Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №295/6087/20 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/6087/20 Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М.

Категорія 70 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Павицької Т.М.,

за участю секретаря Рибак В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/6087/20 за скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на бездіяльність державного виконавця, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 - адвоката Левчук Тетяни Василівни, на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 2 квітня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 16 червня 2025 року, ухвалені під головуванням судді Зосименка О. М.,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , подала скаргу на дії державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у якій просила: визнати незаконним рішення (відмову) державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні ВП № 63109477 у вчиненні виконавчих дій, клопотання про вчинення яких подано 7 жовтня 2024 року, яке (рішення) викладено в листі Богунського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 25.10.2024 №163151; визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні ВП № 6310947 щодо не витребування документів від стягувача та навчального закладу Чеського агротехнічного університету у Празі в Чеській Республіці; зобов`язати державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні ВП № 63109477 вчинити виконавчі дії, є саме: витребувати від сторони виконавчого провадження - від стягувача ОСОБА_3 , необхідні для проведення виконавчих дій документі із достовірною інформацією про продовження чи не продовження станом після 30.09.2024 навчання ОСОБА_3 на стаціонарній формі навчання, витребувати необхідну інформацію від начального закладу Чеського агротехнічного університету у Празі в Чеській Республіці, в якому навчалась стягувач по 30 вересня 2024 року, актуальної інформації про продовження станом на цей час навчання стягувача на денному відділенні в навчальному закладі, а також інформації щодо отримання нею навчальної стипендії за весь період навчання, й на час перевірки підстав для стягнення аліментів та отримання належних документів зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 63109477 по стягненню аліментів на користь ОСОБА_3 із заробітної плати боржника.

В обґрунтування скарги вказала, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 15 липня 2020 року із ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання його повнолітньої доньки ОСОБА_3 , у розмірі 1/5 частини усіх видів доходів щомісячно, на час навчання, починаючи з 22 травня 2020 року й до припинення навчання у вищому навчальному закладі.

Вказане рішення перебуває на примусовому виконанні у Богунському відділі ДВС у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький).

Зазначає, що у межах цього виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Не погодившись з даною постановою, представник ОСОБА_3 звернувся до суду з відповідною скаргою.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 28 вересня 2023 року скаргу задоволено частково.

Скасовано постанову державного виконавця Богунського відділу ДВС у місті Житомирі від 10 серпня 2023 року про закінчення виконавчого провадження.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року ухвалу Богунського районного суду мю Житомира від 28 вересня 2023 року залишено без змін.

При цьому, судом апеляційної інстанції було встановлено, що термін навчання ОСОБА_3 у Чеському агротехнічному університеті у Празі –до 30 вересня 2024 року.

Також суд апеляційної інстанції вказав на необхідність використання державним виконавцем права, передбаченого п.3 частини третьої статті 18 Закону України « Про виконавче провадження», відповідно до якого з метою захисту інтересів стягувача виконавець мав право одержати, зокрема, від сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, а саме – витребувати інформацію щодо продовження навчання ОСОБА_3 після 30 вересня 2024 року.

Отже, у платника аліментів обгрунтовано існує законне право вимагати від державного виконавця перевірки обставин продовження навчання, про що було подане відповідне письмове клопотання про витребування належних документів і зупинення вчинення виконавчих дій у цьому виконавчому провадженні.

Однак, державний виконавець безпідставно відмовив у задоволенні даного клопотання, про що свідчить лист від 25 жовтня 2024 року.

Оскільки така відмова у витребуванні необхідних документів щодо навчання ОСОБА_3 , а також бездіяльність державного виконавця не узгоджуються з вимогами законодавства та порушують права боржника, представник ОСОБА_2 змушена звернутися до суду з даною скаргою.

Наголошує на тому, що відмова державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні ВП № 63109477 у вчиненні виконавчих дій є протиправною, бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 63109477 є незаконною, й наявні підстави для зобов`язання державного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 63109477 вчинити виконавчі дії, а саме: витребувати у ОСОБА_3 необхідні для проведення виконавчих дій документи із достовірною інформацією про продовження нею навчання після 30 вересня 2024 року, а також витребування необхідної інформації щодо отримання нею навчальної стипендії. Вважає, що наявні підстави для зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 63109477 по стягненню аліментів на користь ОСОБА_3 із заробітної плати ОСОБА_2 . Вважає, що рішення державного виконавця Богунського ВДВС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яке викладено в листі від 25 жовтня 2024 року № 163151, є неправомірним і таким, що підлягає визнанню незаконним із зобов`язанням вчинити відповідні виконавчі дії.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 2 квітня 2025 року у задоволенні скарги відмовлено.

У квітні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн.

Додатковим рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 16 червня 2025 року заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 700 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – адвокат Левчук Т.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу та постановити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу.

Зокрема, зазначає, що оскільки ОСОБА_2 володів інформацією про те, що станом на 30 вересня 2024 року закінчився період навчання стягувачки відповідно до змісту довідки від 4 вересня 2023 року про продовження нею навчання у Чеському агротехнічному університеті у Празі в навчальному році 2023/2024, й станом на жовтень 2024 року на примусовому виконанні у Богунському ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) так і перебувало виконавче провадження № АСВП: 63109477 про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів, ОСОБА_2 мав підстави і право отримати достовірну інформацію про підстави для подальшого стягнення аліментів.

У судовому засіданні Житомирського апеляційного суду, яке відбулося 29 лютого 2024 року, судом було встановлено, що в період з 22 травня 2020 року по 30 вересня 2024 року ОСОБА_3 закінчує навчання у Технічному Університеті у місті Кошице в Словацькій Республіці.

Відтак вбачалися передбачені законом підстави, визначені п.3 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого державний виконавець повинен одержати від сторони виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, а саме для витребування від ОСОБА_3 , як стягувача, що зобов`язана виявляти добросовісність, документів щодо продовження нею навчання після 30 вересня 2024 року.

Отже, у ОСОБА_2 , як платника аліментів обґрунтовано існує законне право вимагати від Богунського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перевірки обставин продовження навчання, у зв`язку з чим й було подано письмове звернення із клопотанням про витребування належних документів і зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 63109477.

На підставі норми п.3 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_2 у заяві від 7 жовтня 2024 року просив одержати від стягувача необхідні для проведення виконавчих дій документи із достовірною інформацією про продовження нею навчання станом на 7 жовтня 2024 року.

Вказані обставини і факти вказували на об`єктивну необхідність зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 63109477 на час здійснення перевірки у виконавчому провадженні ВП № 63109477, оскільки очевидними є обставини реальної ймовірності настання істотних негативних наслідків для боржника у зв`язку із тим, що повороту виконання рішення суду в аліментних зобов`язаннях не допускається.

Зауважує, що розгляд скарги відбувся у її відсутність. При цьому, адвокат Левчук Т.В. вказує, що вона повідомила суд про те, що підтримує вимоги скарги в повному обсязі, письмово просила суд при розгляді скарги застосувати правову позицію Верховного Суду, яку викладено у справі № 420/7609/20, згідно з якою Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про наявність підстав для зупинення провадження у справі та звернення із судовим дорученням до компетентного органу іноземної держави про надання інформації щодо громадянина України (постанова від 10.08.2021 у справі № 420/7609/20).

Однак суд, дослідивши копію матеріалів виконавчого провадження ВП № 63109477, прийшов до висновку, що одержання пояснень, довідок та іншої інформації, згідно з п.3 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», є правом, а не обов`язком виконавця, який діє в інтересах стягувача, а не боржника, та відмовив у задоволенні скарги.

Водночас, при розгляді скарги ОСОБА_3 суд задовольнив і її клопотання, і її скаргу.

Апеляційна скарга також була подана адвокатом Левчук Т.В. й на додаткове рішення, в якій вона просить скасувати це судове рішення в частині задоволених вимог заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення,- про відмову у задоволенні даної заяви.

Стверджує, що нею було подано заперечення проти вимог заяви адвоката Мініча Г.Г. від 6 квітня 2025 року про ухвалення додаткового рішення в порядку ст.ст. 27,44, 49, ч.6 с т . 137, 141 ЦПК України). Проте суд частково задовольнив заяву та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6700 грн.

Звертає увагу суду на те, що заява про відшкодування судових витрат має бути подана до закінчення проведення судового засідання в суді. Натомість представник ОСОБА_3 , подавши суду заперечення проти скарги, зазначив в цьому запереченні орієнтовний розмір судових витрат у справі в сумі 10000 грн. та не декларував перед судом судових витрат до судових дебатів шляхом подання заяви відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Тому витрати в сумі 10000 грн стягненню не підлягають, як такі, що заявлено в порушення вимог процесуального закону.

На її думку, навіть у разі своєчасного подання заяви, до закінчення судового засідання 2 квітня 2025 року, то й тоді б витрати в сумі 10000 грн стягненню не підлягали, тому що представник ОСОБА_3 не брав участі в жодному судовому засіданні у справі та при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, зокрема, що умовою відшкодування судових витрат стороні, яка виграла справу, є саме поновлення права, яке було невизнаним, оспореним або порушеним іншою стороною, та є поновленими лише в результаті розгляду цієї справи судом.

Такі доводи ґрунтуються на правовій позиції, викладеній в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14- 382цс19).

Окрім того, оскільки жодні права ОСОБА_3 не захищались і не були поновленими судом, відсутні й підстави для висновку, що її витрати на правничу допомогу були вимушеними й неминучими.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 – адвокат Мініч Г.Г., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу без змін.

Зокрема, зазначає, що визначальним для правильного вирішення даної справи є встановлення факту продовження стягувачем навчання в 2024-2025 навчальному році. 17 вересня 2024 року ним було подано державному виконавцю заяву з проханням приєднати до матеріалів виконавчого провадження копію довідки Чеського агротехнічного університету м. Прага від 11 липня 2024 року про навчання ОСОБА_3 у цьому навчальному закладі протягом періоду з 11 липня 2024 року до 30 вересня 2025 року. Станом на момент розгляду виконавцем клопотання боржника в матеріалах виконавчого провадження вже був належний та достатній доказ продовження стягувачем навчання в 2024-2025 навчальному році. А тому відмова виконавця у повторному витребуванні такого документа від стягувача є підставною та правомірною.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Богунським районного суду м. Житомира від 15 липня 2020 року у цивільній справі № 295/6087/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на навчання, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 4 грудня 2020 року, стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на навчання у розмірі 1/5 частин з усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 22.05.2020 року і до припинення навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною двадцяти трьох років.

На підставі вказаного рішення Богунським районним судом м. Житомира 27 липня 2020 року видано виконавчий лист, який з 22 вересня 2020 року перебуває на примусовому виконанні у Богунському відділі ДВС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ).

Постановою державного виконавця від 10 серпня 2023 року вказане виконавче провадження закінчено у зв`язку із припиненням ОСОБА_3 навчання, на підставі п.7 частини першої статті 39, статті 40 Закону України « Про виконавче провадження».

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 28 вересня 2023 року, яка залишена без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року, скасовано постанову державного виконавця Богунського ВДВС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м. Київ) від 10 серпня 2023 року.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у період навчання ОСОБА_3 у Чеському агротехнічному університеті у Празі, в навчальному році 2023/2024, термін навчання – по 30 вересня 2024 року.

Судом апеляційної інстанції також зазначено, що державний виконавець не використав своє право, передбачене пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України « Про виконавче провадження», відповідно до якого з метою захисту інтересів стягувача виконавець мав право одержати, зокрема, від сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, про що обгрунтовано зазначено судом першої інстанції, не витребував необхідну інформацію і безпідставно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

При цьому, розглядаючи скаргу ОСОБА_3 на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, судами взято до уваги довідку, видану Чеським агротехнічним університетом у Празі 4 вересня 2023 року про те, що ОСОБА_3 навчається у Чеському агротехнічному університеті у Празі ( факультет бізнесу та економіки), в навчальному 2023/2024 році, з 4 вересня 2023 року по 30 вересня 2024 року, та є студенткою 2 курсу денної форми навчання. У довідці також зазначено «сфера навчання : SEN».

1 березня 2024 року вказане виконавче провадження було поновлене державним виконавцем.

Як свідчать матеріали справи, 17 вересня 2024 року представник стягувача звернувся до Богунського ВДВС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) із заявою про долучення до матеріалів виконавчого провадження копії довідки, виданої Чеським агротехнічним університетом у Празі 11 липня 2024 року про те, що ОСОБА_3 у навчальному році 2024/2025 є студенткою 1 курсу Чеського агротехнічного університету у Празі ( факультет бізнесу та економіки), термін навчання: з 11 липня 2024 року по 30 вересня 2025 року, форма навчання: денна, сфера навчання: EAMN.

Розглядаючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень пункту 3 частини 3 статті 18 Закону України « Про виконавче провадження» одержання пояснень, довідок та іншої інформації є правом, а не обов`язком виконавця, й за наявності довідки від 11 липня 2024 року, яка підтверджує навчання ОСОБА_3 у Чеському агротехнічному університеті у Празі протягом періоду з 11 липня 2024 року по 30 вересня 2025 року, відсутні підстави для задоволення скарги.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Так, статтею 447-1 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Оскільки представник стягувача належним чином виконав свій обов`язок та подав до державної виконавчої служби довідку, яка підтверджує факт навчання ОСОБА_3 у Чеському агротехнічному університеті у Празі впродовж періоду з 11 липня 2024 року по 30 вересня 2025 року, у державного виконавця були відсутні підстави додатково витребовувати таку довідку.

Представник боржника – адвокат Левчук Т.В., поставила під сумнів належність та допустимість вказаної довідки та звернулася до суду з клопотанням про витребування у Чеського агротехнічного університету у Празі документів, які підтверджують факт навчання ОСОБА_3 у вказаному навчальному закладі.

Окрім того, адвокат Левчук Т.В. просила звернутися до суду міста Прага Чеської Республіки з офіційним дорученням виконати процесуальну дію – отримати докази, які підтверджують факт навчання ОСОБА_3 у Чеському агротехнічному університеті у Празі.

Також просила зупинити провадження у справі на час виконання цього судового доручення.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав.

Так, переклад тексту цієї довідки з чеської мови на українську мову здійснений перекладачем ОСОБА_4 .

Посвідчувальний напис на тексті перекладу цього документа свідчить про те, що справжність підпису перекладача Псалтирнікова А.А. засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. 10 вересня 2024 року. Також вказано, що підпис перекладача зроблено у присутності приватного нотаріуса. Особу перекладача встановлено, його дієздатність та кваліфікацію перевірено.

Відповідно до статті 18 Договору між Україною та Чеською республікою про правову допомогу в цивільних справах, яка ратифікована Україною 10 січня 2002 року, документи, складені або засвідчені компетентним органом однієї Договірної Сторони та підтверджені підписом уповноваженої особи й офіційною печаткою , є дійсними на території другої Договірної Сторони без подальшого засвідчення.

Оскільки справжність підпису перекладача, який здійснював переклад тексту цієї довідки із чеської на українську мову, засвідчена нотаріально, суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги зміст вказаної довідки.

Окрім того, в судовому засіданні судом апеляційної інстанції оглядався оригінал довідки, виданої Чеським Університетом сільського господарства в Празі 28 серпня 2025 року, яка містить апостиль та підтверджує факт навчання ОСОБА_3 на 1 курсі в академічному році 2024/2025, впродовж періоду з 11 липня 2024 року по 30 вересня 2025 року (денна форма навчання), за навчальною програмою : EAMN.

Отже, відсутні підстави ставити під сумнів факт навчання ОСОБА_3 у зазначеному навчальному закладі до 30 вересня 2025 року.

Обгрунтовуючи клопотання про необхідність витребування додаткових доказів, адвокат Левчук Т.В. посилалася на ту обставину, що довідка про навчання ОСОБА_3 , яка була надана у справі за її скаргою на постанову про закінчення виконавчого провадження, та довідка, наявна в матеріалах даної справи, містять суперечливу інформацію. Зокрема, у довідці, виданій 4 вересня 2023 року, зазначено про навчання на 2 курсі, а довідка, видана 11 липня 2024 року, містить інформацію про навчання на 1 курсі.

З даного приводу колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що у цих довідках зазначено про здобуття ОСОБА_3 освіти за різними освітніми програмами та спеціальностями. Так, шифр освітньої програми «SEN» означає магістерську програму з державного управління/регіонального розвитку, а шифр «EAMN» - магістерську програму « економіка та менеджмент».

Щодо оскарження додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що, заперечуючи проти скарги, представник стягувача- адвокат Мініч Г.Г., просив за наслідками розгляду скарги вирішити питання розподілу судових витрат, повідомивши суд про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 10000 грн. Також вказав, що докази на підтвердження остаточного розміру витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Відповідно до статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами ( частини четверта та п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Як свідчать матеріали справи, 7 квітня 2025 року представник ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, - про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

До вказаної заяви долучено договір №28/08-23/ФО від 28 серпня 2023 року, яким передбачено, що Адвокатське бюро « Григорія Мініча» зобов`язується надавати ОСОБА_3 правничу (правову) допомогу на умовах і в порядку, що визначені даним договором.

Пунктом 1.2 договору визначено, що мета надання правничої допомоги – захист інтересів ОСОБА_3 з питань, пов`язаних зі стягненням на її користь аліментів з її батька – ОСОБА_2 , що включає захист прав та інтересів при досудовому врегулюванні спорів, судовим представництвом та виконавчим провадженням ( перелік не є виключним).

У пункті 1.3 договору також зазначено, що гонорар є формою винагороди бюро за надання правничої допомоги клієнту згідно з договором. Розмір гонорару або порядок його обчислення та сплати погоджуються сторонами у додатку до договору.

Додатковою угодою до вказаного договору, укладеною 6 січня 2025 року, визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 січня 2016 року.

До заяви про ухвалення додаткового рішення також долучено додаток №5 до договору №28/08-23/ФО, у якому зазначено, що вартість 1 години роботи адвоката, а саме - представництво прав та інтересів клієнта під час розгляду Богунським районним судом м. Житомира справи №295/6087/20 за скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на дії державного виконавця, становить 1000 грн.

Також у додатку вказано, що мінімальний гарантований розмір гонорару становить 10000 грн.

Окрім того, до матеріалів справи долучено акт здачі-приймання наданих послуг, складений 4 квітня 2025 року, у якому зазначено види виконаної адвокатом роботи та кількість витраченого часу.

16 червня 2025 року адвокат Левчук Т.В. подала до суду письмові заперечення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції вірно врахував неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи ( обсягом матеріалів справи, кількістю підготовлених процесуальних документів, витраченим часом) й дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6700 грн.

Матеріали справи свідчать, що під час розгляду справи представник ОСОБА_3 одночасно із письмовими запереченнями проти доводів скарги, подав заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши при цьому, що докази понесених витрат на правничу допомогу будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У подальшому, впродовж п`яти днів після винесення судового рішення, представник стягувача подав до суду докази понесених витрат, серед яких, зокрема, й акт здачі-приймання наданих послуг, складений за наслідками розгляду даної скарги.

Таким чином, відсутні підстави стверджувати про те, що адвокатом Мінічем Г.Г. були порушені вимоги цивільного процесуального законодавства щодо строків подання доказів понесених витрат на правничу допомогу.

Доводи апеляційних скарг є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Левчук Тетяни Василівни, залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 2 квітня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 16 червня 2025 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 22 вересня 2026 року.

Головуюча Талько О.Б.

Судді: Коломієць О.С.

Павицька Т.М.