Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №548/2140/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 548/2140/25 Номер провадження 22-ц/814/1943/26Головуючий у 1-й інстанції Лідовець Т. М. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Сидоренко Альона Сергіївна,

на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 22 грудня 2025 року (повний текст рішення виготовлено 23 грудня 2025 року)

у справі за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Сидоренко Альона Сергіївна, до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування неповнолітніх дітей на утриманні вітчима,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на утриманні вітчима.

В обґрунтування позову зазначив, що 11 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено шлюб, зареєстрований Устимівською сільською радою Семенівського району Полтавської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №2. Від цього шлюбу у позивача та ОСОБА_5 є двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З березня 2016 року подружжя не проживало разом та не вело спільний побут.

27 жовтня 2020 року шлюб між позивачем та ОСОБА_5 розірваний, згідно із рішенням Семенівського суду Полтавської області від 27 жовтня 2020 року.

Після припинення спільного проживання позивач постійно піклується про своїх доньок, надає ОСОБА_5 грошові кошти на утримання дітей, бачиться з ними та бере участь у вихованні дітей. Претензій щодо участі позивача як батька у вихованні дітей ОСОБА_5 не має.

З 2018 року ОСОБА_1 проживає однією родиною з ОСОБА_2 разом з її двома неповнолітніми дітьми від попереднього шлюбу: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач повністю забезпечує потреби дітей, створює належні, гармонійні умови проживання, аби дітям було достатньо простору для їх розвитку та комфорту, а також ставиться до них, як до рідних сина та доньки, діти його сприймають як рідного батька.

Діти перебувають на повному матеріальному утриманні позивача.

13 листопада 2019 року рішенням Семенівського районного суду Полтавської області шлюб між ОСОБА_3 (біологічний батько двох неповнолітніх дітей) та відповідачкою розірвано.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За життя ОСОБА_3 ніде не працював, проживав окремо, у вихованні дітей участі не брав, життям дітей не цікавився, про них не піклувався та матеріальної допомоги дітям не надавав.

08 вересня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб. Оскільки відповідачка не працює, наразі є домогосподаркою, і не має самостійного доходу, позивач фактично самостійно утримує та матеріально забезпечує відповідачку та двох її неповнолітніх дітей.

Відповідачка не отримувала соціальної допомоги на дітей у зв`язку з втратою годувальника, смертю біологічного батька дітей, чи будь-якої іншої допомоги, що підтверджується копією довідки №202508080057523 від 11 серпня 2025 року, виданої Полтавським обласним центром зайнятості та копією довідки №1600/0219-13 від 25 липня 2025 року виданої Головним управлінням в Полтавській області Пенсійного Фонду в України.

До 08 липня 2025 року ОСОБА_1 працював за цивільно-правовим договором у ТОВ «БУРГОН» на посаді водія.

08 липня 2025 року позивач був прийнятий на посаду водія на ПрАТ «ПРОМИСЛОВІ РЕГІОНИ», що підтверджується копією наказу про призначення №202-К від 08 липня 2025 року.

Позивач є здоровою особою працездатного віку, на даний час проходить військову службу та отримує дохід у розмірі, достатньому для забезпечення своїх особистих потреб, утримання неповнолітніх дітей, в тому числі двох дітей від попереднього шлюбу відповідачки. Встановлення факту перебування на його утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має для нього юридичне значення, оскільки дає підстави для звільнення з військової служби, згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 22 грудня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_9 , до ОСОБА_10 , за участі третьої особи, органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, третьої особи - військової частини НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування неповнолітніх дітей на утриманні вітчима відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що обов`язок заявника утримувати неповнолітніх дітей дружини, відповідно до статті 268 СК України, не доведений.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Із вказаним рішенням не погодився позивач, в інтересах якого діє представник - адвокат Сидоренко А.С., та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

У поданій апеляційній скарзі позивач просив рішення Хорольськогорайонного суду Полтавської області від 22 грудня 2025 року скасувати та встановити факт перебування неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утриманні вітчима ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки суд не звернув увагу та не дослідив докази на підтвердження того, що саме на утриманні позивача перебувають неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

Від позивача, в інтересах якого діє представник – адвокат Сидоренко А.С., надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності його представника, в якій останній просив задовольнити вимоги апеляційної скарги.

Представниця служби у справах дітей виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області також просила справу слухати за відсутності їх представника та поклалася на розсуд суду при вирішенні апеляційної скарги.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено шлюб, який зареєстрований Устимівською сільською радою Семенівського району Полтавської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №2 (а.с. 10).

Від шлюбу у позивача та ОСОБА_5 є двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 23 серпня 2007 року, видане Устимівською сільською радою Семенівського району Полтавської області, та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 19 жовтня 2010 року, видане Устимівською сільською радою Семенівського району Полтавської області (а.с. 09).

27 жовтня 2020 року шлюб між позивачем та ОСОБА_5 розірваний згідно із рішенням Семенівського районного суду Полтавського області від 27 жовтня 2020 року (а.с. 7).

13 листопада 2019 року рішенням Семенівського районного суду Полтавської області шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 30).

Від шлюбу ОСОБА_2 має двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 13 травня 2020 року (видане повторно) та ОСОБА_4 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 від 30 жовтня 2012 року народження (а.с. 10 зворот- 11).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 12).

Відповідачка соціальну допомогу на дітей, у зв`язку із втратою годувальника, смертю біологічного батька дітей ОСОБА_3 , чи будь якої іншої допомоги не отримувала, що підтверджується копією довідки №202508080057523 від 11 серпня 2025 року, виданої Полтавським обласним центром зайнятості та копією довідки №1600/0219-13 від 25 липня 2025 року (а.с. 15).

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України ОСОБА_2 у період 2019-2022 років не має страхового стажу (а.с. 19-22).

У період із серпня 2024 року до лютого 2025 року ОСОБА_2 дохід не отримувала та зареєстрована як безробітна у Кременчуцькій філії Полтавського обласного центру зайнятості з 01 грудня 2021 року до 05 лютого 2025 року (а.с. 23).

Згідно із довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 18 липня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають в одному будинку з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 28).

Відповідно до акта обстеження умов проживання від 07 серпня 2025 року діти ОСОБА_2 називають ОСОБА_1 рідним батьком, він їх забезпечує належними умовами для повноцінного розвитку та виховання (а.с. 14).

08 вересня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб № НОМЕР_7 , актовий запис № 11259 від 08 вересня 2025 року (а.с. 32).

До 08 липня 2025 року ОСОБА_1 працював за цивільно-правовим договором на ТОВ «БУРГОН» на посаді водія, що підтверджується копією довідки від 25 серпня 2025 року, вих. №025/8-7/25 (а.с. 16).

08 липня 2025 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду водія у ПрАТ «ПРОМИСЛОВІ РЕГІОНИ», що підтверджується копією наказу про призначення №202-К від 08 липня 2025 року (а.с. зворот 25).

16 липня 2025 року наказом № 4-ВС ОСОБА_1 увільнений від роботи у зв`язку з призовом на військову службу (а.с. 24).

Згідно із довідкою, виданою військовою частиною № НОМЕР_8 від 17 липня 2025 року, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі НОМЕР_1 з 16 липня 2025 року (а.с. 17).

Позиція апеляційного суду

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

Так, за приписами статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні (стаття 260 СК України).

Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина перша статті 268 СК України).

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2023 року № 160/11228/23 зазначив, що заявник, перебуваючи у шлюбі з громадянкою, яка є матір`ю дітей, має право на участь у вихованні цих дітей (за умови проживання однією сім`єю). При цьому обов`язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Отже, вітчим має обов`язок утримувати своїх падчерку та пасинків, прямо передбачений законом, лише за сукупності таких обставин: такі діти не мають матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання; вітчим може надавати матеріальну допомогу.

У батьків дитини зберігається обов`язок утримання своєї дитини з моменту її народження до досягнення нею повноліття, причому такий обов`язок не залежить від наявності зареєстрованого шлюбу між батьками, факту позбавлення батьківських прав, визнання батьків недієздатними тощо, а припиняється лише фактом смерті батьків.

Доведення факту перебування дитини на утриманні стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо утримання дитини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що по справі не доведено обставин, які входять до предмету доказування: що діти відповідачки не мають діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, що виключає можливість виникнення у позивача обов`язку, передбаченого частиною першою статті 268 СК України.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що докази відсутності у матері ОСОБА_3 та ОСОБА_4 протягом певного періоду доходу не звільняє її від покладеного на неї законом обов`язку утримувати дітей, у тому числі і за допомогою держави у певних випадках, і не зумовлює автоматичного виникнення у позивача обов`язку щодо утримання дітей дружини.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Отже, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 22 грудня 2025 року - без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Сидоренко Альона Сергіївна– залишити без задоволення.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 22 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко