело доказу показання. У даному випадку це показання потерпілих та свідків.

Вина обвинувачених доводиться стабільними та послідовними показаннями потерпілих та свідків, протоколами слідчих дій, іншими доказами.

Зокрема із показань потерпілого ОСОБА_17 слідує, що в січні 2016 року близько 00 год. 20 хв. йому зателефонувала потерпіла ОСОБА_18 та повідомила, що в її магазині спрацювала сигналізація. Оскільки їх магазини знаходяться поруч, він вирішив поїхати до магазинів. Він був на автомобілі ВАЗ 2111, з ним їхав ОСОБА_20 , син потерпілої ОСОБА_18 . По дорозі він побачив автомобіль ВАЗ 21099, за кермом якого була жінка. Він у неї спитав, чого вона тут знаходиться. Вона відповіла йому, що її, як водія, найняв колишній чоловік, а вона заблукала. Для чого її наймав колишній чоловік, вона не вказала. Автомобіль стояв приблизно за 1 км від магазину, за селом Сонячне, в напрямку виїзду на с. Старицьківку, це напрямок на м. Полтаву. Поки вони розмовляли з тією жінкою, а це була ОСОБА_25 , як вже потім він дізнався, що до них під`їхав ОСОБА_19 , чоловік потерпілої ОСОБА_18 . Ніч була місячна, була невелика заметіль, видимість була гарна. Метрів за 300-400 він побачив, що з поля до автомобіля Новицької йдуть два чоловіки, які теж їх побачили та стали тікати. Він з ОСОБА_19 побігли за тими чоловіками, а ОСОБА_20 сів в автомобіль Новицької, щоб вона не утекла. Особисто він бачив за водійським сидінням в салоні автомобіля ВАЗ 21099 сокиру. Вони з ОСОБА_19 переслідували ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , як вже потім було встановлено їх особи, десь 3 з половиною - 4 години. Десь на пів шляху погоні до них приєднався ОСОБА_20 і працівник Машівського ВП на ім`я ОСОБА_26 , а прізвища його він не знає. Коли вони переслідували обвинувачених, то особисто в нього в руках була палиця, яку він підібрав в посадці, щоб легше було проходити по снігових заметах. Зброї ні в кого з них не було, пострілів ніхто не робив. Коли обвинувачених наздогнали, то при них були металеві лом та гвоздодер. Ці предмети поклали в автомобіль після затримки обвинувачених, куди вони поділися потім, йому не відомо. Товару ніякого при затриманих не було. Коли він повернувся до магазину, там вже були працівники поліції, один з затриманих був у наручниках. Там же була і жінка водій. Як і коли вона потрапила в магазин, йому не відомо, бо він бігав за обвинуваченими. На запитання, чого вони намагались красти, ті відповіли, що погода сприятлива, заметіль сліди замітає. Обвинувачені признавалися, що проломили стіну в магазині ОСОБА_18 в місці, де було закладено вікно. Про гербіциди вони не казали. Злому на своєму магазині він не виявив, а вже вранці побачив, що зламаний прибоєць на вхідних дверях до погребу, де зберігалися гербіциди. По слідах на снігу він знайшов 2 каністри гербіцидів за туалетом, що знаходиться на території його земельної ділянки, виділеної під торгівлю. Сліди на снігу вели від погребу до туалету, а потім до магазину ОСОБА_18 . Слідчому він давав документи про право власності на магазин, технічну документацію на земельну ділянку по по АДРЕСА_3 . Чи робив той копії для справи, йому не відомо. Те, що в каністрах ємністю по 10 літрів кожна, були гербіциди, записано лише з його слів. Він купував їх для власного використання на своєму фермерському господарстві, чеків в нього не було. Вартість кожної каністри гербіциду 3000 грн. Він як фізична особа-підприємець працює на єдиному податку, то ніякі документи про придбання необхідних товарів не зберігає. Каністри були опломбовані, слідчий це бачив, складав якісь папери, фотографував каністри. Каністри з гербіцидом йому повернуто, тому матеріальної шкоди йому не спричинено. Раніше обвинувачених і жінку-водія він не знав. Після затримки вони каялися, пропонували все відшкодувати, казали, що не раз приїжджали та придивлялися до магазину, тобто на крадіжку вони йшли цілеспрямовано. Вони визнавали свою вину, слідчий все записував. Крім того, слідчий оглядав місце події, знімав відбитки, фіксував сліди взуття в погребі і біля каністр. Фотографував сліди, де вони тікали. Десь півтори-дві години слідчий все записував в магазині, потім всіх повезли у відділ поліції, це вже близько 5 години ранку. Вважає, що обвинувачені повинні понести покарання по закону. Потерпіла ОСОБА_18 та її родина є його сусідами та кумами. Їхні магазини майже поруч, метрах у вісімдесяти. Після дзвінка ОСОБА_18 він поїхав, щоб допомогти їй та подивитися на свій магазин. В нього є зброя, офіційно зареєстрована, але він з собою її не брав. Він добре запам`ятав обвинувачених, вони були тепло вдягнуті, в темних куртках та в камуфляжних чоботах.

Потерпіла ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що вона має магазин в с. Сонячне Машівського району, який обладнаний сигналізацією. З 25 на 26 січня 2016 року близько 00 год. 06 хв. спрацювала сигналізація, а саме надійшов на телефон сигнал «злом в підсобці». До магазину зразу ж поїхали чоловік з сином. Та через хвилину-півтори чоловік передзвонив і сказав, що дійсно був злом, що вони побачили крадіїв та будуть їх переслідувати. Вона подзвонила в поліцію та ОСОБА_17 , щоб той поїхав до магазину та допоміг чоловіку та сину. Потім вона подзвонила своєму реалізатору, та з своїм чоловіком приїхали за нею та всі разом поїхали в магазин. Хвилин через 30 вона ще раз подзвонила в поліцію, бо вони не їхали. Тут же їй передзвонив її чоловік і сказав, що за селом стоїть машина, яка привезла крадіїв, і що біля тієї машини залишився наш син. Вона знову подзвонила в поліцію, розповіла про ту машину, бо фактично вона стояла на тому шляху, яким повинні їхати працівники поліції. І, дійсно, працівники поліції приїхали до магазину вже з жінкою на ім`я ОСОБА_27 . Син з працівником поліції та слідчим ОСОБА_28 пішли допомагати затримати крадіїв, але ті десь повернули в поле, тоді слідчий ОСОБА_28 і її чоловік вернулися в магазин. Потерпілий ОСОБА_17 , її син та працівник поліції продовжили переслідування. Слідчий ОСОБА_28 в магазині та навколо все фотографував, заміряв, щось писав. Пролом був з боку підсобного приміщення, вони розбили закладене вікно, весь ракушняк валявся в підсобці. Сигналізація спрацювала, коли вони вже були в підсобці, тоді вони вирвали датчики, які їй прийшлося потім ремонтувати. Вона особисто вважає, що жінка на ім`я ОСОБА_27 є їх спільницею. Хоча вона й казала, що їхала десь на побачення, але заблукала, одягнута вона була не як на побачення: тепло, в старій куртці та «дутих» чоботах. Вона постійно комусь дзвонила, начебто клопоталась про дітей. Вона вільно пересувалася в магазині, виходила на вулицю курити, її ніхто не контролював. Десь о 4 годині їй подзвонив син та сказав, що затримали крадіїв, догнали їх аж за ОСОБА_29 . Коли обвинувачених привезли, то вони не були побиті, визнавали, що хотіли залізти в магазин, самі сідали в поліцейську машину. Коли їх привезли, то вона бачила, що привезли і якісь металеві предмети: один великий лом і один предмет із загнутими краями, як називається, вона не знає. Куди їх потім забрали, вона не бачила, але в магазині нічого не залишилося. Слідчий її опитував, вона підписувала свої покази. Підписувала ще якісь папери, що писав слідчий. На наступний день слідчий приїзжав та знімав відбитки слідів в полі і біля магазину, а також шукали ліхтарик та мобільний телефон, бо обвинувачені сказали, що загубили їх, коли тікали. Працівники поліції ліхтарик знайшли, а телефон ні. Після цієї події вона перевірила весь товар, недостачі не було. Взагалі в магазині було багато товару, в грудні 2015 року вони з реалізатором зробили інвентаризацію, писали все на список, який вона показувала слідчому. Товару було на 250 тис. грн. В підсобці стояла упаковка пива «Зіберт» та горілки «Неміров» або «Хортиця», але це не товар з магазину, бо вона горілчаними виробами не торгує. Це вона привезла на замовлення і не встигла забрати з магазину. В підсобному приміщенні було багато товару, але ковбаси та півфабрикати були в торговій залі в холодильниках, куди вони не змогли відкрити двері. В торговому залі в касі були гроші 300 грн., які працівники поліції віддали їй на зберігання. Вона понесла матеріальні збитки, бо прийшлося ремонтувати сигналізацію, закладати проламане вікно. Товар обвинувачені не встигли взяти, бо спрацювала сигналізація. Також не було товару, підготовленого до виносу. Крім того, ОСОБА_17 , її чоловік та син швидко приїхали до магазину, тому вони стали тікати. Вона вважає, що вони б вивезли все з магазина на автомобілі, що їх чекав. Вважає, що обвинувачених слід строго покарати. В ході розгляду справи їй стало зрозуміло, що працівники поліції фактично нічого не зробили, щоб доказати вину обвинувачених, але всім, хто був тієї ночі біля магазину, було зрозуміло, що догнали та затримали саме тих, хто хотів вчинити крадіжку, бо їх догнали по їхніх же слідах. На запитання, навіщо вони це зробили, хтось з затриманих сказав: «треба ж чимось дітей годувати». В її присутності нікого не допитували, не вилучали взуття. В 2014 році її магазин вже обкрадали, вона припускає, що може це також вони були, але це не доведено.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 пояснив, що відразу після надходження на телефон повідомлення про злом в складському приміщенні він разом із сином ОСОБА_20 поїхали на місце події та побачив провалену стіну, разом із сином пішов по слідах, які були залишені двома особами. На краю села Старицьківка побачили, що двоє невідомих осіб рухалися по полю в бік дороги, де знаходився невідомий автомобіль. Потім він залишив сина охороняти автомобіль, а він разом із ОСОБА_17 , який також в цей час підійшов, пішли наздоганяти невідомих осіб. Переслідували по слідах із постійним зоровим контактом, тобто не випускали їх із виду. Якихось інших осіб, які б рухалися рядом, не було. Під час переслідування до них приєднався працівник відділу поліції, разом із яким були затримані невідомі особи. В розмові з ними вони визнавали факт замаху на крадіжку майна, причиною називали відсутність коштів та пропонували як компенсацію легковий автомобіль. Також свідок вказав, що після затримання ОСОБА_14 постійно пропонував домовитися, щоб не було в подальшому кримінальної справи.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 дав аналогічні свідчення, підтвердивши, що 26.01.2016 року близько 00:06 години батько повідомив, щоб він вдягався, так як в магазині спрацювала сигналізація. Швидко одягнувшись, на автомобілі вони поїхали до магазину, де побачили вибиту стіну в місці, де раніше було вікно, та сліди навколо приміщення. Сліди були залишені двома особами і він з батьком пішли поряд із цими слідами. Ідучи далі, побачили двох чоловіків, які рухалися по полю в бік дороги, де знаходився невідомий автомобіль без світла. Потім невідомі, побачивши їх, почали тікати. Спочатку вказаних невідомих осіб переслідували він з батьком, потім батько із ОСОБА_17 , а потім приєднався працівник відділу поліції, який говорив невідомим, щоб зупинилися, на що ті не реагували. Коли затримали, то в руках у них були лом та монтировка. Коли невідомих осіб везли в автомобілі, то на запитання, чому вони так поступають, один відповів, що потрібно якось дітей годувати. Один із вказаних осіб був одягнений в бушлат, інший в курточці.

З метою з`ясування обставин проведення слідчих дій, колегією суддів був допитаний слідчий ОСОБА_28 , який показав, що була зима, темний час доби, надійшло повідомлення, що в магазині спрацювала сигналізація. По приїзду було виявлено 2 осіб, яких почали переслідувати громадяни та до них приєдналися інші працівники поліції. Свідок проводив огляд та інші слідчі дії. Під час фактичного затримання осіб, яких переслідували, він не був присутній, затримував працівник поліції ОСОБА_24 та цивільні громадяни, яких він не пам`ятає. Крадіжка була в магазині «Наталі» в центрі с. Сонячне, Машівського району. Вперше обвинувачених побачив біля приміщення магазину, коли пройшло більше години після прибуття свідка на місце події. Старшим СОГ був він (свідок ОСОБА_28 ). Про те, що цивільні люди переслідують злочинців, слідчий дізнався по телефону в момент, коли їхав на виклик до с. Сонячне 26.01.2016. обвинувачених доставив ОСОБА_24 , вони були заморені та нічого не говорили. ОСОБА_14 та ОСОБА_13 були без кайданок. Була пошкоджена стіна магазину, мабуть там раніше були двері чи вікно, які потім заклали цеглою. Тут же були сліди взуття. Свідок не пам`ятав, який саме був товар у магазині. Також слідчим був виявлений слід від магазину до погрібника сусіда, де був зірваний замок. Пам`ятає, що доставили двох осіб чоловіків та одну жінку, дружину одного із затриманих. Жінка чекала в автомобілі за селом, далеко від місця вчинення злочину. В обвинувальному акті зазначений товар, який обвинувачені хотіли викрасти, цей перелік слідчий писав зі слід обвинувачених, проте вказані продукти харчування вони не встигли приготувати, оскільки не змогли вибити двері в торгівельну залу. Була пошкоджена сигналізація та внизу під нею ящик, вочевидь на нього ставали, щоб дістати до проводів сигналізації.

Із матеріалів кримінального провадження слідує наступне:

Відповідно до витягу з ЄРДР №12016170250000027 відомості внесені по двом епізодам злочинної діяльності (т. 1 а.с. 214, т. 2 а.с. 22, 55);

Згідно рапорту чергового Машівського ВП ГУНП в Полтавській області по факту надходження 26.01.2016 до чергової частини Машівського ВП через службу 102 повідомлення жительки с. Сонячне Машівського району ОСОБА_18 про те, що в її магазині, що розташований в с. Сонячне, спрацювала сигналізація (т. 1 а.с. 215);

З протоколу про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 26.01.2016 вбачається, що потерпіла ОСОБА_18 звернулася до Машівського ВП Карлівського ВП ГУНП в Полтавській області із усною заявою, в якій повідомила, що 26.01.2016 о 00:06 год. невідомі особи, шляхом пролому стіни, проникли до належного їй магазину по АДРЕСА_3 , звідки намагалися здійснити крадіжку майна, однак свій умисел до кінця не довели, так як були сполохані охоронною сигналізацією (т. 1 а.с. 217-220);

Відповідно до протоколу огляду місця події від 26.01.2016 з фототаблицею, з якого вбачається, що 26.01.2016 під час огляду місця події, а саме магазину ФОП ОСОБА_22 по АДРЕСА_3 . Слідчим ОСОБА_30 за участі понятих та потерпілої було оглянуто приміщення магазину та прилеглу територію. Оглядом зафіксовано наступне: приміщення магазину являє собою прямокутну капітальну будівлю вкриту шифером розміром 10м х 8м. задня стін капітальна. По середині вказаної стіни мається отвір, який знаходиться із західного боку. Отвір розміром 0,6м х 0,6 м на висоті 1,2 м. зі сторони центральної вулиці до вказаного підходять сліди взуття та повертаються назад. Після цього огляд продовжено в середині магазину. Вхід веде до тамбуру розміром близько 1,5м х 2м, з якого вліво ведуть двері в торгову залу. В торговій залі обстановка не порушена. З правого боку від входу знаходиться прилавок, який продовжується майже на всю довжину коридору. Під стіною прямо від входу та справа знаходяться вітрини. У правій від входу стіні, в дальньому від входу кутку знаходяться двері, які ведуть до складського приміщення. Ці двері зачинені на навісний замок. Складське приміщення майже на всю довжину магазину, шириною 3м. Під отвором у стіні на підлозі виявлено биту цеглу та цементовий розчин. З правого боку від входу та стелі знаходиться датчик руху, кабель, який відірваний. В ході огляду було сфотографовано сліди взуття (т. 1 а.с. 221-237).

Згідно протоколу огляду від 26.01.2016, складений слідчим ОСОБА_31 , проводився огляд продуктового магазину №4 по вул. Щорса в с. Сонячне Машівського району, Полтавської області та прилеглої території. На момент проведення огляду в касі магазину виявлено грошову суму в розмірі 300 грн. купюрами номіналом 200 грн., на якій маються індивідуальні ознаки, а саме серія та номер КЕ 7933224 та по 20 грн. в кількості 5 шт. на яких маються індивідуальні ознаки серія та номер ПГ 6283881, КК 4137326, ЗГ 4397366, ТМ 7801705, СА 2257884. Після проведеного огляду, дана грошова сума вилучена та передана під розписку потерпілій ОСОБА_18 до вирішення питання по суті. Також в ході проведення огляду з тильної сторони (задньої) вище вказаного продуктового магазину на відстані близько 2м від пошкодженої капітальної несущої стіни виявлена слідова доріжка, що веде із однієї сторони до вище вказаної пошкодженої стіни, що являє собою пошкодження цегляної кладки, бувшого віконного сполучення, а з іншої слід веде до зворотньої сторони вулиці Щорса в с. Сонячне, Машівського району, а саме до адміністративної будівлі сільської пошти. Застосовано фотозйомку. Також в ході проведення огляду на поверхні снігу виявлено об`ємний слід взуття (низу), які були оглянуті в присутності учасників та понятих, сфотографовані.

Ці протоколи оглядів колегія суддів вважає належними та допустимими доказами, оскільки вони складені уповноваженими особами, з дотриманням вимог КПК, із залученням понятих, до протоколів долучені фототаблиці.

В ході апеляційного перегляду був допитаний слідчий ОСОБА_28 , який підтвердив, що саме вночі 26.01.2016 він складав протокол огляду (т. 1 а.с. 221-237) приміщення магазину по АДРЕСА_3 . Була присутня потерпіла ОСОБА_18 та поняті. Потерпіла ОСОБА_18 також підтвердила факт складання протоколу слідчим відразу по прибуттю СОГ за її викликом. Заперечень щодо часу складання протоколу в учасників судового провадження не було. Слід зазначити, що суд не у повній мірі достовірно відобразив зміст цього протоколу у вироку суду. Зокрема суд вказав, що слідова доріжка веде від магазину ФОП ОСОБА_22 до магазину ФОП ОСОБА_32 , чого у протоколі взагалі не вказано.

Колегія суддів вважає хибними твердження суду про те, що ані допитаними особами, ані дослідженими письмовими доказами не було доведено, що обвинуваченими було підготовлено до крадіжки будь-який товар, через що суд вважав недоведеним намір обвинувачених вчинити крадіжку саме тих товарно-матеріальних цінностей, які вказані в обвинувальному акті.

Натомість суд апеляційної інстанції вважає, що хоча обвинувачені не встигли приготувати для викрадення товар, що був у магазині, оскільки сигналізація спрацювала відразу та вони змушені були втікати з місця злочину, - потенційно вони могли викрасти весь товар, що наявний у магазині, якби їх не сполохав звук сигналізації. У цьому випадку, колегія суддів керується вимогами ст. 337 КПК України та розглядає обвинувачення в межах висунутого обвинувачення та відповідно до обвинувального акту.

Як повідомила потерпіла, у магазині був наявний товар на суму близько 250000 грн. Хоча інвентаризація не була проведена, однак із фототаблиці до протоколів огляду вбачається, що на вітринах наявні продукти харчування та побутовий товар. Більш того, потерпіла наполягала, що в магазині також були алкогольні напої, що учасниками судового провадження не заперечувалося. За показаннями потерпілих та свідків, після затримання ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , вони повідомляли, що їм нічим годувати дітей, через що і хотіли вчинити крадіжку. Також пропонували як компенсацію за шкоду та залагодження ситуації автомобіль ВАЗ. Очевидним є те, що обвинувачені намагалися проникнути до діючого магазину, розташованого в селі, а отже сумніви про наявність в ньому ТМЦ, в тому числі і на суму, вказану потерпілою, у колегії суддів не виникають, як і у будь-якого об`єктивного спостерігача.

Відповідно до довідки потерпілої ОСОБА_18 від 26.01.2016, на час огляду нею приміщення магазину по АДРЕСА_3 всі матеріальні цінності та асортимент товару є в наявності, пошкоджена капітальна стіна та сигналізація (т. 1 а.с. 238).

Згідно довідки потерпілої ОСОБА_18 , остання добровільно надала працівникам поліції на зберігання, в якості речового доказу, грошові купюри на загальну суму 300 грн., які знаходилися в приміщенні магазину на момент замаху на крадіжку, та розписку про їх повернення (т. 1 а.с. 239, 240, т. 2 а.с. 38).

За рапортом о/у СКП Машівського ВП ГУНП в Полтавській області від 26.01.2016, що при виїзді в с. Сонячне було встановлено пролом стіни в магазині ФОП ОСОБА_18 , через який невідомі особи проникли в приміщення, та сліди взуття до місця проникнення. По даному сліду організовано переслідування, внаслідок якого було затримано ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , які мали при собі лом та фомку, та автомобіль ВАЗ 210994, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_23 (т. 1 а.с. 241).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 26.01.2016, проведено огляд лому та фомки, вилучених у обвинувачених працівником поліції ОСОБА_24 (т. 1 а.с. 242, 243);

Той факт, що працівник поліції ОСОБА_24 разом із потерпілим та свідком переслідували ОСОБА_14 та ОСОБА_13 аж до їхнього затримання та при них були лом і фомка, підтверджують потерпілий ОСОБА_17 та свідок ОСОБА_20 . Оскільки затримання обвинувачених та вилучення у них знарядь злочину лому та фомки здійснювалося в умовах очевидності для великої кількості людей, про що останні повідомляли у судовому засіданні, колегія суддів вважає належним та допустимим доказом протокол огляду лому та фомки від 26.01.2016 та підтвердженням того факту, що саме за допомогою цих предметів обвинувачені зробили пролом у стіні магазину.

Згідно протоколу огляду місця події від 26.01.2016 та фототаблиці до нього, в якому зазначено, що під час огляду речового доказу автомобіля ВАЗ 210994, державний номер НОМЕР_1 , в салоні автомобіля та багажнику було виявлено та вилучено речові докази: дві пари рукавичок, сокиру, металеву пластину та касовий чек, зафіксовано зображення коліс та шин автомобіля (т. 1 а.с. 244-250, т. 2 а.с. 1).

Матеріали кримінального провадження містять копії документів: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля ВАЗ 210994, державний номер НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_33 ; поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії НОМЕР_2 автомобіля ВАЗ 210994, державний номер НОМЕР_1 , де страхувальником вказано ОСОБА_23 ; посвідчення водія на ім`я ОСОБА_34 ; довідки Чутівського РС УДМС України в Полтавській області відповідно до якої ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одружена із ОСОБА_14 ; довідка характеристика сільського голови Черняківскьої сільської ради Чутівського району видана ОСОБА_23 про те, що вона проживає в с. Кочубеївка із двома своїми дітьми ОСОБА_35 , 2006 р.н. та ОСОБА_36 , 2009 р.н.

Відповідно до постанови про визнання речовим доказом від 26.01.2016 визнано речовими доказами лом, фомку та автомобіль ВАЗ 210994 д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно заяви ОСОБА_23 вона отримала від працівників поліції автомобіль марки ВАЗ 210994 д.н.з. НОМЕР_1 , фактичним володільцем якого вона є.

Наведені докази є належними та допустимими. В сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні доповнюють квартину об`єктивної істини та вказують, що саме на автомобілі ОСОБА_23 обвинувачені прибули 25.01.2016 до с. Сонячне з метою вчинити крадіжку, де ОСОБА_23 та автомобіль залишилися на околиці цього села. Вочевидь саме цим автомобілем ОСОБА_14 та ОСОБА_13 мали намір вивезти викрадені ТМЦ. Такі висновки підтверджуються показаннями свідків та потерпілих, яким ОСОБА_23 повідомляла в ніч події, що її як водія найняв колишній чоловік. Крім того, саме цей автомобіль за показаннями очевидців обвинувачені пропонували потерпілій як компенсацію за збитки та залагодження ситуації.

У заяві потерпілого ОСОБА_17 від 26.01.2016 до правоохоронних органів вказано про вчинення крадіжки гербіцидів з його погрібника в с. Сонячне Машівського району, шляхом пошкодження прибойця. Матеріальна сума збитків становить 6000 грн. (т. 2 а.с. 23).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 26.01.2016 проведено огляд погрібника на підставі заяви ОСОБА_17 , погрібник розташований за адресою: вул. Щорса, с. Сонячне, Машівського району, Полтавської області.

Територія огороджена із південної, західної, східної сторони металевим сітчастим парканом, висотою близько 1,6м. Територія загальною площею близько 25 сотих межує з північної сторони. На відстані близько 30м знаходиться продуктовий магазин №4, належний ПП ОСОБА_18 , з південної, східної сторони неасфальтована проїзна дорога, із західної сторони - домогосподарства. На оглядовій території розміщена капітальна конструкція, переобладнана під продуктовий магазин ПП «Рибалка», а також знаходиться відділення Укрпошти. Приміщення з цегли, вкрите шифером, загальною площею 300м2. При огляді запірних пристроїв, віконних ставнів механічних пошкоджень виявлено не було. Також на території знаходиться стаціонарний туалет для загального доступу. Безпосередній огляд проводиться погрібника напівпідземного типу. Ззовні мається вхід, а саме: дерев`яні двері розміром 1,2м х 1,7м. Мається запірний пристрій, який пошкоджений, а саме: на ободвідкові від`єднано стороннім предметом прибієць. Під місцем знаходження якого виявлені відтиски у вигляді вм`ятини дерев`яній основі дверей. При вході в приміщення розташовані східці в кінці яких знаходиться сумісний коридор, що сполучає окремі розгалужені 4 кімнати. Від входу з правої сторони знаходиться кімната №1 розміром близько 4м х 5м. з правої сторони від входу під капітальною несущою стіною розміщена на грунтовій поверхні підлоги в лантухах картопля. Паралельно кімнаті знаходиться кімната №2 розміром близько 3м х 4м. від входу на ґрунтовій підлозі знаходиться полімерна каністра об`ємом близько 10л, напівзаповнена рідиною з різким запахом. На звороті тари мається наклейка з найменуванням с/г хімії «Астарг-125-гербіцид». Поряд від тари на відстані близько 3 м виявлено на ґрунтовій поверхні об`ємний слід взуття, який в присутності понятих та учасників сфотографований. Від входу до погрібника на сніговій поверхні мається слідова доріжка, що веде до вище вказаного громадського туалету, який знаходиться з північно-східної сторони на відстані близько 50м. поряд з туалетом на сніговій поверхні виявлено дві полімерні тари, об`ємом по 10 л кожна, вмісні (заповнені) повністю. На них маються етикетки: «Гербіцид Астарг – 125». Виявлене вилучено та передано під розписку ОСОБА_17 до вирішення питання по суті. Від виявлених каністр на сніговій поверхні мається слідова доріжка, що веде до продуктового магазину, належного ПП ОСОБА_18 , а саме до пошкодженої кладки в капітальній несущій стіні (місце пошкодження) поряд з якою виявлені динамічні сліди на сніговій поверхні. Виявлене в присутності учасників та понятих сфотографовано методом судової фотографії.

Згідно розписки ОСОБА_17 він отримав від працівників поліції дві полімерні каністри об`ємом 10 л кожна з гербіцидом Астарг – 125 на зберігання до вирішення питання по суті.

За постановою про визнання та прилучення до справи речових доказів від 26.01.2016 дві полімерні каністри по 10л гербіциду Астарг – 125 визнані речовими доказами у цьому кримінальному провадженні. Відповідно до інформації скріншоту інтернет-сторінки вбачається, що слідчим оглянуто та долучено загальнодоступну інформацію про продаж гербіциду Астарг-125, вартість якого за 20л становить 354 грн.58 коп. за 1 л. шляхом простих арифметичних підрахунків слід зробити висновок, що вартість 20 л цього гербіциду становить 7091 грн. 60 коп. Про те, що це саме дійсна сторінка з інтернет мережі з ціновою пропозицією по гербіциду свідчать характері позначки з автоматичним посиланням при відкритті сторінки, а саме: http://elcom-ltd.com.ua/statya/2014-11-30-19-11-41/38-2014-02-08-11-06-25/1474-Astarg-125. Вказано реєстраційний номер препарату у переліку дозволених в Україні, а це 5980; дата реєстрації 17.01.2012; серія та номер реєстраційного посвідчення препарату А 02938; препаративна форма і найменування препарату (укр.) Астарг-125; фірма заявник Компанія фірма «Астарта-Київ» Україна.

Дані докази колегія суддів вважає належним, допустимим, достатньо інформативним, щоб зробити висновок, що обвинуваченими ОСОБА_14 та ОСОБА_13 були викрадені саме 2 каністри по 10л гербіциду Астарг – 125.

До такого висновку колегія суддів приходить на підставі наступного:

Відповідно до показань потерпілого в ніч на 26.01.2016 з його погрібника, шляхом зриву прибійця були викрадені дві полімерні каністри об`ємом 10 л кожна з гербіцидом Астарг – 125. За повідомленням потерпілого він заплатив за них грошові кошти в сумі 6000 грн. Згідно офіційної інформації вартість за 20 л цього гербіциду більше 6000 грн. станом на 16.03.2016. Згідно протоколу огляду місця події від 26.01.2016 викрадені каністри знаходилися біля погрібника, а сліди від них вели до магазину №4 ФОП ОСОБА_18 із задньої сторони будівлі, де був пробитий отвір. Той факт, що до цих двох злочинів причетні одні і ті ж особи слідує із доказової бази. Відповідно до фототаблиці до протоколу огляду біля погрібника ОСОБА_17 працівники поліції в присутності понятих вилучили полімерні каністри з відповідними етикетками Астарг-125, гербіцид, наповнені повністю. Одну із таких каністр заповнену наполовину з різким запахом було виявлено у приміщенні погрібника. Цілком є очевидним, що викрадаючи ці каністри, злочинці були переконані, що в них знаходиться саме дороговартісний гербіцид на що вказували етикетки, а також різкий запах хімікату з напівзаповненої каністри, що залишилася. В даному випадку, колегія суддів враховує спрямованість умислу обвинувачених, який є очевидний для стороннього спостерігача.

Враховуючи це, висновки суду першої інстанції про недопустимість як доказів протоколу огляду місця події (огляд приміщення погребу) та постанови про визнання та прилучення до справи речових доказів від 26.01.2016 (т.2 а.с.27-38), оскільки вони не мають ознак висновку експерта в розумінні ст. 101 КПК України, а речові докази дослідити в даний час не представляється можливим у зв`язку з їх використанням на момент розгляду справи, є неправильними.

У даному випадку злочин є закінченим, оскільки після того, як обвинувачені ОСОБА_14 та ОСОБА_13 винесли ці каністри із погрібника, вони вже мали реальну можливість розпорядитися ними на власний розсуд (забрати із собою, вилити чи, що було в даному випадку, залишити, щоб забрати пізніше разом із викраденим із магазину).

Той факт, що крадіжку гербіциду вчинили ОСОБА_14 і ОСОБА_13 підтверджується фототаблицею до протоколу огляду. Від каністр на снігу ведуть одинокі сліди до приміщення магазину з тильної сторони, де був виявлений пролом стіни. Ці сліди не характері для стежки, якою люди користуються регулярно з огляду на погоду (велика кількість снігу). Сліди ведуть у незручному місці, а саме під гілками кущів близько нахилених до землі, що вкрай незручно для щоденного користування, натомість найбільш наближено до приміщення магазину та подалі від загально-використовуваних людьми доріжок.

Як показала потерпіла ОСОБА_18 : одразу через хвилину-півтори, після спрацювання сигналізації, її чоловік та син вже були біля магазин та телефонували їй і говорили, що стіна в магазині проломлена і вони бачать двох чоловіків які тікають у поле так як було місячно і крадіїв було добре видно. Такі ж показання надали в суді свідки та інший потерпілий ОСОБА_17 , який повідомив, що спільно з чоловіком потерпілої ОСОБА_18 переслідували злочинців, постійно тримаючи їх в зоровому контакті доки не наздогнали. За показаннями очевидців ОСОБА_14 і ОСОБА_13 під час того, як їх наздогнали мали при собі лом і фомку. Очевидці вказували, що коли гналися за обвинуваченими на снігу були сліди двох людей, а також пряма лінія біля цих слідів. Як потім стало зрозуміло – це був лом, який вони тягли по снігу.

У колегії суддів немає причин не довіряти показанням свідка та потерпілих, всупереч твердженню сторони захисту про їхню зацікавленість та необ`єктивність. Їхні показання деталізовані, послідовні, постійні та підтверджуються іншими доказами у кримінальному провадженні.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги твердження сторони захисту про те, що протоколами обшуку від 26.01.2016 підтверджується алібі ОСОБА_14 про перебування в іншому місці за 70 кілометрів від місця вчинення злочину. Так, надані захисником протоколи є копіями, які не завірені слідчим, та вочевидь на місці вказівки прізвища ОСОБА_14 та його підпису мають затертості.

Інші докази та процесуальні дії у кримінальному провадженні, як то вилучення взуття обвинувачених після їхнього затримання та визнання їх речовими доказами, - в цілому не суперечать викладеним висновкам колегії суддів та не потребують окремого обґрунтування.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов хибного переконання про недоведеність того, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченими, помилково визнавши докази, надані стороною обвинувачення, недопустимими.

Колегія суддів встановила:

ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , будучи раніше судимими, 25.01.2016 року близько 23:30 години за попередньою змовою між собою, діючи повторно, маючи прямий умисел на крадіжку чужого майна, з корисливою метою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом злому за допомогою лому та монтировки прибойця на вхідних дверях проникли до погрібника, належного потерпілому ОСОБА_17 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , звідки таємно здійснили крадіжку двох полімерних каністр об`ємом 10 літрів кожна із вмістом селективного гербіциду «Астарг-125» для боротьби з однорічними та багаторічними злаковими бур`янами. З викраденим вони з місця злочину зникли та розпорядилися ними у власний цілях. Даною крадіжкою потерпілому ОСОБА_17 завдано матеріальної шкоди на загальну суму 6000 гривень.

Окрім того, 26.01.2016 о 00:06 год. ОСОБА_14 та ОСОБА_13 за попередньою змовою між собою, діючи повторно, маючи прямий умисел на крадіжку чужого майна ,з корисливою метою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом пролому стіни за допомогою лому та монтировки проникли до приміщення магазину № 4 ФОП ОСОБА_18 , що знаходиться по АДРЕСА_3 , звідки намагалися скоїти крадіжку товарно-матеріальних цінностей, а саме: 10 пляшок горілки «Хортиця срібна» об`ємом по 0,5л, вартістю 60 гривень за одну пляшку, нa загальну суму 600 гривень, 12 пляшок пива «Зіберт» об`ємом по 1,2 л вартістю 19 гривень за одну пляшку, на загальну суму 228 гривень, продуктів харчування в асортименті: напівфабрикатів на загальну суму 2000 гривень, консервів на загальну суму 1500 гривень, ковбасних вироби на загальну суму 900 гривень та 300 гривень готівкових коштів, що зберігались в касі магазину. Однак свій умисел не довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були сполохані охоронною сигналізацією та помічені потерпілими. Після вчинення замаху на вказаний злочин намагалися втекти, але через 4 години ОСОБА_14 та ОСОБА_13 були затримані громадськістю села Сонячне Машівського району Полтавської області та працівниками поліції, які виїхали на місце пригоди за викликом потерпілих. Даною крадіжкою потерпілій ОСОБА_18 було б завдано матеріальної шкоди на загальну суму 5528 грн.

Вказані дії ОСОБА_14 та ОСОБА_13 колегія суддів кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням до іншого приміщення, та за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, як вчинення незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням до іншого приміщення.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що, досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо (далі Постанова Пленуму №7).

При призначенні покарання ОСОБА_14 та ОСОБА_13 колегія суддів враховує характер і ступінь тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є умисними, тяжкими, корисливими кримінальними правопорушеннями. Дані про особи обвинувачених, які раніше в силу ст.89 КК України не судимі, вину не визнали, не розкаялися, з потерпілими не примирилися, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебувають. ОСОБА_14 за місцем проживання характеризується негативно. ОСОБА_13 за останнім місцем перебування (установа виконання покарань) характеризувався посередньо.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , колегією суддів не встановлено.

У відповідності до ст. 12 КК України, інкриміновані ОСОБА_14 та ОСОБА_13 кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України є тяжкими злочинами, оскільки максимальне покарання визначене у виді позбавлення волі на строк шість років.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 вчинили 25-26 січня 2016 року.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею тяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років

Згідно з ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_13 був засуджений вироком Чутівського районного суду Полтавської області від 24.11.2023 за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт., які відбув 13.02.2024. Оскільки відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України відноситься до кримінальних проступків, у даному випадку для ОСОБА_13 не настають наслідки, передбачені ч. 3 ст. 49 КК України.

Протягом всього часу від досудового слідства та судового розгляду обвинувачені не ухилялися, через що не було підстав для зупинення перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Отже, на момент прийняття рішення апеляційним судом минули строки, визначені ст. 49 КК України, однак обвинувачені ОСОБА_14 та ОСОБА_13 заперечували свою винуватість у зазначених вище злочинах та судом першої інстанції їх було виправдано.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 КК України.

Таким чином, оскільки на момент ухвалення даного вироку закінчилися встановлені п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України строки давності притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, колегія суддів вважає за необхідне звільнити їх від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України. Через це апеляційні скарги потерпілих та прокурора підлягають частковому задвооленню.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора Машівського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_8 , потерпілих ОСОБА_18 , ОСОБА_17 задовольнити частково.

Вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 07 серпня 2019 року, яким ОСОБА_14 та ОСОБА_13 визнано невинуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень - скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_14 та ОСОБА_13 визнати винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_14 покарання за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_14 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Призначити ОСОБА_14 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_14 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Призначити ОСОБА_13 покарання за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_13 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Призначити ОСОБА_13 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_13 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Речові докази:

- дві полімерні каністри з гербіцидом «Астарг 125» об`ємом по 10 л кожна, які передано на зберігання потерпілому ОСОБА_17 – залишити йому у власність (т. 2 а.с. 38);

- 300 гривень готівкових коштів, які передано на зберігання потерпілій ОСОБА_18 – залишити їй у власність (т. 2 а.с. 38);

- лом, фомку, сокиру, які зберігаються в кімнаті речових доказів Машівського ВП ГУНП в Полтавській області – знищити (т. 2 а.с. 8);

- дві пари зимових ботинок, що були вилучені у ОСОБА_14 та ОСОБА_13 - повернути власникам (т. 2 а.с. 16, 21);

- автомобіль ВАЗ 210994, державний номер НОМЕР_1 , який переданий під розписку його володільцю ОСОБА_23 – залишити їй у власність (т. 2 а.с. 8).

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня його проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4