Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №295/16308/25 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 295/16308/25 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т. А.

Категорія 59 Доповідач Бондар О.О.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицької Т. М.,

за участі: секретаря судового засідання Лугини О. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в інтересах якого діє представник Антонович Олександр Мирчович, на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 09 червня 2026 року, ухвалене в складі головуючого судді Воробйової Т. А. у місті Житомирі, повний текст рішення складений 17.06.2026

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення коштів

УСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. 19 листопада 2025 року ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Богунського районного суду міста Житомира з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області) про стягнення коштів.

2. Позивач просила стягнути з ГУ ПФУ в Житомирській області на її користь у порядку спадкування недоодержану за життя її сестрою ОСОБА_2 пенсію у розмірі 276 932,90 грн.

3. Позов мотивувала тим, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі № 240/12585/20 зобов`язано ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 17 липня 2018 року, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживала на території радіоактивного забруднення, та здійснити виплату відповідного підвищення до пенсії згідно зі статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

4. На виконання вказаного судового рішення відповідач провів перерахунок пенсії та визначив суму, яка підлягала виплаті ОСОБА_2 , у розмірі 276 932,90 грн, однак за життя пенсіонерки зазначені кошти виплачені не були.

5. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Позивач прийняла спадщину після смерті сестри та є єдиним спадкоємцем за заповітом. 26 вересня 2025 року державний нотаріус Овруцької державної нотаріальної контори видав ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого до складу спадкового майна увійшла, зокрема, нарахована на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/12585/20 та не виплачена ОСОБА_2 сума пенсії у розмірі 276 932,90 грн.

6. Посилаючись на те, що відповідач добровільно зазначені кошти не виплатив, позивач просила захистити її майнове право шляхом їх стягнення.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

7. 09 червня 2026 року Богунський районний суд м. Житомира ухвалив рішення, яким позов задовольнив. Стягнув з ГУ ПФУ в Житомирській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування недоотриману ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі №240/12585/20 у розмірі 276 932,90 грн. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Житомирській області на користь держави судовий збір у розмірі 2 769,33 грн.

8. Рішення мотивовано тим, що сума пенсії у розмірі 276 932,90 грн була нарахована ОСОБА_2 за її життя на виконання судового рішення, однак фактично не виплачена.

9. Після смерті ОСОБА_2 право на отримання цих коштів перейшло до позивача як спадкоємця, що підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема свідоцтвом про право на спадщину за заповітом.

10. Суд першої інстанції, застосувавши положення статей 1218, 1227 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), дійшов висновку, що нарахована спадкодавцю, але не отримана ним за життя сума пенсії є майновим правом, яке за встановлених у справі обставин перейшло до позивача.

11. Відсутність відповідного бюджетного фінансування та визначення окремого порядку виплати заборгованості за рішеннями судів суд першої інстанції не вважав підставою для позбавлення спадкоємця права на належне йому спадкове майно.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

12. ГУ ПФУ в Житомирській області, не погодилось з рішенням суду першої інстанції та 06 липня 2026 року засобами поштового зв`язку направило до Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу.

13. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Богунського районного суду міста Житомира від 09 червня 2026 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

14. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам та неправильне застосування норм матеріального права.

15. Зазначає, що виплата сум пенсій, нарахованих на виконання судових рішень, здійснюється Пенсійним фондом України у межах відповідних бюджетних призначень та відповідно до спеціально визначеного механізму фінансування.

16. Наголошує, що територіальні органи Пенсійного фонду України не є розпорядниками коштів Державного бюджету України, у зв`язку з чим не наділені повноваженнями здійснювати такі виплати поза межами передбачених бюджетом асигнувань та встановленого порядку їх фінансування.

17. У зв`язку з цим посилається на нормативно визначений механізм фінансування пенсійних виплат, зокрема на Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, яким передбачено здійснення відповідних виплат шляхом пропорційного розподілу наявних бюджетних коштів між їх одержувачами.

18. Крім того, відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 27 червня 2024 року у справі № 540/4101/20 та зазначає, що суми пенсії, недоотримані у зв`язку зі смертю пенсіонера, підлягають виплаті органами Пенсійного фонду України у позасудовому порядку за умови звернення особи із відповідною заявою та подання документів, передбачених законодавством.

19. Водночас відповідач зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про виплату недоотриманої пенсії, після чого її було обліковано в інформаційній системі Пенсійного фонду України як правонаступника померлої ОСОБА_2 . За твердженням відповідача, з жовтня 2025 року розпочато виплату відповідної заборгованості пропорційно до обсягу виділеного фінансування.

20. З огляду на наведене відповідач вважає, що визначена судом першої інстанції сума заборгованості не відповідає її фактичному залишку, оскільки частина заборгованості уже виплачена в установленому порядку.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

21. Відзив від ОСОБА_1 на апеляційну скаргу станом на час апеляційного розгляду справи не надійшов, що відповідно до положень частини 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

22. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2026 визначено склад суду для розгляду справи №295/16308/25: ОСОБА_3 (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицька Т. М.

23. Ухвалою від 13 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження у справі та витребував матеріали цивільної справи № 295/16308/25 з Богунського районного суду міста Житомира.

24. Після проведення підготовчих дій Житомирський апеляційний суд ухвалою від 28 липня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 22 вересня 2026 року о 10 год. 00 хв.

Мотивувальна частина

Позиції учасників справи в апеляційному суді

25. Представник відповідача Антонович О. М. у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

26. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, про дату час та місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №R067244073937.

27. За таких обставин, неявка учасника справи не перешкоджає розгляду справи (частини 2 статті 372 ЦПК України).

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

28. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі № 240/12585/20, яке набрало законної сили 01 квітня 2021 року, зобов`язано ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити з 17 липня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_2 та виплату належного їй підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На виконання зазначеного судового рішення ГУ ПФУ в Житомирській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_2 та визначило належну їй до виплати суму в розмірі 276 932,90 грн., що підтверджується листом ГУ ПФУ в Житомирській області від 28 серпня 2025 року № 0600-0401-8/74017 (а.с.12).

29. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 10 січня 2025 року Овруцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис про смерть № 27 (а.с.6).

30. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними сестрами. Так, відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 , виданого 01 листопада 1960 року Норинською сільською радою Овруцького району Житомирської області, актовий запис № 62, та свідоцтва про народження ОСОБА_4 , виданого 24 лютого 1968 року Норинською сільською радою Овруцького району Житомирської області, актовий запис № 7, вони мають спільних батьків (а.с.8-9).

31. Зміна прізвища позивача з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим 15 листопада 1986 року Норинською сільською радою Овруцького району Житомирської області, згідно з яким 15 листопада 1986 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , актовий запис № 52, після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_6 » (а.с.10).

32. Відповідно до довідки Овруцької державної нотаріальної контори від 17 листопада 2025 року № 2269/02-14, підписаної завідувачем Овруцької державної нотаріальної контори Іриною Фрусевич, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті її рідної сестри ОСОБА_2 та у встановлений законом строк подала заяву про прийняття спадщини (а.с.7).

33. 26 вересня 2025 року державний нотаріус Овруцької державної нотаріальної контори Житомирської області Фрусевич І. В. видала ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом у спадковій справі № 68/2025, зареєстроване в реєстрі за № 2-1798. Свідоцтво видано на підставі заповіту, посвідченого 03 грудня 2019 року старостою Норинського старостинського округу № 9 Овруцької міської ради та зареєстрованого в реєстрі за № 60-61.

34. До складу спадкового майна, на яке видано свідоцтво, увійшла нарахована ОСОБА_8 відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі № 240/12585/20 та не виплачена їй за життя сума пенсії у розмірі 276 932,90 грн, що також підтверджується листом ГУ ПФУ в Житомирській області від 28 серпня 2025 року № 0600-0401-8/74017 (а.с.11).

Позиція апеляційного суду

35. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

36. Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення з огляду на таке.

Оцінка висновків суду першої інстанцій

37. Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( частини 1 – 5 статті 263 ЦПК України).

38.Апеляційний суд уважає, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, належним чином встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для захисту майнового права позивача шляхом стягнення належних їй у порядку спадкування коштів.

39. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб – спадкоємців.

40. Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

41. Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності – входять до складу спадщини.

42. Частинами 1–3 статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано порядок виплати суми пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю.

43. Члени сім`ї, визначені законом, повинні звернутися за такою виплатою протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності таких членів сім`ї або незвернення ними за виплатою вказаної суми у встановлений строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

44. Зміст наведених норм свідчить про необхідність розмежування самого права особи на пенсію, яке нерозривно пов`язане з особою пенсіонера і припиняється внаслідок його смерті, та конкретних грошових сум пенсійних виплат, які вже належали пенсіонеру, однак фактично ним за життя отримані не були.

45. Останні за передбачених законом умов можуть перейти до членів сім`ї або увійти до складу спадщини.

46. У даній справі встановлено, що право ОСОБА_2 на підвищення до пенсії було підтверджене судовим рішенням, яке набрало законної сили. На виконання цього судового рішення відповідач здійснив перерахунок та самостійно визначив конкретний розмір належної до виплати суми – 276 932,90 грн.

47. Отже, на момент смерті ОСОБА_2 існувало не право на майбутнє визначення чи перерахунок пенсії, а конкретне майнове право на одержання вже нарахованих грошових коштів.

48. Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 26 вересня 2025 року підтверджено перехід цього майнового права до ОСОБА_1 .

49. Свідоцтво про право на спадщину є чинним, доказів його скасування чи визнання недійсним матеріали справи не містять.

50. Подібні за змістом правовідносини були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 750/7865/18.

51. У постанові від 04 вересня 2019 року Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи спір за позовом спадкоємця до органу Пенсійного фонду України про одержання нарахованої на виконання попередніх судових рішень, але невиплаченої спадкодавцю пенсії, погодилася із захистом такого права у цивільному судочинстві. Велика Палата також вказала, що стягнення спадкоємцем нарахованої, але невиплаченої спадкодавцю за життя суми не призводить до подвійного стягнення з держави тих самих коштів, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для відмови у захисті порушеного майнового права.

52. Обставини справи, яка переглядається, є релевантними наведеному висновку Великої Палати Верховного Суду: первісним судовим рішенням зобов`язано орган Пенсійного фонду провести перерахунок та виплату пенсії спадкодавцю; на виконання цього рішення органом Пенсійного фонду визначено конкретну суму заборгованості; за життя пенсіонерки кошти не виплачено; після її смерті право на них оформлене спадкоємцем у встановленому законом порядку.

53. За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невиплата позивачу належного їй спадкового майна порушує її майнове право, яке підлягає судовому захисту.

Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі

54. Доводи апеляційної скарги щодо спеціального механізму фінансування та обмеженого обсягу бюджетних асигнувань не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

55. Встановлення державою порядку фінансування видатків на виконання судових рішень визначає механізм виконання відповідних грошових зобов`язань, однак не змінює цивільно-правової природи вже нарахованих спадкодавцю коштів та не припиняє майнового права спадкоємця на їх отримання.

56. Судове рішення, яким захищається право спадкоємця, не змінює джерела фінансування пенсійних виплат та не покладає на територіальний орган Пенсійного фонду обов`язку здійснювати видатки всупереч бюджетному законодавству. Натомість таке рішення встановлює існування та розмір грошового зобов`язання перед особою, до якої відповідне майнове право перейшло у порядку спадкування.

57. Тому обставини, пов`язані з порядком та строками бюджетного фінансування, стосуються передусім виконання грошового зобов`язання, але не є підставою для відмови у судовому захисті самого права.

58. Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 27 червня 2024 року у справі № 540/4101/20 не свідчить про необхідність відмови у задоволенні позову у даній справі.

59. У справі № 540/4101/20 Верховний Суд виходив із необхідності додержання передбаченої законодавством позасудової процедури звернення до органу Пенсійного фонду за виплатою недоотриманої пенсії та оцінював спір у контексті того, чи виник у пенсійного органу обов`язок здійснити відповідну виплату за відсутності проходження такої процедури.

60. Натомість у справі, яка переглядається, відповідач сам визнає, що ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про виплату належних їй коштів, надала документи, необхідні для підтвердження її права, а відповідач облікував її як правонаступника померлої ОСОБА_2 .

61. Крім того, право позивача підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, у якому визначений конкретний склад спадкового майна та сума коштів у розмірі 276 932,90 грн.

62. Отже, фактичні обставини справи № 540/4101/20 та даної справи не є тотожними, а наведений апелянтом висновок Верховного Суду не спростовує права позивача на судовий захист після того, як передбачений законом позасудовий механізм не забезпечив отримання нею належних коштів.

63. Доводи відповідача про те, що з жовтня 2025 року здійснювалася часткова виплата заборгованості і тому розмір боргу, визначений судом першої інстанції, не відповідає його фактичному залишку, апеляційний суд також відхиляє.

64. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

65. Зміст апеляційної скарги не містить відомостей про конкретну суму коштів, яка нібито була фактично виплачена ОСОБА_1 , дату або дати відповідних платежів, а також розмір залишку заборгованості після їх здійснення.

66. До апеляційної скарги також не додано платіжних документів, виписок з рахунку позивача чи інших належних доказів, які б підтверджували фактичне отримання нею частини спірних 276 932,90 грн.

67. Саме по собі відображення заборгованості в інформаційних системах Пенсійного фонду України або включення особи до переліку одержувачів відповідних виплат не є доказом фактичного надходження коштів одержувачу.

68. Частиною 3 статті 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від нього не залежали.

69. При цьому з доводів самого апелянта встановлено, що виплата заборгованості, за його твердженням, розпочалася ще у жовтні 2025 року, тобто задовго до ухвалення оскарженого рішення 09 червня 2026 року.

70. Отже, у разі фактичного здійснення таких платежів відповідач мав можливість надати відповідні докази суду першої інстанції.

71. Якщо ж певні суми були виплачені позивачу вже після ухвалення оскарженого судового рішення, така обставина не свідчить про незаконність чи необґрунтованість рішення суду станом на момент його ухвалення та має враховуватися під час виконання рішення з метою недопущення повторного отримання фактично сплачених коштів.

72. Не змінює наведених висновків і посилання апелянта на Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 821, оскільки визначений ним механізм стосувався здійснення видатків із бюджету Пенсійного фонду України та порядку їх розподілу, а не припинення чи обмеження самого майнового права спадкоємця.

73. Крім того, на час апеляційного перегляду постанова Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 втратила чинність з 28 серпня 2026 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2026 року № 1046. Нова постанова також регулює механізм розподілу видатків на відповідні пенсійні виплати, не змінюючи при цьому передбачених законом підстав набуття спадкоємцем права на належне йому майно.

74. Отже, аргументи апеляційної скарги переважно стосуються організації бюджетного фінансування та механізму виконання зобов`язань Пенсійного фонду України, проте не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин про належність ОСОБА_2 на момент її смерті конкретно визначеної суми пенсійних виплат та перехід права на одержання цих коштів до ОСОБА_1 .

75. Відповідач не навів та не довів обставин, які б свідчили про припинення відповідного майнового права, недійсність свідоцтва про право на спадщину, неправильність визначеної самим відповідачем суми 276 932,90 грн або фактичну виплату позивачу всієї чи конкретно визначеної частини цієї суми до ухвалення рішення суду першої інстанції.

76. Крім того, резолютивна частина оскарженого рішення містить пряме посилання на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі №240/12585/20, що усуває можливість подвійного стягнення або неврахування його часткового виконання .

77. Враховуючи викладене, апеляційний суд висновує, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правову природу спірних коштів як майнового права, що перейшло до позивача, застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

78. Підстав для його скасування чи зміни за доводами апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не встановив.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

79. Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

80. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

81. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, які є наслідком повного та всебічного встановлення обставин справи, правильного тлумачення та застосування норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, апеляційний суд уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржене рішення – без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

82. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

83. Оскільки судове рішення суд апеляційної вирішив залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

84. Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у задоволенні апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в інтересах якого діє представник Антонович Олександр Мирчович.

2.Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 09 червня 2026 року у справі № 295/16308/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків встановлених статтею 389 ЦПК України

Судді

О. О. Бондар (головуючий)

А. М. Шевчук

Т. М. Павицька

Повний текст судового рішення складено 23 вересня 2026 року.