Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №279/4152/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/4152/26 Головуючий у 1-й інст. Івашкевич О. Г.

Номер провадження №33/4805/1315/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Кузнецов Д. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Суддя Житомирського апеляційного суду Кузнецов Д.В., за участі захисника Мурченка Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Мурченка Євгенія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 липня 2026 року, якою останнього визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто зі ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду 12.06.2026 року о 00:37:00 год., м.Коростень, по вул. Шолом Алейхема, 102 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Nissan Rogue, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. У встановленому законом порядку водію було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у найближчому закладі охорони здоров`я, на що водій відмовився.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Мурченко Є.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки згідно матеріалів відеозапису автомобіль був припаркований із вимкненим двигуном. Відсутні докази зупинення водія під час руху. На відеозаписі відсутній факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у визначеному законом порядку, процес складання протоколу та можливість ознайомлення зі складеними матеріалами. Також посилається на те, що підзахисному не роз`яснили про можливе покарання, яке настає за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не повідомлено про проведення зйомки та про можливість скористатися правовою допомогою, не залучено двох свідків, у документах відсутні підписи ОСОБА_1 , останній не був відсторонений від керування. Постанова поліцейського від 12.06.2026 не є доказом керування транспортним засобом, не отримувалась ОСОБА_1 та була сплачена ним з метою недопущення блокування банківських рахунків.

Наголошує, що в ході судового розгляду був відсутній прокурор або інший представник сторони обвинувачення, та суд перебрав на себе функцію підтримання обвинувачення, що є порушенням права особи на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції.

Також подав клопотання про долучення доказів, які додатково, на його думку, підтверджують, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував та на місці події не перебував у стані алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_1 судове засідання не прибув, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, будь-яких заяв про відкладення розгляду справи не подавав, тому враховуючи думку захисника, який просив проводити слухання справи без ОСОБА_1 , суд вважає можливим розглянути справу по суті без його присутності.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника Мурченка Є.О., перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Згідно зі ст.245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 ПДР, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає положенням статей 283, 284 КУпАП.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №690670 від 12.06.2026 вбачається, що ОСОБА_1 12.06.2026 року о 00:37:00 год., м.Коростень, по вул. Шолом Алейхема, 102 керував транспортним засобом марки Nissan Rogue, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. У встановленому законом порядку водію було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у найближчому закладі охорони здоров`я, на що водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.3).

За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).

Відповідно до п.6 І-го розділу Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п.7 І-го Розділу Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться в присутності двох свідків. Матеріали обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України, крім вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, підтверджується: актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.06.2026 року (а.с.5); розпискою про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст.268 КУпАП (а.с.6); розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу (а.с.7); розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч.1 ст.266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом (а.с.8); розпискою щодо передачі керування особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування (а.с.9); копією постанови серії ЕНА №7357787 від 12.06.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП (а.с.10); відеозаписом, з нагрудної камери працівників поліції (а.с.13).

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності і взаємозв`язку та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені і зібрані у визначеному процесуальним законом порядку.

З приводу апеляційних доводів про відсутність в матеріалах справи доказів керування ним транспортним засобом, його зупинення, висловлення відмови від проходження огляду апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються вищевказаними доказами, зокрема наявними у матеріалах справи відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, зупинка якого була обумовлена порушенням ним ПДР, про що останній був проінформований (00:38:56). Працівники поліції попросили надати посвідчення водія та документи на транспортний засіб (00:40:22), на що ОСОБА_1 повідомив, що не має посвідчення водія та не був за кермом (00:41:50). Однак інших осіб, окрім ОСОБА_1 , в цей час в автомобілі та поруч із ним не було. Крім цього в ході з`ясування обставин водій ОСОБА_1 наголосив, що працівники поліції витягнули його із автомобіля (відео 00:43:41). Згодом прибула дружина ОСОБА_1 , яка також не вказувала, що саме вона керувала автомобілем, а лише підтвердила факт нещодавнього керування, вказавши, що вони просто їхали із гаража (00:44:41). Просила працівників поліції не складати протокол відносно її чоловіка та відпустити їх. В ході спілкування з працівниками поліції, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та порушення координації рухів. Запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки (00:43:22).

Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у визначеному законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» чи в медичному закладі у лікаря нарколога водій ОСОБА_1 категорично відмовився (00:43:44). Водію роз`яснили права, передбачені законодавством, наслідки відмови від проходження огляду та повідомили про складення відносно нього адміністративних матеріалів за ч.1 ст.130 КУпАП, з якими ознайомили ОСОБА_2 (00:44). В подальшому працівниками поліції було оголошено протокол, від керування транспортним засобом відсторонили, від ознайомлення та підпису ОСОБА_1 відмовився.

У силу приписів ч.1 ст.130, ст.266 КУпАП, п. 2.5 ПДР України проходження водієм огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського, який виявив первинні ознаки сп`яніння, є безумовним обов`язком водія, відповідно до встановленого законодавством порядку.

Під час огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 та оформлення відносно нього адміністративних матеріалів, за вказаних у протоколі подій, працівниками поліції не допущено порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, ст.ст. 256, 266 КУпАП, які б могли бути підставою для визнання такого огляду недійсним, а складених процесуальних документів - недопустимими доказами.

Допитана у судовому засіданні суду першої інстанції як свідок дружина ОСОБА_3 вказала, що вона ввечері 12.06.2026 року поїхала автомобілем забрати свого чоловіка ОСОБА_1 з дитиною від кума, поверталися додому під час комендатської години, тому були зупинені працівниками поліції. Вказала, що забула вдома телефон, у мобільному додатку якого є посвідчення на право керування нею ТЗ, а коли повернулася до автомобіля, то відносно її чоловіка вже складалися матеріали про притягнення його адміністративної відповідальності.

Проте, суд апеляційної інстанції критично оцінює покази даного свідка, оскільки вони суперечать наявному відеозапису з нагрудних камер, на яких зафіксовано як ОСОБА_1 не повідомляв працівникам поліції, хто саме був за кермом, так само як і його дружина, яка підійшла пізніше. А заявлена версія, що керувала дружина, була висловлена вже на етапі судового розгляду в суді першої інстанції, що апеляційний суд розцінює вже як намагання повідомити викривлену версію і уникнути притягнення до адміністративної відповідальності.

Саме такі первинні покази водія ОСОБА_1 і його дружини, які не повідомляли працівникам поліції про керування транспортним засобом іншими особами, на думку суду, є найбільш правдивими та достовірними, оскільки особливість психіки людини в перші секунди, хвилини після події не дозволяє їй за короткий проміжок часу вигадати чи спотворити дійсність життєвої ситуації та створити неправдиве алібі для себе, та не встигає сформувати у своїй уяві хибну версію минулої поведінки та правдоподібно повідомити про неї допитувача.

Крім того, суд не може взяти до уваги нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_4 , де він вказує про керування автомобілем дружиною, оскільки він, будучи братом ОСОБА_1 , не вважається неупередженим свідком, та його інформація про подію суперечить дослідженому відеозапису, і всі покази свідків надаються та сприймаються судом безпосередньо в судовому засіданні в змагальному процесі з можливістю поставлення запитань щодо події. Тому інформація, викладена у письмовій заяві ОСОБА_4 , який не допитувався в судовому засіданні і не був на місці події, не є достовірним доказом у справі.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо доведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, який безпосередньо узгоджується із наданим відеозаписом, а доводи скаржника у цій частині суд вважає необґрунтованими та розцінює як намагання уникнути притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується також даними постанови серії ЕНА №7357787 від 12.06.2026 про накладення на водія адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, доказів оскарження якої до суду не надано. А визначений даною постановою штраф був сплачений водієм в добровільному порядку.

Доводи захисника Мурченка Є.О. про те, що відеозапис є небезперервним, є необгрунтованими.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» технічні засоби відеофіксації застосовуються поліцейськими з метою фіксації визначених процесуальних дій і не передбачають обов`язку здійснення безперервного запису протягом усього часу несення служби. Сам по собі факт відсутності відеозапису у певні проміжки часу не свідчить про незаконність дій працівників поліції за умови, що наявними матеріалами підтверджено фіксацію ключових обставин, зокрема пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння, результатів такого огляду або факту відмови від його проходження.

Крім того, складання протоколу про адміністративне правопорушення є письмовою процесуальною дією технічного характеру, що може тривати певний час. Відсутність повної відеофіксації безпосереднього процесу оформлення документів не є істотним порушенням вимог закону, оскільки визначальним є належна фіксація факту правопорушення та роз`яснення особі її процесуальних прав і обов`язків

Крім того, на наявних фрагментах відеозапису поведінка особи та працівників поліції є послідовною та логічно узгодженою, викладені обставини події залишаються незмінними. Відтак наявність перерв у відеофіксації не спростовує встановлених фактичних обставин та не впливає на доведеність складу адміністративного правопорушення.

Доводами апеляційної скарги під час апеляційного розгляду справи висновків суду першої інстанції не спростовано.

На наявному в матеріалах справи відеозаписі об`єктивно зафіксовані обставини події, які є достатніми для вирішення питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,.

Із дослідженого відеозапису вбачається, що особа чітко та однозначно відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як із використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки, так і в умовах медичного закладу (00:44).

Відмова водія від проходження огляду на місці або в медичному закладі, зафіксована на відео, сама по собі є складом правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Якщо водій відмовився від огляду на місці і не виявив бажання їхати до лікарні (або відмовився від такої пропозиції), процедура вважається дотриманою.

Твердження апелянта про необхідність залучення двох свідків на місці події, суд вважає помилковим, оскільки воно не відповідає вимогам ст. 266 КУпАП, згідно якої під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Системний аналіз положень статті 266 КУпАП та, зокрема, частини 2 цієї статті, до якої останніми змінами від 16.02.2021 року спеціально були внесені зміни, які дозволяють працівникам поліції при наявності засобів технічної відеофіксації проводити огляд водія без залучення свідків, що так само в собі включає фіксування можливої відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння. При цьому залучення свідків для проходження огляду на місці або фіксації відмови від його проходження в такому випадку статтею 266 КУпАП не передбачається.

Натомість присутність свідків під час огляду обов`язкова лише у разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису під час проведення огляду осіб. Водночас до протоколу про адміністративне правопорушення долучені відеозаписи всієї події та відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. Вказані відеозаписи є належним та допустимим доказом, дослідженим під час судового розгляду.

Твердження захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини, є необгрунтованими.

Дійсно, відповідно до ст. 252 КУпАП жоден доказ не має наперед встановленої сили. Проте, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, доводиться не виключно самим лише бланком протоколу, а цілісною сукупністю узгоджених між собою доказів.

Відомості, внесені до протоколу серії ЕПР1 №690670 від 12.06.2026, повністю та беззастережно підтверджуються доданим до матеріалів справи відеозаписом з бодікамери поліцейського, на якому чітко зафіксовано відмову водія від огляду та факт виявлення ознак сп`яніння, а також доказами, які містяться в матеріалах справи.

Оскільки захистом не надано жодних належних доказів, які б спростовували дані, зазначені в протоколі, або свідчили про його фальсифікацію, цей документ у сукупності з іншими матеріалами є законною та достатньою підставою для визнання особи винною.

Посилання захисника на те, що уповноваженими особами проігноровано вимоги глави 19 КУпАП та у присутності ОСОБА_1 протокол та будь-які інші документів складено не було, спростовується наявним в матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, з якого вбачається, що поліцейський на місці зупинки склав протокол та інші адмінінстративні матеріали, пропонував ознайомитися ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення, доданими до нього документами та запитували у водія чи згоден він отримати копії своїх екземплярів складених документів, але останній вказував, що нічого підписувати та отримувати не буде. Отже водій добровільно самоусунувся від підписання та отримання копій будь-яких документів. Порушень його прав в даному випадку не встановлено.

Згідно зі статтею 256 КУпАП, якщо протокол про адміністративне правопорушення складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, то особа має право ознайомитися зі змістом протоколу, а також зі своїми правами, передбаченими статтею 268 КУпАП.

Відповідно до змісту складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення він був оформлений у присутності останнього. Як вбачається із відеозаписів обставин події, працівники поліції складали протоколи з дотримання вимог глави 19 КУпАП та у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, але останній відмовився від ознайомлення із його змістом та підписанням, а тому не скористався наданим йому правом з власної ініціативи.

Посилання апелянта на те, що йому не було забезпечено право на допомогу адвоката є безпідставними, оскільки законодавством не передбачена обов`язкова участь адвоката під час проходження особою огляду на стан сп`яніння та оформлення поліцією матеріалів про адміністративне правопорушення. А в ході з`ясування обставин події та висловлення поліцейським ознак алкогольного сп`яніння водій ОСОБА_1 не заявив клопотання про залучення свого захисника, а поліцейський не зобов`язаний був з власної ініціативи залучати такого захисника. З боку поліцейського також не чинилося водію перешкод у користуванні правовою допомогою. Відсутність захисника не перешкоджала ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, що є його обов`язком водія, відповідно до п.2.5. ПДР, та не є обставиною, яка може бути підставою для визнання огляду недійсним, а складених працівниками поліції документів - недопустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом, а відтак, на думку сторони захисту, виключається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, судом не може бути прийнято до уваги, оскільки вказане не є підставою для визнання огляду недійсним відповідно до ст.266 КУпАП та ніяким чином не спростовує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Більше того, ОСОБА_1 був фактично відсторонений від керування транспортним засобом, оскільки після виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння та відмови пройти огляд на місці або в медичному закладі, останній припинив вже керування та не виказував про намір чи бажання продовжити рух на автомобілі.

Долучений до матеріалів справи доказ про те, що ОСОБА_1 самостійно звернувся до Коростенської центральної міської лікарні (форма №231 а/о) для здачі аналізу крові №21 на ГГТ від 12.06.2026 року та відповідно до якої отримано певний результат – 15,9 одиниць, апеляційний суд визнає безпідставними та такими, що не спростовують висновки місцевого суду з урахуванням наступного.

Такий аналіз крові не є остаточним висновком лікаря нарколога та був проведений з порушенням визначеного порядку, передбаченого ч. 4 ст. 266 КУпАП та п. 17 Розділу ІІІ Інструкції, де зазначено, що огляд на стан сп`яніння, складання висновку за результатами огляду та повідомлення його змісту оглянутій особі, проводиться в присутності поліцейського, який доставив цю особу для огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан алкогольного сп`яніння, проведений з порушенням вимог статті 266 КУпАП вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП). Тобто самостійне прибуття водія до закладу охорони здоров`я без присутності та супроводу поліцейських не відповідає порядку, встановленому ч.4 ст.266 КУпАП та є недійсним.

Щодо не залучення прокурора до розгляду справи суд відзначає наступне.

Главою 21 КУпАП закріплено вичерпний перелік осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення. Такими є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілий, Законні представники та представники, захисник, свідок, експерт, перекладач.

Статтею 250 КУпАП передбачено, що прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення має право: порушувати провадження в справі про адміністративне правопорушення; знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні в справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; вносити подання, оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення, а також вчиняти інші передбачені законом дії.

При провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4 - 172-9, 172-9-2 цього Кодексу, участь прокурора у розгляді справи судом є обов`язковою.

Із вказаних положень закону слідує, що чинний КУпАП не передбачає обов`язкової участі прокурора у справах за ст. 130 КУпАП, такі справи розглядаються із викликом особи, яка притягується до відповідальності, її захисника, та в певний випадках може бути викликано працівника поліції (як свідка чи особи, що склала протокол).

Розгляд протоколу про адміністративне правопорушення не є кримінальним обвинуваченням у класичному розумінні кримінального процесу та не потребує обов`язкової участі прокурора.

Згідно з положеннями КУпАП (зокрема ст. 250 КУпАП), обов`язкова участь прокурора законом передбачена лише у випадках, прямо визначених нормами права (наприклад, у справах про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією). Стаття 130 КУпАП не належить до переліку корупційних правопорушень.

Відсутність прокурора під час розгляду справ про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП в суді першої та апеляційної інстанції не порушує загальні принципи справедливого розгляду та статтю 6 Конвенції (право на справедливий суд), оскільки судами було дотримано критерії об`єктивної та суб`єктивної безсторонності. Суд не перебирав на себе повноваження обвинувача, не ініціював провадження, не створював нового обвинувачення, не вносив змін, не витребовував за своєю ініціативою додаткових доказів, неупереджено дослідив наявні у справі докази і надав оцінку доводам захисту, тому розгляд справи відбувся безстороннім судом на засадах змагальності, із оцінкою доказів обох сторін, та відсутність прокурора не є підставою для визнання процесу несправедливим.

Дії працівників поліції відповідали вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 та ст.266 КУпАП.

Наведені апелянтом у скарзі доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не надано.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені апеляційної скарги адвоката Мурченка Євгенія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 відмовити, а постанову судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: