Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №545/2539/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/2539/25 Номер провадження 22-ц/814/1581/26Головуючий у 1-й інстанції Малюк М. В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду

цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк», в інтересах якого діє представник - адвокат Омельченко Євген Володимирович, на заочне рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 18 листопада 2025 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (надалі - АТ «А-Банк») звернулося до суду із позовом, в якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101714950584896 від 06 травня 2024 року в розмірі 115 637,76 грн та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27 січня 2024 року відповідач звернувся до позивача із заявою щодо отримання банківських послуг, підписав Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».

06 травня 2024 року, будучи клієнтом банку відповідач уклав з позивачем кредитний договір №АВН0СТ155101714950584896, на підставі якого відповідачу було надано грошові кошти в сумі 100 000,00 грн, строком на 60 місяців, зі сплатою процентів у розмірі 55,00 % річних.

Зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з повернення кредиту, станом на 10 червня 2025 року, виникла заборгованість на загальну суму 115 637,76 грн, що складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом у сумі 96 787,46 грн, загального залишку заборгованості за процентами – 18 138,56 грн, загального залишку за пенею – 711,74 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 18 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні позову АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Із заочним рішенням Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 18 листопада 2025 року не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а також стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.

Позиція учасників справи

Узагальнені доводи, наведені в апеляційній скарзі

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням матеріальних норм права, оскільки позивачем надано докази укладення договору, а виписка та меморіальний ордер є належними доказами на підтвердження перерахунку коштів на виконання кредитного договору та розміру виниклої заборгованості.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

В апеляційній скарзі представник позивача просив справу слухати за його відсутності.

Інші учасники процесу, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилися.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг, на підтвердження чого підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ «А-Банк».

27 січня 2024 року відповідачем підписано заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком. Проставленням власноручного або цифрового власноручного (на екрані телефону/термінала) підпису під цією анкетою-заявою відповідач підтвердив, що до укладення цієї угоди ознайомився з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», які розміщені за посиланням: www.a-bank.com.ua/terms, з інформацією, яка розміщується на вебсайті та доступна за посиланням www.a-bank.com.ua, в повному обсязі відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», з довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

На підставі цієї заяви відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 .

06 травня 2024 року відповідачем також підписано заяву про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ155101714950584896. Вказана заява підписана електронним підписом.

Згідно з цією заявою позивач зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 100 000,00 грн (пункт 4 Заяви). Строк кредитування – 60 місяців з 06 травня 2024 року по 05 травня 2029 року включно (пункт 5 Заяви). Процентна ставка (фіксована) - 55 % річних. Розмір щомісячного платежу – 4 979,61 грн (пункт 7 Заяви). Денна процентна ставка становить 0,11% (пункт 8 Заяви). Платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту - 5169155121604001 (пункт 9 Заяви). Загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить (загальна вартість кредиту) 298 777,43 грн (пункт 10 Заяви).

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання умови такого договору розробляє підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (далі - Положення) зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки з карткових рахунків (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19).

Тобто, колегія суддів погоджується, що дійсно виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано належних та допустимих доказів перерахунку коштів відповідачу та, відповідно, наявності заборгованості.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що наданий позивачем меморіальний ордер № TR.35645933... від 06 травня 2024 року не може бути взятий до уваги як належний доказ виконання позивачем своїх зобов`язань, оскільки у ньому платником коштів зазначено ОСОБА_2 , а отримувачем - ПАТ «Акцент-Банк».

Крім того, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги надану позивачем виписку за кредитом, дійшовши висновку про відсутність у ній обов`язкових реквізитів, передбачених пунктом 47 Положення, зокрема, змісту та обсягу операції (підстави для її здійснення), особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу - ініціатора здійснення операції, найменування одержувача коштів та номера (номерів) рахунку (рахунків).

З даним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Положеннями статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, п`ята та шоста статті 81 ЦПК України).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, факт перерахування кредитних коштів, з огляду на вимоги щодо належності та допустимості доказів, має підтверджуватися первинними документами, оформленими відповідно до вимог законодавства та такими, що містять обов`язкові реквізити, зокрема: найменування юридичної або фізичної особи, яка склала документ; назву документа (форми); дату його складання; зміст та обсяг господарської операції, одиницю її вимірювання; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; найменування одержувача коштів та номер (номери) рахунку (рахунків), на які такі кошти перераховано.

Отже, для підтвердження факту перерахування кредитних коштів необхідно надати документи, які не лише містять відомості про відповідну операцію, а й дають можливість достовірно встановити її зміст, обсяг, сторони операції, рахунки, з яких та на які здійснено перерахування, а також ідентифікувати осіб, відповідальних за її здійснення.

Основними нормативними актами, які встановлюють вимоги до форми та змісту первинних документів у бухгалтерському обліку є: Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

У постанові від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18 Верховний Суд зазначив, що наданий банком розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розміру, сам по собі не є належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за цим договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, позивачем не надано.

Належними доказами, які можуть підтвердити наявність кредитної заборгованості та її розмір, можуть бути виключно первинні документи, оформлені згідно з нормами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

У пункті 51 Положення зазначено, що первинні документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якої складений документ; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиниці її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу – ініціатора здійснення операції; найменування одержувача коштів, номер(и) рахунку(ів).

Первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

Документ, який не містить достатніх відомостей про операцію або взагалі не містить ніякої інформації про фінансову операцію, не може вважатися доказом перерахування кредитних коштів.

В апеляційній скарзі позивач вказує про те, що до суду було надано виписку по рахунку, та меморіальний ордер, які є належними та допустимими доказами на підтвердження виниклої у відповідача заборгованості.

У наданій як доказ виписці зазначено, що, станом на 10 червня 2025 року, сукупна сума заборгованості відповідача за договором від 06 травня 2024 року становить 115 493,50 грн. Разом з тим, судом першої інстанції правильно зазначено, що в ній відсутні обов`язкові реквізити, зазначені в пункті 47 цього Положення, зокрема, але не виключно, зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення); особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу – ініціатора здійснення операції; найменування одержувача коштів, номер(и) рахунку(ів), із цим висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Що стосується наданого позивачем меморіального ордеру, то такий також не може вважатись належним підтвердженням надання кредиту відповідачу, оскільки, як вірно зауважив суд першої інстанції, надана копія меморіального ордеру №TR.35645933.328.65455 від 06 травня 2024 року не стосується предмета доказування, оскільки за його змістом відповідач не є одержувачем коштів, у ньому відповідач зазначений як платник, а отримувачем коштів зазначене ПАТ «Акцент-Банк».

Отже, колегія суддів виходить з того, що на підтвердження позовних вимог щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитом, АТ «А-Банк» мало можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема, фінансові документи щодо перерахування кредитних коштів, належну виписку по особовому рахунку позичальника та докази відкриття кредитного ліміту та його розміру, на підставі яких, суди як першої, так апеляційної інстанції мали б можливість перевірити доводи банку про розмір кредитної заборгованості.

Проте, як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, позивач не надав належних та допустимих доказів, надання яких є його процесуальним обов`язком, в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження зазначеного ним у позові розміру заборгованості.

Тому апеляційний суд приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитної заборгованості, яка заявлена до стягнення на підставі кредитного договору від 06 травня 2024 року, у зв`язку з чим суд першої інстанцій обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Отже, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а заочне рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 18 листопада 2025 року- без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк», в інтересах якого діє представник - адвокат Омельченко Євген Володимирович– залишити без задоволення.

Заочне рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 18 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко