Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №283/1523/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №283/1523/26 Головуючий у 1-й інст. Ярмоленко В. В.

Номер провадження №33/4805/1307/26

Категорія ч.1 ст.184 КУпАП Доповідач Турак О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року місто Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Турак О.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Житомирі апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову судді Малинського районного суду Житомирської області від 03 серпня 2026 року,

ВСТАНОВИЛА :

Постановою судді Малинського районного суду Житомирської області від 03 серпня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді попередження. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки, передбачені статтею 150 Сімейного кодексу України, статтями 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства» щодо створення належних умов проживання дітям ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: 18 червня 2026 року близько 14 год 00 хв виявлено, що в будинку брудно, антисанітарний стан, розкидані речі, неприємний запах, недостатньо продуктів харчування, посуд та постіль брудні.

Не погоджуючись із постановою судді, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді, як незаконну, а своїм рішенням закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказував, що постанова судді поставлена без повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи.

Зазначав, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушеннями статті 256 КУпАП стосовно його змісту. Йому не було роз`яснено право надати зауваження до змісту протоколу, не було роз`яснено прав та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП. Копію протоколу не було вручено.

Не зважаючи на порушення щодо оформлення протоколу та адміністративних матеріалів, суд першої інстанції не взяв до уваги його письмові пояснення від 13 червня 2026 року, не витребував додаткові матеріали, не закрив справи.

Крім того, вказував, що в матеріалах справи відсутні належні, достатні та достовірні докази на підтвердження його вини і наявності складу інкримінованого правопорушення.

Зазначив, що він є священником з 2008 року, зарекомендував себе відповідальною, дбайливою, небайдужою та чуйною до проблем сторонніх людей, людиною, яка відкликається на проблеми літніх людей та дітей, є люблячим та дбайливим батьком.

Після того, як від нього пішла дружина, йому з дітьми довелося влаштовувати подальше життя та побут без її участі та жіночої допомоги.

Остання ж фактично свідомо самоусунулась від виконання нею батьківських обов`язків, що не позбавляє її обов`язку щодо належного виховання та утримання їх дітей.

Зазначав і те, що його діти навчаються, переведені в наступні класи, він має фінансову можливість їх належно утримувати.

ОСОБА_1 до суду не прибув, хоча був вчасно і належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, подав клопотання від 21 вересня 2026 року про розгляд справи без його участі.

Відповідно до статті 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод для апеляційного перегляду справи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до такого висновку.

Відповідно до приписів частини сьомої статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як встановив суд апеляційної інстанції, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції повно і всебічно встановив фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінив в сукупності відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП.

Так, частиною 1 статті 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частини 6 цього закону, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно зі статтею 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №190022 від 18 червня 2026 року видно, що ОСОБА_1 неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки, передбачені статтею150 Сімейного кодексу України, статтями 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства» щодо створення належних умов проживання дітям ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: 18 червня 2026 року близько 14 год 00 хв встановлено, що в будинку брудно, антисанітарний стан, розкидані речі, неприємний запах, недостатньо продуктів харчування, посуд та постіль брудні (а.с.2).

Зазначений протокол про адміністративне правопорушення складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених статтею 256 КУпАП. Цей протокол об`єктивно є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила.

Зі змістом вказаного протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, оскільки отримав його копію 18 червня 2026 року, про що є відмітка у протоколі. При цьому зазначено, що заяв та клопотань не надходило.

Також у протоколі зазначено про роз`яснення ОСОБА_1 прав та обов`язків, передбачених статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №190022 від 18 червня 2026 року складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених статтею 256 КУпАП.

Також, як встановлено за результатами апеляційної перевірки справи №283/1523/26, адміністративні матеріали оформлені відповідно до вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції за №1376 від 06 листопада 2015 року.

Апеляційні посилання ОСОБА_1 щодо неналежного складання протоколу та формування адміністративних матеріалів є необґрунтованими.

Водночас, наявність складу адміністративного правопорушення і вина ОСОБА_1 повністю підтверджується дослідженими судом і наявними у справі доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №190022 від 18 червня 2026 року (а.с.2); копією акту обстеження побутових умов сім`ї ОСОБА_1 по місцю проживання (а.с3); фотосвітлинами, з яких дійсно видно те, що в будинку брудно, антисанітарний стан, розкидані речі, неприємний запах, недостатньо продуктів харчування, посуд та постіль брудні (а.с.3, 9-12).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 відсутні посилання на те, що інформація, викладена в Акті від 18 червня 2026 року про неналежне виконання ним батьківських обов`язків, антисанітарний стан будинку, чи відображена на фотографіях, є неправдивою.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення за частиною 1 статті 184 КУпАП та його вину, правильно оцінив наявні у матеріалах справи докази, і дійшов обґрунтованого висновку про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 184 КУпАП, оскільки вказані його дії свідчать про невиконання ним обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання його неповнолітніх дітей.

Апеляційні посилання ОСОБА_1 на відсутність ознак об`єктивної сторони адміністративного правопорушення є безпідставними, оскільки з протоколу та інших матеріалів справи видно бездіяльність ОСОБА_1 , яка полягала у незабезпеченні належних умов проживання, навчання та виховання його неповнолітніх дітей.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення є безпідставними та спростовуються сукупністю досліджених у справі доказів, яким суд першої інстанції надав належну та об`єктивну оцінку, що також перевірено судом апеляційної інстанції.

Посилання ОСОБА_1 на те, що від нього пішла дружина, яка фактично свідомо самоусунулась від виконання нею батьківських обов`язків, не спростовує його вини у незабезпеченні належних умов проживання, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Одночасно апеляційний суд звертає увагу, що провадження у справі про адміністративне правопорушення здійснюється судом лише в межах фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та на підставі наданих доказів, а вихід за вказані межі є недопустимим.

Апеляційний суд звертає увагу і на те, що позитивні характеристики, соціальний статус батька є обставинами, що впливають виключно на вид стягнення, а в даному випадку суд застосував таке у виді попередження, але в жодному разі не скасовують склад самого правопорушення і не є підставою для визнання особи невинуватою.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а накладене на ОСОБА_1 стягнення повністю відповідає вимогам статей 23, 33 КУпАП.

За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду стосовно ОСОБА_1 немає.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Малинського районного суду Житомирської області від 03 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя